Постанова

від 08.09.2006 по справі 21/167а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/167а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

29.08.2006 р.                                                                                       справа №21/167а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондратьєвої  С.І.

суддівМирошниченка  С.В., Старовойтової  Г.Я.,

Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2006р.

при секретареві судового засіданняЧерторижських К.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Вашурін В.А. по Дов. б/н від 29.08.06р.,

від відповідача:Пермінов О.О. по Дов.№23/347 від 17.08.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДонецької митниці м.Донецьк

на постанову  господарського суду

Донецької області

від08.09.2006 року

по справі№21/167а (суддя Матюхін В.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новавіта" м.Донецьк (далі- Товпариство)

доДонецької митниці м.Донецьк (далі - Митниця)

проскасування рішення про нарахування податкового (митного) зобов"язанняв розмірі 10041грн.53коп. та визнання недійсними податкових повідомлень від 12.05.2006р. №25/19, 26/19

В С Т А Н О В И В:

У травні  2006 року Товариство звернулося  до господарського суду Донецької області з позовом про скасування рішення митниці про нарахування податкового ( митного) зобов”язання в розмірі 10041грн.53коп. та визнання недійсними податкових повідомлень від 12.05.06р. №25/19, №26/19.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач  вказував, що   рішення Митниці про нарахування Товариству суми податкового зобов”язання є помилковим, тому що ні арифметичних, ні методологічних помилок в податкових деклараціях виявлено не було, чим порушено п.4.2.2 ст.4.  Закону України  “ Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  №2181-Ш від 21.12.2000р. (далі - Закон України №2181-Ш від 21.12.2000р.), акт огляду товару на предмет його ідентифікації підписаний інспектором митниці без застережень, керамічну плитку виробництва підприємства COLORKER, S.A., Іспанія  імпортує в Україну з 1996року по теперішній час з застосуванням пільгової ставки митного збору.

Заперечуючи проти позову, Митниця вважала заявлені вимоги за позовом неправомірними, вказуючи на порушення п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.02р. №1864 „Про затвердження порядку визначення країн походження товару, що переміщується через митний кордон”, згідно якого при митному оформлені товарів позивача по вантажних митних деклараціях від 03.02.04р. №70000/4/102028, №70000/4/1-2030 країна походження товару була визначена на підставі інформації про виробника, чинним законодавством визначення країни походження товару на підставі маркування або на підставі інформації про виробника не передбачено, податкові повідомлення  від 12.05.06р. №25/19 та №26/19 про доплату ПДВ у сумі 1673грн.60коп. та мита в сумі 8367грн.93коп. видані  виключно на підставі законодавчих та нормативно-правових актів.

          Господарським судом Донецької області ухвалою від  25.05.06р. на підставі  п.п.6,7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України„ №2953-ІУ від 06.10.05р. ( далі – КАСУ) відкрито адміністративне провадження у справі №21/167а.

Постановою господарського суду Донецької області від  27.06.06р. у справі №21/167а, ухваленою суддею  Матюхіним В.І.,  позовні вимоги Товариства задоволені у повному обсязі визнано безпідставними дії Митниці по нарахуванню Товариству „Новавіта” податкового ( митного) зобов”язання в розмірі 10041грн.53коп., визнано недійсними податкові повідомлення від  12.05.06Р. №25/19 та №26/19.

Постанова суду вмотивована тим, що комерційні інвойси  від 13.01.04р. №EX-5D04  і №EX-6D04 мають інформацію як про продавця товару, так і про його виробника, а також країну походження товару, тому суд дійшов висновку щодо правомірного застосування пільгової ставки ввізного мита при здійсненні митного оформлення товарів, задекларованих у ВМД від 03.02.04р. №70000/4/102028 та №70000/4/102030, у зв”язку з наявністю документів, належним чином підтверджуючих країну походження вищевказаних товарів, безпідставності дій Митниці по нарахуванню податкового (митного) зобов”язання, і неправомірними щодо виставлення податкових повідомлень.

          Не погоджуючись з  прийнятим судовим актом Митниця звернулась до  Донецького апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, у якій ставиться питання про скасування  постанови господарського суду Донецької області від 27.06.2006року у справі №21/167а з посиланням на порушення  господарським судом норм матеріального права. Зазначає, що  відповідно до постанови КМУ від 12.12.04р. №1864 декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей, інформація про виробника товару у товаросупровідних  документах  може бути використана Митницею як додаткові відомості про країну походження відповідно до п.5 Постанови. У порушення п.4 постанови КМУ від 12.12.04р. №1864  країна походження товару була визначена на підставі інформації про виробника.

          В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що  ніяких порушень п.4 постанови КМУ від 12.12.04р. №1864 Товариством допущено не було, згідно з п.2 ст.277 Митного кодексу України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблено або підвергнутий достатньої переробки згідно з критеріями, встановленими цим Кодексом, це Іспанія, яка і вважається країною походження товару, твердження Митниці не відповідає фактичним обставинам, які  були на час митного оформлення зазначеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України ( частина 2 статті 1 цього Кодексу). Позов було заявлено за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до  п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу,  набув чинності  з 01.09.05р., на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.

01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України  були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.  Ухвалою господарського суду Донецької області від  15.11.05р. у зв”язку із зазначеним  переведено здійснення провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Повноважні представники сторін у судовому засіданні висловилися на підтримку своїх доводів за апеляційною скаргою та в запереченнях до неї.

Заслухавши  пояснення повноважних представників сторін, перевіривши  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з урахуванням наступного.

          Господарським судом встановлено, що  Товариство  є суб”єктом підприємницької діяльності –юридичною особою, який включений до ЄДРПОУ за номером 14362913, номер запису про заміну свідоцтва –12661050001 012041.

          У лютому 2004року Товариство за ВМД  від 03.02.04р. №70000/4/102028, №70000/4/102030 отримало вантаж –плитку керамічну, глазуровану підложну, виробник –підприємство COLORKER, S.A., Іспанія , експортер –фірма –продавець GLADSTONE LLC,  США.

          Під час оформлення товарів, задекларованих у ВМД від 03.02.04р. №70000/4/102028 та №70000/4/102030, була застосована пільгова ставка ввізного мита 20% митної вартості товару, походження з Іспанії.

          На підставі наказу Державної митної служби України №144 від 24.02.06р. була проведена планова комплексна перевірка службової діяльності Донецької митниці  за період з 01.04.02р. до 01.03.06р. на предмет дотримання посадовими особами Донецької митниці вимог нормативно-правових актів з питань митної справи. За результатами перевірки було складено акт від 24.03.06р., у якому, зокрема, зазначено , що   в „окремих випадках країна походження товару була  визначена на підставі інформації про виробника ....., що є порушенням вимог п.4 постанови КМУ від 12.12.04р. №1864” і серед інших ВМД зазначені були і ВМД від 03.02.04р. №70000/4/102028 та № 70000/4/102030.

          Митниця звернулась до Товариства з листом, у якому повідомила, що у зв”язку з відсутністю документів, належним чином підтверджуючих країну походження вищевказаних товарів, вважає безпідставним застосування пільгової ставки ввізного мита при здійсненні митного оформлення товарів, задекларованих у ВМД від 03.02.04р. №70000/4/102028 та № 70000/4/102030, з метою погашення суми недоборів митних платежів  відповідно до Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. надсилає позивачу податкові повідомлення №25/19 та 26/19 від 12.05.06р. про  визначення суми податкового зобов”язання зі сплати мита у розмірі 7969грн.46коп. та штрафні санкції 398грн.47коп. й про визначення суми податкового зобов”язання з ПДВ у розмірі 1593грн.90коп. та штрафні санкції 79грн.70коп., законність та правомірність яких оспорюється.

          Причиною  спору у цій справі стало питання  про юридичну можливість застосування  пільгової ставки ввізного мита при здійсненні митного оформлення товарів задекларованих у ВМД від 03.02.04р., наявністю документів, належним чином підтверджуючих країну походження зазначеного товару та правомірність і законність прийнятих митницею дій та актів.

                    Суд попередньої інстанції обґрунтовано зазначив, що дії відповідача по нарахуванню податкового зобов”язання та виставленню податкових повідомлень є неправомірними та безпідставними.

                    Так, згідно п.4 постанови КМУ від 12.12.04р. №1864 декларант визначає країну походження товару на підставі сертифіката про походження товару, або декларації про походження товару, що подається митному органу для під ставності цих відомостей.

                    На підставі наданих митниці документів країна, в якій товар був повністю вироблено визначено –Іспанія, вона ж і є країною походження товару. Що до цих обставин –у митниці ніяких сумнівів не виникло.

                    У п.5 постанови КМУ від 12.12.04р. №1864 мова йде не тільки про товаросупровідні документи, а також і про „інші матеріали, які можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару”. Товари, країна походження яких невідома, пропускаються митним органом в цілях їх переміщення через митний  кордон України за умови сплати мита за повною ставкою.

Вимагаючи сплати мита за повною ставкою, митниця повинна визначити країну походження невідомою, а вже ж такі висновки не відповідають фактичним обставинам.

Суд дійшов правильного висновку про те, що позивач мав право на пільгову ставку ввізного мита при здійсненні митного оформлення, правильно застосував чинне законодавство і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перерахування податкового зобов”язання та виставлення податкових повідомлень.

Також враховано, що підставою визначення акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та наявність у зв”язку з прийняттям незаконного акту порушень прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій.

Згідно ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Частиною другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Причиною виникнення спору є визначення правомірності і законності формування відповідачем вимоги встановленими за актом перевірки фактами.

При вирішенні спору  про визнання недійсним акту господарський суд перш за все виходив з того, що обов”язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішень покладається на контролюючий орган. Ці обставини, зокрема, доводяться матеріалами актів, документами перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником обов”язкового платежу, з посиланням на  первинні облікові документи із зазначенням їх реквізитів та долученням їх до матеріалів перевірки, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується  з висновком господарського суду попередньої інстанції про те, що тільки фіксація у акті перевірки порушень законодавства є належним засобом доказування наявних результатів перевірки, отже, не зазначення та відсутність у акті перевірки посилань  на первинні (фінансові, бухгалтерські, інші) документи, на підставі яких  формується вимога, позбавляє можливості вважати ці висновки обґрунтованими та доведеними, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що така перевірка СПД не здійснювалась контролюючим органом.

Беручи до уваги наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду  не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду Донецької області від 27.06.06р. у справі №21/167а.

Керуючись ст.ст.160,167,195,198,200,205, п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду,                                       

У Х В А Л И Л А   :

Апеляційну скаргу Донецької митниці м.Донецьк  на постанову господарського  суду   Донецької області  від 27.06.2006року у справі №21/167а залишити без задоволення.  

Постанову господарського суду Донецької області від 27.06.2006року у справі №21/167а залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала  виготовлена в повному обсязі 04.09.2006 року.

Головуючий:          С.І.  Кондратьєва

Судді:           С.В.  Мирошниченко

          Г.Я.  Старовойтова

Надруковано: 6 екз., позивачу-1 екз., відповідачу-1 екз., в справу-1 екз.

                                                                                                                               ГСДО-1екз., ДАГС-2                                                                                                   

                                                                                                                     Черторижських К.І.