Постанова

від 22.06.2023 по справі 521/14068/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1198/23

Справа № 521/14068/20

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 лютого 2021 року у складі судді Леонова О.С.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що позичальником та заставодавцем був ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 була майновим поручителем. У зв`зязку із тим, що при виконанні договору про надання споживчого кредиту у ОСОБА_2 виникла заборгованість банк продав заборгованість факторинговій компанії ТОВ «Кредекс Фінанс». Після було укладено договір № 19-06-18 про відступлення прав вимоги за кредитним договором між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Женева». 19.06.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» та позивачем укладений договір № 19-06-18 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, згідно п. 2.4 якого до неї перейшли права кредитора шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги. 25.06.2018 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ «Фінансова компанія «Женева» також укладено договір про відступлення прав за договором застави транспортного засобу, посвідченого Главацьким В.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 16.02.2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 379. Договір про відступлення прав від 25.06.2018 року був посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., та зареєстрований в реєстрі за 9581. У той же день, 25.06.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» та позивачем укладено договір про відступлення прав за договором застави транспортного засобу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А. від 16.02.2007 року та зареєстрований в реєстрі за №379. Договір про відступлення прав за договором застави транспортного засобу від 25.06.2018 року посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., та зареєстрований в реєстрі за 9582, за умовами якого (п.2.4. договору) Товариство передало/відступило їй права заставодержателя шляхом підписання сторонами договору та акту приймання-передачі прав вимоги за формою, наведеною у додатку № 1 до цього договору. Позивач зазначила, що вона набула статусу заставодержателя відносно предмета застави автомобіля «Mitsubishi L 200, 2006 р.в., номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ 1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 31 грудня 2008 року. Зазначила, що відповідачі у добровільному порядку заборгованість не сплатили.

12.01.2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси до участі у справі залучено третіх осіб Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна».

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2021 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль «Mitsubishi L 200, 2006 р.в., номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 шляхом передачі його у власність ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11118976000 від 16 лютого 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , в сумі 312 547, 23 грн.

Вважаючи рішення суду необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд, задовольнивши позов не врахував права банку як стягувача у виконавчому провадженні при примусовому виконанні рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29.10.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості, та в рамках якого на спірний автомобіль було накладено арешт, який діє на даний час.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Сторони в судове засідання 22.06.2023 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11118976000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 28 900 доларів США, який він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних, здійснювати щомісячне погашення кредиту з кінцевим терміном повернення 10.01.2014 року.

16.02.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» (заставодержатель) з метою забезпечення викладених вище зобов`язань, уклав з ОСОБА_2 (заставодавець) договір застави транспортного засобу, відповідно до п. 1.1. якого, заставодавець заставляє транспортний засіб, що є власністю заставодавця - автомобіль легковий «Mitsubishi L 200, 2006 р.в., Номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .

Договір застави транспортного засобу у встановленому законом порядку посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А., зареєстрований в реєстрі за номером 379.

В якості забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту №11118976000 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким остання солідарно несе відповідальність разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 за кредитним договором.

При виконанні договору про надання споживчого кредиту у ОСОБА_2 виникла заборгованість перед банком.

Між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладений договір факторингу, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11118976000 від 16.02.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ "Кредекс Фінанс".

19.06.2018 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ «Фінансова компанія «Женева» укладено договір №19-06-18 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, згідно з п. 4 якого сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основним договором, відповідно до цього договору новий кредитор сплатив первісному кредитору грошові кошти у сумі 103 280 грн. ціна відступлення.

Також, 19.06.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» та ОСОБА_1 укладений договір № 19-06-18 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, згідно з п. 2.4 якого до позивача перейшли права кредитора шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги.

Згідно з актом приймання-передачі прав вимоги ОСОБА_1 передано укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка є поручителем: договір про надання споживчого кредиту № 11118976000 від 16.02.2007 року; договір застави транспортного засобу б/н від 16.02.2007 року; договір поруки № 96740 від 16.02.2007 року.

25.06.2018 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ «Фінансова компанія «Женева» укладено договір про відступлення прав за договором застави транспортного засобу, посвідченого Главацьким В.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 16.02.2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 379. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., та зареєстрований в реєстрі за № 9581.

Також, 25.06.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав за договором застави транспортного засобу, посвідченого Главацьким В.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 16.02.2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 379. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., та зареєстрований в реєстрі за 9582, за умовами якого (п.2.4. договору) Товариство передало/відступила позивачу права заставодержателя шляхом підписання сторонами договору та акту приймання-передачі прав вимоги за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу заставодержателя відносно предмета застави автомобіля «Mitsubishi L 200, 2006 р.в., Номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ 1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 31.12.2008 року, на підставі договору про відступлення прав за договором застави, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 56135712 від 25.06.2018 року (п. 1.4. договору).

Відповідно до п.1.2. договору ОСОБА_1 як заставодержатель набула право замість первісного заставодержателя одержати, переважно перед іншими кредиторами заставодавця, у порядку, визначеному договором застави та Законом України «Про заставу», задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов кредитного договору та/або договору застави, за рахунок майна, вказаного в п. 1.4. цього договору.

Станом на дату укладення договору про відступлення прав за договором застави транспортного засобу, посвідченого Главацьким В.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 16.02.2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 379 від 25.06.2018 року сума заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , за договором про надання споживчого кредиту № 11118976000 від 16.02.2007 року становить 312 547, 23 гривень (сума простроченого основного боргу).

01.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогами про усунення порушення кредитних зобов`язань та про попередження про звернення стягнення на предмет застави в разі ухилення від погашення заборгованості. Боржники повинні були перерахувати позивачу до 30.04.2020 року суму боргу 312547,23 грн.

Вказані листи-вимоги направлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та отримані ними, про що свідчать квитанції про відправку листів, повідомлення про вручення листів та скріншот з сайту Укрпошти про вручення рекомендованого листа ОСОБА_2 .

Позивачем замовлена оцінка майна, предмета застави автомобілю «Mitsubishi L 200, 2006 р.в., Номер об`єкта: MMBJNKB407D043761, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , яка була проведена суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВОЛ» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд 66, приміщення 512, офіс 507, код ЄДРПОУ 42833876, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 201/19, виданий фондом державного майна України від 12.03.2019 р.).

Відповідно до звіту про оцінку майна № б/н від 10.06.2020 року вартість предмета застави становить: 310 000 грн.

Також встановлено,що заочнимрішенням Малиновськогорайонного судум.Одеси від29.10.2014року усправі N2/521/5925/14стягнуто з ОСОБА_2 на користьПАТ КБ"ПРИВАТБАНК"заборгованість задоговором Nб/нвід 13.05.2008року урозмірі 40849,25грн.(дане рішення не оскаржувалось).

Крім того заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2012 року у справі N1512/1485/2012 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторінг Україна" загальну суму заборгованості по кредитному договору N ML-502/005/2007 від 14.02.2007 року в розмірі 92749,75 доларів США та 985 228,34 грн., що всього по курсу НБУ станом на 14.12.2011 року 7,9899 гривень складає 1726289,57 грн. та витрати по сплаті судового збору в рівних частках (дане рішення не оскаржувалось).

Суд першої інстанції задовольняючи позов у даній справі, що переглядається апеляційним судом, виходив з того, що заборгованість відповідачів не погашена, водночас умовами договору про надання споживчого кредиту сторонами було узгоджено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком проводити в тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно. ЗУ «Про заставу» передбачена можливість судового звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності, що свідчить про правомірність вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави.

Апеляційний суд в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором, укладеним 16.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 не виконали, кредитна заборгованість не погашена.

Сторони договору про надання споживчого кредиту від 16.02.2007 року у п. 9.1 погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, відшкодування заборгованості перед банком проводиться в тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно.

З метою забезпечення зобов`язань за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір застави, за яким заставодавець ОСОБА_2 заставив транспортний засіб, що є власністю заставодавця - автомобіль легковий «Mitsubishi L 200, 2006 р.в., Номер об`єкта: MMBJNKB407D043761, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .

За умовами п. п. 2.1.1 договору застави сторони погодили, що у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за договором, зазначеним в р. 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання або розстрочення виконання, неустойку, необхідні витрати на отримання предмету застави, та його реалізацію.

Пунктом 5.1 договору застави визначено, що заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначено у п. 1.3 цього договору, яке виникає у заставодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених договором, при простроченні належного платежу та згідно з р. 4 цього договору.

Згідно положень статей 572, 573, 574, 576, 577, 582 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (частина 1). За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (частина 2).

Статтею 19 Закону України "Про заставу" визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2).

Звернення стягнення на заставлене майно проводиться за правилами статті 20 Закону України "Про заставу", згідно вимог якої заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно вимог статті 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом (частина 1). Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави (частина 2).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Зазначені норми матеріального права застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна (статті 1).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень належать: застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору; право застави рухомого майна згідно з статтею 694 Цивільного кодексу України; право притримання рухомого майна згідно з параграфом 7 глави 49 Цивільного кодексу України; інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як забезпечувальні. Зміст окремих видів забезпечувальних обтяжень встановлюється законом та/або договором.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно вимог частини 1 статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

За встановлених обставин справи та зазначених положень матеріального закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з урахуванням всіх обставин даної справи дійшов вірного висновку про задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави.

Доводи апелянта АТ КБ «ПриватБанк» про те, що заставне майно перебуває в арешті, який накладено в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитної заборгованості за рішенням суду від 29.10.2014 року, тому звернення стягнення на майно порушує права банку є безпідставними оскільки договір застави між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено 16.02.2007 року, тоді як рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» ухвалено 29.10.2014, тобто після укладення договору застави.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, законодавець визначив, що застава має перевагу перед іншими кредиторами боржника, а тому доводи апелянта про порушення його прав як стягувача у виконавчому провадженні є безпідставними.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 30.06.2023

Головуючий:

Судді: