Ухвала

від 29.06.2023 по справі 761/13423/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/754/3903/23

Справа № 761/13423/23

У Х В А Л А

Іменем України

29 червня 2023 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "ЛЕГІОН-КИЇВ" про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ "Агенство безпеки "ЛЕГІОН-КИЇВ"про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 03.05.2023 цивільну справу №761/1423/23 передано на розгляд до Деснянського районного суду м.Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу цивільної справи між суддями від 22.06.2023 справу передано для розгляду головуючому- судді Панченко О.М.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем одночасно з вимогою про стягнення заробітної плати заявлено вимогу щодо стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позивачем фізичною особою позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але неменше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення позивача до суду з даним позовом складає 1073,60 грн., та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення позивача до суду з даним позовом складає 12 405 грн.

При подачі позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір за вимогу про відшкодування моральної шкоди. Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору, якщо позивача звільнено від сплати судового збору, то надати документ чим це підтверджується.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

Аналогічна правова позиція визначена і у статті 23 Цивільного кодексу України.

При цьому, пунктом 4 вказаної Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.

Заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад докази причино-наслідкового зв`язку між станом здоров`я позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, наприклад, докази витрат на лікування.

Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Однак позивачем, не надано належних доказів щодо понесення ним витрат у зв`язку з необхідністю в отриманні правничої допомоги та відповідно стягнення на його користь із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

3) Частиною 4 ст. 95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, ЦПК України, як процесуальним законом, не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини четвертої статті 95 ЦПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України «Про стандартизацію».

01 вересня 2021 року набув чинності новий стандарт на заміну ДСТУ 4163-2003, який регулює порядок оформлення організаційно-розпорядчих документів - Національний стандарт України Державна уніфікована система документації «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163:2020, затверджений наказом Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 року № 144.

Згідно з пунктом 5.26. Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163:2020, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 14 грудня 2018 року у справі № 914/809/18, від 01 жовтня 2020 року у справі № 910/8794/17, від 14 вересня 2021 року у справі № 916/2024/20.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено пакет документів у копіях, без дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Враховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки позову, шляхом виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме надання доказів на підтвердження сплати судового збору щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, надати належні докази щодо понесених витрат в отриманні позивачем правничої допомоги, а також належним чином засвідчити копіїдокументів що долучені до позовної заяви.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.

Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "ЛЕГІОН-КИЇВ" про стягнення невиплаченої заробітної плати - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Ухвала підписана в день її постановлення.

Суддя: О.М. Панченко