Рішення

від 29.06.2023 по справі 760/7971/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/7971/23

2/760/7095/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді- Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря- Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП УКРАЇНІ» про стягнення боргу, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 69 гр. боргу за договором позики.

Посилається в позові на те, що 20 червня 2021 року між ним та відповідачем був укладений Договір позики № К290621, за умовами якого він передав відповідачу в позику 351 447, 50 гр. на 6 місяців, тобто до 29 грудня 2021 року.

16 березня 2023 року була укладена Додаткова угода, якою були внесені зміни до п.п.1,5,6 договору та зазначено, що позикодавець передає, а позичальник приймає у власність грошові кошти в сумі 543 363, 12 гр. строком до 24 липня 2023 року.

Згідно з п.5 додаткової угоди позичальник зобов`язався повертати позику в порядку, визначено п.1 додаткової угоди, а саме: до 24 березня 2023 року, до 24 квітня 2023 року, до 24 травня 2023 року та до 24 червня 2023 року по 23 112, 00 гр., а 450 912, 12 гр. до 24 липня 2023 року.

16 березня 2023 року директор товариства ОСОБА_2 написав розписку про отримання грошових коштів у сумі 543 363 12 гр. та зобов`язався повернути отримані кошти до 24 липня 2023 року.

Відповідно до п.11 договору у разі прострочення виконання зобов`язання / несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком / позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцеві неустойку в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.

Станом на 06 квітня 2023 року позичальник свої зобов`язання не виконує, заборгованість становить 608 566, 69 гр., з яких:

- 543 363, 12 гр. залишок боргу за договором;

- 65 203, 57 гр. - неустойка.

Згідно п.9 договору сторони погодили, що у випадку зміни курсу у п.1 договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики за комерційним курсом продажу долара США, встановленому АТ КБ`Приватбанк» на день здійснення кожного платежу.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 11 квітня 2023 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 20 квітня 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками за зазначеним ним у договорі позики місцем реєстрації.

Документи, що направлялися за місцем знаходження відповідача, зазначеним ним у Договорі позики, 18 травня 2023 року повернувся до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням цього суд вважає надіслані судом документи на зазначену відповідачем адресу в договорі врученими останньому.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 20 червня 2021 року між сторонами був укладений Договір позики № К290621, за умовами якого позивач передав відповідачу в позику 351 447, 50 гр.

Відповідно до приведеного в договорі Графіку повернення грошових коштів, позика мала повертатися щомісячними платежами протягом липня-грудня 2021 року.

Відповідно до п.11 договору у разі прострочення виконання зобов`язання / несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком / позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцеві неустойку в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.

16 березня 2023 року між сторонами була укладена Додаткова угода, якою були внесені зміни до п.п.1,5,6 та зазначено, що позикодавець передає, позичальник приймає у власність грошові кошти в сумі 543 363, 12 гр.

Відповідно до Графіка повернення грошових коштів, зазначеного в додатковій угоді, позика мала повертатися щомісячними платежами протягом березня - липня 2023 року наступними сумами: до 24 березня 2023 року, до 24 квітня 2023 року, до 24 травня 2023 року та до 24 червня 2023 року по 23 112, 00 гр., а 450 912, 12 гр. до 24 липня 2023 року.

Крім того, 16 березня 2023 року директор товариства ОСОБА_2 написав розписку про отримання грошових коштів у сумі 543 363 12 гр. та зобов`язався повернути отримані кошти до 24 липня 2023 року.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що станом на 06 квітня 2023 року позичальник свої зобов`язання не виконує, заборгованість становить 608 566, 69 гр., з яких:

- 543 363, 12 гр. залишок боргу за договором;

- 65 203, 57 гр. - неустойка.

З точки зору закону в разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

На підтвердження укладеного з відповідачем договору позики та передачу йому грошових коштів позивач надав суду належним чином завірений, у порядку ст.95 ЦПК України, договір позики від 20 червня 2021 року та Додаткову угоду до нього від 16 березня 2023 року.

З точки зору закону наявність оригіналу договору у позивача є свідченням невиконання відповідачем умов договору позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як зазначено вище, між сторонами в належній формі укладено договір позики, однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо щомісячного повернення грошових коштів, обумовленого договором.

З урахуванням цього позивач, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, має право достроково стягнути частину позики, що залишилася.

Вчинена сторонами письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Своїми підписами сторони засвідчили, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.

Сума позики та факт укладення договору позики відповідачем не оспорюється.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частино 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 546 ЦК України встановлює види забезпечення виконання зобов`язання та зазначає, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11 договору сторони дійшли згоди про розмір неустойки в вигляді 1% від загальної суми заборгованості за кожний календарний день існування простроченої заборгованості.

З урахуванням викладеного вище та визначених сторонами умов договору суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 085, 67 гр. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 202, 509, 626-628, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 543 363. 12 гр. боргу, 65 203, 57 гр. пені та 6 085. 67 гр. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю « ДЖОРДЖІАН АЛКО ГРУП УКРАЇНА», 03151 м. Київ вул. Медова, 5-В, ЄДРПОУ: 44112656.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Шереметьєва