Постанова

від 29.06.2023 по справі 916/911/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/911/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-МЕДІКА"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2023

по справі №916/911/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-МЕДІКА"

про стягнення 773 448,98 грн,

(суддя першої інстанції: Пінтеліна Т.Г., дата та місце прийняття ухвали: 20.04.2023, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 по справі №916/911/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-МЕДІКА» (далі ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА») (вх.№2-533/23) про забезпечення доказів (вих. № АБМП-3М/1204-5 від 12.04.2023) повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "ЗАХІД-МЕДІКА" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 по справі №916/911/23 скасувати.

Апелянт вважає висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду в якості підстави для повернення заяви про забезпечення доказів, помилковими. Так, неправильним є висновок суду щодо необхідності сплати судового збору при звернення із заявою про забезпечення доказів.

На переконання ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА», чинним законодавством не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Крім того, апелянт вказує, що заява про забезпечення доказів подавалась до суду разом з відзивом на позовну заяву, а також низкою інших заяв та клопотань, спрямованих суду першої інстанції в рамках справи №916/911/23. Усі документи підписані представником відповідача адвокатом Мілімком Артемом Аркадійовичем.

Також ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА» зазначає, що ним наведені всі обставини, які свідчать про ризик втрати доказів у разі їх незабезпечення судом, як того вимагає ч. 1 ст.110 Господарського процесуального кодексу України. Натомість положення ст.81 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності надання суду доказів на підтвердження того, що заявник звертався до позивача з вимогами про надання оригіналів або належним чином засвідчених копій документів, а що позивач відмовив у наданні цих доказів заявнику, при вирішенні питання про забезпечення доказів не підлягають застосуванню.

Заявник апеляційної скарги вказує, що на момент постановлення судом ухвали від 20.04.2023 у матеріалах справи був наявний відзив відповідача на позовну заяву, який подавався до суду одночасно разом з заявою про забезпечення доказів та до якого було долучено копію ордера серії АІ №1244495, яким підтверджуються повноваження представника ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА» у Господарському суді Одеської області.

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА» заяви про забезпечення доказів, викладені в ухвалі Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 є помилковими, у зв`язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЗАХІД-МЕДІКА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 по справі №916/911/23, вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ "ЗАХІД-МЕДІКА" у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач не скористався своїм правом та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА», що, відповідно до вимог ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали суду першої інстанції, в провадженні Господарського руду Одеської області перебуває справа № 916/911/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Тім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-МЕДІКА» про стягнення 773 448,98 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів у сумі 76 315,76 грн. за понаднормове використання обладнання OOCU8350140 та 73 225,16 грн. з яких 3 949,72 грн. за простій автотранспорту та 43 734,05 грн. за зберігання контейнера OOCU8350140 в порту, позивач зазначає про те, що такі витрати Позивач поніс у зв`язку з тим, що відправником вантажу не було підтверджено видачу вантажу.

18.04.2023 за вхідним № 2-533/23 від відповідача до суду надійшла заява про забезпечення доказів (вих. № АБМП-3М/1204-5 від 12.04.2023), підписана адвокатом. Посилаючись на ст.ст. 110, 111 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просив забезпечити докази належним чином завірені копії інвойсів, які відправниками вантажу передано перевізнику разом з вантажем, який перевозився у контейнері ООСШ350140 за маршрутом Шанхай, Китай - Одеса, Україна, шляхом їх витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Тім» (65014, м. Одеса, вул. Маразлієвська, 1/20, офіс 236, код ЄДРПОУ: 38296824).

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 по справі №916/911/23 заяву ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА» (вх.№2-533/23) про забезпечення доказів (вих. № АБМП-3М/1204-5 від 12.04.2023) повернуто заявнику.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору не додається до заяви про забезпечення доказів .

Крім того, заявником не зазначено та не додано до заяви жодних доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з вимогами про надання оригіналів або належним чином засвідчених копій документів, та що позивач відмовив у наданні цих доказів заявнику.

Також суд зазначив, що заява підписана представником відповідача. Проте в порушення п.2 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до заяви, яка подана представником заявника, не додано документ, що підтверджує його повноваження.

На переконання місцевого господарського суду заява про забезпечення доказів подана без додержання п. 2, 5 ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим заява про забезпечення доказів підлягає поверненню заявнику відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про повернення заяви про забезпечення доказів на підставі ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що не відповідає вимогам п.2, 5 ч.1, ч. 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Частиною 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції (пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") та до адміністративного суду (пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Проте вказаною нормою не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Тобто, у Господарському процесуальному кодексі України закріплена норма, що при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а спеціальним Законом України "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Отже, в даному випадку має місце юридична колізія, яка випливає з розбіжностей у застосуванні нормативно-правових актів.

Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bellet v. France", заява №23805/94, 4 December 1995, § 36).

Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №903/834/20, від 03.07.2019 у справі №911/1521/18, від 09.11.2020 у справі №904/2404/18.

Як зазначалося вище, спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, є Закон України "Про судовий збір".

Наведеним законом не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, а ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є відмінними, і навіть для суду загальної юрисдикції вони розмежовуються за ставками в залежності від суб`єкта подання відповідної заяви - для юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб.

Враховуючи те, що ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» не встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо повернення заяви позивача про забезпечення доказів у зв`язку із неподанням доказів сплати судового збору.

Щодо посилань суду першої інстанції на п.5, ч.1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутності звернення до позивача з вимогами про надання оригіналів відповідних доказів, судова колегія зазначає наступне.

Так, обґрунтування необхідності забезпечення доказів наведене у заяві заявником, при цьому, спосіб викладення такого обґрунтування як і його зміст, у даному випадку, є правом заявника.

У розумінні приписів частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України підставою для повернення заяви є, зокрема, відсутність обґрунтування необхідності забезпечення доказів, як такого, взагалі, без дослідження на цій стадії його змістовного наповнення.

Здійснюючи розгляд такої заяви по суті, суд досліджує, зокрема, зміст наведеного обґрунтування необхідності забезпечення доказів, встановлює наявність або відсутність підстав для забезпечення доказів.

Так, відповідно до приписів частин першої, другої, п`ятої статті 112 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Отже, місцевий господарський суд у даному випадку повинен був розглянути заяву про забезпечення доказів по суті відповідно до приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України та під час такого розгляду дослідити наведене заявником змістовне наповнення обґрунтування необхідності забезпечення доказів, і за результатом такого розгляду постановити одну з двох ухвал: про задоволення чи про відмову у задоволенні заяви.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що в даному випадку положення ст.81 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності надання суду доказів на підтвердження того, що заявник звертався до позивача з вимогами про надання оригіналів або належним чином засвідчених копій документів, а що позивач відмовив у наданні цих доказів заявнику, не підлягають застосуванню.

Крім того, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності документів, які підтверджують повноваження представника ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА», з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали суду першої інстанції, ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА» звернулось із заявою про забезпечення доказів у справі 18.04.2023. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявником до заяви не було додано доказів на підтвердження повноважень представника.

Разом з тим, з електронної системи документообігу суду вбачається, що окрім заяви про забезпечення доказів, до суду першої інстанції ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА» надано, зокрема, відзив на позовну заяву, який також підписано представником - адвокатом Мілімком Артемом Аркадійовичем. До відзиву на позовну заяву додано документ, що підтверджує повноваження предсатвника, а саме: ордер на надання правничої (правової) допомоги №1244495 ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА», виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи) №2022/06/10-001 від 10.06.2022.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність на момент прийняття ухвали про повернення заяви про забезпечення доказів (20.04.2023) в матеріалах справи документів на підтвердження повноважень представника ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА», судова колегія вважає безпідставним висновок суду першої інстанції повернення заяви про забезпечення доказів, у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження повноважень адвоката Мілімка Артема Аркадійовича.

За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення доказів, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 по справі №916/911/23 підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ТОВ «ЗАХІД-МЕДІКА» підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 14.07.2022 про повернення заяви про забезпечення доказів - скасуванню, а справа № 916/473/22 направленню до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-МЕДІКА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 по справі №916/911/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2023 по справі №916/911/23 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-МЕДІКА" про забезпечення доказів передати на розгляд Господарського суду Одеської області.

Матеріали ухвали повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош