Постанова

від 28.06.2023 по справі 924/354/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року Справа № 924/354/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі № 924/354/22 (суддя Заярнюк І.В., повний текст ухвали складено 16.05.2023)

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідачів: 1) Волочиської міської ради; 2) Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

про визнання недійсним рішення Поповецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області № 25/38-2019 від 18.09.2019 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для обслуговування нежитлових будівель (ферм) по вул. Шкільна, 33 б с. Попівці", Волочиський район, Хмельницька область Приватному підприємству "Аграрна компанія 2004"

за участю представників сторін:

прокурор - Гарбарук В.А.;

відповідача - 1 - не з`явився;

відповідача - 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Волочиської міської ради (далі - відповідач-1, міська рада) та Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (далі - відповідач-2, ТОВ "Аграрна компанія 2004") про визнання недійсним рішення Поповецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області № 25/38-2019 від 18.09.2019 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для обслуговування нежитлових будівель (ферм) по вул. Шкільна, 33 б с. Попівці ПП "Аграрна компанія 2004".

Позовні вимоги з посиланням на положення ст. ст. 116, 118, 121, 122-124, 128 ЗК України обґрунтовані тим, що безоплатна передача Поповецькою сільською радою від імені територіальної громади земельної ділянки ПП "Аграрна компанія 2004" у приватну власність є недопустимим, здійснюючи розпорядження спірною земельною ділянкою, сільська рада не дотрималася вимог ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 позов прокурора залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку із тим, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, керівник Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду позову прокурора ухвалена із порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ній висновки не відповідають встановленим обставинам справи, тому наявні підстави для її скасування повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі № 924/354/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.06.2023 об 16:00 год.

Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідач вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави, оскільки відсутні докази припинення як юридичної особи КСП "Жовтнева перемога", діяльність якого не припинено у встановленому законом порядку, який не втратив чинності, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" надіслало до суду клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, оскільки представник товариства не зможе з`явитися у судове засідання через зайнятість у іншому судовому розгляді.

Розглянувши в судовому засіданні 28.06.2023 клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач-2 жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення, з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання. Одночасно, відповідач-2 мав достатньо часу для подання до суду всіх необхідних доказів та пояснень для спростування доводів прокурора.

Відповідач-2 також не надав суду апеляційної інстанції доказів, відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи щодо участі у іншому судовому засіданні.

Також суд вказує, що господарський суд із урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Апеляційний суд приймає до уваги те, що інші представники відповідача-2 (з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами) не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні, зокрема і в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Отже, встановивши дані обставини, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також беручи до уваги відсутність будь-яких інших обґрунтованих доводів необхідності відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та здійснити перевірку ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

В судовому засіданні 28.06.2023 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч. ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18.

Суд зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада. Проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18, від 31.03.2021 у справі №922/3272/18.

Спір у справі стосується визнання недійсним рішення Поповецької сільської ради № 25/38-2019 від 18.09.2019. Даний позов прокурор подав в інтересах держави як позивач до відповідачів - Волочиської міської ради та до ПП "Аграрна компанія 2004".

Обґрунтовуючи позов та підстави представництва інтересів держави в суді прокурор зазначає, що прийняття Поповецькою сільською радою рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, суперечить вимогам закону, порушує інтереси держави, що полягає у позбавленні права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку, а відтак позов пред`являється з метою захисту інтересів територіальної громади.

Звернення до суду із даним позовом в інтересах держави прокурор мотивує тим, що дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави (територіальної громади), вчинила Поповецька сільська рада, яка на теперішній час ліквідована (її правонаступником є Волочиська міська рада); спірна земельна ділянка розташована на території Волочиської міської ради та визнання недійсним спірного рішення призведе до поновлення права власності територіальної громади.

Прокурор звертає увагу суду на те, що Волочиська міська рада, яка має здійснювати захист інтересів держави в особі територіальної громади, жодних заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства не здійснює протягом тривалого часу, а визначений у законодавстві орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (органи Держгеокадастру), не має повноважень звертатися до суду з вимогами, які заявлено прокуратурою у цій справі.

В свою чергу, як вказує прокурор, розпорядження Поповецькою сільською радою земельною ділянкою всупереч вимогам законодавства не може вважатись вираженням волі територіальної громади, оскільки саме Поповецька сільська рада вчинила дії у вигляді прийняття рішення, яке вважає незаконним та таким, що порушує інтереси держави, тому правомірним вважає звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Також звертає увагу суд на те, що рішенням загальних зборів від 20.02.2000 КСП "Жовтнева перемога" було перейменовано в СВК "Поповецький", який рішенням загальних зборів від 21.10.2004 ліквідовано (перебуває в стані припинення).

Посилаючись на п. 21 Перехідних положень ЗК України, вважає, що спірна земельна ділянка перейшла у власність територіальної громади в особі Поповецької сільської ради, яка в подальшому розпорядилися нею шляхом незаконної безоплатної передачі у власність ПП "Аграрна компанія 2004", а наявність у власності нерухомого майна на вказаній земельній ділянці не створює юридичних наслідків у вигляді права на їх отримання на безоплатній основі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Волочиську міську раду одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання недійсним рішення органу. А відтак, суд вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у складі Касаційного господарського суду в постановах від 16.03.2021 у справі № 922/1009/20, від 24.03.2021 у справі №922/3276/19, від 24.03.2021 у справі № 922/2244/19, від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18, від 20.04.2021 у справі № 922/2811/19.

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про те, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, є безпідставним у зв`язку з чим відсутні підстави для залишення без розгляду позову прокурора на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали, зокрема, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у даній справі необхідно скасувати з передачею справи до суду першої інстанції для розгляду.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл суми судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 271, 273, 275, 277, 280-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2023 у справі № 924/354/22 скасувати.

3. Справу № 924/354/22 передати на розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29 червня2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.