Рішення

від 29.06.2023 по справі 903/430/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 червня 2023 року Справа № 903/430/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного комунального підприємства Луцьктепло

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм-Інвест

про стягнення 57909грн. 90коп.

встановив: позивач ДКП Луцьктепло звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ Тайм-Інвест 57909грн. 90коп., з яких: 53271грн. 35коп. заборгованості за відпущену теплову енергію, 3963грн. 58коп. інфляційних втрат, 674грн. 97коп. - 3% річних. Також, просить стягнути з відповідача 2684грн. судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати відпущеної теплової енергії.

Ухвалою суду від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

Ухвала суду, що направлялась відповідачу за адресою зазначеною у витязі з ЄДРПОУ (43024, Волинська обл., м.Луцьк, пр.Соборності, буд.30) повернулася на адресу суду з відміткою пошти Неправильно зазначена (відсутня) адреса.

Ухвала суду, що направлялась відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві (43024, Волинська обл., м.Луцьк, пр.Соборності, 10/133) була вручена відповідачу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправленя, що повернулося на адресу суду.

За таких обставин, суд вважає, що виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Клопотань та заяв від сторін не надійшло.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, ДКП «Луцьктепло» надає послуги по теплопостачанню в нежитлове приміщення, група нежитлових приміщень з № 1-21 по № 1-31 І і II поверху гуртожитку № 1, загальною площею 128,4 кв. м., за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 2. Нежитлове приміщення облаштоване системою опалення, яка є невід`ємною частиною загальнобудинкової системи централізованого опалення житлового будинку.

Відповідно до договору № 2-6 від 30.09.2014 року послуги з теплопостачання надавалися ПрАТ «Соціальна сфера». Проте 25.01.2022 року на адресу підприємства від ПрАТ"Соціальна сфера" надійшов лист з пропозицією внести зміни до договору у зв`язку з відчуженням (продажем) вищезазначеного приміщення, відповідно до договору купівлі-продажу від 30.11.2021 року, власником якого стало ТОВ «Тайм-Інвест».

Позивач вказує, що у зв`язку із зміною власника приміщення 10.08.2022 ДКП «Луцьктепло» направило на адресу ТОВ «Тайм-Інвест» проект Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії та проект договору про надання послуги з централізованого постачання гарячої води в двох примірниках кожен, з пропозицією підписати договори. На підтвердження вручення вказаного листа позивач посилається на повідомлення про вручення поштового відправлення 24.08.2022 уповноваженій особі власника приміщення ТОВ «Тайм-ІНВЕСТ».

Також, позивач повідомляє, що 01.12.2022 за адресою реєстрації відповідача підприємством надсилалася вимога про сплату боргу № 4127/14, яку було отримано уповноваженою особою ТОВ «Тайм-Інвест» 14.12.2022, проте заборгованість не була погашена відповідачем.

Таким чином, позивач звернувшись з позовом до суду вважає, що у боржника перед ДКП «Луцьктепло» станом на 21.04.2023 виникла заборгованість за неоплачену теплову енергію в сумі 53271,35 грн. за період з 01.02.2022 по 28.02.2023. Крім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань відповідач нарахував 3963грн. 58коп. інфляційних втрат та 674грн. 97коп. - 3% річних за період з 01.03.2022 по 21.04.2023.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 30.11.2021, укладеним між ПрАТ "Соціальна сфера" та ТОВ "Тайм-Інвест", інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідка №329856949 від 24.04.2023), ТОВ "Тайм-Інвест" є власником нежитлових приміщень з № 1-21 по № 1-31 І і II поверху гуртожитку № 1, загальною площею 128,4 кв. м., за адресою: м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 2.

Правовідносини позивача, як суб`єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та споживачами, які отримують послуги з централізованого теплопостачання, урегульовано Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Законом України "Про теплопостачання".

При цьому, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, опалення. Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Внутрішньобудинкові системи мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди. Споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов`язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті, споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону).

Згідно із ст.10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

При цьому статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про теплопостачання", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Як на доказ щодо наміру укласти з ТОВ "Тайм-Інвест" договори постачання теплової енергії та послуг, позивач посилається на лист від 10.08.2022 про надіслання відповідачу проектів договорів для підписання та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Водночас, доказів надіслання та отримання відповідачем саме такого листа з проектами договорів матеріали справи не містять.

В матеріалах справи відсутній договір на постачання теплової енергії відповідачу. Крім того, відсутній договір на постачання теплової енергії і попередньому власнику нежитлових приміщень - ПрАТ "Соціальна сфера".

На підтвердження факту надання відповідачу послуг з теплопостачання до нежитлових приміщень відповідча, (як помісячного, так і загального) розміру заборгованості, позивач надав суду рахунки на оплату наданих послуг за період лютий 2022р по лютий 2023 та розрахунок ціни позову.

Як вбачається з наданих рахунків, останні містять нарахування позивача по оплаті теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за об`єктом - нежитлове приміщення, м.Луцьк, бульв. Дружби народів, 2; містять посилання на тип точки обліку, тариф грн/Гкал, виражену в гігакалоріях кількість споживання, загальну нараховану суму, розмір ПДВ. Окрім цього рахунки містять посилання на особовий рахунок 2607, одержувач: ТОВ "Тайм-Інвест".

Згідно вказаних рахунків вони є актами прийому передачі теплової енергії, послуги з постачання гарячої води.

Відмітки про отримання відповідачем чи заперечення щодо їх отримання у рахунках відсутні. Докази надіслання таких рахунків відповідачу також відсутні.

Надаючи загальну оцінку вказаним помісячним рахункам, суд зазначає, що останні не є належними та допустимими доказами факту надання послуг позивачем та їх отримання відповідачем, зокрема, з огляду на підготовку рахунків працівниками ДКП "Луцьктепло" в односторонньому порядку без направлення (вручення) ТОВ Тайм-Інвест. Зазначені акти, на переконання суду, лише відображають позицію сторони стосовно періоду надання послуг, їх величини (розміру), вартості, об`єкту надання тощо.

При цьому ненаправлення відповідних рахунків боржнику позбавляє його можливості бути усвідомленим про можливе порушення своїми діями (бездіяльністю) прав ДКП "Луцьктепло", можливості своєчасного врегулювання спірних питань між сторонами, здійснення захисту своїх прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії, підставою для сплати заборгованості є пред`явлена вимога.

В матеріалах справи міститься вимога позивача про сплату боргу на суму 18229,06грн., яка адресована ТОВ "Тайм-Інвест" (м.Луцьк, пр.Соборності, буд.10, кв.133). В додатку до вимоги значаться акт звірки по споживачу та рахунки на оплату теплової енергії. Проте належних доказів надсилання вимоги та рахунків відповідачу суду не надано. З доданого позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.12.2022 не вбачається, які саме документи були надіслані та отримані відповідачем. Опису вкладення до поштового відправлення позивачем не надано, а тому неможливо стверджувати про направлення відповідачу саме вимоги про оплату боргу.

Таким чином, з наданих позивачем доказів не вбачається факт надання відповідачу зазначених послуг та порушення відповідачем строку оплати послуг. А тому, суд дійшов висновку, що звернення позивача з вимогою до відповідача про стягнення 57909грн. 90коп., з яких: 53271грн. 35коп. заборгованості за відпущену теплову енергію, 3963грн. 58коп. інфляційних втрат та 674грн. 97коп. - 3% річних є передчасним.

Судом не встановлено порушення прав та інтересів позивача на момент подачі даного позову. За таких обставин, у позові слід відмовити повністю.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.06.2023.

СуддяО. Г. Слободян