Рішення

від 30.06.2023 по справі 910/5618/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2023Справа № 910/5618/23за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Лігобуд"

про стягнення 291 759,21 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Лігобуд» про стягнення 291 759,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250628 від 29.12.2018 у частині оплати спожитоїї теплової енергії, з огляду на що позивач просить суд стягнути 291 759,21 грн, з яких: 200 676,49 грн основного боргу, 8 355,65 грн 3% річних, 63 079,16 грн інфляційних втрат та 19 647,91 грн пені.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

28.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про продовження строку на подачу відзиву.

28.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи листа № 08л від 24.04.2023.

15.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

16.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позивачу відзиву.

22.05.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (Постачальник; позивач) та Приватним акціонерним товариством «ЛІГОБУД» (Абонент; відповідач) укладено Договір № 250628 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов?язався постачати теплову енергію відповідачу, а Відповідач зобов?язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2019 року.

Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між Сторонами з 01.05.2018 р. (п.8.1., 8.2 Договору).

Відповідно до п. 8.5 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з п. 2.2.1 Договору Позивач зобов?язався постачати Відповідачу теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Облік споживання Абонентом теплової енергії здійснюється за приладами обліку (п.5.1 Договору).

За змістом п. 2 Додатку № 4 до Договору Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Постачальнику вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії.

Відповідно до п.5 Додатку № 4 до Договору Абонент щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує у ЦОК (центр обслуговування клієнтів) за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Як вбачається з п. 2.3.1., 2.3.2. Договору Відповідач зобов?язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Звертаючись до суду з позовом у справі № 910/5618/23 позивач зазначає, що відповідач своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період нарахувань з листопада 2021 року по лютий 2023 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 200 676,49 грн. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 291 759,21 грн, з яких: 200 676,49 грн основного боргу, 8 355,65 грн 3% річних, 63 079,16 грн інфляційних втрат та 19 647,91 грн пені.

Відповідач у відзиві зазначив, що ним вживаються заходи щодо мирного врегулювання спору. Разом з тим, відповідач просить застосувати строки позовної давності до нарахованої позивачем пені та зазначає, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем містить не коректні дані, тому є необґрунтованим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 29.12.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та Приватним акціонерним товариством «ЛІГОБУД» укладено Договір № 250628 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якого Позивач зобов?язався постачати теплову енергію відповідачу, а Відповідач зобов?язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб?єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб?єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов?язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач зазначає, що у зв?язку зі встановленням під час розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах з 01.06.2021 по 30.06.2022 по категорії споживачів «Інші» перевищення фактичних нарахувань згідно зі встановленими тарифами з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 над фактичними витратами, КП «Київтеплоенерго» виконало перерахунок коефіцієнтів зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для категорії споживачів «Інші» із застосуванням щомісячної середньозваженої фактичної вартості природного газу за одиницю продукції.

Як вбачається з наданих позивачем документів, а саме довідки про нарахування з відображенням: особового рахунку; адреси постачання теплової енергії, теплового навантаження; значення тарифу, грн. без ПДВ; обсяг** Гкал.; нараховано, грн. без ПДВ; тип розрахунку: 1 гр. - за лічильником, 3 гр. - за навантаженням; ознака наявності теплолічильника (так/ні), тощо; актів приймання-передавання товарної продукції; облікових карток; деталізованої інформації про коригування нарахувань за теплову енергію згідно з договором №250628 за період виникнення заборгованості (з 01.11.2021 - 01.03.2023) сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором за період з листопада 2021 року по лютий 2023 року становить 200 676,49 грн.

Факт постачання теплової енергії за Договором підтверджується Актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи (будинок адміністративний за адресою м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 60 В), корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, відомостями споживання теплової енергії, складеними у відповідності із даними будинкового засобу обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню витрат за спожиті комунальні послуги за період з листопада 2021 року по лютий 2023 року в розмірі 200 676,49 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент ухвалення рішення не надав документів, які свідчать про сплату вказаної заборгованості, а також, не надав доказів неотримання ним вищенаведених житлово-комунальних послуг чи оформлення у встановленому порядку відмови від їх отримання, не спростував належними та допустимими доказами наданого позивачем розрахунку спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення суми основного боргу, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 200 676,49 грн заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 355,65 грн 3% річних та 63 079,16 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ним здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 відносно суми боргу 10 888,91 грн, за період з 01.01.2022 по 30.01.2022 відносно суми боргу 114 980,21 грн, за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 відносно суми боргу 261 968,73 грн, за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 відносно суми боргу 249 968,73 грн, за період з 01.01.2023 по 28.02.2023 відносно суми боргу 200 676,49 грн.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача щодо некоректності даних суми основного боргу щодо якої здійснюється нарахування, визначених позивачем при здійсненні розрахунків.

Так, позивач зазначає, що ним з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 у грудні 2022 року здійснено перерахунок суми боргу в загальному розмірі - 49 292,24 грн за 11.2021, 12.2021 та 01.2022.

Разом з тим, як вбачається зі змісту Постанови від 10.11.2021 № 1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) починаючи із нарахувань за жовтень 2021 р. відображається щомісяця у платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом.

Так, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах визначених позивачем періодів нарахування з урахуванням коригувань за 11.2021 (- 12 138,21 грн з ПДВ), за 12.2021 (- 31 052,62 грн з ПДВ), за 01.2022 (- 6 101,41 грн з ПДВ) у місяці, що настає за розрахунковим періодом, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 8 355,65 грн 3% річних та 63 079,16 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволення, а саме, в розмірі 6 868,24 грн та 54 282,82 грн відповідно.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 19 647,91 грн.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у пункті п. 7 Додатку № 4 до Договору, відповідно до якого Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Водночас, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, дія якого триває і в даний час.

У Договорі позивач є виконавцем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач є споживачем зазначеної послуги.

Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року в частині правовідносин, що виникли на підставі Договору розповсюджується на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за періоди з 01.04.2022 по 30.06.2022 відносно суми боргу 114 980,21 грн та з 01.04.2022 по 31.07.2022 відносно суми боргу 97 696,28 грн є необґрунтованим, оскільки суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення пені, то суд зазначає, що сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.

Разом з тим, оскільки, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 19 647,91 грн пені є необґрунтованими, то відмовляє в задоволенні позову в цій частині саме з підстав необґрунтованості.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лігобуд" (04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 60, літера А; ідентифікаційний код: 25273532) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) заборгованість у розмірі 200 676 (двісті тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 6 868 (шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 54 282 (п`ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 3 927 (три тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 41 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева