Рішення

від 30.06.2023 по справі 910/4238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2023Справа № 910/4238/23Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий"

вул. Дніпровська, буд.172 Б оф.203, м. Павлоград,

Дніпропетровська область, 51400

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауер"

вул. Московська, 32/2, м. Київ, 001010

про стягнення 830 514,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кращий" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауер" (далі-відповідач) про стягнення 830 514,46 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4238/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

20.04.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю та вважає розмір витрат на правову допомогу завищеним та необґрунтованим належними доказами.

04.05.2023 позивачем подано відповідь на відзив.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

22.07.2021 року між ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» та ТОВ «КРАЩИЙ» було укладено Договір поставки № 78 (надалі - Договір № 78).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору № 78 ТОВ «КРАЩИЙ» зобов`язується передати, а ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» прийняти та оплатити товар. Товаром за даним Договором є пшениця 2, 3, 4 кл. врожаю 2021 р. ТОВ «КРАЩИЙ» здійснює поставку товару на умовах ЕХW Франко-елеватор (згідно «Інкотермс» 2020 року), за винятком застережень, прямо передбачених цим Договором. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного Договору (п. 1.2 - 1.3 Договору № 78).

Місце поставки, кількість товару, ціна за одиницю товару, строк поставки та порядок оплати визначається у Додаткових угодах до Договору (п. 1.3, 2.1, 3.1, 4.1 та 6.1 Договору № 78).

У березні2022 року Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача 1 659 695,19 грн.

28.09.2022 року Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі №910/3032/22 про стягнення з ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» на користь ТОВ «КРАЩИЙ» заборгованість у розмірі 1 429 313,18 грн. - основний борг, 85 843,46 грн. - пеня; 13 690,93 грн. - 3% річних, 54 842,27 - інфляційні витрати, 52 250,00 грн. - витрати на правову допомогу. Заборгованість за рішення суду було сплачена ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» 07.03.2023 року.

22.07.2021 року між ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» та ТОВ «КРАЩИЙ» було укладено Договір поставки № 79 (надалі - Договір N° 79).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору № 79 ТОВ «КРАЩИЙ» зобов`язується передати, а ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» прийняти та оплатити товар. Товаром за даним Договором є ячмінь 3 кл., врожаю 2021 р. ТОВ «КРАЩИЙ» здійснює поставку товару на умовах EXW Франко-елеватор (згідно «Інкотермс» 2020 року), за винятком застережень, пряіио передбачених цим Договором, (п. 1.2 - 1.3 Договору № 79).

Місце поставки, кількість товару, ціна за одиницю товару, строк поставки та порядок оплати визначається у Додаткових угодах до Договору (п. 1.3, 2.1, 3.1, 4.1 та 6.1 Договору № 79).

У березні 2022 року Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача 3 688 251,84 грн.

29.07.2022 року Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі №910/3030/22 про стягнення з ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» на користь ТОВ «КРАЩИЙ» заборгованість у розмірі 2 077 103,09 грн, - основний борг, 95 782,70 грн. - пеня; 1 384 735,39 грн. - штраф, 15 037,97 грн. - 3% річних, 61 086,50 - інфляційні витрати. Заборгованість за рішення суду було сплачена ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» 17.02.2023 року.

27.07.2021 року між ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» та ТОВ «КРАЩИЙ» було укладено Договір поставки № 112 (надалі - Договір № 112).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору № 112 ТОВ «КРАЩИЙ» зобов`язується передати, а ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» прийняти та оплатити товар. Товаром за даним Договором є пшениця 2, 3, 4 кл. врожаю 2021 р. ТОВ «КРАЩИЙ» здійснює поставку товару на умовах СРТ (Carriage Paid То (... named place of destination)) згідно «Інкотермс» 2020 року, за винятком застережень, прямо передбачених цим Договором. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного Договору (п. 1.2 - 1.3 Договору № 112).

Місце поставки, кількість товару, ціна за одиницю товару, строк поставки та порядок оплати визначається у Додаткових угодах до Договору (п. 1.3, 2.1, 3.1, 4.1 та 6.1 Договору № 112).

У березні 2022 року Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача 3 688 251,84 грн.

15.09.2022 року Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі №910/3030/22 про стягнення з ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» на користь ТОВ «КРАЩИЙ» заборгованість у розмірі 2 077 103,09 грн, - основний борг, 95 782,70 грн. - пеня; 1 384 735,39 грн. - штраф, 15 037,97 грн. - 3% річних, 61 086,50 - інфляційні витрати. Заборгованість за рішення суду було сплачена ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» 17.02.2023 року.

05.11.2021 року між ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» та ТОВ «КРАЩИЙ» було укладено Договір поставки № 300 (надалі - Договір № 300).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору № 300 ТОВ «КРАЩИЙ» зобов`язується передати, а ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» прийняти та оплатити товар. Товаром за даним Договором є кукурудза 3 кл., врожаю 2021 р. ТОВ «КРАЩИЙ» здійснює поставку товару на умовах СРТ (Carriage Paid То (... named place of destination)) згідно «Інкотермс» 2020 року, за винятком застережень, прямо передбачених цим Договором. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного Договору (п. 1.2 - 1.3 Договору № 300).

Місце поставки, кількість товару, ціна за одиницю товару, строк поставки та порядок оплати визначається у Додаткових угодах до Договору (п. 1.3, 2.1, 3.1, 4.1 та 6.1 Договору № 300).

У березня 2022 року Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача 336 450,84 грн. заборгованості за Договором №300 від 05.11.2021.

17.07.2022 року Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі №910/3029/22 про стягнення з ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» на користь ТОВ «КРАЩИЙ» заборгованість у розмірі 182 739,34 грн. - основний борг, 10 003,11 грн. - пеня; 121 826,23 грн. - штраф, 1 577,07 грн. - 3% річних, 4 839,18 - інфляційні витрати, 9 000,00 грн - витрати на правову допомогу. Заборгованість за рішення суду було сплачена ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» 26.12.2022 року.

У своїй позовній заяві Позивач, з посиланням на норми ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з Відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з дати звернення до суду у справах № 910/3029/22, № 910/3030/22, № 910/3031/22 та № 910/3032/22 до дати фактичної сплати заборгованості, а також витрати на правову допомогу в розмірі 98051,45 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судові рішення у справах №910/3032/22, 910/3031/22, 910/3029/22, 910/3030/22, що набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними обставини повторного доведення не потребують.

Таким чином позивачем заявлено до стягнення із відповідача

- за договором № 78 від 22.07.2021 року та за період з 19.03.2022 по 06.03.2023 року: інфляційні витрати у розмірі 266 637,90 грн.; 3% річних у розмірі 41 469,66 грн.;

- за договором № 79 від 22.07.2021 року та за період з 19.03.2022 по 08.12.2022 року: інфляційні витрати у розмірі 36 622,35 грн.; 3% річних у розмірі 4 721,31 грн.;

- за договором № 112 від 27.07.2021 року та за період з 19.03.2022 по 15.02.2023 року: інфляційні витрати у розмірі 387 482,90 грн.; 3% річних у розмірі 57 020,75 грн.;

- за договором № 300 від 05.11.2021 року та за період з 19.03.2022 по 22.12.2022 року: інфляційні витрати у розмірі 32 369,10 грн.; 3% річних у розмірі 4 190,49 грн.

Відтак, загальна суму вимог складається із 723 112,25 грн. - інфляційних витрат та 107 402,21 грн. - 3% річних.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 723 112,25 грн. - інфляційних витрат та 107 402,21 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2022 року між Адвокатським бюро Станіслава Казанцева "Джастіс" та позивачем (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №405, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги надавати адвокатські послуги, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано до суду:

- специфікацію №5 від 02.03.2023;

- розрахунок на оплату №63 від 02.03.2023 року на суму 15 000,00 грн;

- платіжне доручення №95 від 07.03.2023 року на суму 97 984,76 грн.

Зазначеним Договором (п. 1.1,3.1.) та п. 1 специфікацією № 5 від 02.03.2023 року до нього (далі - Специфікація) визначено, що Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги, що направлені на стягнення з Контрагента Клієнта - ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР». код ЄДРПОУ: 40427580 (надалі за текстом - Боржник) штрафних санкцій (пеня, штраф, 3% річних, та інфляційні збитки) за неналежне виконання договорів: № 78 від 22.07.2021 року, № 79 від 22.07.2021 року, № 112 від 27.07.2021 року, № 300 від 05.11.2021 року., а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Вартість таких послуг складає 15 000,00 грн., які сплачуються Клієнтом в момент підписання Специфікації та гонорару, який оплачується Адвокатському бюро Клієнтом по факту надання послуг та складає 10 % (десять відсотків) від суми, яка буде присуджена на користь Клієнта за результатами надання послуг за цим Договором.

Гонорар сплачується Клієнтом протягом 3 (трьох) днів з моменту перерахування грошових коштів на користь Клієнта від боржника/органу, що примусово виконує рішення суду/іншим шляхом або іншою особою, в якості виконання рішення суду по справі, в якій надаються послуги за цим Договором/прощення або розстрочення/відстрочення сплати боргу, тощо.

У своїх запереченнях проти заяви про відшкодування судових витрат Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауер" вказувало, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Суд погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим з огляду на наступне.

При визначенні суми відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі № 910/4238/23 необхідно враховувати: що спір який виник між Сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання договорів поставки; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час; що справа розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, в зв`язку з чим, витрати зі сплати гонорару у розмірі 10% від суми, яка буде присуджена на користь Клієнта за результатами надання послуг не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для компенсації позивачу суми в розмірі 83 051,45 грн за рахунок відповідача.

Аналогічні правові висновки містяться також і у постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 та від 06.07.2021 у справі № 922/901/19,

Отже, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку не присуджувати відповідачу всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Так, суд вважає таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та не становитиме надмірний тягар для позивача, часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у решті заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє, що відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аргументи та заперечення проти задоволення позовних вимог відповідача, що наведені у відзиві, суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий".

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2; код ЄДРПОУ 40427580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий" (51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 172Б, офіс. 203; код ЄДРПОУ 44233877) 723 112,25 грн. - інфляційних витрат, 107 402,21 грн. - 3% річних, витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 457,72 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов