Рішення

від 20.06.2023 по справі 910/3482/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2023Справа № 910/3482/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад»

до Публічного акціонерного підприємства «Укрнафта»

про стягнення 438 656,06 грн,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного підприємства «Укрнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад»

про стягнення 28 564,80 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом: не з`явився.;

від відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом: Пушанко І.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного підприємства «Укрнафта» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 438 656,06 грн, з яких: 428 472,00 грн основний борг, 3 732, 99 грн 3% річних та 6 451, 07 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193, 222 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором купівлі-продажу №09/03/933-МТР від 22.08.2022, у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/3482/23, визнано справу малозначною та її розгляд вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.04.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що звернувся до позивача з пропозицією про реструктуризації заборгованості, а тому просить надати місячний строк для врегулювання спору.

Також 03.04.2023 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад» про стягнення суми штрафу в розмірі 28 564,80 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором купівлі-продажу №09/03/933-МТР від 22.08.2022, у частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Публічного акціонерного підприємства «Укрнафта» (надалі - відповідач за первісним/позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад» (надалі - позивач за первісним/відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 28 564, 80 грн, подальший розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання в справі призначено на 03.05.2023.

18.04.2023 від представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшла виписка банку про рух коштів.

26.04.2023 від представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив.

01.05.2023 від представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 03.05.2023 з`явився представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом в засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 підготовче засідання відкладено на 30.05.2023.

30.05.2023 від представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 30.05.2023 з`явився представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом в засідання не з`явився. Суд, із урахуванням думки представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про розгляд справи без його участі.

Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2023.

Представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 20.06.2023 підтримав у повному обсязі та просив задовольнити зустрічний позов і заперечував проти задоволення первісного позову. Представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 20.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2022 між позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом (продавець) та відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №09/03/933-МТР (надалі-договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується передати продукцію (товар) у власність покупця, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені у додатках до договору, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2. договору);

Згідно із п.3.2. договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.

Продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених договором та відповідними додатками до нього (п. 5.1. договору);

Відповідно до п.6.9. договору за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, визначеному пунктами 5.12. і 5.13. договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Сторони домовилися, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами (пункт 11.1. договору).

Згідно з додатком 1 до договору загальна вартість товару, що поставляється, становить 571 296, 00 грн (в тому числі ПДВ - 95 216,00 грн) (п.1 додатку); умови оплати - 25% передоплата, решта за фактом поставки всього товару протягом 30 календарних днів (п.2 додатку); поставка всього товару здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту отримання від покупця 25% попередньої оплати (п.5 додатку); умови доставки (ІНКОТЕРМС 2020): DDP (транспортні витрати по доставці в місце призначення включені в ціну товару (предмету закупівлі).

Покупцем було виконано умови щодо попередньої оплати та 02.09.2022 сплачено продавцю 142 824,00 грн попередньої оплати, що підтверджується платіжними інструкціями №15036-П22 на суму 58 014,00 грн, №15034-П22 на суму 67 848, 00 грн та №15035-П22 на суму 16 962,00 грн.

Як убачається з копій видаткових накладних від 14.10.2022 №ЄВ-0000286 на суму 441 672, 00 грн та №ЄВ-0000287 на суму 129 624, 00 грн, товар був доставлений покупцю лише 17.10.2022.

Предметом первісного позову є вимоги ТОВ «Інженерно-виробничого центру «Європрилад»/продавця (позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом) до ПАТ «Укрнафта»/покупця (відповідача за первісним/позивача за зустрічним) про стягнення 428 472,00 грн основного боргу за поставлений товар, 3 732, 99 грн 3% річних та 6 451, 07 грн інфляційних втрат.

Предметом зустрічного позову є вимоги ПАТ «Укрнафта»/покупця (позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом) до ТОВ «Інженерно-виробничого центру «Європрилад»/продавця (відповідача за зустрічним/позивача за первісним позовом) про стягнення 28 564,80 грн штрафу, в зв`язку з неналежним виконання умов договору, в частині своєчасної поставки товару.

Договір укладений між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) та позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як установлено судом вище згідно з додатком 1 до договору загальна вартість товару, що поставляється, становить 571 296, 00 грн (п.1 додатку); умови оплати - 25% передоплата, решта за фактом поставки всього товару протягом 30 календарних днів (п.2 додатку); поставка всього товару здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту отримання від покупця 25% попередньої оплати (п.5 додатку).

Покупцем було належним чином виконано умови щодо попередньої оплати та 02.09.2022 сплачено продавцю 142 824,00 грн.

Матеріалами справи (видаткова накладна) підтверджується факт поставки позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним товару згідно договору на загальну суму 571 296, 00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови додатку №1 до договору кінцевим строком оплати є 16.11.2022 включно (17.10.2022 +30 календарних днів).

Відповідачем, у свою чергу, вказаний товар оплачено частково на загальну суму 142 824,00 грн. Залишився несплаченим товар на загальну суму 428 472,00 грн (571 296,00- 142 824,00 грн). Відповідачем за первісним позовом визнається наявність боргу у відзиві на первісний позов.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача за первісним позовом грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача за первісним позовом 428 472, 00 грн грошових коштів за переданий на підставі договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Отже, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми основної заборгованості в розмірі 428 472, 00 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому первісний позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з простроченням відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з останнього 3% річних у сумі 3 732,99 грн розрахованих за загальний період з 16.11.2022 по 01.03.2023 та 6 451,07 грн інфляційних втрат за загальний період з грудня 2022 року по січень 2023 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача за первісним позовом, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача за первісним позовом відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат за загальний період з грудня 2022 року по січень 2023 року, судом встановлено що він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога за первісним позовом про стягнення з відповідача 6 451,07 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем за первісним позовом невірно встановлено початок прострочення оплати, а саме з 16.11.2022, тоді як 16.11.2022 є останній днем оплати товару, а тому прострочення оплати починається з 17.11.2022 .

З урахуванням викладеного вище, судом здійснено перерахунок 3% за загальний період з 17.11.2022 по 01.03.2023 та за розрахунком суду стягненню з відповідача за первісним позовом підлягають 3% річних у загальному розмірі 3 697,77 грн, а первісний позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням продавцем (ТОВ «Інженерно-виробничого центру «Європрилад») свого зобов`язання за договором в частині своєчасної поставки товару, відповідачем за первісним позовом (ПАТ «Укрнафта»/покупцем) було заявлено зустрічний позов про стягнення з позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом 28 564, 80 грн штрафу.

Відповідно до п.6.9. договору за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, визначеному пунктами 5.12. і 5.13. договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Як установлено судом вище товар, враховуючи дату попередньої оплати мав був поставлений продавцем до 12.10.2022.

Продавець (ТОВ «Інженерно-виробничого центру «Європрилад») заперечуючи проти зустрічного позову зазначає, що відсутні його вина в прострочені поставки товару, оскільки віг не міг поставити товар раніше так, як пунктом 5.5. договору сторонами погоджено, що відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийнятті товару, яке отримано лише 14.10.2022 після чого товар був переданий перевізнику Нова Почта, суд відхиляє дані заперечення відповідача за зустрічним позовом, з огляду на таке.

Так, згідно із п.5.4. договору продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 робочих дні до запланованої дати відвантаження товару в письмовій формі попередити покупця про точну дату постачання до місця призначення, якщо інше не вказано в додатку до цього договору. Повідомлення за підписом уповноваженої особи продавця в сканованому вигляді (формат pdf) направляється на електрону адресу покупця вказану в пункті 10.1.2. цього договору.

Відповідно до п.5.5. договору відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийнятті товару.

Як зазначають сторони та вбачається з матеріалів справи продавець листом за вих.№2022/1011-001 повідомив покупця про готовність товару до відвантаження, після чого через три дні - 14.10.2022, покупцем направлено продавцю повідомлення про готовність прийняти товар, а тому суд приходить до висновку, що саме цього дня мала відбутися поставка, однак товар був доставлений покупцю лише 17.10.2022.

Суд не приймає до уваги посилання позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом (ТОВ «Інженерно-виробничого центру «Європрилад»/продавця) відносно того, що несвоєчасна поставка відбулася через вину покупця, оскільки саме продавцем було направлено повідомлення лише 11.10.2022.

Крім того, відповідно до ст.644 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Так, пунктом згідно п. 5.1. договору, продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Відповідно до п.5.3. договору датою поставки товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідними актами приймання-передачі товару.

Згідно із додатком №1 до договору реквізитами вантажоотримувача є: Долинський ГПЗ, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Підлівче, 63 та Качанівський ГПЗ, Сумська область, Охтирський район, с. Мала Павлівка, вул. Центральна. Вказані адреси доставки вказані і в письмовому повідомлені покупця від 14.10.2022.

Отже, враховуючи умови договору датою доставки товару є саме 17.10.2022, оскільки в продавця був обов`язок доставити покупцю товар у місце призначення.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованими згідно вимог чинного законодавства та договору, в зв`язку з чим вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 28 564,80 грн штрафу підлягають задоволенню (571 296,00х5%).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд частково задовольняє первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад» та повністю задовольняє зустрічний позов Публічного акціонерного підприємства «Укрнафта».

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд відзначає, що згідно приписів частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Тобто, оскільки обидва позови в даній справі стосуються стягнення коштів, то у випадку часткового задоволення первісного і зустрічного позовів, суд вправі був здійснити зарахування таких вимог.

Однак, з огляду на часткове задоволення як первісного позову, так і повне задоволення зустрічного, суд з метою забезпечення сторонам чіткого розуміння, які саме вимоги в якій частині задоволені як за первісним позовом, так і за зустрічним, та які саме суми підлягають стягненню вбачає за необхідне чітко визначити дані вимоги в резолютивній частині рішення.

Водночас, сторони не позбавлені можливості після набрання законної сили рішенням у даній справі здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Разом з тим суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю судового збору в розмірі 3 895,32 грн (6 579,32 грн - 2 684,00 грн) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад».

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного підприємства «Укрнафта» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад» (76010, місто Івано-Франківськ, вулиця Ленкавського, будинок 22, ідентифікаційний код 24688544) 428 472 (чотириста двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят дві) грн 00 коп. основного боргу, 3 697 (три тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 77 коп. 3% річних, 6 451 (шість тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн 07 коп. інфляційних втрат та 3 895 (три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 32 коп. судового збору.

3. У іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничого центру «Європрилад» (76010, місто Івано-Франківськ, вулиця Ленкавського, будинок 22, ідентифікаційний код 24688544) на користь Публічного акціонерного підприємства «Укрнафта» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 28 564 (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн 80 коп. штрафу.

6. Видати наказ.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 30.06.2023.

Суддя Я.А.Карабань