Рішення

від 29.06.2023 по справі 911/469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/469/23

Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУ" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160А, оф. 715)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 26, оф. 5/1)

про стягнення 75 000,00 грн.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕУ" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою за вих. №б/н від 03.02.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" про стягнення заборгованості в сумі 75000,00 грн. за Договором про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування №01/030220 від 03.02.2020.

Разом з тим, в пункті 1 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, клопотання ТОВ "ТЕУ" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено частково та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

06.03.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 74000, 00 грн., у зв`язку із частковою сплатою заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі. Також у вказаній заяві позивач просить суд присудити стягнення судових витрат з відповідача.

31.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 74000, 00 грн., що підтверджується актом звірки станом на 03.02.2023;

- воєнний стан та непереборність обставин негативно впливають на фінансово-господарський стан відповідача, що вплинуло на виконання останнім зобов`язань за укладеним з позивачем Договором;

- сторонами було досягнуто домовленості щодо відстрочення оплати до 01.03.2023;

- відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг у розмірі 74000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №102786 від 01.03.2023;

- у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за надані послуги в рамках Договору про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування №01/030220 від 03.02.2020, що підтверджується актом звірки станом на 01.03.2023;

- у зв`язку із відсутністю предмету спору, наявна підстава для відмови у задоволенні позовних вимог;

- позивач не звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості, відтак звернення позивача до суду з позовом є передчасним, необґрунтованим та вчиненим з порушенням умов Договору і положень ст. 19 ГПК України;

- з урахуванням відсутності предмету спору та того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, відповідач вважає, що витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 8300, 00 грн. та 3000, 00 грн. гонорару успіху є неспівмірними та такими, що не підлягають задоволенню.

05.04.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- за весь період прострочення відповідач жодного разу не повідомляв позивача про наявність перешкод в оплаті;

- посилаючись на форс-мажорні обставини відповідач ніяких доказів того, що такі обставини настали саме для нього не надав;

- відповідач стверджує, що сплатив позивачу 75000, 00 грн., при цьому надає докази сплати лише 74000, 00 грн.;

- акти звірки надані відповідачем не містять підпису та печатки позивача, відтак є лише односторонніми документами зі сторони відповідача, які не мають ніякого доказового значення;

- заяви відповідача про існування домовленостей між сторонами про відстрочення сплати боргу не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені документально. Не зважаючи на це, позивач чекав оплати наданих послуг стільки часу, скільки його просив відповідач;

- перевізник очікував оплати перевезення більше шести місяців, у зв`язку з чим пропустив строк для пред`явлення претензії;

- звертаючись до суду без пред`явлення претензії, позивач не порушив жодних прав відповідача;

- заявлені витрати на правову допомогу підтверджені документально, а за вартістю відповідають рівню звичайних цін, що склались на ринку юридичних послуг у спорах, які пов`язані з договорами перевезення.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 29.06.2023.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" (далі відповідач, Замовник) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕУ" (далі позивач, Експедитор), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за умовами Договору про надання послуг з транспртно-експедиторського обслуговування №01/030220 від 03.02.2020.

Так, 03.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕУ", що далі іменуються Сторони, було укладено Договір про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування №01/030220 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого цим Договором регулюються правовідносини, що виникають між Експедитором та Замовником - надалі Сторонами, з приводу транспортно-експедиторського обслуговування вантажів Замовника.

Згідно п 1.2. Договору Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує організацію перевезення вантажів Замовника з використанням власного автомобільного транспорту або за допомогою третіх осіб в межах території України.

Замовник зобов?язується вчасно виконувати вимоги, встановлені в п. 4.1. Договору (п. 2.2.1. Договору).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що Замовник зобов?язується здійснювати оплату Експедитору за послуги, надані у відповідності з даним Договором, в розмірі та на умовах, зазначених в Заявці. Якщо в Заявці не встановлено інше, то оплата має бути здійснена протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту передачі вантажу вантажоотримувачу. Вартість послуг, які включають у себе провізну плату й винагороду, що належить Експедитору, а також розмір зборів за виконання Експедитором пов?язаних з організацією та здійсненням перевезення операцій та послуг, визначаються за взаємною згодою сторін і фіксуються у письмових Заявках. Вартість послуг визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися, відповідно до зміни кон?юнктури ринку послуг вантажних перевезень та цін на паливно-мастильні матеріали.

Факт виконання послуг підтверджується Актом надання послуг, підписаним з обох сторін (п. 4.5. Договору).

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Договору Експедитор зобов?язаний протягом 5 (п?яти) робочих днів надати замовнику Акт надання послуг для підтвердження та підписання. Замовник зобов?язаний протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання підписати Акт надання послуг. У разі виникнення заперечень з боку Замовника, він повинен надати письмове заперечення щодо підписання Акту. Якщо протягом 10 (десяти) робочих днів від Замовника не було отримано підписаний Акт або письмове заперечення, то послуги вважаються наданими та заперечення з боку Замовника відсутні.

Згідно з п. п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4. Договору Сторони звільняються від відповідальності за даним Договором у випадку настання форс-мажорних обставин, таких як війна, повінь, епідемія, ембарго, дії органів влади, пожежі, громадські заворушення тощо, надалі - Форс-мажор, якщо ці обставини підтверджено документально і по них повідомлено іншу Сторону протягом 3-х днів з моменту настання таких обставин. Факт Форс-Мажору має бути підтверджений висновком Торгово-промислової палати. Строк виконання зобов?язань за Договором може бути продовжено на період дії Форс-мажору. Якщо ці обставини будуть тривати понад три місяці, кожна із Сторін має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку. При цьому жодна із Сторін не несе відповідальність за невиконання умов даного Договору.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору передбачено, що у випадку виникнення непорозумінь та спорів за даним Договором, Сторони вирішують їх шляхом переговорів. Якщо врегулювання спору шляхом переговорів неможливо, Сторони мають право звернутися до

Господарського суду. До пред?явлення позову обов?язковим є пред?явлення претензії. Претензії можуть пред?являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п?яти днів. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

Договір набирає сили після його підписання обома Сторонами та діє протягом 1 (одного) календарного року, а в порядку взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1. Договору).

У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку даного Договору жодна зі Сторін письмово не попередить іншу Сторону про його розірвання, Договір вважається поновленим на такий самий строк і на таких самих умовах, які були раніше встановлені Договором. Таке поновлення строку даного Договору можливе без обмеження терміну (п. 9.2. Договору).

18.02.2022 між сторонами було підписано наступні заявки до Договору, в яких замовлено перевезення балок залізобетонних:

- заявка №03/180222 на загальну суму 18000, 00 грн.;

- заявка №05/180222 на загальну суму 19000, 00 грн.;

- заявка №07/180222 на загальну суму 19000, 00 грн.;

- заявка №09/180222 на загальну суму 19000, 00 грн.

У графі «Особливі умови» в усіх вказаних вище заявках сторонами погоджено повну оплату перед розвантаженням авто.

В матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні: №105 від 21.02.2022, №104 від 21.02.2022, №108 від 21.02.2022 та №107 від 21.02.2022 із підписом представника відповідача у графі вантажоодержувача.

Так, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату наданих послуг:

- рахунок №59 від 21.02.2022 на загальну суму 18000, 00 грн.;

- рахунок №60 від 21.02.2022 на загальну суму 19000, 00 грн.;

- рахунок №61 від 21.02.2022 на загальну суму 19000, 00 грн.;

- рахунок №62 від 21.02.2022 на загальну суму 19000, 00 грн.

Позивач зазначає, що належним чином виконав умови Договору, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств:

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №58 від 22.02.2022 на загальну суму 18000, 00 грн.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №59 від 22.02.2022 на загальну суму 19000, 00 грн.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №60 від 22.02.2022 на загальну суму 19000, 00 грн.;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №61 від 22.02.2022 на загальну суму 19000, 00 грн.

Проте, всупереч умовам Договору, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду у останнього утворилась заборгованість у розмірі 75000, 00 грн.

06.03.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 74000, 00 грн., що мотивована сплатою відповідачем на користь позивача після відкриття провадження у справі 74000, 00 грн. заборгованості, на підтвердження чого позивач надав копію платіжної інструкції №102785 від 01.03.2023 на суму 74000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що оплата боргу за надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування в сумі 74000, 00 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та після відкриття провадження у даній справі.

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перевіривши, що заяву позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 74000, 00 грн. підписано директором ТОВ "ТЕУ" Прудіусом С.І. (повноваження якого знаходяться в матеріалах справи), суд прийшов до висновку про її прийняття.

За таких обставин, провадження у справі №911/469/23 в частині стягнення суми основної заборгованості з відповідача у розмірі 74000,00 грн., слід закрити відповідно до пункту п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір транспортного експедирування. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 929 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано умови Договору та здійснено перевезення вантажу відповідача, що підтверджується підписаними товарно-транспортними накладними та Актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Крім того відповідач не заперечив факту перевезення позивачем його вантажу.

Загальна вартість наданих позивачем послуг згідно виставлених відповідачу рахунків на оплату становить 75000, 00 грн.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем за Договором, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок по оплаті наданих послуг на загальну суму 75000, 00 грн.

Відтак, враховуючи часткову сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 74000, 00 грн. та закриття провадження у справі в цій частині, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати останнім заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у розмірі 1000, 00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" підлягають задоволенню, у зв`язку з чим слід стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 1000, 00 грн.

Долучені відповідачем до матеріалів справи акт звірки від 03.02.2023 та акт звірки від 01.03.2023 не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що відповідні акти не підписані з боку позивача, а також заперечуються останнім.

Таким чином, аргументи відповідача стосовно того, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 74000, 00 грн. спростовуються наданими до матеріалів справи доказами.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами було досягнуто домовленості щодо відстрочення сплати боргу до 01.03.2023, доводи відповідача з цього приводу також відхиляються судом.

Суд погоджується з відповідачем стосовно того, що умовами Договору передбачено обов?язкове пред?явлення претензії до пред?явлення позову. Так, умовами Договору встановлено, що претензії можуть пред?являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п?яти днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Однак, згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим, з положень ч. 1 ст. 222 ГК України, вбачається, що звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони. Тому вона може не скористатися цим правом, а відразу звернутися за захистом порушених прав до господарського суду.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на ч. 2 ст. 19 ГПК України, відповідно до якої особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Відтак, попри те що сторони включили в Договір умову про застосування досудового врегулювання спору, це не позбавляє їх права відразу звертатися до господарського суду, не пред`являючи претензію, оскільки вибір способу правового захисту є правом, а не обов`язком сторін, тому заборона щодо звернення особи до суду одразу після порушення її прав та інтересів порушує її право на судовий захист.

Враховуючи вказане вище, суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що позов є передчасним, у зв`язку із тим, що позивач до подання позову не звернувся до відповідача з претензією.

З приводу аргументів відповідача відносно того, що воєнний стан негативно впливає на його фінансово-господарський стан, що вплинуло на виконання останнім зобов`язань за укладеним з позивачем Договором, суд зазначає таке.

Відповідно до умов Договору сторони звільняються від відповідальності за даним Договором у випадку настання форс-мажорних обставин, таких як війна, повінь, епідемія, ембарго, дії органів влади, пожежі, громадські заворушення тощо, надалі - Форс-мажор, якщо ці обставини підтверджено документально і про них повідомлено іншу Сторону протягом 3-х днів з моменту настання таких обставин.

Натомість, матеріали справи не містять доказів повідомлення у письмовій формі відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання.

При цьому, обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Враховуючи доводи відповідача відносно виникнення форс-мажорних обставин та наданих у їх підтвердження доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором стосовно не здійснення останнім в повному обсязі оплати наданих послуг з транспортно-експедиторського обслуговування. Натомість, відповідач станом на день розгляду даної справи доказів повної та своєчасної сплати наданих позивачем послуг суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовий збір в сумі 2648, 21 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі №911/469/23 в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 74000, 00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Витрати зі сплати судового збору в сумі 35, 79 грн. покладаються на відповідача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Щодо заявлених в позовній заяві ТОВ "ТЕУ" вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 8300,00 грн. та 3000, 00 грн. гонорару успіху, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав Договір про правову допомогу від 31.01.2023 (далі Договір про правову допомогу), який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕУ" (далі - Довіритель, Клієнт) та Лозою Віктором Миколайовичем (далі Повірений, Адвокат).

Відповідно до п. п. 1.1. Договору про правову допомогу за цим договором Повірений зобов?язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВ «Хозхімсервіс». 3 цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (4 год). 2. Здійснити заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів нa предмет безспірного повернення боргу (0,5 год). 3. Провести арифметичні розрахунки (0,5 год.). 4. Здійснити аналіз судової практики (0,5 год.). Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год.) 4. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу в т.ч. забезпечення примусового виконання судового рішення (4 год).

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору про правову допомогу встановлено, що за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 8300,00 грн. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову Повірений отримує від Довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 3000,00 грн.

Згідно з п. 3.2.2. Договору про правову допомогу обов`язком Довірителя є зобов?язання виплатити Повіреному винагороду в порядку та розмірі зазначеному в п. 2.1 цього Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання (п. 6.1. Договору про правову допомогу).

В матеріалах справи міститься довіреність, видана директором підприємства позивача для виконання представницьких функцій ТОВ "ТЕУ" Лозою В.М. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю видане на ім`я Лози В.М.

До Договору про правову допомогу позивач надав підписаний ним з Адвокатом Акт приймання-передачі наданих послуг від 03.02.2023, за яким вартість наданих послуг Адвоката склала 8300, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище Акту Повірений надав, а представник Довірителя Прудіус С.І. прийняв наступні послуги. Правова допомога у спорі, що виник з ТОВ «Хозхімсервіс»:

- огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням 4 год. 05 хв.;

- здійснення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу 0 год. 20 хв.;

- аналіз судової практики 0 год. 30 хв.;

- проведення арифметичних розрахунків 0 год. 15 хв.;

- підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви 8 год. 15 хв.;

- вчинення інших дій необхідних для повного юридичногоо супроводу справи в суді та на етапі примусового виконання судового рішення 4 год. 00 хв.

В якості підтвердження оплати наданих послуг з правової допомоги позивач долучив до матеріалів справи копію квитанції до прибуткового касового ордера №02-02 від 03.02.2023 на суму 8300, 00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, за підписом адвоката Лози В.М. не було подано жодного документа.

Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.

Справа №911/469/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та містить не великий обсяг документів, тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5000,00 грн.

При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3300,00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 3000, 00 грн. гонорару успіху, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.3. Договору про правову допомогу при задоволенні позову Повірений отримує від Довірителя премію (гонорар успіху) в сумі 3000,00 грн.

При вирішенні питання про відшкодування позивачу гонорару успіху адвоката, судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

З огляду на складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача гонорару успіху у розмірі 3000, 00 грн.

Заява позивача про стягнення судових витрат з відповідача, в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 2684, 00 грн. судом не розглядається, у зв`язку із тим, що це питання вже було вирішено судом.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1. Провадження у справі №911/469/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 74000, 00 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУ" задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗХІМСЕРВІС" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 26, оф. 5/1, код ЄДРПОУ 24157485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕУ" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160А, оф. 715, код 41069488) заборгованість у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 35 (тридцять п`ять) грн. 79 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повний текст рішення складено 29.06.2023.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.