Рішення

від 29.06.2023 по справі 911/1176/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1176/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Монтаж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Рент 2»

прo стягнення 5 017 576,80 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Білошапка О.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Монтаж» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Рент 2» (надалі відповідач) прo стягнення 5 017 576,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі № 911/1176/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2023 року підготовче засідання відкладено на 08.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1176/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.06.2023 року.

В судовому засіданні 29.06.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 29.06.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімат Монтаж» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біг Рент 2» (відповідач) 05.03.2020 року було укладено Попередній договір купівлі-продажу, з урахуванням Додаткових угод до нього № 1 від 15.09.2020 року, № 2 від листопада 2020 року, № 3 від 24.02.2021 року, № 4 від 29.04.2021 року, від 31.08.2021 року, № 6 від 30.12.2021 року та від 15.01.2021 року (далі Попередній договір), згідно умов якого, відповідач був зобов`язаний до 31.03.2022 року укласти з позивачем Договір купівлі-продажу Об`єкту нерухомості - нежитлового приміщення № 46 у будинку № 2-б по бульвару Лесі Українки в селі Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 137,8 кв.м, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Біг Рент 2» на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 167217313 від 20.05.2019 року, номер запису про право власності 31617463 від 16.05.2015 року.

Як зазначає позивач, сторони дійшли всіх істотних умов у Попередньому договорі від 05.03.2020 року щодо купівлі-продажу об`єкту нерухомості повністю.

Згідно з п. 3 Попереднього договору ціна продажу вказаного в цьому Договорі Об`єкту у гривневому еквіваленті була встановлена в сумі 44 785 доларів США, що станом на день його укладення становила 1 114 734,48 грн.

Додатковою угодою від 15.01.2021 року було внесено зміни до п. 4 Попереднього договору про те, що суму в розмірі 41 052 92 доларів США позивач сплачує відповідачу до укладення та нотаріального посвідчення цього Попереднього договору та Основного договору купівлі-продажу, а останній платіж у сумі 3 732, 08 доларів США сплачує протягом двох банківських днів після укладення Основного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Позивачем відповідно до умов Попереднього договору було сплачено відповідачу 1 106 217,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 3435 від 15.12.2020 року на суму 103 398,51 грн., № 2626 від 26.06.2020 року на суму 99 647,28 грн., № 2756 від 29.07.2020 року на суму 103 323,01 грн., № 2520 від 11.06.2020 року на суму 198 820,59 грн., № 2430 від 15.05.2020 року на суму 99 568,91 грн., № 2355 від 29.04.2020 року на суму 302 841,50 грн., № 2266 від 27.03.2020 року на суму 105 013,64 грн., № 2201 від 10.03.2020 року на суму 93 003,69 грн.

В свою чергу, оскільки Попередній договір не був посвідчений нотаріально, позивач звертався до суду із позовом про визнання його дійсним.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2022 року у справі № 911/955/22, яке набрало законної сили 24.11.2022 року, визнано дійсним Попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.03.2020 року, з Додатковими угодами до нього № 1 від 15.09.2020 року, № 2 від листопада 2020 року, № 3 від 24.02.2021 року, № 4 від 29.04.2021 року, від 31.08.2021 року, № 6 від 30.12.2021 року та б/н від 15.01.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімат-Монтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біг Рент 2».

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2022 року у справі № 911/955/22 встановлено, що норми ч. 3 та ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України співвідносяться між собою як норма спеціальна та загальна, причому спеціальною нормою, яка має пріоритет над іншою, є частина 3 цієї статті. Такий висновок ґрунтується на тому, що в ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України можливість визнання судом дійсним договору та, відповідно, виникнення права власності набувача за договором, який потребує не тільки нотаріального посвідчення, але й державної реєстрації, не поставлена в залежність від попередньої або наступної державної реєстрації договору, визнаного судом дійсним.

Також відповідним рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2022 року у справі № 911/955/22 встановлено факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим, можливість нотаріального посвідчення такого договору позивачем втрачена.

Зокрема, свідоме безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення, як Попереднього договору, так і Основного договору купівлі-продажу, тягне за собою втрату позивачем можливості укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а отже, набути у власність об`єкт нерухомості.

Отже, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2022 року у справі № 911/955/22 встановлено обставини того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімат-Монтаж» зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Рент 2» із пропозицією б/н від 23.06.2022 року, в якій пропонувало відповідачу протягом трьох календарних днів з дати отримання пропозиції, нотаріально посвідчити та вчинити державну реєстрацію Основного договору купівлі-продажу. Надіслання пропозиції підтверджується копіями поштової накладної № 0420920804313 від 23.06.2022 року та опису вкладення від 23.06.2022 року.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2022 року у справі № 911/955/22 встановлено факти здійснення позивачем сплати відповідачу на підставі Попереднього договору 1 106 217,12 грн. та одностороння відмова відповідача від виконання свого зобов`язання по укладенню Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 46 у будинку № 2-б по бульвару Лесі Українки в селі Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 137,8 кв.м.

Відповідно до п. 15.1 Попереднього договору, в редакції Додаткової угоди до нього від 15.01.2021 року, сторони домовились, що до укладення Основного договору купівлі-продажу Сторона -2 (позивач) має право користуватися нежитловим приміщенням та здійснювати в ньому будь-які ремонтні роботи, поліпшення.

Позивач зазначає, що планував відкрити у придбаному у відповідача у власність приміщенні заклад громадського харчування ресторан, відповідно, мав на меті зробити ремонтні та оздоблювальні роботи, придбати меблі та комп`ютерну техніку для можливості повноцінно працювати.

Згідно актам здачі-прийняття виконаних робіт, видаткових накладних та платіжних доручень ремонт приміщення, яке відповідач зобов`язувався продати позивачу, купівля меблів, комп`ютерної техніки, обладнання для кухні було здійснено позивачем на суму 2 796 625,20 грн.

Відтак, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з продажу Об`єкту нерухомості за укладеним між сторонами Попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна мало наслідком понесення позивачем додаткових витрат - збитків у розмірі сплаченої грошової суми у розмірі 1 106 217,12 грн. та витрат, понесених на ремонт приміщення у розмірі 2 796 625, 20 грн., що підтверджується доданими до позову доказами та розрахунком витрат на ремонт.

Крім того, пунктом 14 Попереднього договору встановлено, що у разі, коли Основний договір не відбудеться з вини або ініціативи Сторони-1 (відповідача), Сторона-1 (відповідач) повертає позивачу отриману грошову суму в повному обсязі, а також сплачує Стороні-2 (позивачу) грошову суму за користування коштами у розмірі 100% від ціни Об`єкту, зазначеної в п. 3 цього Договору, що становить 44 785 доларів США, що сплачуються у національній валюті України - гривні за офіційним курсом української гривні до долару США, встановленим НБУ на дату укладення цього договору та дорівнює 1 114 734, 48 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 185 789,08 грн.

Відтак, на відповідача умовами Попереднього договору передбачена санкція за невиконання покладеного на нього зобов`язання - сплатити позивачу 100% ціни Об`єкту, зазначеної в п. 3 Договору (1 114 734,48 грн.).

Зважаючи на вищенаведене позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача: 1 106 217,12 грн. передплачених коштів за придбання нежитлового приміщення, яке не було продане відповідачем; 1 114 734, 48 грн. штрафних санкцій за порушення умов Попереднього договору; 2 796 625,20 грн. витрат, понесених позивачем на ремонт приміщення.

Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Як визначено ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Як вбачається з укладеного між сторонами Попереднього договору від 05.03.2020 року, сторони домовились укласти Основний договір у строк до 24.02.2021 року. В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до Попереднього договору, з врахуванням змісту яких сторонами відтерміновувався строк укладення Основного договору, остаточно до 31.03.2022 року.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту Попереднього договору, предметом Основного договору визначено купівлю-продаж відповідачем позивачу Об`єкту нерухомості - нежитлового приміщення № 46 у будинку № 2-б по бульвару Лесі Українки в селі Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 137,8 кв.м.

Згідно з п. 3 Попереднього договору ціна продажу вказаного в цьому Договорі Об`єкту у гривневому еквіваленті була встановлена в сумі 44 785 доларів США, що станом на день його укладення становила 1 114 734,48 грн.

Позивачем відповідно до умов Попереднього договору було сплачено відповідачу 1 106 217,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 3435 від 15.12.2020 року на суму 103 398,51 грн., № 2626 від 26.06.2020 року на суму 99 647,28 грн., № 2756 від 29.07.2020 року на суму 103 323,01 грн., № 2520 від 11.06.2020 року на суму 198 820,59 грн., № 2430 від 15.05.2020 року на суму 99 568,91 грн., № 2355 від 29.04.2020 року на суму 302 841,50 грн., № 2266 від 27.03.2020 року на суму 105 013,64 грн., № 2201 від 10.03.2020 року на суму 93 003,69 грн.

Додатковою угодою від 15.01.2021 року було внесено зміни до п. 4 Попереднього договору про те, що суму в розмірі 41 052 92 доларів США позивач сплачує відповідачу до укладення та нотаріального посвідчення цього Попереднього договору та Основного договору купівлі-продажу, а останній платіж у сумі 3 732,08 доларів США сплачує протягом двох банківських днів після укладення Основного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Як визначено ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України, сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Будь-які платежі на підтвердження зобов`язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов`язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості не допускаються.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2022 року у справі № 911/955/22 встановлено факти здійснення позивачем сплати відповідачу на підставі Попереднього договору 1 106 217,12 грн. та одностороння відмова відповідача від виконання свого зобов`язання по укладенню Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 46 у будинку № 2-б по бульвару Лесі Українки в селі Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 137,8 кв.м.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Щодо норми ст. 182 Господарського кодексу України, матеріали справи не містять відомостей про надіслання однією зі сторін проекту основного договору, тому зобов`язання укласти основний договір припинилось.

Також, відповідно до положень частини третьої статті 635 Цивільного кодексу України припиняються зобов`язання сторін укласти основний договір, що унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно. Проте припинення зобов`язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.

Положення частини другої статті 635 Цивільного кодексу України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.

Цією нормою встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі № 6-226цс14, в якій розглядалось питання неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У наведеній справі розглядалось аналогічне питання щодо невиконання умов попереднього договору щодо купівлі-продажу квартири, за яким сплачувались авансові платежі.

Верховний Суд України визначив, що положення частини другої статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.

Цією нормою встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

При цьому, Верховний Суд України визначив, що у разі невиконання попереднього договору та припинення зобов`язань за ним, відсутні підстави для вимоги про спонукання до укладення основного договору.

Зокрема, у правовідносинах купівлі-продажу примусове виконання зобов`язання в натурі суперечить вимогам статті 635 ЦК України про правові наслідки порушення зобов`язання за попереднім договором і положенням статті 321 ЦК України про непорушність права власності.

Натомість, інша сторона попереднього договору може претендувати на відшкодування збитків відповідно до частини другої статті 635 ЦК України.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 Відшкодування збитків у сфері господарювання Господарського кодексу України та глави 82 Відшкодування шкоди Розділу III Окремі види зобов`язань Книги п`ятої Зобов`язальне право Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Відтак, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з продажу Об`єкту нерухомості за укладеним між сторонами Попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна мало наслідком понесення позивачем додаткових витрат - збитків у розмірі сплаченої грошової суми у розмірі 1 106 217,12 грн. та витрат, понесених на ремонт приміщення у розмірі 2 796 625, 20 грн., що підтверджується доданими до позову доказами та розрахунком витрат на ремонт.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 14 Попереднього договору встановлено, що у разі, коли Основний договір не відбудеться з вини або ініціативи Сторони-1 (відповідача), Сторона-1 (відповідач) повертає позивачу отриману грошову суму в повному обсязі, а також сплачує Стороні-2 (позивачу) грошову суму за користування коштами у розмірі 100% від ціни Об`єкту, зазначеної в п. 3 цього Договору, що становить 44 785 доларів США, що сплачуються у національній валюті України - гривні за офіційним курсом української гривні до долару США, встановленим НБУ на дату укладення цього договору та складає 1 114 734, 48 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 185 789,08 грн.

Відтак, на відповідача умовами Попереднього договору передбачена санкція за невиконання покладеного на нього зобов`язання - сплатити позивачу 100% ціни Об`єкту, зазначеної в п. 3 Договору (1 114 734,48 грн.).

Зважаючи на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача: 1 106 217,12 грн. передплачених коштів за придбання нежитлового приміщення, яке не було продане відповідачем; 1 114 734, 48 грн. штрафних санкцій за порушення умов Попереднього договору; 2 796 625,20 грн. витрат, понесених позивачем на ремонт приміщення, правомірні і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Монтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Рент 2» прo стягнення 5 017 576,80 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Рент 2» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, бульвар Тараса Шевченка, 10, приміщення 108, код ЄДРПОУ 40924348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат-Монтаж» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 22, кв. 84, код ЄДРПОУ 39101621) 1 106 217,12 грн. передплачених коштів, 1 114 734, 48 грн. штрафних санкцій, 2 796 625,20 грн. збитків та 75 263,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 30.06.2023 року