Ухвала

від 30.06.2023 по справі 912/1118/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30 червня 2023 рокуСправа № 912/1118/23

Суддя Господарського суду Кіровоградської області Тимошевська В.В., розглянувши матеріали

за позовом: Фермерського господарства "Волуйко" в особі засновника Поліщук Алли Степанівни та Фермерського господарства "Волуйко" в особі керівника Волуйко Юрія Степановича

до: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання права постійного користування на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Волуйко" в особі засновника Поліщук Алли Степанівни та Фермерського господарства "Волуйко" в особі керівника Волуйко Юрія Степановича, яка містить вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області наступного змісту:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держземанентства у Кіровоградській області від 142.01.2021 № 11-172/14-21-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність;

- визнати за Фермерським господарством "Волуйко" право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3521186200:02:000:0237 загальною площею 19,6050 га для ведення селянського фермерського господарства в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_1 , яка знаходиться на території села Тополі Голованівського району Кіровоградської області.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно зі статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

За правилами ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Пунктом 10 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельних ділянок здійснюється, у тому числі: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи.

Згідно позовної заяви, позивач просить визнати за ним право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3521186200:02:000:0237, а також визнати протиправним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.01.2021 № 11-172/14-21-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Згідно доданого до позову наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.01.2021 № 11-172/14-21-СГ, що оспорюється, земельні ділянки передано у власність фізичним особам за списком, що наведений у наказі.

Окрім того, згідно листа ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 22.09.2021, що доданий до позову, зазначено, що власником земельної ділянки 3521186200:02:000:0237 є фізична особа ОСОБА_2 .

Зазначена інформація також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав, право доступу до якого має суд.

Отже, позивач за поданим позовом оспорює рішення органу, за яким право власності на землю набуто фізичними особами, та спір стосується земельної ділянки, власником якої є фізична особа.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 , від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. У справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З підстав наведеного та оскільки предметом спору згідно позову є земельна ділянка, яка перебуває у власності фізичної особи, та враховуючи, що позивач просить скасувати наказ ГУ Держгеокадастру, яким затверджено проект землеустрою і надано земельні ділянки у власність фізичним особам, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки відповідних фізичних осіб. При цьому сама лише обставина, що такі фізичні особи не зазначені позивачем під час подання позову як відповідачі, не є підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб.

Згідно зі ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За змістом ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява Фермерського господарства "Волуйко" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу та визнання права постійного користування на земельну ділянку не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та має розглядатись за правилами цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4, 20, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства "Волуйко" в особі засновника Поліщук Алли Степанівни та Фермерського господарства "Волуйко" в особі керівника ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання права постійного користування на земельну ділянку.

2. Позовну заяву Фермерського господарства "Волуйко" в особі засновника Поліщук Алли Степанівни та Фермерського господарства "Волуйко" в особі керівника Волуйко Юрія Степановича та додані до неї документи повернути позивачам.

3. Роз`яснити позивачам, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Копію ухвали надіслати на адресу представника Фермерського господарства "Волуйко" адвокату Пригузі С.Д.: вул. Долинська, 40, м. Бершадь, Вінницька область, 24400.

Суддя В.В.Тимошевська