Рішення

від 29.06.2023 по справі 918/475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. Справа № 918/475/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Малого приватного підприємства "Моріон"

до фізичної особи-підприємця Сорочук Ольги Вікторівни

про стягнення заборгованості в сумі 31 782 грн 23 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В травні 2023 року Мале приватне підприємство "Моріон" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Сорочук Ольги Вікторівни (далі - Підприємець, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 31 782 грн 23 коп., в тому числі неустойки в розмірі 10 838 грн 71 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідачем неналежним чином виконаний обов`язок щодо сплати орендних платежів та електроенергії за договором оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20, укладений між Малим приватним підприємством "Моріон" та фізичною особою-підприємцем Сорочук Ольгою Вікторівною і заборгованість складає 20 943 грн 52 коп.;

- Договір оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20 припинив свою дію з 1 січня 2023 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено;

- на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач повинен сплатити неустойку в розмірі 10 838 грн 71 коп.

Також Підприємством наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс і очікує понести витрати у зв`язку із розглядом справи в розмірі 2 684 грн 00 коп., які складаються із суми сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 25 травня 2023 року позовну заяву Підприємства від 17.05.2023 року № 45/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 26 червня 2023 року.

Позивач у судове засідання 26 червня 2023 року не з`явився, про дату час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301312546451 (а.с. 39), а саме ухвали суду від 25.05.2023 року. В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Крім того відповідач у судове засідання 26 червня 2023 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 25 травня 2023 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Б. Хмельницького, буд. 38, кв. 1, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 40-42).

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Підприємця є 35740, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Мізоч, вул. Б. Хмельницького, буд. 38, кв. 1.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Підприємства та Підприємця.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 26 червня 2023 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 червня 2020 року між Приватним підприємством "Моріон" (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Сорочук Ольгою Вікторівною (далі - Орендар) було укладено Договір оренди торговельного місця № 344/20 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування місце № 344 загальною площею 10,75 кв. метрів, що розташоване на території ринку "Моріон" (далі - об`єкт оренди) для провадження торговельної діяльності.

Об`єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою типу КЗТ, що належить Орендодавцю (п. 1.2 Договору).

Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі: компенсацію комунальних послуг згідно показників лічильника, експлуатацію електромереж згідно виставленого рахунку (пункт 3.2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.2.11. Договору Орендар зобов`язаний передати торгове місце Орендодавцю, підписавши акт приймання-передачі (повернення) торговельного місця в день закінчення дії (розірвання) договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, орендна плата за об`єкт оренди становить 5 600 грн 00 коп. за один місяць оренди у тому числі ПДВ.

В день підписання Договору Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю наперед орендну плату за перший та останній повні календарні місяці оренди згідно п. 6.1. У подальшому орендна плата вноситься наперед, - до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря, (п. 4.3. Договору).

Згідно із п. 4.6. Договору вартість спожитої орендарем електроенергії, послуг по утриманню електромереж, якими здійснюється передача електричної енергії орендарю, послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії тощо відшкодовується орендодавцю на підставі показників лічильників та згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 4.8. Договору факт надання послуг оренди Орендарем підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг), який складається щомісячно. Орендар зобов`язаний підписати акт протягом 5 календарних днів після закінчення звітного місяця. Якщо у встановлений термін Орендодавець не отримає підписаний акт або мотивовану письмову відмову, надані послуги вважаються прийнятими Орендарем згідно умов договору, а касовий чек за підписом Орендаря про здійснення орендної тати вважається актом виконаних робіт (наданих послуг). Акт без підпису Орендаря може бути прийнятий Орендодавцем з внесенням ним запису "Зауваження від орендаря у встановлений термін не надійшли".

Договір набуває чинності з 1 червня 2020 року та діє до 31 липня 2021 року включно (пункт 6.1. Договору).

1 березня 2021 року, 19 жовтня 2021 року, 1 березня 2022 року та 6 червня 2022 рок між Приватним підприємством "Моріон" та фізичною особою-підприємцем Сорочук Ольгою Вікторівною було укладено додаткові угоди до Договору.

Згідно додаткових угод до Договору від 1 березня 2021 року та 1 березня 2022 року орендна плата за березень 2021 року, березень 2022 року становила 3 070,88 грн. та 3 070,97 грн відповідно.

Згідно додаткової угоди від 6 червня 2022 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно.

1 червня 2020 року Підприємством було передано Підприємцю у строкове платне користування місце № 344 загальною площею 10,75 кв. метрів розташоване на території ринку "Моріон", що підтверджується актом приймання-передавання, який є додатком № 1 до Договору.

Як зазначено позивачем, у день закінчення договору оренди - 31 грудня 2022 року Орендар торговельне місце Орендодавцю не повернув та продовжував ним користуватись для здійснення власної господарської діяльності до 31 січня 2023 року, що підтверджується Актом приймання-передавання (повернення).

Також позивачем зазначено, що відповідач згідно Договору зобов`язаний був сплатити орендну плату за період з 01.06.2020 року по 31.12.2022 року у розмірі 168 541 грн 85 коп. (5 600,00 грн * 29 міс.) + 3 070 грн 88 коп. (березень 2021 року) + 3 070 грн 97 коп. (березень 2022 року).

Крім того позивачем зазначено, що відповідач повинен сплатити 16 601 грн 51 коп. за спожиту електроенергію згідно поданих показників та виставлених рахунків. Таким чином, загальна сума нарахованих платежів по Договору становить 185 143 грн 36 коп..

Відповідачем було сплачено 164 199 грн 84 коп. за оренду та спожиту електроенергію, а тому заборгованість Підприємця перед Підприємством за Договором становить 20 943 грн 52 коп.

Між сторонами було підписано Акт взаєморозрахунків по Договору за період з 01.06.2020 року по 08.08.2022 року.

Акт взаєморозрахунків по Договору за період 01.06.2020 року по 31.01.2023 року було надіслано за місцем реєстрації відповідача, однак підписаного примірника Підприємства станом на дату подання позовної заяви на адресу Підприємства не надходило.

Як свідчать матеріали справи, Орендар повернув орендоване майно для Орендодавця 31 січня 2023 року, а договір діяв до 31.12.2022 року.

2 березня 2023 року Підприємство звернулося до Підприємця з претензією від 02.03.2023 року № 356 щодо погашення заборгованості з орендної плати та неустойки у зв`язку з використанням торговельного місця після закінченням строку дії договору.

Як зазначає позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно Договору, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову складає 31 782 грн 23 коп., з яких: 20 943 грн 52 коп. - заборгованість з орендної плати та 10 838 грн 71 коп. - неустойка (за період з 01.01.2023 року по 30.01.2023 року).

З огляду на вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20 в сумі 31 782 грн 23 коп., в тому числі неустойку в розмірі 10 838 грн 71 коп.

Вищенаведені обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договором оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно додаткової угоди від 6 червня 2022 року строк дії договору оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20 продовжено до 31 грудня 2022 року включно.

Відтак, Договір оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20 припинив свою дію з 1 січня 2023 року у зв`язку із закінченням строку, на який він укладався.

Відповідно до пункту 3.2.11. Договору Орендар зобов`язаний передати торгове місце Орендодавцю, підписавши акт приймання-передачі (повернення) торговельного місця в день закінчення дії (розірвання) договору.

Як свідчать матеріали справи, Орендар повернув орендоване торговельне місце для Орендодавця 31 січня 2023 року.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору.

Відтак, із наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов`язаний звільнити та повернути орендоване майно.

Враховуючи ту обставину, що договір оренди закінчив свою дію з 01.01.2023 року, а відповідач повернув об`єкт оренди лише 31.01.2023 року, суд зазначає наступні норми права.

Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом встановлено, що Підприємець не повернув об`єкт оренди для Орендодавця після припинення Договору оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20 та продовжував ним користуватися з 01.01.2023 року по 30.01.2023 року.

Доказів протилежного, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передавання 1 червня 2020 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування місце № 344 загальною площею 10,75 кв. метрів, що розташоване на території ринку "Моріон".

Згідно з п. 4.1. Договору, орендна плата за об`єкт оренди становить 5 600 грн 00 коп. за один місяць оренди у тому числі ПДВ.

В день підписання Договору Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю наперед орендну плату за перший та останній повні календарні місяці оренди згідно п. 6.1. У подальшому орендна плата вноситься наперед, - до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря, (п. 4.3. Договору).

Згідно із п. 4.6. Договору вартість спожитої орендарем електроенергії, послуг по утриманню електромереж, якими здійснюється передача електричної енергії орендарю, послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії тощо відшкодовується орендодавцю на підставі показників лічильників та згідно виставлених рахунків.

Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість зі сплати орендної плати за Договором становить 20 943 грн 52 коп.

Здійснені позивачем вказані розрахунки основного боргу визнаються судом арифметично обґрунтованими.

Доказів сплати орендних платежів станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані.

Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 10 838 грн 71 коп. (за період 01.01.2023 року по 30.01.2023 року).

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України суд враховує обставини невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2019 року у справі № 910/20370/17.

Як було зазначено судом вище, Договір оренди торговельного місця від 1 червня 2020 року № 344/20 припинив свою дію з 1 січня 2023 року у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

Як свідчать матеріали справи, об`єкт оренди, після закінчення терміну дії договору не повернуто, об`єкт оренди продовжував перебувати у користуванні Підприємця до 30.01.2023 року без будь-якої правової підстави..

31 січня 2023 року Орендар повернув орендоване майно для Орендодавця, про що свідчить відповідний Акт приймання-передавання.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Приписами ч.1 та 2 ст. 551 ЦК України унормовано, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3 ч. 1, ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина перша статті 614 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, підставою для застосування наслідків, визначених частиною другою статті 785 ЦК України, є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Водночас варто зауважити, що передбачена частиною другою статті 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 230 ГК України.

Зазначені правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 року у справі № 906/1037/16.

Оскільки відповідач використовував об`єкт оренди після закінчення договору оренди, а тому наявні правові підстави для нарахування відповідачу неустойки в розмірі подвійної плати за час прострочення повернення орендованого майна після закінчення договору оренди.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено факт припинення між сторонами правовідносин щодо оренди торговельного місця у зв`язку із закінченням строку дії договору, а відтак позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості з орендної плати судом визнаються обґрунтованими.

Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач зі спливом строку дії орендних правовідносин не виконав обов`язку щодо повернення майна, а відтак позовні вимоги про стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за користування майном за час такого прострочення, згідно частини 2 ст. 785 ЦК України, судом також визнаються обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Сорочук Ольги Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Малого приватного підприємства "Моріон" (33028, м. Рівне, вул. Шевченка, буд. 7, код ЄДРПОУ 13990091) заборгованість за договором оренди торговельного місця від 01.06.2020 року № 344/20 в сумі 31 782 (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят два) грн 23 коп., в тому числі неустойку в розмірі 10 838 грн 71 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 червня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.