Вирок

від 30.06.2023 по справі 152/891/23

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

30 червня 2023 року м. Шаргород

Справа №152/891/23

Провадження №1-кп/152/88/23

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020150000036 20.02.2023 року, за обвинувальним актом від 26.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хоменки Шаргородського району Вінницької області, українця, громадянина України, особа якого встановлена за паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 02.12.2003 року Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області, жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого одруженого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, не є особою з інвалідністю, не є пенсіонером,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, та угоду про визнання винуватості від 26.06.2023 року, укладену між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якій надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні на підставі ст.37 КПК України, з однієї сторони та підозрюваним ОСОБА_3 з другої сторони, у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 ,

з участю сторін кримінального

провадження

зі сторони обвинувачення:

прокурора Шаргородського

відділу Жмеринської

окружної прокуратури ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 20.02.2023 року впродовж дня (більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено), з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконну порубку дерев у смузі відведення автомобільної дороги Р-36 сполученням «Немирів-Могилів-Подільський» зліва на відрізку дороги 65км+250м 65км+294м, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0525388300:03:001:0315 та розташований на території Хоменського старостинського округу Джуринської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області, не маючи відповідних лісорубних квитків про дозвіл на проведення лісорубних робіт, в порушення п.п.2, 3 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №761 від 23.05.2007 року «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», прибув на територію смуги відведення та за допомогою бензопилки марки «CRAFT-ТЕС СТ5600» з шиною «DARWIN 15» здійснив незаконну порубку п`ятдесяти дерев породи клен шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеню припинення їх росту з наступними діаметрами в районі пнів: 6 см. 14 шт., 8 см. 18 шт., 10 см. 8 шт., 12 см. 3 шт., 14 см. 2 шт., 16 см. 1 шт., 20 см. 3 шт., 22 см. 1 шт.; сімнадцять дерев породи акація шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеню припинення їх росту з наступними діаметрами в районі пнів: 6 см. 7 шт., 8 см. 5 шт., 10 см. 3 шт., 12 см. 2 шт.; двадцяти трьох дерев породи липа шляхом відокремлення сироростучих стовбурів до ступеню припинення їх росту з наступними діаметрами в районі пнів: 6 см. 2 шт., 8 см. 6 шт., 10 см. 4 шт., 12 см. 4 шт., 14 см. 5 шт., 16 см. 1 шт., 20 см. 1 шт.; одного дерева породи груша шляхом відокремлення сироростучого стовбура до ступеню припинення його росту з діаметром в районі пня 10 см., які в подальшому завантажив на автомобіль марки «ЗИЛ-130» з державним номером НОМЕР_2 , що, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 , для подальшого перевезення для власних цілей.

Відповідно до висновку експерта від 08.06.2023 року №СЕ-19/102-23/9548-ЕК, документально сума завданої шкоди внаслідок незаконної порубки дерев у кількості дев`яносто однієї штуки в смузі відведення автомобільної дороги Р-36, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року за №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (з урахуванням усіх індексацій) становить 38359,93 грн.

Органом досудового розслідування вірно кваліфіковано дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.246 КК України, як незаконна порубка дерев у захисному лісовому насадженні, що заподіяла істотну шкоду.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.246 КК України, тобто незаконну порубку дерев у захисному лісовому насадженні, що заподіяла істотну шкоду.

Під час проведення досудового розслідування 26.06.2023 року між прокурором у кримінальному провадженні прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника останнього адвоката ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12023020150000036, яка подана до суду разом із обвинувальним актом.

Так, судом встановлено, що означена угода про визнання винуватості, укладена 26.06.2023 року між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023020150000036, та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.ст.468-470, 472-473 КПК України.

При цьому з п.1 угоди вбачається, що при підписанні даної угоди про визнання винуватості, згідно з частиною 4 ст.469 КПК України, прокурор ОСОБА_4 діє на підставі письмової згоди від 23.06.2023 року, наданої представником потерпілого у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 .

З означеноїугоди провизнання винуватостівід 26.06.2023року вбачається,що їїсторони прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 у присутностізахисника адвоката ОСОБА_5 у кримінальномупровадженні №12023020150000036 дійшлизгоди щодоформулювання обвинувачення;правової кваліфікаціїдій обвинуваченогоза ч.1ст.246КК України,яка нікимне оспорюється; ОСОБА_3 повністю беззастережновизнає своювинуватість увчиненому кримінальномуправопорушенні,передбаченому ч.1ст.246КК України,тобто унезаконній порубцідерев узахисному лісовомунасадженні,що заподіялаістотну шкоду;сторони угодизазначили істотнідля даногокримінального провадженняобставини,зокрема,пом`якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини його щирекаяття,активне сприяннярозкриттю кримінальногоправопорушення,добровільне відшкодуваннязавданого збиткуі відсутністьобтяжуючих покаранняобставин; сторони угодипро визнаннявинуватості узгодили призначення покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.246 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

При цьому, при узгодженні покарання сторони угоди врахували, що відповідно до класифікації кримінальних правопорушень за ч.4 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.246 КК України, є нетяжким злочином, тому згідно з ч.4 ст.469 КПК України, в даному кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості.

В угоді зазначено, що її сторонам роз`яснені і зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Прокурор ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, просила цю угоду затвердити і застосувати до обвинуваченого узгоджене в угоді покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Крім того, прокурор ОСОБА_4 просить суд вирішити питання щодо майна, на яке накладено арешт, та речових доказів, а також щодо судових витрат, зокрема, скасувати арешт, накладений на дрова, на автомобіль марки «ЗИЛ-130» з державним номером НОМЕР_2 , на бензопилку марки «CRAFT-ТЕС СТ5600» з шиною «DARWIN 15», при цьому, автомобіль повернути власнику, дрова передати потерпілій стороні Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, а бензопилку конфіскувати на користь держави, судові витрати, понесені стороною обвинувачення на проведення експертизи, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що він був ініціатором укладення угоди про визнання винуватості і розуміє: надані йому законом права на справедливий судовий розгляд і наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

Також обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні показав, що він розуміє характер пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.246 КК України, щодо якого він беззастережно та повністю визнає себе винуватим при обставинах, викладених в обвинувальному акті від 26.06.2023 року.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що 20.02.2023 року вирішив нарізати для власних потреб дерев, що росли у захисній лісосмузі попри автодорогу сполученням «Немирів-Могилів-Подільський» поблизу с. Хоменки, оскільки бачив раніше, що невідомі йому люди зрізають там дерева. Взявши з дому бензопилку, на автомобілі батька дружини ОСОБА_6 він приїхав до лісосмуги, де зрізав 91 сироростуче дерево різних порід, зокрема, клену, акації, липи, груші, які повантажив на автомобіль для перевезення для власних потреб. Проте, після порізки дерев приїхали поліцейські ВП №2 Жмеринського РВП та вилучили і автомобіль, і дрова, і бензопилку. У вчиненому він щиро розкаюється, тому під час досудового розслідування добровільно відшкодував завдані державним інтересам збитки в сумі 38359,93 грн., активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_3 показав,що розумієвид покарання,який будедо ньогозастосований уразі затвердженняугоди судомта давзгоду назастосування узгодженогопокарання увиді штрафув розміріоднієї тисячі неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян 17000грн.,заявив,що здатенреально виконативзяті насебе відповіднодо угодизобов`язання, зокрема, щодо беззастережного визнання вини, а також має змогу сплатити штраф та судові витрати.

ОСОБА_3 показав, що укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 , вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України і КК України, просив цю угоду затвердити і застосувати до обвинуваченого узгоджене в угоді покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн.

Вислухавши сторони угоди про визнання винуватості зі сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_4 , зі сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника адвоката ОСОБА_5 , перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам чинного КПК України та КК України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

При цьому, відповідно до п.1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, в тому числі , нетяжких злочинів.

Згідно з абзацом п`ятим частини 4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Як вбачається із обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.246 КК України, яка, відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином.

Шкода завдана вказаним кримінальним правопорушенням лише державним інтересам.

Зокрема, із матеріалів вказаного кримінального провадження вбачається, що право постійного користування землями в межах смуги відведення автомобільної дороги Р-36 «Немирів-Могилів-Подільський» надано державній неприбутковій організації Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (а.с.62-63, 64-69).

Вказана державна неприбуткова організація Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України визнана потерпілою у кримінальному провадженні, а її представник за довіреністю від 21.06.2023 року за №21/06 ОСОБА_7 на підставі ч.4 ст.469 КПК України, надав прокурору письмову згоду на укладення угоди від 23.06.2023 року у кримінальному провадженні №12023020150000036 (а.с.33, 99).

Укладення угодипро примиренняабо провизнання винуватостіможе ініціюватисяв будь-якиймомент післяповідомлення особіпро підозрудо виходусуду донарадчої кімнатидля ухваленнявироку (ч.5 ст.469 КПК України).

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження (ч.2 ст.474 КПК України).

Сторони угоди про визнання винуватості від 26.06.2023 року прибули в судове засідання, а інший учасник судового провадження представник потерпілого державної неприбуткової організації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_7 належно повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання (а.с.21) та 29.06.2023 року на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд кримінального провадження без його участі у зв`язку із наданням прокурору згоди на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_3 (а.с.24).

Зміст угоди про визнання винуватості від 26.06.2023 року, укладеної між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , відповідає вимогам, встановленим в ст.472 КПК України, так як містить усі необхідні реквізити.

Зокрема, у вказаній угоді зазначені: її сторони; формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; істотні для цього кримінального провадження обставини; беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення; відсутність обов`язків підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою; умови, згідно із якими сторони підтверджують, що в результаті кримінального правопорушення матеріальна шкода заподіяна державним інтересам; узгоджене покарання та згода обвинуваченого на призначення покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн.; наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченістаттею 473КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України. Угода містить зазначення дати укладення та скріплена підписами сторін.

Крім того, судом, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також,судом встановлено,що обвинувачений ОСОБА_3 цілкомрозуміє права,визначені п.1ч.4ст.474КПК України;наслідки укладеннята затвердженняугоди;характер обвинуваченняза ч.1ст.246КК України,щодо якогобеззастережно визнаєсебе винуватим;розуміє узгодженепокарання тадає згодуна призначенняузгодженого покарання.

Судом з`ясовано, що сторони угоди розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що укладена угода між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , відповідає вимогам КПК України; дії ОСОБА_3 , що виразилися у незаконній порубці дерев у захисному лісовому насадженні, що заподіяла істотну шкоду, вірно кваліфіковані за ч.1 ст.246 КК України; фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 наявні; узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним в ст.65 КК України, зокрема, ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особі винного.

При цьому, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував заподіяні кримінальним правопорушенням збитки в сумі 38359,93 грн. (а.с.97, 95, 100).

Відтак, суд прийшов до висновку, що укладена між прокурором ОСОБА_4 зі згоди представника потерпілого державної неприбуткової організації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 угода про визнання винуватості підлягає затвердженню в підготовчому судовому засіданні, що відповідає положенням ч.2 ст.474 та п.1 ч.3 ст.314 КПК України.

При цьому, суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, зокрема, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, та вважає, що покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових кримінальних правопорушень.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, судом було роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_3 , що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також, роз`яснено сторонам кримінального провадження їх право змагальності, тобто самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Сторони кримінального провадження вважають, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України і КК України та підлягає затвердженню.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання, з яких вбачається, що він визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у обвинувальному акті від 26.06.2023 року.

З наведених вище підстав, вивчивши угоду про визнання винуватості, суд прийшов до висновку, що означена угода, укладена між прокурором ОСОБА_4 зі згоди представника потерпілого державної неприбуткової організації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3 , підлягає затвердженню відповідно до процедури, встановленої КПК України, на підставі ч.2 ст.474 та п.1 ч.3 ст.314 КПК України, тобто у підготовчому засіданні.

Такий висновок суду ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначається, що застосування спрощеної процедури, зокрема, процедури на підставі угоди про визнання винуватості, має низку переваг для обвинуваченого та правосуддя (скорочена тривалість розгляду справи, швидке визначення винуватості особи та її відповідальності, швидке відшкодування шкоди, заподіяної злочином).

В іншому рішенні ЄСПЛ від 12.04.2012 року у справі «Бабар Ахмад та інші проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зробив висновок, що процедура визнання винуватості на підставі угоди є спільним надбанням європейських систем кримінального правосуддя, загальною рисою яких є надання «знижки покарання» в обмін на визнання винуватості до початку судового провадження у кримінальній справі або суттєве співробітництво з правоохоронними органами чи прокурором за умови відповідності такої угоди гарантіям справедливого судового розгляду, закріпленим в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також, у рішенні в справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 року (п.40), Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись відкрито чи опосередковано від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти

Італії» від 30 листопада 2000 року, та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24 вересня 2009 року). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути

встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними

гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі

«Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, пункт 31).

Отже, обвинуваченому слід призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 22.02.2023 року накладено арешт на майно, а саме: на автомобіль ЗИЛ-130 з державним номером НОМЕР_2 , який, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_3 ; на бензопилку марки «CRAFT-ТЕС СТ5600» з шиною «DARWIN 15», яка належить ОСОБА_3 (а.с.78-79).

Ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 24.02.2023 року накладено арешт на майно, а саме: на дрова порід ясен, акація, груша загальною кількістю 6,08 м.куб. (а.с.81-82).

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином арешт, накладений на автомобіль ЗИЛ-130з державнимномером НОМЕР_2 ,який,згідно ізсвідоцтвом прореєстрацію транспортногозасобу серії НОМЕР_3 ,належить ОСОБА_6 та перебуваєу користуванні ОСОБА_3 ; надрова деревпорід ясен,акація,груша загальноюкількістю 6,08м.куб. слід скасувати.

Бензопилка марки«CRAFT-ТЕССТ5600»з шиною«DARWIN15»,яка належить ОСОБА_3 , постановоюслідчого від20.02.2023року визнанаречовим доказому кримінальномупровадженні тапередана назберігання укімнату зберіганняречових доказівВП №2(а.с.71,72), підлягає спеціальній конфіскації на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України.

Так, ч.1 ст.96-1 КК України встановлено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченогочастиною першоюстатті 150,статтею 154, частинами другою і третьоюстатті 159-1, частиною першоюстатті 190,статтею 192, частиною першою статей204,209-1,210, частинами першою і другою статей212,212-1, частиною першою статей222,229,239-1,239-2, частиною другоюстатті 244, частиною першою статей248,249, частинами першою і другоюстатті 300, частиною першою статей301,302,310,311,313,318,319,362,статтею 363, частиною першою статей363-1,364-1,365-2цього Кодексу.

Згідно зч.2ст.96-1КК України,спеціальна конфіскаціязастосовується напідставі: 1)обвинувального вирокусуду; 2)ухвали судупро звільненняособи відкримінальної відповідальності; 3)ухвали судупро застосуванняпримусових заходівмедичного характеру; 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчиненого кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п.4 ч.1 ст.96-2 КК України).

Бензопилка марки «CRAFT-ТЕС СТ5600» з шиною «DARWIN 15», яка належить ОСОБА_3 , була використана як знаряддя вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, яке є умисним і за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, тому вона підлягає спеціальній конфіскації і арешт, накладений на неї на підставі ухвали слідчого судді Шаргородського районного суду, скасуванню не підлягає.

Частиною 9 ст.100 КПК України встановлено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п.5 ч.9 ст.100 КПК України).

Автомобіль ЗИЛ-130 з державним номером НОМЕР_2 , бензопилка марки «CRAFT-ТЕС СТ5600» з шиною «DARWIN 15», дрова постановою слідчого від 20.02.2023 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні приєднані та передані на зберігання на арештмайданчик ВП №2 Жмеринського РВП (автомобіль та дрова) та у кімнату зберігання речових доказів ВП (а.с.71, 72).

Згідно із розпискою обвинуваченого ОСОБА_3 від 23.02.2023 року, автомобіль передано ОСОБА_3 (а.с.80).

Таким чином, автомобіль ЗИЛ-130 з державним номером НОМЕР_2 , який, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_6 , підлягає поверненню власнику; бензопилка марки «CRAFT-ТЕС СТ5600» з шиною «DARWIN 15», яка належить ОСОБА_3 і яка була використана як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, підлягає спеціальній конфіскації і її слід конфіскувати у власність держави; дев`яносто один стовбур дерев порід клена (в кількості п`ятдесят штук), акації (в кількості сімнадцять штук), липи (в кількості двадцять три штуки), груші (в кількості однієї штуки) в загальній кількості 6,08 м. куб. слід, відповідно до ст.100 КПК України, повернути державі в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.

Зокрема, відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 08.06.2023 року за №СЕ-19/102-23/9548-ЕК вбачається, що у справі проведено судову економічну експертизу (а.с.85-94). Вартість проведення експертизи становить 5736 грн. (а.с.84).

Відтак, ці процесуальні витрати в сумі 5736 грн. на залучення експерта з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376, 468, 472, 473, 474, 475, 100, 122, 124, 174 КПК України, ст.ст.96-1, 96-2 КК України, на підставі ч.1 ст.246 КК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 26 червня 2023 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020150000036 20.02.2023 року, між прокурором Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 зі згоди представника потерпілого Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави 5736 (п`ять тисяч сімсот тридцять шість) гривень на відшкодування судових витрат за проведення експертизи залученим стороною обвинувачення експертом спеціалізованої державної установи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/102-23/9548-ЕК від 08.06.2023 року.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 22.04.2023 року на автомобіль ЗИЛ-130 з державним номером НОМЕР_2 , який, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_6 , скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 24.04.2023 року на дрова порід ясен, акація, груша загальною кількістю 6,08 м.куб., скасувати.

Речовий доказ: автомобіль ЗИЛ-130 з державним номером НОМЕР_2 , який, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_6 , повернути власнику ОСОБА_6 .

Речовий доказ: дрова укількості дев`яносто одного стовбура дерев порід клена (в кількості п`ятдесят штук), акації (в кількості сімнадцять штук), липи (в кількості двадцять три штуки), груші (в кількості однієї штуки) в загальній кількості 6,08 м. куб. повернути державі в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Речовий доказ: бензопилку марки «CRAFT-ТЕС СТ5600» з шиною «DARWIN 15» конфіскувати у власність держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, визначених ст.394 КПК України 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_8