Постанова

від 28.06.2023 по справі 522/7679/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 522/7679/20

провадження № 61-1146св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнік Дмитро Сергійович,

третя особа - Обслуговуючий кооператив «Шлях»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Є. С., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. (далі - державний реєстратор), Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Трейд» (далі - ТОВ «Берег-Трейд») було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та обслуговуючим кооперативом «Граніт» (далі - ОК «Граніт») було укладено договір, згідно з умовами якого ОК «Граніт» отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкту.

У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення по

АДРЕСА_1 прийнято до експлуатації.

ТОВ «Берег-Трейд» листом від 16 липня 2015 року № 16/07, адресованим голові Одеської міської ради, відмовилось від оренди земельної ділянки та просило розірвати договір оренди від 28 жовтня 2010 року, зазначена земельна ділянка, площею 3,8121 га, передана орендодавцю.

На цей час власником земельної ділянки є Одеська міська рада, яка

у оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала.

Прокурор указував, що у ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017160690000064 від 20 квітня 2017 року, зареєстрованому за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайнято земельну ділянку по АДРЕСА_1 , яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Крім того, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (№ 24245469 від 08 вересня

2015 року) державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстроване право власності на машино-місце № НОМЕР_1 , як на об`єкт нерухомості, розташоване у будинку АДРЕСА_1 . Проте, вказане машиномісце не перебуває у житловому будинку, не було побудовано як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру тощо.

Прокурор зазначав, що незважаючи на те, що право власності за ОСОБА_1 було зареєстровано незаконно, останній на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу № 438 від 22 квітня 2016 року відчужив зазначений вище об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт, який не може бути зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право власності інших осіб за угодами є похідним від законності набування права власності первісним власником, тому наявні правові підстави для визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним.

При цьому, оскільки земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт, є власністю Одеської міської ради, прокурор вважав, що наявні підстави для зобов`язання відповідача звільнити її.

Крім того, прокурор зазначив, що строк позовної давності для позивача, інтереси якого представляє прокурор, почав спливати з часу повідомлення Одеської міської ради про факт виявлених порушень, тобто 04 вересня 2018 року.

На підставі наведеного, прокурор просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. (індексний номер № 24245469 від 08 вересня 2015 року), на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 , площею - 14 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11112305 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 438 від 22 квітня 2016 року машиномісця № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 147335375 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 );

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 721391151101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2020 року залучено до участі у справі третью особу на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору - Обслуговуючий кооператив «Шлях» (далі - ОК «Шлях»).

В судовому засіданні від 10 червня 2021 року судом задоволено клопотання представника прокуратури та виключено з числа відповідачів реєстраційну службу Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, у зв`язку з її ліквідацією, а також замінено Одеську місцеву прокуратуру № 3 на Приморську окружну прокуратуру м. Одеси.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що:

- фактичним користувачем земельної ділянки, як прибудинкової території комплексу багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , є кооператив мешканців будинку ОК « Граніт », а користувачем частини ділянки, на якій розташовані машиномісця, є третя особа - ОК «Шлях», який об`єднує усіх власників машиномісць, зокрема, спірного машиномісця № НОМЕР_1 ;

- право власності на спірне машиномісце набуто ОСОБА_1 на підставі чинного укладеного з ОК «Граніт» договору № 800/М про порядок викупу пая машиномісця, до переліку якого увійшло машиномісце № НОМЕР_1, згідно якого кооператив приймає пайщиків до пайової участі в будівництво багатоквартирного житлового будинку;

- позивачем не доведено, що машиномісця власників (членів) ОК «Шлях» не входять до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій територій, яка обслуговується ОК « Граніт ». В матеріалах справи відсутні докази того, що спірне машинемісце № НОМЕР_1 та інші незаконно збудовані ОК «Граніт»;

- ОСОБА_1 надав державному реєстратору повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, який необхідний для прийняття державним реєстратором рішення відносно спірного об`єкта нерухомого майна, а тому у останнього були відсутні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

- щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного машиномісця, то суд визнав, що прокурор не довів наявності у відповідачів: продавця - ОСОБА_1 і покупця - ОСОБА_2 мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1, стороною якого не була Одеська міська рада;

- до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 376 ЦК України;

- позивачем не доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, не конкретизовано її місцезнаходження з посиланням на лінійні параметри (площі, меж, конфігурації, розташування).

Не погоджуючись із цим рішенням суду, Одеська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Одеської міської ради оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С., третя особа - ОК «Шлях», про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку відмовлено з інших правових підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимога прокурора звільнити земельну ділянку, площею 14 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (машино-місце № НОМЕР_1 ), у контексті обставин справи та змісту позовних вимог фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до статті 212 Земельного кодексу України та витребування у власність Одеської міської ради у порядку статей 387-388 ЦК України. Оскільки земельна ділянка вибула із фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, то наявні правові підстави для витребування майна на підставі статті 387 ЦК України.

З огляду на таке, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1, площею 14 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що Одеській міській раді було відомо про порушення її прав встановленням автостоянки поряд з житловим комплексом, побудованим на підставі договору, укладеного між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт», за яким ОК «Граніт» щодо будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , щонайменше з вересня 2016 року.

При цьому, в подальшому Одеська міська рада 07 грудня 2016 року надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки за адресою: АДРЕСА_1 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення сесії припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121 га. Вказані обставини також підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машиномісць на спірній земельній ділянці та власне використання цієї земельної ділянки.

Таким чином, перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом 14 травня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 січня 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 27 березня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравцан В. М. просить суд касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

13 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «Берег-Трейд» укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового жилого комплексу та благоустрою території. Договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н. Ю. за реєстраційним № 4004.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт» укладений договір, згідно з яким ОК «Граніт» в особі голови кооперативу Могильніков В. Д. отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3746,08 кв.м. площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10% від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкту.

ТОВ «Берег-Трейд» листом № 16/07 від 16 липня 2015 року повідомило голову Одеської міської ради, що будівельні роботи на вказаній земельній ділянці припинені, багатоповерховий жилий комплекс збудовано та здано в експлуатацію. Цією заявою товариство відмовляється від оренди земельної ділянки та просить розірвати вищевказаний договір оренди від 19 січня 2011 року.

18 серпня 2015 року між ОК «Граніт» та ОСОБА_1 , як пайщиком, був укладений договір № 800/М про порядок викупу паю машиномісця. Відповідно до умов пункту 1.1. вказаного договору кооператив приймає пайщиків у пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2. договору визначено, що на умовах та у строки вказані у договорі, кооператив зобов`язується по закінченню будівництва, отриманні сертифікатів відповідності, передати пайщику розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , машиномісця з № 140 по № 285 та документи, необхідні для оформлення права власності на машиномісце. Розташування машиномісць у будинку вказане у викопіюванні плану Будинку (Додаток № 1).

Згідно пункту 3.1., підпунктів 3.1.1-3.1.3 цього договору кооператив зобов`язується забезпечити введення будинку в експлуатацію. Передати пайщику по Акту прийому-передачі машиномісця та пакет документів для оформлення права власності на машиномісце: довідку про 100% внеску паю; Акт прийому - передачі машиномісця.

За пунктом 3.2.7 договору пайщик зобов`язаний власними силами та засобами та у відповідності до законодавства України провести оформлення та отримання свідоцтва на право власності на машиномісце.

Відповідно до пункту 1 Акту № 882/М приймання-передачі машиномісця від 18 серпня 2015 року встановлено, що ОК «Граніт» передав власнику машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Технічний паспорт на спірне машиномісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 19 серпня 2015 року ТОВ «Нове БТІ».

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14 кв.м, як на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт № 43594238 від 10 вересня 2015 року, площею 14 кв.м.

На підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року машиномісце № НОМЕР_1, площею 14,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , продано ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , за яким зареєстровано право власності на вказане машиномісце (запис № 14335375).

25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся з заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду наступних земельних ділянок з метою задоволення потреб пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу - машиномісць: ділянку площею 0,0491 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,1790 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,0602 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,0222 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,04003га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеному листі ОК «Шлях» повідомив, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003га, розташовані машиномісця від № 140 до №2 80, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою 29 серпня 2016 року.

Рішенням сесії Одеської міської ради № 1527-VII від 07 грудня 2016 року був наданий дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтованою площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтованою площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: АДРЕСА_1 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121га.

В листі департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради №01.1-23/2447 від 28 серпня 2017 року, адресованого ОК «Шлях», зазначено, що департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради розглянуто заяву щодо проєкту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та департамент прийняв запропоноване проєктне рішення (т.1а.с.123).

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради листом № 01-11/1/811 від 20 липня 2017 року погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проєкту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом № 0119/2491-09-01 від 17 жовтня 2017 року директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступника військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеська міська рада рішення щодо передачі у власність або користування приватній фірмі «Граніт» земельної ділянки для обладнання автостоянки в межах вулиць Маршала Говорова, Зоопаркової, Сегедської, Армійської не приймалось.

20 квітня 2017 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження № 42017160690000064 за чачтиною першою статті 197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років, внаслідок чого територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529,46 грн.

08 серпня 2018 року військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів невстановлені службові особи ОК «Граніт» та інші не встановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці площею 0,3838га автостоянку з визначенням на місцевості машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта № 17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, під автостоянкою, площею 0,3838га, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, площею 0,3838га, під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121га, та повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки, площею 0,3838 га, відносно меж земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, зображено графічно у додатку № 3 «Фактичне розташування меж земельної ділянки, площею 0,3838га, з північно-західної сторони будинку АДРЕСА_1 , на якій влаштовано автостоянку відносно меж земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га.

Відомостей щодо того, що вказана земельна, ділянка площею 0,3838 га,

на якій розташована автостоянка, передавалася Одеською міською радою

в оренду чи власність інших осіб, у матеріалах справи відсутні та сторонами в процесі розгляду справи не подавалися.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Необхідність звернення до суду зі вказаним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено машиномісце, яке за рішенням державного реєстратора Могильніков В. Д.набув у власність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4

частини другої статті 16 ЦК України.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Саме на ці положення закону прокурор посилався у своїй позовній заяві

та письмових поясненнях, поданих у порядку статті 43 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя

статті 49 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з тих підстав, що по суті позов необґрунтований та має заявлятися з використанням іншого способу захисту в порядку іншого судочинства.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21, провадження № 14-205цс21.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) «Гусєв проти України» було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене та з огляду на обставини цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону посилання апеляційного суду про те, що прокурор звернувся до суду з позовними вимогами у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює

у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок, викладений

у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі

№ 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року

у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня

2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.

Отже, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку,

суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що по своїй суті пред`явлений позов прокурора є віндикаційним (статті 387-388 ЦК України), тоді як позивач на обґрунтування позовних вимог посилався на положення статті 391 ЦК України, тобто з негаторним позовом.

З огляду на зазначене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права

(статті 387-388 ЦК України), які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та незастосування норм права, якими такі правовідносини врегульовані (статті 391 ЦК України).

Самостійна зміна судом правових підстав звернення прокурора

з позовом до суду суттєво впливає на застосування інституту позовної давності, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав.

У силу вищенаведеного, коли апеляційний суд у порядку перегляду судового рішення розглянув позовні вимоги, які не були заявлені, а ті, які заявлені, не розглянув, з огляду на процесуальні повноваження Верховного Суду, визначені у статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може ухвалити власне судове рішення, а тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 522/11935/20 (провадження № 61-133св23) з аналогічним суб`єктним складом учасників та предметом спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати.

Справу за позовом першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича, третя особа - Обслуговуючий кооператив «Шлях», про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку, направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов