Постанова

від 28.06.2023 по справі 148/621/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 148/621/22

провадження № 61-2447св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинсього району Вінницької області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тиховський Микола Олегович, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області в складі судді Ковганич С. В. від 27 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М. від 07 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу та витребування земельної ділянки площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953, на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-21624/15-19-СГ від 14 листопада 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2,00 га, кадастровий номер 0522884600:12:001:0118, для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу 25 листопада 2019 року за ОСОБА_1 , було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку.

05 березня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення та повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 червня 2020 року за № 2-12021/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян та надано у власність земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області вказаним у цьому наказі громадянам, зокрема ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 1,9497 га,, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953. На підставі цього наказу 24 червня 2020 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку.

06 липня 2020 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Третяк А. О. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953, що укладений між представником за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Цього ж дня нотаріусом було внесено відомості про вчинений правочин, нового власника вказаної земельної ділянки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області просила суд визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 червня 2020 року за № 2-12021/15-20-СГ в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1 та витребувати у ОСОБА_2 спірну земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області земельну ділянку площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953, що розташована на території с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, встановивши, що ОСОБА_1 всупереч вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України протиправно отримав у власність спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння власника не з його волі, а внаслідок прийняття незаконного наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, дійшов висновку про те, що в даній справі підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування цієї ділянки у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Тиховським М. О., залишено без задоволення. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді у цій справі не встановлено.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тиховський М. О., в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 на користь позивача, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Судові рішення в частині вимог позову про визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у вінницькій області № 2-12021/15-20-СГ від 11 червня 2020 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції не оскаржено, та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2023 року від Вінницької обласної прокуратури на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому заявник просить у задоволенні цієї касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що суди попередній інстанцій, установивши, що спірна земельна ділянка вибула із володіння територіальної громади поза її волею, дійшли обгрунтованого висновку, що таке майно підлягає поверненню територіальній громаді шляхом витребування на підставі статті 388 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 148/621/22 з Тульчинського районного суду Вінницької області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наказом ГУ Держгеокадасту у Вінницькій області від 14 листопада 2019 року за № 2-21624/15-19-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2,00 га, кадастровий номер 0522884600:12:001:0118, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором Кокотом О. А. 25 листопада 2019 року було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що свідчить інформаційна довідка від 26 січня 2022 року за № 296438498 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

05 березня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення та повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 березня 2020 року за № 2-7671/15-20-СГ надано дозвіл 6-ом громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, зокрема ОСОБА_1 - орієнтовною площею 2,00 га.

18 травня 2020 року від представника за дорученням ОСОБА_1 та інших осіб до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшла заяві, у якій він просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства та надати їх у власність, зокрема ОСОБА_1 надати у власність земельну ділянку площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 червня 2020 року за № 2-12021/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян та надано у власність земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області вказаним у цьому наказі громадянам, зокрема ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953.

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором Шуляк А. О. 24 червня 2020 року було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що свідчить інформаційна довідка від 26 січня 2022 року за № 296447983 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

06 липня 2020 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Третяк А. О. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0953, що укладений між представником за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У день посвідчення договору нотаріусом було внесено відомості про вчинений правочин та нового власника вказаної земельної ділянки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення нор процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної лади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з пунктом «в» частини третьої, частини четвертої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Звертаючись до суду з цим позовом, Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області просила витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 1,9479 га (кадастровий номер 0524387200:01:002:0953) для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 червня 2020 року за № 2-12021/15-20-С, посилаючись на те, що останній набув її у власність незаконно, повторно використавши своє право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для даного виду використання.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений незаконно. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили. Щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 1,9479 га (кадастровий номер 0524387200:01:002:0953) із земель державної власності незаконно, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11 червня 2020 року за № 2-12021/15-20-С, який прийнятий із порушенням вимог статей 116, 121 ЗК України.

При цьому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 липня 2020 року відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , якому вказана земельна ділянка на даний час належить на праві власності.

Ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Шпиківської селищної ради Тульчинсього району Вінницької області поза її волею, на підставі незаконного рішення державного органу, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відновлення права Шпиківської селищної ради Тульчинсього району Вінницької області на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2 .

Разом із тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судове рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваних їх частинах - без змін.

Щодо заявленого клопотання

У березні 2023 року Вінницька обласна прокуратура, через засоби поштового зв`язку, подала до Верховного Суду заяву про закриття касаційного провадження у справі № 148/621/22.

Заява мотивована тим, що судові рішення, на які посилається заявник у касаційній скарзі, прийняті у справах, які не є подібними справі, яка переглядається.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Вивчивши заяву Вінницької обласної прокуратури про закриття касаційного провадження у справі № 148/621/22, перевіривши зміст правовідносин у справах, наведених заявником у касаційній скарзі, з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , а відтак заява задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 148/621/22 відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тиховський Микола Олегович, залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року в частині позову Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов