Рішення

від 23.06.2023 по справі 751/2967/23

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/2967/23

Провадження №2/751/854/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Савчук М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відповідно до чинного законодавства та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» про визнання відмови 02.11.2022 та 19.12.2022 у пільговому перевезенні протиправною та відшкодування моральної шкоди.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивачу, який має пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», при пред`явленні в автомобільному транспорті за маршрутами, які обслуговуються ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс», відповідних документів, що підтверджують інвалідність, неодноразово відмовлено в пільговому перевезенні.

Позивач вважає дані дії відповідача протиправними та просить стягнути моральну шкоду в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позов, клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін не надіслала, про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Згідно договору про організацію пасажирських перевезень на тимчасових міських автобусних маршрутах загального користування від 21.11.2022 року №105 ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» має право на перевезення пасажирів на тимчасових міських автобусних маршрутах загального користування, зокрема, за №27.

02.11.2022 та 19.12.2022 на міському автобусному маршруті №27, який обслуговує ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс», позивачеві було відмовлено у пільговому перевезенні, що підтверджується довідкою ЧРУП ГУНП в Чернігівській області №10981 від 02.12.2022, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області №345492 від 19.12.2022, постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №354329 від 25.01.2023, листом відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті та листом Управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв`язку Чернігівської міської ради №1-05/14 від 30.01.2023.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Згідно положень п.1 ч.2 ст.41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

Таким чином, Законом України «Про автомобільний транспорт» встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред`явивши водієві автобуса посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до п.п.10 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, перевізник зобов`язаний: здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Згідно ч.7 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них особам надаються пільги, зокрема, на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту за наявності посвідчення встановленого зразка. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, дані правовідносини, що є предметом позову, виникли між ОСОБА_1 як пасажиром, та ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» - як перевізником, на якого, відповідно до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт», покладається обов`язок з пільгового перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд звертає увагу, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» і враховує, що ОСОБА_1 як споживач підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази і вимоги закону, що регулюють дані правовідносини, суд вважає, що відповідачем 02.11.2022 та 19.12.2022 порушено право ОСОБА_1 на пільговий проїзд, яке йому гарантоване Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

З приводу заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач в обґрунтування завданої йому моральної шкоди в розмірі 6000 грн. 00 коп. не зазначив критерії визначення ним заявленого розміру моральної шкоди, обмежившись лише загальними посиланнями на систематичність протиправних дій відповідача та зміну способу життя, обумовленого необхідністю відстоювання порушених прав шляхом багаторазових звернень до ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс», органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вказані обставини, зокрема, завдали позивачеві душевних страждань, емоційну напругу, нервозність, дратівливість та почуття обурення, нераціональне витрачання життєвого часу.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Суд констатує, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, що були понесені ним, та не доведено існування причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову.

Суд також звертає увагу на те, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №804/6922/16.

Безумовно, що протиправна відмова відповідача у пільговому перевезенні викликає у позивача негативні емоції, однак визначальним у даному питанні є доведеність останнім належними та допустимими доказами заявленого розміру моральної шкоди, адже не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

За наведених обставин, з огляду на соціальний стан позивача, який є інвалідом 3 групи та сутність порушеного права, а також наявні в матеріалах справи доказів, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування завданої позивачу моральної шкоди слід визначити в сумі 1200 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак при ухваленні судом остаточного рішення у справі такий підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» на користь держави у розмірі 1288 грн. 32 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1073,60 грн.+214,72 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» про визнання протиправними дій та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати відмову Дочірнього підприємства «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» у пільговому перевезенні 02.11.2022 та 19.12.2022 ОСОБА_1 на міському автобусному маршруті №27 протиправною.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» на користь ОСОБА_1 1200 (одна тисяча двісті) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» на користь держави 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 32 коп. судового збору

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Дочірнє підприємство «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» (місцезнаходження: вул. Громадська буд.39, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 30504925).

Суддя О. Г. Деркач