Рішення

від 06.06.2023 по справі 450/905/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/905/22 Провадження № 2/450/68/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Покидько Л. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Пустомитівської міської ради, Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Олефір Роман Васильович про визнання права користування земельної ділянкою в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

представник позивачів - ОСОБА_3 із урахуванням уточнених позовних вимог звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом по 1/2 частці для кожного у праві постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4623610100:04:001:0079) площею 0, 2213 га в с. Нагоряни, Пустомитівського району для ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛВ № 005354 від 23.03.1999 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Львівської області № 75 від 15.10.1998 року, реєстр № 1606. В обґрунтування позову покликається на те, що відповідно до Рішення виконавчого комітету Пустомитівської міської ради № 75 від 15.10.1998 року ОСОБА_4 була передана у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства земельна ділянка площею 0, 2213 га у с. Нагоряни. На підставі вказаного Рішення Пустомитівською міською радою 23.03.1999 року було видано Державний акт серії ЛВ № 005354 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 2213 на в с. Нагоряни Пустомитівського району для ведення особистого підсобного господарства. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.01.2017 року. ОСОБА_4 був батьком позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 позивачі звернулись до приватного нотаріуса Олефіра Р.В. із заявами про прийняття спадщини і 18.04.2017 року вказаним приватним нотаріусом була відкрита спадкова справа № 60534603. Позивачі мають право одержати в порядку спадкування право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 2213 га в с. Нагоряни, Пустомитівського району для ведення особистого підсобного господарства, яке за життя належало ОСОБА_4 . Однак, приватний нотаріус Олефір Р.В. відмовив оформити в порядку спадкування вказане право позивачів на постійне користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивачі змушені звертатися із цим позовом, який просять суд задоволити.

Ухвалою від 28.03.2022 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.05.2022 року.

Ухвалою від 14.09.2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Солонківську сільську раду.

02.02.2023 року у судовому засіданні до справи долучено заяву про уточнення позовних вимог, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явилися, однак представник подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивачів, вказує на те, що позовні вимоги підтримує та просить такі задоволити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, проте подали на адресу суду заяви, в яких просять розгляд справи проводити у їх відсутності.

Третя особа в судове засідання не з`явився, проте подав на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, покладається на розсуд суду.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положеньЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з`ясувавши думку позивача та відповідачів, висловлені у письмових заявах та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.01.2017 року, виданого виконавчим комітетом Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

За час свого життя ОСОБА_4 набув право постійного користування земельною ділянкою у с. Нагоряни Пустомитівського району для ведення особистого підсобного господарства, площею 0, 2213 га, що підтверджується Державним актом серії ЛВ № 005354 від 23.03.1999 року, що виданий Пустомитівською міською радою на підставі Рішення виконавчого комітету Пустомитівської міської ради № 75 від 15.10.1998 року.

За час свого життя ОСОБА_4 своїми майновими правами на випадок смерті не розпорядився в цілому чи частково, заповіту не склав.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є його діти: дочка ОСОБА_1 , факт родинних відносин стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.09.1980 року, дочка ОСОБА_5 , факт родинних відносин стверджується заявою ОСОБА_5 від 17.05.2017 року, що зареєстрована в реєстрі за № 570/398 та посвідчена віце-консулом Посольства України в Колоівстві Бельгія Бодровою О.Ю., (прізвище змінено у зв`язку із одруженням, що підтверджується засвідченою копієм записів у родинній книзі), дружина ОСОБА_6 , що підтверджуєтсья матеріалами спадкової справи № 47/2017 (номер у Спадковому реєстрі 60534603).

Відповідно до довідки № 863 від 14.04.2017 року, що видана виконкомом Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_4 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав і був зареєстрвоаний один в АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідно до матеріалів спадкової справи № 47/2017 (номер у Спадковому реєстрі 60534603), заведеної приватним нотарісом Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіром Р.В. після смерті ОСОБА_4 , судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 своєчасно подали заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці зазаконом одержуютьправо наспадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно доч.1ст.1269ЦК України,спадкоємець,який бажаєприйняти спадщину,але начас відкриттяспадщини непроживав постійноіз спадкодавцем,має податинотаріусу абов сільськихнаселених пунктах-уповноваженій наце посадовійособі відповідногооргану місцевогосамоврядування заявупро прийняттяспадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України, частки кожногоспадкоємця успадщині єрівними,якщо спадкодавецьу заповітісам нерозподілив спадщинуміж ними.

Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з частиною першоюстатті 92 ЗК України(у редакції,чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частинипершоїстатті 125 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Пунктом 6розділу Х «Перехідні положення» ЗКУкраїни 2001 рокувизначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

УРішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп(справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння.ЗК Українив редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другоїстатті14, частини другої статті41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни нев змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6розділу Х "Перехідні положення" ЗК Українищодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХIIз наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

Таким чином, ОСОБА_4 на момент смерті на законних підставах належало право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено устатті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного права користування.

При цьому згідно із частиною 2статті 395 ЦК Українизаконом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно достатті 396 ЦК Україниособа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положеньглави 29 цього Кодексу.

Аналогічна правовапозиція викладенау постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 20листопада 2019року усправі №368/54/17(провадження№ 14-487цс19),в якійВелика Палатавідступила відправових висновків,викладених упостановіВерховного Судувід 31жовтня 2018року усправі №178/447/16-цта постановахВерховного СудуУкраїни від05жовтня 2016року усправі №181/698/14-цта від23листопада 2016року усправі №668/477/15-ц,відповіднодо якихправокористування земельноюділянкою,що виниклов особилише напідставі державногоакта направо володінняземельною ділянкоюбез укладеннядоговору проправо користуванняземельною ділянкоюіз власникомземлі,припиняється зісмертю особи,якій належалотаке право,і невходить доскладу спадщини.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким,що успадковане, оскільки правопостійногокористування земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Зазначені обставини, а також матеріали спадкової справи № 47/2017 (номер у Спадковому реєстрі 60534603), заведеної після смерті ОСОБА_4 , підтверджують той факт, що позивачі є спадкоємцями за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_4 , які протягом шести місяців після відкриття спадщини заявили про прийняття спадщини, вважаються такими, що спадщину прийняли та набули по 1/2 частці для кожного у праві постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4623610100:04:001:0079) площею 0, 2213 га в с. Нагоряни, Пустомитівського району для ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛВ № 005354 від 23.03.1999 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Львівської області № 75 від 15.10.1998 року, реєстр № 1606.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

У відповідності до вимог ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведене, судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивачі не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлені можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв`язку з чим їх право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставіст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 16, ч.3 ст. 268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, ст. ст. 2,4,5,11,13,141, ч. 2 ст.247,258,259,263-265,272,273 ЦПК України, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Пустомитівської міської ради, Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Олефір Роман Васильович про визнання права користування земельної ділянкою в порядку спадкування задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом по 1/2 частці для кожного у праві постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4623610100:04:001:0079) площею 0, 2213 га в с. Нагоряни, Пустомитівського району для ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛВ № 005354 від 23.03.1999 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Львівської області № 75 від 15.10.1998 року, реєстр № 1606.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.06.2023 року.

СуддяІ. І. Мельничук