Постанова

від 19.06.2023 по справі 686/14706/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14706/21

Провадження № 22-ц/4820/14/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , прокурора Скрипнюк А.В., представника Хмельницької міської ради Сторчай Н.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/14706/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року (суддя Карплюк О.І., повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року) у справі за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду, керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького (далі прокуратура, прокурор) зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) від 20 червня 2019 року №22-4514-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. Прокуратура вказує, що на підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яку за договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_1 .

Позивач посилається на те, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» с. Колибань (далі КСП, ВСК «Відродження») передано у колективну власність 962,3 га земель на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. І за наслідками розпаювання цієї землі земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 віднесені до невитребуваних паїв та переходять у комунальну власність.

Як зазначає прокуратура, оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є незаконним, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 6825083300:09:008:0602 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» за №№ 271, 272 та 275, не була вільною, а тому ОСОБА_3 набула право власності на неї незаконно. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.

Зважаючи на викладене, прокурор просив суд визнати наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20червня 2019 року №22-4514-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602), що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада) недійсним і витребувати у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2021 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2021 року залишено без змін.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадаструу Хмельницькійобласті від 20 червня 2019 року №22-4514-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, надавши їй у власність вказану земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади).

Витребувано у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади).

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянтка вказує, що прокурором не доведено факту порушення відповідачами прав держави в особі Хмельницької міської ради, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволені позовної заяви. ОСОБА_1 зазначала, що прокуратурою не доведено належності КСП «Відродження» на праві колективної власності спірної земельної ділянки та факту накладення будь-якої земельної ділянки КСП «Відродження» на земельну ділянку, що належить їй на праві власності. Також, апелянтка вважає, що наданий прокурором проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району не підтверджує право колективної власності КСП «Відродження» на спірну земельну ділянку, оскільки КСП не є в розумінні ЗК УРСР та Закону України «Про землеустрій» землевласником або землекористувачем спірної земельної ділянки, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» виключає можливість КСП бути замовником документації із землеустрою.

Поміж того, апелянтка вважає, що враховуючи факт набуття останньою права власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатного договору, в силу необізнаності ОСОБА_1 про будь-які обмеження продавця щодо відчуження спірної земельної ділянки, свідчить про добросовісність дій апелянтки, як набувача права власності на таку земельну ділянку й правові підстави для її витребування у зазначеного добросовісного відповідача відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функцію альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень, у зв`язку із чим прокурором не доведено наявності підстав для звернення з позовом саме прокуратурою в інтересах держави саме в особі, визначеній у позовній заяві, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими представницькими функціями.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник прокуратури погоджується із висновками суду першої інстанції та просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Так, прокурор зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що саме Хмельницька міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Копистинської сільської ради з дня набуття повноважень новообраною радою і тому саме міська рада є позивачем у цій справі за захистом прав якої і звернувся керівник прокуратури. Прокурор посилається на те, що апелянткою невірно зазначено в скарзі нормативну базу, на підставі якої розроблявся проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району, адже даний вид документації розроблявся та затверджувався у відповідності до вимог визначених Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Порядку організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122.

Також, прокурор вказує, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_3 неправомірно набула право приватної власності на спірну земельну ділянку, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні. І витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , на думку прокурора, не становитиме надмірний тягар, оскільки вона не позбавлена можливості звернутися до ОСОБА_3 із позовом про відшкодування завданих збитків. Разом з тим, прокурор зазначає, що для пред`явлення цього позову прокуратурою є усі наявні підстави, що визначені ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Також, до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому відповідач погоджується із доводами апеляційної скарги. Представник посилається на те, що рішення органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у власність є актами індивідуальної дії і вичерпують себе в момент їх прийняття, а відповідно до позицій ВСУ, викладених в постановах від 06.10.2015 у справі №21-1306а15, від 30.09.2015 у справі №911/3396/14, від 11.11.2014 у справі №21-405а14 позов, предметом якого є скасування рішення органу владних повноважень щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацію певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року провадження у справі зупинено. Цивільну справу №686/14706/21 направлено експертам для продовження проведення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Представник апелянтки ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Прокурор Скрипнюк А.В., представник Хмельницької міської ради Сторчай Н.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечили.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та представник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Від ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Управління.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 20.06.2019 №22-4514-СГ не відповідає вимогам частини першої статті 263 ЦПК України.

Задовольняючи позов вцілому, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 6825083300:09:008:0602 відноситься до земель колективної власності колишньої ВСК «Відродження», а ОСОБА_3 незаконно набула право власності на цю земельну ділянку, яку 16.08.2019 на підставі договору-купівлі продажу відчужила ОСОБА_1 . А тому наявні законні підстави для визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 20.06.2019 №22-4514-СГ та витребування у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:0602.

Проте, з висновками суду першої інстанції в частині наявності законних підстав для визнання недійсним спірного наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22.03.1995 №3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 962,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №31 від 18.12.1995 (т.1 а.с.39, 42-43).

Згідно протоколу №3 загальних зборів членів КСП «Відродження» від 08.05.1998 постановлено прийняти кооперативну форму господарювання з КСП у ВСК «Відродження» (т.1 а.с.48-49).

Науково-виробничим ТОВ «Геокадастр» розроблено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності (т.1 а.с.52-58).

Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03.11.2008 затвердили проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього ВСК «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв (т.1 а.с. 59).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019, №22-4514-СГ, за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою та надано їй у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602) для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу від 25.04.2019, №22-3527-СГ) (т.1 а.с.19, 21).

Право приватної власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку зареєстровано 26.06.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М.В., номер запису про право власності 32191627, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1861814768250 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.07.2019, індексний номер 47561573).

16.08.2019 вказану земельну ділянку ОСОБА_3 відчужила на користь ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.08.2019, індексний номер 48285410, номер запису про право власності 32860901 (т.1 а.с. 22-23).

Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картофографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6825083300:09:008:0602 накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03.11.2008 залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 271, 272, НОМЕР_1 , що розташовані на картографічному матеріалі проекту землеустрою із схематичним зображенням (т.1 а.с.62-63).

Згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24.03.2021 №10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває в межах земель колективної власності колишньої ВСК «Відродження» (т.1 а.с.26, 33).

Відповідно до повідомлення судового експерта Арашина О.Л. №49/10.7/2023 від 30.01.2023 проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №686/14706/21 є неможливим через відсутність умов для зіставлення досліджуваних об`єктів в одній площині (т.2 а.с.187-188).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

У пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

У той же час для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Апеляційний суд вважає, що у цій справі задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 20.06.2019 №22-4514-СГ не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, що потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, яка і була заявлена разом з цією позовною вимогою.

З огляду на викладене, обрання прокурором неефективного способу захисту прав в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 №22-4514-СГ є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 №22-4514-СГ підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в цій позовній вимозі. А тому доводи апеляційної скарги про невідповідність оскаржуваного судового рішення в цій частині вимогам чинного законодавства є обґрунтованими.

Разом з тим, частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом частини першої статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.

Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, що розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області незаконно та розпорядилася цією ділянкою поза волею власника.

Оскільки ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права відчужувати її, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ОСОБА_1 як добросовісного набувача.

При цьому, враховуючи норми пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України про те, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування спірної земельної ділянки на користь Хмельницької міської ради.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про витребування на користь держави земельної ділянки ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Посилання апелянтки на те, що позивачем не доведено належності КСП «Відродження» на праві колективної власності спірної земельної ділянки, оскільки не надано суду оформленого у відповідності до вимог закону державного акту на право колективної власності на землю є такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 3 ЗК Українив редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (далі - ЗК України 1990 року), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Статтею 5 ЗК України, в редакції 1990 року, передбачено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомоюстатті 6 цього Кодексу.

Відповідно до статей22,23 ЗК України 1990 рокуправо власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно з пунктом 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди, що затверджена України Наказом Держкомітету по земельних ресурсах від 15.04.1993 за №28, що була чинна на дату отримання КСП «Відродження» державного акту, слідує, що державні акти на право колективної власності на землю реєструються відповідно: у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю згідно з Додатком№1.

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із змісту позовної заяви, прокурор зазначав, що оригінал Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ 31 від 18.12.1995 втрачено, що підтверджується інформацією Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т.1 а.с.41), а наявна лише його копія, що була долучена до матеріалів справи.

Разом з тим, факт отримання у колективну власність КСП «Відродження» с. Колибань Хмельницького району Хмельницької області земельної ділянки площею 962,3 га підтверджується рішенням третьої сесії Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 22 скликання від 22.03.1995 та записами належним чином завіреною копією Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, надану 19.04.2021 Відділом у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницький області, відповідно до якої слідує, що за записом №31 зареєстровано Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань площею 962,3 га 18.12.95 р. (т. 1 а.с. 39, 42, 42 зворот).

Крім того, НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році розроблено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічний матеріал розташування земельних ділянок колективної власності, який затверджено протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (т.1 а.с.52-58, 59).

Зі змісту пояснювальної записки проекту землеустрою вбачається, що в процесі підготовчих робіт були вивчені проект роздержавлення та приватизації земель; проекти встановлення меж сільської ради та меж населених пунктів; технічна документація по видачі державного акту на право колективної власності на землю; матеріали ґрунтових обстежень; шкали бонітування ґрунтів орних земель; технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність (т.1 а.с.52 зворот).

І на підставі вищезазначеного проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району члени КПС «Відродження» реєстрували своє право приватної власності на земельні частки (паї).

Судова колегія вважає, що сам по собі факт відсутності оригіналу державного акту на право колективної власності на землю, що був виданий 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» с. Колибань не спростовує факту передачі зазначеному підприємству у колективну власність 962,3 га землі на підставі рішення Копистинської сільської ради №3 від 22.03.1995. І існування права колективної власності КПС «Відродження» на земельну ділянку площею 962,3 га не залежить від наявності чи відсутності такого державного акту та слід врахувати, що з моменту отримання власниками земельних часток (паїв) сертифікатів на право на земельну частку (пай), Державний акт на право колективної власності втрачає свою актуальність та чинність, оскільки в частині цих земель вже набувається право приватної власності.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 і від 06.07.2021 у справі № 903/704/20 та у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 299/1719/19.

Аргументи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не доведено накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку, яка нібито перебувала у колективній власності КСП «Відродження» є голослівними.

Так, згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність накладення земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, що була передана у власність ОСОБА_3 на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв (№№271, 272, 275), адже надані позивачем письмові докази: інформація Хмельницької регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру» №25/93 від 07.06.2021 з картографічними матеріалами (т.1 а.с.62-63) та інформація Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №0-22-0.33-1192/116-19 від 25.04.2019 (т.1 а.с.26), №10-22-0.33-455/116-21 від 24.03.2021 (т.1 а.с.33) в сукупності підтверджують факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності колишнього КСП (СВК) «Відродження» (не витребувані паї №№271, 272, 275), що рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради, що оформлено протоколом від 03.11.2008 передано у державну власність.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18 апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин.

Аналогічні висновкивикладені упостановах ВерховногоСуду від04грудня 2019року усправі №192/875/17,провадження №61-12580ск19,від 15червня 2022року усправі №462/3625/15-ц,провадження №61-3226св21.

Так, протокольною ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року визнано поважними причини неподання у визначений процесуальним законом строк письмового доказу - висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №42021241010000003 №2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03.04.2023, поновлено позивачу строк для подання такого доказу і долучено цей письмовий доказ до матеріалів справи, враховуючи роз`яснення судом апеляційної інстанції, на виконання вимог ст. 12 ЦПК України, права учасникам справи заявити клопотання про надання доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень та заявлення відповідних клопотань; дату реєстрації в ЄРДР за № 42021241010000003 матеріалів досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України 12.01.2021; винесення 05.08.2021 слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області постанови про призначення земельно технічної експертизи в рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42021241010000003 від 12.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; виготовлення експертом та отримання прокурором 03.04.2023 висновку експерта.

І, оцінюючи у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України зазначений письмовий доказ, суд апеляційної інстанції виходить з того, що висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню №42021241010000003 №2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03.04.2023 узгоджується із письмовими доказами, що були досліджені судом першої інстанції: інформацією Хмельницької регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру» №25/93 від 07.06.2021 з картографічними матеріалами (т.1 а.с.62-63) та інформаціями Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №0-22-0.33-1192/116-19 від 25.04.2019 (т.1 а.с. 26), №10-22-0.33-455/116-21 від 24.03.2021 (т.1 а.с.33) та доводить накладення (нашарування) земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, що належить ОСОБА_1 на земельні ділянки, які включені до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району (т.2 а.с.221-225).

Також, оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо добросовісності ОСОБА_1 при набутті права власності на спірне майно, судова колегія вважає їх неспроможними, адже незаконним наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 №22-4514-СГ спірну земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для не витребуваних паїв під №№ 271, 273, 275 надано у власність ОСОБА_3 , яка менше ніж через два місяці після реєстрації свого права власності відчужила її на підставі договору купівлі продажу ОСОБА_1 , що свідчить про те, що ця спірна ділянка вибула з володіння її власника - держави поза її волею.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, ОСОБА_1 не позбавлена можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Апеляційний суд вважає голослівними доводи апеляційної скарги про відсутність порушеного права позивача.

Так, встановивши, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6825083300:09:008:0602 знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв; що правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08.05.1998, яке оформлено протоколом №3 «Про реформування КСП в ВСК» є ВСК «Відродження» с. Колибань, що припинив свою діяльність 05.01.2005 (т. 1 а.с. 48-49, 60); враховуючи положення пункту 21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України про те, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані; встановивши, що розпорядженням Кабміну №727-р від 12.06.2020 територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради №11 від 08.12.2020 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці; розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради, апеляційний суд вважає доведеним порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки.

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності підстав для звернення прокурором із цим позовом в інтересах держави в особі саме Хмельницької міської ради.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Виходячи із контексту правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У справі, яка переглядається, прокурор зазначив підставою для представництва інтересів держави є те, що ОСОБА_3 неправомірно набула право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у межах земель колективної власності КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв, яку в подальшому відчужила ОСОБА_1 , чим порушила інтереси держави в особі Хмельницької міської ради.

На підтвердження зазначених обставин, прокурор надав лист від 10.02.2021 №31-1898 вих-21, яким проінформовано Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:0602 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади (т.1 а.с.27-28).

Хмельницькою міською радою повідомлено прокуратуру листом від 24.02.2021 №892-02-2021, що відповідні заходи будуть вживатись самостійно та запропоновано надати прокуратурі документи, які підтверджують порушення.

Прокуратурою листом від 13.03.2021 №31-3477 вих-21 надано Хмельницькій міській раді наявні документи, що підтверджують описанні порушення вимог чинного законодавства при передачі у власність зазначеної земельної ділянки (т.1 а.с.29).

Крім того, міською радою проінформовано листом від 13.04.2021 №1588-02-20-21 прокуратуру, що з метою отримання відповідних документів, що підтверджують порушення, міська рада звернулась до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т.1 а.с.30).

Відповідно до інформації Хмельницької міської ради від 19.05.2021 №3053-02-24-21 заходів представницького характеру спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду не вжито (т.1 а.с.71).

21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді Лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-4514-СГ від 20.06.2019 та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:0602 на користь Хмельницької міської ради (т.1 а.с. 72-75).

Таким чином, враховуючи, що Хмельницька міська рада упродовж тривалого часу з надіслання відповідної інформації прокуратурою про виявлене порушення не вжила в судовому порядку заходів для оспорення наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та витребування спірної земельної ділянки; наявності неналежного здійснення міською радою своїх повноважень з цього питання, тому наявні підстави, що визначені частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для пред`явлення цього позову прокурором.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції, тому підлягає до зменшення стягнутий судомсудовий збірз ГУДержгеокадастру уХмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користьХмельницької обласноїпрокуратури до756,67грн зкожного (4540 грн (судовий збір за подання позовної заяви) * 50 (% задоволених вимог) / 100) /3.

Та у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, підлягає до стягнення з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 3405 грн судового збору (6810 грн (судовий збір за подання апеляційної скарги) * 50 (% задоволених вимог апеляційної скарги) / 100).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року №22-4514-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 скасувати та в цій частині постановити нове судове рішення.

В задоволенні позовної вимоги керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року №22-4514-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 6825083300:09:008:0602, що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади) відмовити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року в частині судового збору змінити, зменшивши стягнуту судом суму судового збору з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури до 756,67 грн з кожного.

В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02911102; пров. Військоматський, 3, м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн судового збору.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,однак можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складенняповного судовогорішення.

Повне судове рішення складено 29 червня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай