Рішення

від 30.06.2023 по справі 420/9391/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9391/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова В.Ф.,

секретар Стрезєва А.В.,

за участю:

представника позивача Краснопивцева О.К.,

представниці відповідача Костилєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіллі" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

встановив:

ТОВ «Стіллі» (далі позивач) звернулось з позовною заявою до Одеської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Одеська митниця), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000211/2 від 03.03.2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 18.07.2022 року між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт №1 за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. Згідно з Додатковою угодою від 19.07.2022 року до Контракту №1 сторони вирішили викласти п. 3.1. Контракту №1 в новій редакції: 3.1. Умови поставки: (базові умови) - FOB. 26.12.2022 року. На виконання умов Контракту №1 продавцем було виставлено Інвойс №28 з переліком товарів на загальну суму 50686,11 доларів США. ТОВ "Стіллі" подано митну декларацію до Одеської митниці разом з документами, що підтверджують митну вартість товару. Відповідачем прийнято рішення про відмову в митному оформленні у вигляді Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з таких причин: відповідно до ст. 55 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості. 03.03.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000211/2 яке є протиправними оскільки у наданих декларантом документах достатньо інформації для визначення митної вартості товару, відображено, що вартість пакування входить до ціни товару, наявні докази вартості транспортних послуг. Просять задовольнити позовні вимоги.

Представниця відповідача позовні вимоги не визнала та зазначила, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією (МД) №23UA500500007030U2 від 24.01.2023, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею документи, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини були підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою вартістю. Так, у наданих декларантом документах відсутні данні про числові значення вартості упаковки товару, а також документи, що підтверджують вартість перевезення товару, відсутні сертифікати якості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

18.07.2022 року між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт №1, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. Згідно з Додатковою угодою від 19.07.2022 року до Контракту №1 сторони вирішили викласти п. 3.1. Контракту No 1 в новій редакції: 3.1. Умови поставки: (базові умови) - FOB.

26.12.2022 року на виконання умов Контракту №1 продавцем було виставлено Інвойс №28 з переліком товарів на загальну суму 50686,11 доларів США.

03.03.2023 року ТОВ «Стіллі» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500500007030U2 разом з документами, що підтверджують митну вартість товару, а саме: пакувальний лист, рахунок-фактура (iнвойс), автотранспортна накладна, декларацiя про походження товару, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, договір (контракт) про перевезення, довідки про вартість перевезення.

Одеською митницею прийнято рішення про відмову в митному оформленні у вигляді Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2023/000425.

03.03.2023 року прийнято рішення № UA500500/2023/000211/2 про коригування митної вартості оскільки встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з п.5 зовнішньоекономічного договору від 18.07.2022 № 1 товар повинен бути упакований та маркований. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у наданих до митного оформлення документах відсутній сертифікат якості;

3) у довідках про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу, а також є посилання на коносамент, який відсутній.

Позивач не погодився з таким рішенням митного органу і з підстав зазначених у позові оскаржив його до суду.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.

Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено відсутність даних про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки в інвойсі до контракту укладеного між сторонами прямо зазначено, що пакування включено в ціну товару (а.с.18-19).

Вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.

На думку суду, існування документів які визначають числові значення вартості упаковки взагалі не визначено законодавством, але вони можуть створюватись за власним розсудом продавця та жодним чином не можуть вимагатись покупцем чи митним органом в силу того, що це не передбачено законодавством. Ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Це кількісно визначена величина втіленої в ньому живої праці, важливою складовою якої є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу.

За певних умов, понесені на виготовлення товару витрати та інші складові його ціни є комерційною таємницею виробника, а тому у митного органу відсутні повноваження та законні підстави вимагати зазначення числових даних щодо вартості пакування за умови зазначення, що вартість пакування включена до ціни товару.

Суд зазначає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості ( Постанова ВС № 815/6794/17 від 22,01.2019 року).

Таким чином, митний орган вимагає від позивача такі документи які він не може їх надати, а наданих на думку суду достатньо для визначення митної вартості.

Суд не погоджується також з висновками митного органу, щодо вимог про підтвердження витрат на транспортування, оскільки ТОВ «Стіллі» було надано разом з митною декларацією довідки, що підтверджують вартість перевезення товару № 0216-23/3 від 16.02.2023 та № 2702-23/3 від 27.02.2023 та договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.07.2022 року (а.с. 21-22, 57-60), які повністю відображають вартість таких послуг.

Зазначення відповідачем у оскаржуваному рішенні про те, що у довідках про транспортні витрати відсутнє посилання на договір перевезення вантажу не тільки не ґрунтується на приписах МК України, а має ознаки правового свавілля зі сторони митного органу по відношенню до декларанта.

Частиною 2 статті. 53 МК України визначено перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів. При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. А тому, надані декларантом довідки та договір про надання транспортно-експедиторських послуг є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Відповідно до позиції ВС КАС викладеної у Постанові від 31.05.2019 р. по справі №804/16553/14, суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат па перевезеная, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами моокуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка протрапспортпі витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Тому суд вважає безпідставним коригування заявленої декларантом ціни у цьому спорі з підстави відсутності документів підтверджуючих вартість перевезення.

Щодо відсутності сертифікатів якості, суд повністю погоджується з позицією позивача, що у визначеному частиною 2 статті. 53 МК України переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів відсутні сертифікат якості, оскільки він жодним чином не впливає на визначення митної вартості.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, що не підлягає сумніву, оскільки це є вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів.

Оскільки суд приходить до висновку, що ТОВ «Стіллі» разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення в суд з цим позовом.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові, враховуючи приписи діючого законодавства та вищенаведені обгрунтування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази та не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ТОВ "Стіллі" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА500500/2023/000211/2 від 03.03.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛЛІ (ЄДРПОУ 44601800, м. Одеса, Грецька пл., 1, офіс 201-Б) судовий збір в сумі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисячь вісімсот сорок грн.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повнгий текст виготовлено та підписано 30.06.2023 р.

Суддя Попов В.Ф.