Постанова

від 20.06.2023 по справі 520/2719/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 р.Справа № 520/2719/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

представника позивача - Яковлева Є.В.,

представника відповідача - Верещаки Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Трастнлак" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2023, (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 28.03.23 року) по справі № 520/2719/23

за позовом Приватного підприємства "Трастнлак"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Трастнлак" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000048/2, № UA807000/2023/000018/2 від 24.01.2023, прийняті Харківською митницею;

- картки відмови № UA807200/2023/000020, № UA807200/2023/000019 від 24.01.2023, прийняті Харківською митницею.

В обґрунтування позову зазначило, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення, картки відмови та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про не надання судом першої інстанції оцінки доводам ПП «Трастнлак», викладеним в позовній заяві та доказам, наданим в їх підтвердження щодо правомірності визначення декларантом митної вартості товарів.

Вказує, що підприємством надавались митному органу всі необхідні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару, які містили достатні відомості про складові митної вартості товару, натомість відповідач у кожному повідомленні щодо митних декларацій запитував у позивача документи, які вже ним були надані або ті, які не підпадають під перелік, визначений частинами 2-4 ст. 53 МК України.

Вважає безпідставним посилання відповідача у рішеннях про коригування митної вартості на ненадання декларантом копії митних декларацій країни відправлення та коносаменту, оскільки вказані документи не визначені ст. 53 МК України як такі, що підтверджують митну вартість товару. При цьому, звертає увагу, що ним надавались митні декларації країни відправлення одночасно з митними деклараціями, що не враховано відповідачем, коносамент взагалі не запитувався митним органом, а про його відсутність зазначено лише у рішенні № UA807000/2023/000048/2.

Надання витребуваного митним органом прайс-листа на умовах EXW є неможливим, оскільки за договором були інші умови поставки - CTP, про що зазначено, в тому числі в інвойсі від 17.11.2022. Крім того, прайс-лист не є основним документом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товару.

Також, вказує про безпідставність тверджень відповідача, з якими погодився суд першої інстанції про не врахування декларантом вартості перевезення під час визначення митної вартості товару, оскільки за умовами поставки CTP витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця, таким чином вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи вже включені в ціну товару.

Не погоджується з висновками митного органу щодо невідповідності коду товарів у експортних митних деклараціях та тих, що подані до митного оформлення з огляду на вірне визначення ПП «Трастнлак» таких кодів, при цьому відповідачем не обґрунтовано як вказані відмінності вплинули на достовірність визначення позивачем митної вартості товарів.

Зауважує, що вказані вище обставини не були підставою для відмови у митному оформленні товарів, а про їх наявність відповідач зазначав лише під час судового розгляду в суді першої інстанції.

Також, зазначає, що спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленої позивачем вказує лише на необхідність здійснення митницею ретельного аналізу вже поданих документів та не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом.

Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про неправомірність оскаржуваних рішень та карток відмови, та як наслідок - обґрунтованість позовних вимог.

Просить врахувати правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 05.07.2022 у справі № 804/150/16, від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 09.02.2022 у справі № 520/12621/2020, від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20, від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 та інші.

Харківська митниця (далі - відповідач) надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 03.06.2019 між ПП «Трастнлак» (покупець) та Changxing Yusen Textile Co. LTD (продавець) укладено контракт № YTL 0306/19, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари в асортименті, а покупець зобов`язується сплатити товар згідно умов контракту.

Згідно ст. 3 Контракту умови поставки визначаються та погоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються у рахунку-фактурі.

Ціна за одиницю товару погоджується та встановлюється в рахунку фактурі на кожну окрему партію товару до цього контракту.

Загальна сума контракту складає орієнтовно 500000 дол. США (ст. 4 Контракту).

Статтею 5 Контракту визначено порядок оплати, а саме: сума повної вартості партії сплачується протягом трьох місяців після фактичної дати поставки (т. 1 а.с. 52-56).

29.12.2021 ПП «Трастнлак» та Changxing Yusen Textile Co. LTD уклали додаткову угоду № 5 до Контракту від 03.06.2019, в якій дійшли згоди про зміну умов ст. 5 Контракту та виклали її в наступній редакції: оплата за товар провадиться, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки. Стовідсоткова попередня оплата можлива на розсуд покупця (т. 1 а.с. 58).

На підставі контракту, ПП «Трастнлак» придбало у Changxing Yusen Textile Co. LTD тканину та застібки липучки, що підтверджується інвойсами 07.11.2022 та від 17.11.2022 (т. 1 а.с. 63, 150).

23.01.2023 з метою митного оформлення ПП «Трастнлак» подало до митного органу митні декларації № 23UA807200000659U3 та № 23UA807200000664U3, митну вартість товарів в яких визначено за основним методом - за ціною договору.

На підтвердження митної вартості разом з деклараціями позивачем подано: контракт № YTL 0306/19 від 03.06.2019 з додатковими угодами до нього, пакувальні листи, інвойси, автотранспортні накладні, декларації про походження товару, прайс-лист виробника товару, розрахунок ціни (з перекладом), висновок про вартісні характеристики товару, договір про надання послуг митного брокера від 14.11.2018, копії митних декларацій країни відправлення, видаткові накладні, відвантажувальні специфікації, комерційні пропозиції (т. 1 а.с. 49-119, 136-204).

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість товарів у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості, а також що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та запропонував надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: попередні оформлення ідентичного товару, виписку з бухгалтерської документації, платіжні документи, інформацію щодо виробника, торгової марки, інформацію щодо складових митної вартості партії товару, копію митної декларації країни відправлення, прайс-листи на умовах EXW, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів (т.1 а.с. 120, 205).

На вимогу митного органу, декларант надав пояснення, в яких зазначив, що необхідні та наявні у ПП «Трастнлак» документи вже надані та знаходяться в розпорядженні відповідача, інші документи надаватись не будуть (т.1 а.с. 121-127, 206-211).

24.01.2023 Харківською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000048/2, № UA807000/2023/000018/2 та складено картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000020, № UA807200/2023/000019.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом не надані документи в підтвердження обґрунтованості визначеної митної вартості товарів, у зв`язку з чим відповідач правомірно здійснив коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та визначив її за другорядним методом резервним.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про витребування додаткових документів послався лише на ч.3 ст. 53 МК України, проте не зазначив конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, вказівки на розбіжності у поданих документах, а лише послався на їх недостатність.

Також колегія суддів вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору від 03.06.2019) з урахуванням інвойсів.

Позивачем до митного оформлення подані митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну, зокрема, контракт, інвойси, автотранспортні накладні, копії митних декларацій країни відправлення, прайс-листи, комерційні пропозиції, відвантажувальні специфікації, калькуляції, інформаційні листи.

Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2023 № UA807000/2023/000048/2, № UA807000/2023/000018/2.

У графі 33 рішення № UA807000/2023/000048/2 в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 МК України; мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не надана експортна декларація країни відправлення, коносамент, прайс-лист на умовах EXW відповідно дати інвойсу; 2-й товар: заявлений код товару не відповідає коду у транзитній МД. Наявні факти митних оформлень за ідентичними та подібними товарами;

2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані: - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, транспортування до місця перетину митного кордону України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником товарів у зв`язку з виробництвом товарів: витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

У графі 33 рішення № UA807000/2023/000018/2 в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 МК України; мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, код товару декларації Т1 не співпадає з номером коду товару, зазначеному у МД, відсутня експортна митна декларація країни відправлення, сума витрат на транспортування нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки, що свідчить про можливість не додання всіх складових до розрахунку митної вартості, тобто не враховано морський фрахт та транспортні витрати автомобілем по доставки товару, не надана цінова інформація щодо вартості товару (прайс лист) від виробника товару, рахунок щодо транспортних витрат, договір перевезення, тобто не включено всі складові митної вартості;

2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані: - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, транспортування до місця перетину митного кордону України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником товарів у зв`язку з виробництвом товарів: витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін:

для рішення № UA807000/2023/000048/2 тов. № 1: МД № UА100340/2022/519499 від 10.11.2022 (МД № UА500080/2022/6466 від 09.08.2022); тов. № 2: МД № UА100390/2022/408070 від 24.11.2022 (МД № UА500080/2022/6466 від 09.08.2022), розрахунок митної вартості складає: тов. №1: - 3,96 доларів США/кг х 15608,00 кг = 61807,68 дол. США; тов. № 2: 3,960 доларів США/кг х 3162,00 кг = 13182,84 дол. США. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом у відповідності до ст. 64 МК України;

для рішення № UA807000/2023/000018/2 - МД №UА500020/2023/195 від 05.01.2023 т1; №UА500490/2023/93 від 06.01.2023 т2, розрахунок митної вартості складає: тов. №1: - 3,96 доларів США/кг; тов. № 2: 4,27 доларів США/кг. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом у відповідності до ст. 64 МК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції погодився з доводами митного органу, що з урахуванням позиції декларанта щодо відмови у наданні додаткових документів, посадовою особою митниці правомірно здійснено процедуру обрання методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд першої інстанції, вказуючи на правомірність обрання митним органом резервного методу визначення митної вартості товару не надав жодної оцінки документам, поданим ПП «Трастнлак» до митного оформлення, не вказав, як обставини, визначені митним органом, зокрема, щодо не надання певних документів, вплинули на ціну товарів та заниження їх митної вартості товарів.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Необхідно враховувати, що згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що суб`єктом владних повноважень доведено, що подані до митного оформлення документи не підтверджували числових значень складових митної вартості товарів.

Проте, з судового рішення не вбачається, що судом першої інстанції здійснено належне дослідження поданих сторонами у справі документів, не розглянуто доводи позивача, з урахуванням вимог КАС України щодо дотримання принципу змагальності.

Натомість, колегія суддів, дослідивши документи, подані позивачем до митного оформлення дійшла висновку, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що під час здійснення консультацій митним органом частково витребувані документи у позивача, які вже були надані ним.

Висновки відповідача, викладені у спірних рішеннях щодо ненадання декларантом на підтвердження митної вартості товарів митної декларації країни відправлення колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки сама по собі митна декларація країни відправлення носить виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо її надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності такого документа в декларанта. При цьому, ненадання митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої вартості товару, у випадку коли вартість повністю підтверджувалася поданими документами при проходженні митних формальностей.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що декларантом разом з митними деклараціями подавались копії митних декларацій країни відправлення № 23PL322080NS5MK9X5 від 17.01.2023 та № 23PL322080NS5MK710 від 17.01.2023, проте відповідачем не зазначено жодних підстав їх неврахування під час митного оформлення.

Посилання митного органу щодо не надання ПП «Трастнлак» цінової інформації вартості товару (прайс лист) від виробника товару колегія суддів вважає помилковими, оскільки по перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 р. у справі № 810/690/17.

В рішенні митниці зазначено про не надання позивачем прайс-листа на умовах EXW, проте згідно наданих до митного оформлення документів вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах СТР, про що зазначено в інвойсі від 17.11.2022, отже митним органом витребувано документ, надання якого є неможливим.

Ні в судів першої ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не зазначено підстави витребування зазначеного документа .

Висновки митниці про не врахування декларантом морського фрахту та транспортних витрат автомобілем по доставки товару колегія суддів вважає такими, що зроблені без дослідження документів, наданих до митного оформлення, зокрема, калькуляції собівартості товару від 07.11.2022, в якій зазначено про включення фрахту (плати за перевезення вантажу) до транспортних витрат. Крім того, позивачем надався лист від 07.11.2022 з інформацією від постачальника, в якому зазначено, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

При цьому, колегія суддів враховує, що правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати визначено, що поставка товарів на умовах СРТ означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Таким чином, відповідно до умов поставки СРТ витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.

Щодо ненадання декларантом договору перевезення, колегія суддів зазначає, що зазначений договір не є обов`язковим документом, в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, крім того, не підтверджує факт надання транспортних послуг та їх вартість.

Натомість, позивачем на підтвердження транспортних витрат надані відповідачу наступні документи: автотранспортні накладні, калькуляції (розрахунки ціни) та інформаційні листи.

міжнародна товарно-транспортна накладна; рахунок на оплату; довідка про транспортні витрати № 0707-1 від 07/07/2021; акт надання послуг № 2489 від 07 липня 2021 року.

Таким чином, позивачем надані документи щодо транспортування товарів у повному обсязі.

Висновки відповідача щодо невідповідності кодів товару зазначених у митних деклараціях та транзитній МД колегія суддів відхиляє, оскільки митним органом не обґрунтовано, яким чином вказані відмінності вплинули на недостовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості

При цьому, колегія суддів зазначає, що код товару в експортній (транзитній) декларації вказується експортером. Тоді як з боку позивача в митних деклараціях вказано коди товару 5903209090 (по МД № 23UA807200000659U3), 6006320090, 5806329000 (по МД № 23UA807200000664U3), що відповідають виду ввезених товарів згідно національного законодавства.

Щодо висновків митниці про ненадання декларантом (відсутності у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; не надання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал витрат, понесених виробником у зв`язку із виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, колегія суддів зазначає, що відсутність такої інформації у відповідача не обґрунтовує неможливість визнання митної вартості товару, а сам позивач не зобов`язаний надавати таку інформацію відповідачу.

Щодо ненадання позивачем даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару, на матеріали та витрати, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів: витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, колегія суддів зазначає наступне.

Митним Кодексом України не передбачено обов`язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни. Це є лише правом декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість товару за визначенням митної вартості товарів на основі додавання вартості. Водночас, формування ціни товару здійснюється продавцем такого товару.

Щодо посилання митного органу на наявність фактів митних оформлень за ідентичними та подібними товарами колегія суддів зазначає, що наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Аналогічних Висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 814/2659/16, у постанові від 21.08.2018 у справі № 804/7845/17, у постанові від 07.12.2018 у справі №809/4367/15, від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16 які колегія суддів, враховуючи вимоги ч.5 ст. 242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.

В судовому засіданні митний орган зазначив, що порівняння ввезених позивачем товарів і подібними, за МД № UА100340/2022/519499 від 10.11.2022, № UА100390/2022/408070 від 24.11.2022, №UА500020/2023/195 від 05.01.2023, №UА500490/2023/93 від 06.01.2023 здійснювалось лише за кодом товару. Проте відповідачем не враховано інші відомості щодо товарів, зокрема, що такий за кількістю, якістю, умовами поставки є ідентичним до тих, що зазначені у цих деклараціях.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, дійшла висновку, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірні рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номери та дати митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості.

В свою чергу, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, спірні рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Як наслідок, підлягають скасуванню і спірні картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті відповідачем на підставі рішень про коригування митної вартості.

Натомість, суд першої інстанції не надав оцінку наданим позивачем доказам, не повно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ПП «Трастнлак» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 21319,06 грн та апеляційної скарги 31978,60 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 53 297,66 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Щодо витрат на правову допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Так, в позовній заяві ПП «Трастнлак» просило суд першої інстанції стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці витрати на правову допомогу в розмірі 50000 грн.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Тобто, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20), від 06 квітня 2022 року (справа № 500/1410/21), від 18 травня 2022 року (справа № 640/4035/20), від 28 липня 2022 року (справа № 640/18791/20).

Судом встановлено, що представництво інтересів ПП «Трастнлак» під час розгляду даної справи в суді першої інстанції здійснювалось АБ «Бідної Оксани Іванівни» згідно договору про надання правової допомоги від 25.01.2023 (т. 1 а.с. 43-45).

Згідно п. 3.1 Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.

Додатковою угодою № 1 від 25.01.2023 до Договору сторони погодили, що Бюро приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги Клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000048/2, № UA807000/2023/000018/2 від 24.01.2023 та карток відмови № UA807200/2023/000020, № UA807200/2023/000019 від 24.01.2023 на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 1 063 404, 22 грн (т. 1 а.с. 46).

Розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за Договором складає фіксовану суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Клієнт сплачує гонорар Бюро у повному розмірі до кінця березня 2023 року, про що зазначено у додатковій угоді № 2 від 25.01.2023 (т. 1 а.с. 48).

Матеріалами справи підтверджено, що до складу правової допомоги, наданої адвокатом підприємству входили: складання позову, відповіді на відзив на позов, надання додаткових доказів, участь у судових засіданнях 01.03.2023 та 19.04.2023.

Колегія суддів зазначає, що розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката обґрунтований належним чином та відповідає вимогам співмірності, закріпленим у ч. 5 ст. 134 КАС України, оскільки предметом адміністративної справи є спір, що стосується скасування рішень митного органу. Складність таких категорій справ пояснюється специфікою їх супроводу, яка передбачає наявність в адвоката глибокої професійної спеціалізації в галузі митного права; про складність справи свідчить також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім того, розмір витрат на правову допомогу (50 000,00 грн) повністю співмірний з ціною позову (1 063 404, 22 грн), оскільки складає менше 5 відсотків від ціни позову.

Враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суму заявлених позовних вимог, значення справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн підтверджена належними і допустимими доказами.

Крім того, як вже зазначалось, наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні цього питання колегією суддів ураховується, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не скористався своїми правами, передбаченими статтею 134 КАС України, не подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не навів відповідних спростувань, таки дій відповідачем не вчиненого і під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у ч. 5 ст. 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум.

Враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції в розмірі 50000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трастнлак" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 по справі № 520/2719/23 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Трастнлак" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000048/2, № UA807000/2023/000018/2 від 24.01.2023 та картки відмови № UA807200/2023/000020, № UA807200/2023/000019 від 24.01.2023, прийняті Харківською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, 16Б, м. Харків, 61003) на користь Приватного підприємства "Трастнлак" (ЄДРПОУ 42414002, вул. Морозова, 7, м. Харків, 61036) витрати зі сплати судового збору у розмірі 53 297,66 грн (п`ятдесят три тисячі двісті дев`яносто сім гривень 66 копійок) та на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 30.06.2023 року