Постанова

від 30.06.2023 по справі 480/4559/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 р. Справа № 480/4559/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 24.12.21 по справі № 480/4559/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська" (далі по тексту ТОВ «Перша українська», позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі ГУ ДПС в Чернігівській області, відповідач), в якій просило суд :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 265718280704 від 13.04.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 84768,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8477,00 грн, та податкове повідомлення-рішення № 265618280704 від 13.04.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 261693,00 грн;

- стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийняті на підставі хибних висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо нереальності господарських операцій між позивачем і ТОВ "СК-Моноліт", викладених в акті перевірки, які не відповідають дійсним фактичним обставинам, не ґрунтуються на законі, а зроблені виключно на інформації, наявній в базах даних податкових органів, яка стосується лише третіх осіб - контрагентів ТОВ "СК-Моноліт", ФГ "Галоагро Бізнес", ТОВ "Аскорд Агро" та ТОВ "Астро Телура" по ланцюгу постачання, та спростовуються документами, дослідженими під час перевірки.

Підставою збільшення грошового зобов`язання та застосування штрафу, на думку ГУ ДПС у Сумській області, стала неможливість фактичного здійснення ТОВ "СК-Моноліт", ФГ "Галоагро Бізнес", ТОВ "Аскорд Агро" та ТОВ "Астро Телура" господарських операцій постачання товарусоїпозивачу через відсутність факту (джерела) їх законного одержання (купівлі) за ланцюгом постачання. Також в акті зазначено про дефектність товарно-транспортних накладних, посвідчень про якість зерна. При цьому в акті перевірки не зазначено жодних порушень з боку ТОВ "Перша Українська". Перевірка проведена упереджено, без взяття до уваги наданих перевіряючим документів на підтвердження фактичного виконання укладених договорів, які носять реальний характер.

Наполягає на тому, що на платника податків чинним законодавством не покладено обов`язку з перевірки контрагентів своїх постачальників на предмет джерела законного одержання (купівлі) товару та дотримання ними податкового законодавства по всьому ланцюгу постачання, а відтак ті чи інші дефекти у статусі таких контрагентів, походженні продукції, номенклатурі товарів по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для відмови у віднесенні до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість для позивача.

Звернув увагу, що контролюючими органами не приймались рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, виданих ТОВ "СК-Моноліт" на адресу позивача внаслідок операцій поставки сої, які виступили предметом податкової перевірки. Вважає, що у розумінні положень абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних ТОВ "СК-Моноліт" є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, та як наслідок виникнення у позивача права на їх відшкодування при від`ємному значенні сум податку, що має місце у спірних правовідносинах.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі № 480/4559/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська" (40003, м. Суми, площа Привокзальна, 9, ідентифікаційний код 38601897) до Головного управління ДПС у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 43995469) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньзадоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 265718280704 від 13.04.2021 р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Українська" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 84768,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8477,00 грн, та податкове повідомлення-рішення № 265618280704 від 13.04.2021 р. про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 261693,00 грн.

Стягнуто за рахунок асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська" 5324,07 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне дослідження обставин у справі, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ст. 242 КАС України, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 по справі № 480/4559/21 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Перша Українська.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про заниження ТОВ Перша Українська позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму витрат у розмірі 84768 грн, понесених у зв`язку з оплатою на користь ТОВ "СК-Моноліт" (код 42367340) вартості сої відповідно до договору купівлі-продажу, та завищення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного на загальну суму 261693 грн на підставі складених та зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН на поставку товару від ТОВ "СК-Моноліт", щодо якого не підтверджено ланцюга постачання, невідповідність придбаної та відвантаженої сої по ланцюгу постачання (від ТОВ "СК-Моноліт" (код 42367340), ФГ "Галоагро Бізнес" (код 42829676), ТОВ "Аскорд Агро" (код 43648041) та ТОВ "Астро Телура" (код 43648036) до ТОВ "Перша Українська"), а також відповідність контрагентів по ланцюгу постачання критеріям ризиковості платника податків.

Наполягає на дефектності наданих до перевірки документів (договір, товарно-транспортні накладні, специфікації, посвідчення про якість зерна (соя)), які мають суттєві недоліки та не дозволяють належним чином засвідчити реальність здійснення господарських операцій з придбання сої та підтвердити факт здійснення поставки від контрагентапостачальника ТОВ "СК-Моноліт".

Також посилається на неможливість встановити фактичне місце навантаження та постачальника сої або безпосередньо виробника цієї продукції, оскільки за 2020 рік ТОВ "СК-Моноліт" не здійснювало жодних господарських операцій, пов`язаних з вирощуванням зернових культур та їх збиранням. Натомість у ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію, що ТОВ "СК-Моноліт" здійснює транзитні операції товарів: податковий кредит сформовано за рахунок придбання товарів у суб`єктів господарювання, які здійснюють ризикову діяльність, а саме ФГ "Галоагро Бізнес", ТОВ "Аскорд Агро" та ТОВ "Астро Телура".

За таких обставин, податкові накладні та інші документи ТОВ "СК-Моноліт", складені на адресу позивача, не відповідають змісту та обсягу проведених операцій, що передбачено вимогами до первинних документів, встановлених ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не опосередковувалися реальним рухом активів, не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах та не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Зауважив, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був зафіксований в первинних документах.

За викладених обставин наполягав на тому, що позивачем було документально оформлено господарські операції з ТОВ "СК-Моноліт" за відсутності факту їх реального здійснення, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасуваннянеобґрунтованими.

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2021 ГУ ДПС у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено Акт від 24.03.2021 № 1446/18-28-04-04/38601897/48 (а.с.17-34).

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Сумській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 265718280704 від 13.04.2021, яким ТОВ "Перша Українська" збільшено суму грошового зобов`язання за платежемподаток на додану вартістьв сумі 93245,00 грн, з яких 84768,00 грнсума за податковими зобов`язаннями та 8477,00 грнштрафні санкції, та № 265618280704 від 13.04.2021, яким ТОВ "Перша Українська" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 261693,00 грн (а.с.14-16).

Позивач не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, вважаючи їх безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся із відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності ТОВ "Перша Українська" права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України за реальною господарською операцією з ТОВ "СК-Моноліт", яка призвела до дійсного руху активів за її результатами та змін у майновому стані й структурі зобов`язань позивача, а також подальшого використання у виробничій діяльності отриманого товару, що в свою чергу є свідченням добросовісності позивача у спірних правовідносинах, та зумовлює наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом враховано, що факт реального здійснення позивачем господарської операції, яка стосується предмету розгляду цієї справи, підтверджується первинними документами: специфікаціями, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі товару, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату та платіжними дорученнями, які відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та є належними доказами по справі, що не спростовано контролюючим органом.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням контролюючого органу, передбаченимст. 19-1 Податкового кодексу України, та суперечить вимогам ч. 2ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другоїстатті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правильність наданої судом першої інстанції правової оцінки оскаржуваним позивачем індивідуальним актам у відповідній частині в контексті недотримання відповідачем частини другоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українипри їх прийнятті, колегія суддів звертає увагу на наступне правове регулювання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За визначенням пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/абоМитним кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до пп. «а» п. 185.1 статті 185 ПК України постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно доЗакону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

На виконання приписів п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

У відповідності до п.201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, формування від`ємного значення та обов`язок формування податкових зобов`язань обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання та реалізація цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Вказане також закріплене у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі по тексту - Положення № 88), згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З цього приводу Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосуваннянаведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зробила ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першоїстатті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійсненнягосподарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Схожі за змістом висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах№ 820/5816/16, №520/399/19, №260/410/19.

Щодо правомірності висновків податкової перевірки щодо заниження ТОВ Перша Українська позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму витрат у розмірі 84768 грн, понесених у зв`язку з оплатою на користь ТОВ "СК-Моноліт" (код 42367340) вартості сої відповідно до договору купівлі-продажу, та завищення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного на загальну суму 261693 грн, колегією суддів встановлено наступне.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРПОУ ТОВ Перша Українська займається наступними видами економічної діяльності: основний - 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; інші, зокрема, 10.41 виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.10 складське господарство; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

З досліджених наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між ТОВ Перша Українська (Покупець) та ТОВ "СК-Моноліт" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 30/10-2-2020 від 30.10.2020, предметом якого є передача у власність та поставка сільськогосподарської продукції рослинництва, вказаної у специфікації (а.с.35-40).

Спірний податковий кредит та право на заявлене у грудні 2020 року бюджетне відшкодування виникло у позивача у зв`язку з оплатою на користь ТОВ "СК-Моноліт" вартості придбаної протягом жовтня-грудня 2020 року товару сої на загальну суму ПДВ 346461 грн.

Так, на підставі вказаного договору та специфікацій до нього № 1 від 30.10.2020, № 2 від 30.11.2020 та № 3 від 05.12.2020 з похибкою (+/-20%) Продавцем поставлено на адресу Покупця товар (сою) відповідно у розмірах 27 тон на загальну вартість 369 900 грн, 55 тон на загальну вартість 977350 грн та 42 тони на загальну вартість 738 360 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 30.10.2020 № 10 на суму 370 900,10 грн, сума ПДВ - 61 818,68 грн, від 30.11.2020 № 14 на суму 487 608,80 грн, сума ПДВ - 81 268,13 грн, від 30.11.2020 № 15 на суму 479 434,60 грн, сума ПДВ 79905,77 грн, від 05.12.2020 № 16 на суму 740 821,20 грн, сума ПДВ - 123 470,20 грн (а.с. 38-42), актів приймання-передачі товару (соя) №Т-00010 від 30.10.2020, №Т-00014 від 30.11.2020, №Т-00015 від 30.11.2020 та №Т-00016 від 05.12.2020 у кількості, яка дорівнює визначеному у видаткових накладних розмірах (а.с. 49-50) та рахунків на оплату № 14 від 30.11.2020, № 15 від 30.11.2020, № 16 від 05.12.2020.

На підтвердження транспортування товару позивачем під час перевірки та до суду були надані договір перевезення автомобільним транспортом № 0110/20 від 01.10.2020, укладеним між позивачем та ТОВ «СО-ТРАНС», предметом якого є надання послуг з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та предмети їх переробки, інші вантажі) з подальшою передачею зазначеного вантажу уповноваженій особі (а.с.51-53) за маршрутами, визначеними в товарно-транспортних накладних або подорожніх листах.

Як вбачається зі змісту копій товарно-транспортних накладних від 30.10.2020, 30.11.2020 та 05.12.2020 (а.с.54, 55) автомобільний перевізник ТОВ«СО-ТРАНС» здійснив перевезення вантажу (сої насипом) на адресу позивача (замовника та вантажоодержувача) від ТОВ "СК-Моноліт" (вантажовідправник) за пунктами навантаження (Сумська обл., Білопільський р-н, Полтавська обл., Гадяцький р-н, Сумська обл., С-Будський р-н, с.Журавка, Полтавська обл., Гадяцький р-н), тобто, за адресами, які зазначені у вищевказаних специфікаціях та актах приймання-передачі.

На підтвердження здійснення оплати на користь ТОВ "СК-Моноліт" за отриманий товар, позивачем надано копії платіжних доручень (а.с.60-63): № 4 від 02.12.2020 на суму 551600 грн (призначення платежу за сою зг.рах. № 14 від 30.11.2020, у т.ч. ПДВ 91933,33 грн), № 526 від 18.11.2020 на суму 270000 (призначення платежу за сою зг. дог. № 30/10-2-2020 від 30.10.2020, у т.ч. ПДВ 20% - 45000 грн), № 546 від 04.12.2020 на суму 264700 грн (призначення платежу - за сою зг.рах. № 14 від 30.11.2020, у т.ч. ПДВ 91933,33 грн), № 558 від 08.12.2020 на суму 575076,67 грн ( призначення платежу - за сою зг.рах. № 15 від 30.11.2020, у т.ч. ПДВ 95846,11 грн), № 560 від 10.12.2020 на суму 163260 грн (призначення платежу - за сою зг.рах. № 16 від 05.12.2020, у т.ч. ПДВ 27210 грн), № 570 від 24.12.2020 на суму 125015,33 грн (призначення платежу - за сою зг.рах. № 15 від 30.11.2020, у т.ч. ПДВ 20835,89 грн).

На підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту за спірний період позивачем надано копії податкових накладних з доказами їх реєстрації в ЄРПН (а.с.43-48).

Також позивачем було надано копії посвідчень про якість зерна від 30.10.2020, 30.11.2020, 05.12.2020 (а.с.56-57).

Згідно з актом перевірки від 24.03.2021 №1446/18-28-07-04/38601897/48 заборгованість в сумі 129112,70 грн за актом звірки за 4 кв. 2020 року між ТОВ "Перша Українська" та ТОВ "СК-Моноліт" відповідно до договору купівлі-продажу від 30.10.2020 № 30/10-2-2020 сплачена платіжним дорученням № 18 від 21.01.2021.

Отже, розрахунки між позивачем та його контрагентом за спірною господарською операцією проведено у повному обсязі.

Слід зауважити, що контролюючим органом не ставиться під сумнів використання у господарській діяльності придбаної у ТОВ "СК-Моноліт" сої за договором купівлі-продажу від 30.10.2020 № 30/10-2-2020. Будь-які зауваження з цього приводу в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Дослідивши та проаналізувавши подані позивачем документи у їх сукупності, слід дійти висновку, що зазначені первинні та інші документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «СК-Моноліт», також встановлено наявність у контрагента фізична і технічна можливість для виконання вищезазначеного договору.

Крім того, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується взаємозв`язок між витратами ТОВ "Перша Українська" на придбання сої та видами економічної діяльності, які позивач здійснює, зокрема оптової торгівлі зерном тощо.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про порушення позивачем пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України на не підтвердження ланцюга постачання від ТОВ «СК-Моноліт», ФГ "Галоагро Бізнес", ТОВ "Аскорд Агро" та ТОВ "Астро Телура" з огляду на неможливість встановити фактичне місце навантаження та постачальника сої або безпосереднього виробника даної продукції через недоліки товарно-транспортних накладних, ризиковість вказаних суб`єктів господарювання, не надання під час перевірки копій установчих документів, завірених печаткою та підписом уповноваженої особи контрагента-продавця, копій форми звітності ф.4-сг за поточний рік з квитанцією про подачу або штампом з датою і підписом про прийняття форми, копії форми звітності ф.29-сг тощо не є свідченням факту нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення ТОВ "Перша Українська" податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосереднім контрагентом. При цьому, лише наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи податкового органу в акті перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами по ланцюгу постачання, зокрема, про відсутність постачальників, які зареєстровані за адресами, вказаними у товарно-транспортних накладних, як пункти навантаження та розвантаження товару, неподання установчих документів контрагента та його статистичної звітності, які не є первинними бухгалтерськими документами, не спростовують проведення таких операцій, не викликають розумних сумнівів щодо поставки товару та не позбавляють правового значення наявних в матеріалах справи первинних та розрахункових документів, які складені між ТОВ "Перша Українська" та ТОВ "СК-Моноліт" відповідно до договору купівлі-продажу від 30.10.2020 № 30/10-2-2020.

При цьому, виконання взятих товариством договірних зобов`язань оцінюється засновником або керівником підприємства, а не податковим органом.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб`єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Висновки про не здійснення поставки товару, як з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій,зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2020 по справі № 160/93/19, за якою будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на податкову інформацію колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентами позивача спірних господарських операцій.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів свого контрагента-постачальника товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартістьпокладаються навідповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для такого обліку і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимогстатті 77 КАС Українине довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентаі злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судом першої інстанції.

Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку, або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів (вироку по кримінальним справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з зазначеними контрагентами), не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Перша Українська" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, віднесення підприємств по «ланцюгу постачання» до переліку ризикових платників стосується не позивача, а його контрагента та не може бути безумовним свідченням нереальності господарської операції, яка є предметом доказування.

При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції також враховано, що контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість, фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; підрядники / продавці / покупці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в акті перевірки від 24.03.2021 № 1446/18-28-04-04/38601897/48 висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу щодо нереальності розглядуваної господарської операції та не підтверджуються належними доказами.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "СК-Моноліт", яке вплинуло в подальшому на визначення від`ємного значення по податку на додану вартість по реальним господарським операціям з вищевказаним контрагентом, які повністю підтверджені відповідними первинними документами, набутими у зв`язку із купівлею товарів, а висновки про порушення позивачем вимог пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК Українив частині заниження ТОВ Перша Українська позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму витрат у розмірі 84768 грн, понесених у зв`язку з оплатою на користь ТОВ "СК-Моноліт" вартості сої відповідно до договору купівлі-продажу, та завищення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного на загальну суму 261693 грн, такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.04.2021 № 265718280704 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 84768,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8477,00 грн та № 265618280704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 261693,00 грн, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже, наявні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч.4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2022 по справі № 480/4559/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій