Постанова

від 21.06.2023 по справі 460/12872/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/12872/21 пров. № А/857/1741/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючогосудді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Шинкар Т. І.,

за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року(головуючий суддяДудар О.М., м. Рівне) у справі №460/12872/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просиввизнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеннявід 01.12.2021 №471601-2405-1712 (відповідно до заяви про зміну позовних вимог від 23.11.2021), від 13.05.2021 №403226-2405-1716, від 13.05.2021 №403227-2405-1716, від 13.05.2021 №403228-2405-1716.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення були надіслані поза строками, встановленими Податковим кодексом України, а також відповідачем не дотримано процедури направлення та вручення платнику податку податкових повідомлень-рішень. Вказує на відсутність відомостей про нарахування відповідачем податкових зобов`язань на підставі даних отриманих з Держгеокадастру до податкових повідомлень-рішень №403225-2405-1716, №403226-2405-1716, №403227-2405-1716, №403228-2405-1716. Зазначає, що ненадання відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - є підставою для його скасування. Вказує, що, використовуючи під час формування спірних податкових повідомлень-рішень розрахунок сум нормативної грошової оцінки плати за землю, відповідач зобов`язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних у цьому розрахунку даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки та надалі на нарахування відповідного податку. Також зазначає, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано земельний податок за земельні ділянки, на яких розташований цілісний майновий комплекс, що використовується позивачем у підприємницькій діяльності. Вважає, що оскільки він є платником єдиного податку і використовує належні йому на праві власності земельні ділянки в межах своєї господарської (підприємницької) діяльності, то нарахування відповідачем земельного податку є неправомірним.

РішеннямРівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 рокупозов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу за адресою, яка міститься в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків. Зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, що зазначена в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків і в разі невиконання такого обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів. Вважає, що відповідачем правильно визначено об`єкт оподаткування, є всі достатні елементи для обрахунку податкового зобов`язання з такого об`єкта, такі зобов`язання визначені платнику податків для виконання ним свого конституційного обов`язку зі сплати податків. Також вказує, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податків на підставі оригіналів документів, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає такому платнику нове податкове повідомлення-рішення, а попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Зазначає, що оскільки таких розбіжностей позивачем податковому органу не надано, останнім самостійно не встановлено, відтак і підстав для зміни визначених зобов`язань немає. Крім того, звертає увагу на те, що умовою звільнення від сплати земельного податку платників єдиного податку є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю у господарській діяльності. Можливість звільнення від сплати земельного податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена така нерухомість, законодавством не встановлена.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

02 травня 2023 року позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, із викладом заперечень щодо наведених відповідачем обставин та правових підстав, з якими позивач не погоджується та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник скаржника під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №805821від 28.03.2011 та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №01796 від 14.03.2012, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,0221га та 25,4109га відповідно, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 . Цільове призначення зазначених земельних ділянок: для обслуговування цілісного майнового комплексу, без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу.

Згідно з довідкою про кількісну характеристику земельної ділянки Управління Держкомзему у місті Рівному від 31.01.2011 №0-2-61/1/1 (а.с.70), земельна ділянка площею 2210м кв., яка розташована на АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 , відповідно до рішення Рівненської міської ради від 29.06.2010 №3682 продана способом викупу у власність громадянинові України ОСОБА_1 для обслуговування цілісного майнового комплексу без права влаштування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу.

Згідно з довідкою про кількісну характеристику земельної ділянки Управління Держкомзему у місті Рівному від 31.01.2011 №0-2-61/1/2 (а.с. 69), земельна ділянка площею 254109м кв., яка розташована на АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 , відповідно до рішення Рівненської міської ради від 29.06.2010 №3682 продана способом викупу у власність громадянинові України ОСОБА_1 для обслуговування цілісного майнового комплексу без права влаштування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу.

Відповідно до індексно-кадастрового плану міста Рівного, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20.01.2004 №1, цим земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери5610100000:01:009:0111 та 5610100000:01:009:0110 відповідно.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 28.11.1995 зареєстрований як фізична особа підприємець (дата запису 30.06.2006, номер запису 267301270000014676). Види діяльності підприємця за КВЕД: 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу (основний); 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу; 46.64 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 01.45 Розведення овець і кіз.

Згідно із свідоцтвом платника єдиного податку від 28.05.2012 серії А №786155, ОСОБА_1 є платником єдиного податку. Місце провадження господарської діяльності: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 . Види господарської діяльності: 51.83.0 - Оптова торгівля машинами та устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва; 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна; 71.34 - Оренда інших машин та устаткування; 93.05.0 - Надання інших індивідуальних послуг.

ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи відповідно до витягу №34605 з реєстру платників єдиного податку від 12.04.2022.

13.05.2021 Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано податкові повідомлення-рішення форми "Ф".

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:009:0111:

- №403225-2405-01716, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 2291,10грн (а.с.14);

- №403226-2405-01716, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 4544,84грн (а.с.15).

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:009:0110:

- №403227-2405-01716, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 937913,67грн (а.с.17);

- №403228-2405-01716, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 1873850,59грн (а.с.16).

Надалі, у зв`язку з проведенням перерахунку земельного податку (а.с.135), Головним управлінням ДПС у Рівненській області скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 №403225-2405-01716 та сформовано нове податкове повідомлення-рішення від 01.12.2021 №471601-2405-1712, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 2039,29грн (а.с.136).

Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звільнений від обов`язку нарахування і сплати сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать йому на праві власності та розміщені за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , оскільки він використовує ці земельні ділянки у своїй підприємницькій діяльності.

Також суд першої інстанції вважав, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого покладений обов`язок доведення правомірності свого рішення, не доведено правильності і підставності нарахування земельного податку позивачу, оскільки із долучених відповідачем доказів неможливо визначити, яка саме ставка земельного податку була визначена Рівненською міською радою на 2020, 2021 роки для земель, що належать до виду цільового призначення, тотожного з цільовим призначенням належних позивачу земельних ділянок, щодо яких нараховано земельний податок у спірних правовідносинах. Відповідних рішень органу місцевого самоврядування відповідачем до суду першої інстанції не надано, як не надано і доказів нормативної грошової оцінки у 2020 та 2021 роках земельних ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:009:0110 та 5610100000:01:009:0111, відтак, відсутність наведених даних не дала можливості суду першої інстанції перевірити дотримання відповідачем вимог Податкового кодексу України та правильність розрахунку сум податкових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, щовиникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За приписами підпункту 270.1.1 пункту статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (у редакції, що діяла на час нарахування позивачу земельного податку) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, цією нормою встановлено, що всі платники єдиного внеску звільнені від обов`язку нарахування та сплати земельного податку, за винятком тих платників, які не використовують належні їм земельні ділянки для провадження господарської діяльності та платників єдиного податку четвертої групи.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів висновує, що використання землі в Україні є платним, а умовою звільнення від сплати земельного податку є те, що платник єдиного внеску - суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.09.19 у справі №802/966/15-а, від 15.02.19 у справі №826/9948/16.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5610100000:01:009:0110 та 5610100000:01:009:0111 видані ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01 березня 2011 року №268, укладеного з Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі Продавець), згідно якого Продавець зобов`язується передати Покупцеві ( ОСОБА_1 ) земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 254330кв.м (ділянка № НОМЕР_1 площею 254109кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:009:0110; ділянка № НОМЕР_2 площею 221кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:009:0111., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 ), розміщені на землях, що знаходяться у віданні Рівненської міської ради, для обслуговування цілісного майнового комплексу, без права розташування на них залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу.

Крім того, згідно договору від 28 травня 2008 року №3447, ОСОБА_1 придбав цілісний майновий комплекс "Рівнельон" ( АДРЕСА_1 ), до складу якого належать, зокрема, фабрики №1 та №2, будівлі центрального складу, складу льону та складів готової продукції, що знаходяться на вищезазначених земельних ділянках.

Як встановлено вище, ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи відповідно до витягу №34605 з реєстру платників єдиного податку від 12.04.2022.

Упродовж 2019-2021 років ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, що підтверджується, зокрема, поданими ним до контролюючого органу податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи підприємця, згідно яких видами підприємницької діяльності згідно з КВЕД зазначено: 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу.

Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку, позивачу (зокрема, в частині місця діяльності: АДРЕСА_1 ) надавалося право провадити такі види діяльності, як: здавання в оренду власного нерухомого майна, надання інших індивідуальних послуг, оптова торгівля машинами та устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва, оренда інших машин та устаткування.

Як роз`яснено в узагальнюючій податковій консультації щодо справляння земельного податку з фізичних осіб - підприємців платників єдиного податку, затвердженій наказом Міністерства фінансів України, фізична особа підприємець платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності та який оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об`єктами, не повинен сплачувати земельний податок.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що позивач використовує у власній господарській діяльності належні йому будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 , та оформив права на земельні ділянки з кадастровими номерами 5610100000:01:009:0110 та 5610100000:01:009:0111, загальною площею 254330кв.м, а отже використовує ці земельні ділянки у своїй господарській діяльності і не повинен сплачувати земельний податок.

Крім того, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 , використовуючи такі ділянки для провадження своєї підприємницької діяльності, не допустив зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок.

Колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем інших видів підприємницької діяльності, відмінних від тих, які зазначені в свідоцтві про сплату єдиного податку та реєстрі платників єдиного податку і відповідачем цієї обставини не спростовано.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідність здійсненого позивачем виду діяльності тим видам діяльності, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку та реєстрі платників єдиного податку, провадження цієї діяльності для досягнення економічних результатів з метою одержання прибутку та факт реєстрації позивача платником єдиного податку дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать йому на праві власності та розміщені за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 .

Крім того, апеляційний суд зазначає, що згідно пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Положеннями пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом нараховано позивачу податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020, 2021 роки з урахуванням ставки земельного податку для фізичних осіб у розмірі 1 % від нормативно-грошової оцінки землі.

Однак, судом першої інстанції вірно зазначено, що із долучених відповідачем доказів неможливо визначити, яка саме ставка земельного податку була визначена Рівненською міською радою на 2020, 2021 роки для земель, що належать до виду цільового призначення, тотожного з цільовим призначенням належних позивачу земельних ділянок, щодо яких нараховано земельний податок у спірних правовідносинах.

Також не було надано доказів проведення нормативної грошової оцінки у 2020 та 2021 роках земельних ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:009:0110 та 5610100000:01:009:0111.

З метою офіційного з`ясування цих обставин, апеляційним судом витребувано у відповідача документи, що стали підставою нарахування позивачу земельного податку.

Вимогу апеляційного суду надати такі докази, оскільки їх відсутність не дає можливості перевірити дотримання відповідачем вимог Податкового кодексу України та правильність розрахунку сум податкових зобов`язань, відповідач не виконав.

Апеляційний суд наголошує, що згідно вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах спірних правовідносин доведенню відповідачем підлягають не лише обставини підставності звільнення позивача від сплати земельного податку, але й обставини правомірності нарахування позивачу податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020, 2021 роки, але свій обов`язок доведення правомірності прийнятих ним рішень ГУ ДПС у Рівненській області ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не виконав.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, дійшов вірного висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області форми "Ф" від 13.05.2021 №403226-2405-1716, від 13.05.2021 №403227-2405-1716, від 13.05.2021 №403228-2405-1716, від 01.12.2021 №471601-2405-1712.

Щодо інших доводів апелянта, то суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щод орозподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №460/12872/21- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 29 червня 2023 року

Дата