Постанова

від 27.06.2023 по справі 917/1261/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Харків Справа №917/1261/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Кобрись О.М., адвокат, довіреність №2 від 04.01.2022

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда 1988", м. Полтава (вх. №745 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.03.2023 (суддя Безрук Т.М., повний текст складено 22.03.2023) у справі №917/1261/22

за позовом Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда 1988", м. Полтава

про усунення перешкод у користуванні майном та повернення дизельного пального

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда 1988" про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання повернути пальне, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні згідно з договором № 88 від 18.11.2021 року в обсязі 51 180 л дизельного пального на загальну суму 1575 320,40 грн з ПДВ.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач, як постачальник за договором, не виконав свої зобов`язання щодо забезпечення належного відпуску (отоварення) талонів (паливних карток) на АЗС на отримання дизельного пального, внаслідок цього позивач не має змоги належним чином скористатися належним йому на праві власності товаром, який знаходиться на зберіганні у відповідача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.03.2023 у справі №917/1261/22 позов задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда 1988" повернути Комунальному підприємству "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" 51180 літрів дизельного пального на загальну суму 1 575 320,40 грн з ПДВ. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда 1988" на користь Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" 23 629, 81 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору (т.2, а.с.47-58).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення позивачу товару, а саме 51180 літрів дизельного пального на суму 1 575 320,40 грн з ПДВ, яке знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні відповідача за договором №88 від 18.11.2021 року. Крім того, обраний позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда 1988" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих.№38 від 11.04.2023 (вх. №745 П від 19.04.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.03.2023 у справі №917/1261/22, в якій просить дане рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо обрання позивачем неправильного способу захисту своїх прав, не надав належної оцінки правильності обрання позивачем способу захисту своїх прав, так як вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов) відповідає захисту визначеному в пункті 3 частини 2 статті 16 ЦК України - припинення дії, яка порушує право, в той час як однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами договірних відносин, які в даній ситуації - присутні;

- суд першої інстанції самостійно, без належного обґрунтування змінив предмет позову, в той час, як право вибору способу захисту належить саме позивачу, а втручання суду в це питання порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед судом та принцип диспозитивності;

- місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки доказам і доводам відповідача щодо використання талонів, а саме відсутності їх використання. Позивач не довів належними доказами його право власності на 51180 л дизельного пального, до якого він просить усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні власником своїм майном шляхом зобов`язання повернути його;

- документи та інформація, надана у тендерній пропозиції ТОВ «Надежда 1988», які позивач визнав такими, що в повній мірі відповідають його вимогам, не містила інформації здійснення господарської діяльності зі зберігання нафтопродуктів та спроможність здійснювати таке зберігання. ТОВ «Надежда 1988» (учасник) до тендерної пропозиції не надавало інформацію про: (1) наявність у власності чи користуванні відповідної матеріально-технічної бази (нафтобази/терміналу), де може зберігатися одночасно 226 000 л дизельного палива (це приблизно 4 (чотири) вагони дизельного палива. Такі обсяги можуть зберігатися лише на нафтовому терміналі; (2) наявність ліцензій на зберігання нафтопродуктів; (2) спеціально навченого персоналу нафтобази; (3) дозволів Державної служби з питань праці, 4) не надавалися також договори зберігання з третіми особами. В указаних документах, які надавались до тендерної пропозиції, ТОВ «Надежда 1988» повідомляло, що у користуванні і власності автозаправних станцій не має;

- поза увагою суду залишився довід відповідача про те, що зміст заявлених позивачем кваліфікаційних вимог до учасників державної закупівлі і зміст тендерної пропозиції ТОВ «Надежда 1988», яка схвалена тендерним комітетом позивача, свідчили про те, що взаємовідносини між сторонами є взаємовідносини постачання нафтопродуктів частинами на умовах EXW франко-термінали АЗС з використанням талонів на автозаправних станціях;

- зважаючи на те, що ТОВ «Надежда 1988» безпосередньо не здійснює господарську діяльність з продажу пального, не має у користуванні автозаправних станцій, не має залишків дизельного пального, виконати рішення суду про повернення позивачу дизельного пального в реальності буде не можливо. Розуміючи це, відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією повернути залишок грошових коштів 1575320,40 грн у зв`язку з неотриманням товару (листи від 07.09.2022, 13.09.2022, 22.09.22, 11.10.2022);

- право власності на товар (дизельне паливо) позивач не підтвердив належними доказами. Право власності на дизельне паливо переходить до позивача в момент передачі талонів, а не в момент підписання видаткових накладних, як зазначає суд у рішенні. Позивач до матеріалів справи талони не надав і своє право власності документально не підтвердив. У матеріалах справи міститься видаткова накладна №1355 від 06.12.2021, якою передана частина талонів у кількості 176 000, яка надана відповідачем і яка відповідачем визнається.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда 1988" (вх. №745П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.03.2023 у справі №917/1261/22. Встановлено учасникам справи строк до 11.05.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Призначено справу до розгляду на "07" червня 2023 р. о 10:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Явка сторін у судове засідання визнана необов`язковою. Витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1261/22.

04.05.2023 (в межах строку, встановленого ухвалою від 24.04.2023) за вх. №4983 від Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" надійшов відзив на апеляційну скаргу вих. №181 від 27.04.2023 в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін (т. 2, а.с.100-103).

В обґрунтування своєї правової позиції, позивач зазначив наступне.

Посилання апелянта на вибір позивачем не ефективного способу захисту є безпідставним та виражає лише його хибну суб`єктивну думку, адже визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У позові вказані обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (підстави позову) невиконання відповідачем умов договору щодо поставки оплаченого позивачем товару та зобов`язання передати залишки товару, що не були передані позивачу. Крім того, предметом договору є дизельне паливо, яке відноситься до речей, що визначаються родовими ознаками (річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється число, вагою, мірою; річ, що має лише родові ознаки, є замінною - ч. 2 ст. 186 ЦК України). Визначений ч. 1 ст. 949 ЦК України обов`язок відповідача передати поклажодавцеві (позивачу) відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості не ставиться в залежність від фактичної наявності у нього речі, яка є замінною. Під час вирішення спору, суд першої інстанції надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначив, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством та забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Суд першої інстанції надав правильну оцінку тим обставинам, що у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов договору в частині поставки товару, який згідно умов договору належить позивачу. Крім того, відповідач визнав у повному обсязі факт невиконання взятих на себе зобов`язань за договором, що підтверджується письмовим повідомленням №505 від 04.08.2022, відзивом та додатковими поясненнями, що містяться в матеріалах справи; претензії позивача №283 від 17.08.2022. №276 від 15.08.2022 задоволені відповідачем не були, що не заперечується останнім.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі про неможливість передачі позивачу товару як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання повернути товар, є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. З апеляційної скарги відповідача не зрозуміло, куди поділося паливо, яке належить позивачу.

Таким, що не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції є твердження апелянта про те, що позивач не отримував талонів на пальне, адже в самому відзиві на позов від 15.11.2022 вих. №23 (т. 1, а.с. 93) на аркуші 2 відзиву відповідач визнає факт передачі талонів та отримання ним коштів за товар, а саме: « 19 листопада 2021 відповідачем передано позивачу талони по видатковим накладним та рахунки на оплату товару, у цей же день надійшла оплата за товар»; згідно п.4.2 договору, документом, що підтверджує прийом-передачу товару за договором є підписані сторонами видаткові накладні. Таким чином, факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо передачі товару, обраний позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.

Протиправні дії відповідача в умовах військового стану зривають роботу по наданню екстреної медичної допомоги (швидкої допомоги) населенню на території всієї Полтавської області, зривають роботу системи охорони здоров`я Полтавської області та несуть загрозу для національної безпеки України, до складової якої належать, зокрема, і охорона здоров`я.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності фізичної можливості у нього для зберігання палива та відсутності у нього 51180 л палива самі по собі не можуть слугувати підставами для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договором. Крім того, згідно інформації з офіційних сайтів відповідача (групи компаній Надежда, адреса головного офісу мережі АЗСК «BVS»: 36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 19 Б співпадає з юридичною адресою відповідача): https:// bvsua.com/ua, httрs://www.oil.pl.ua (посилання на дані сайти, свою електрону адресу «tender@bvsua.com» відповідач вказує в офіційному листуванні на бланках, у відзиві на позов та додаткових поясненнях), які знаходяться у відкритому доступі в мережі Інтернет, реалізація пального останнім здійснюється без будь-яких обмежень юридичним та фізичним особам, дизельне пальне в наявності та продається в необмеженій кількості.

Посилаючись в апеляційній скарзі на порядок проведення процедури публічної закупівлі, твердження апелянта щодо неможливості коригувати тендерну документацію, конкретно п. 1.6 проекту договору не відповідає дійсності. Пункт 1.1. Розділу ІІ Порядок внесення змін та надання роз`яснень до тендерної документації передбачав можливість звернення учасника до замовника за роз`ясненням щодо тендерної документації та/або звернутися до замовника з вимогою щодо усунення порушення під час проведення тендеру. Однак, ТОВ «Надежда 1988» цим правом не скористалося і надало згоду з проектом договору, який був поданий замовником у тендерній пропозиції (листи №381/12 від 21.10.2021 та №381/10 від 21.10.2021).

Стосовно твердження відповідача про повернення коштів, позивач зазначив, що умовами договору №88 від 18.11.2021 не передбачено умови щодо повернення коштів у разі відмови постачальника від виконання взятих на себе зобов`язань по поставці товару за договором.

Відзив на апеляційну скаргу судом розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.

09.05.2023 за вх. №5206 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1261/22 (2 томи).

Комунальне підприємство "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" звернулося до Східного апеляційного господарського суду із клопотанням (вх. 4984 від 04.05.2023) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у якому просить забезпечити проведення судового засідання у справі №917/1261/22, яке призначене на 07.06.2023 о 10:15 год., в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Полтавської області (3600, м.Полтава, вул. Зигіна, 1).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 клопотання Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" (вх.4984 від 04.05.2023) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні суду задоволено. Доручено господарському суду Полтавської області (3600, м. Полтава, вул. Зигіна,1) забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/1261/22, розгляд якої відбудеться "07" червня 2022 о 10:15 годині в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132.

Від Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №5375 від 11.05.2023), в якій заявник просить суд надати його представнику можливість участі в судовому засіданні, призначеному на 07 червня 2023 року о 10:15 год., в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 клопотання Комунального підприємства "Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради" (вх. №5375 від 11.05.2023) про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1261/22, яке відбудеться 07 червня 2023 року о 10:15 год., у залі судового засідання №132, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2023 у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді Гези Т.Д., сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023, зокрема, прийнято справу №917/1261/22 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. Призначено справу №917/1261/22 на 27.06.2023 о 12:00 годині до розгляду у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

15.06.2023 електронною поштою від представника позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання (вх.6882 від 15.06.2023) про участь у судових засіданнях в даній справі №917/1261/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 клопотання позивача про участь його представника Кобрись О.М. у судовому засіданні 27.06.2023 о 12:00 год. задоволено.

21.06.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи №917/1261/22 в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 22.06.2023 у даній справі було задоволено про участь його представника адвоката Батраченко В.В у судовому засіданні 27.06.2023 о 12:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".

21.06.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи №917/1261/22 нового доказу, в якому останній просив долучити до матеріалів справи нові докази - платіжну інструкцію №7 від 05.06.2023, видану АТ КБ «Приватбанк».

26.06.2023 від позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому позивач заперечує проти залучення нового доказу відповідачем, оскільки вважає, що даний доказ не має відношення до предмету спору та не був предметом розгляду у суді першої інстанції.

У зазначеному клопотанні позивач просив суд залучити до матеріалів справи №917/1261/22 нові докази на спростування тверджень відповідача про нові обставини, на які він посилався в клопотанні.

Представник позивача судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у наданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду без змін.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, на зв`язок в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon" не вийшов.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Розглянувши клопотання відповідача про долучення нового доказу, судова колегія відмовила у його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/2222/19 від 16.06.2021.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник в апеляційній скарзі на виконання вимог частини 4 статті 80, пункту 6 частини 2 статті 258, частини 3 статті 269 ГПК України взагалі не заявляв про долучення додаткових доказів, не наводив їх переліку, не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

За змістом своєї заяви ТОВ «Надежда 1988» зазначило, що не мало змоги раніше залучити доказ - платіжну інструкцію №7 від 05.06.2023, виданої АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу «повернення заборгованості по договору №88 від 18.11.2021 (поставка ДП), оскільки дані докази виникли після ухвалення рішення господарським судом Полтавської області від 22.03.2023 у справі №917/1261/22 та направлення апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що в даному випадку, відповідач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам.

Крім того, у зв`язку із тим, що доказ (платіжна інструкція №7), на який посилається відповідач та просить долучити його до матеріалів справи №917/1261/22 датований 05.06.2023, вже після ухвалення рішення Господарським судом Полтавської області від 22.03.2023, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/393/18.

Враховуючи наведене, клопотання про долучення нових доказів позивача на спростування тверджень відповідача про нові обставини, на які він посилався в клопотанні, судом апеляційної інстанції залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

За результатом проведення процедури закупівлі UA-2021-09-24-006886-b (звіт від 18.11.2021 (т.1,а.с.15), 18.11.2021 між Комунальним підприємством Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Надежда 1988 (постачальник) було укладено договір № 88 (т.1, а.с. 9-12).

Згідно з п. 1.1. вказаного договору постачальник зобов`язується у 2021 році поставити Замовнику (КП Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради) товар, зазначений в тендерній пропозиції, а Замовник прийняти і оплатити товар, визначений у п. 1.2. Договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Нафта і дистиляти, код за ДК 021:2015 - 09130000-9 (09134200-9 дизельне паливо (талони) 226000 л.).

В специфікації (додаток №1 до договору, т.1, а.с.13) визначено предмет договору дизельне паливо (талони або картки), кількістю 226000 літрів, вартістю 30,78 грн за одиницю товару з ПДВ. Талон або паливна картка є документом встановленого постачальником зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право замовника та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на автозаправній станції (далі - АЗС), зазначеній постачальником у тендерній пропозиції. Талон або паливна картка має певний ступінь захисту, гарантований Постачальником (п. 1.4. договору).

Пунктом 1.5. договору передбачено, що право власності на пальне переходить до замовника в момент передачі талонів або паливних карток постачальником і може бути реалізоване в будь-який момент на АЗС, визначених постачальником у тендерній пропозиції, тобто постачальник зобов`язується забезпечити наявність та передати визначену кількість дизельного палива за першою вимогою замовника по факту пред`явлення ним талону або паливної картки на певній АЗС.

З моменту переходу до замовника права власності на дизельне паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні в постачальника (п. 1.6. договору).

Ціна Договору становить: 6956280,00 грн (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення постачальником рахунка на оплату товару та видаткової накладної на товар. Оплату за товар замовник здійснює відповідно до п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунків-фактур, видаткових накладних у строк, що не перевищує 20 робочих днів з моменту поставки товару. Постачання товару може здійснюватися частинами.

Відповідно до п.4.2 договору документом, що підтверджує прийом-передачу товару за цим договором, є підписані сторонами видаткові накладні.

Загальний строк (термін) поставки (передачі) товару: Постачальник передає у власність Замовнику товар в строк: з моменту укладання договору до 31.12.2020 на умовах розділу Х договору (п.5.1 договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику товар на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2010), місце поставки: Україна, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 7 (для талонів); АЗС згідно з додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5.4. договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар шляхом здійснення заправки автотранспорту замовника на АЗС. Заправка автотранспорту на АЗС здійснюється на підставі талонів або паливних карток постачальника або його партнерів встановленого зразка, які є документами суворої звітності. Довіреною особою замовника для взаємовідносин по даному договору вважається особа пред`явник талонів або паливних карток. Перелік АЗС, на яких буде здійснюватися заправка автотранспорту замовника, визначений у Додатку № 2 до договору.

Пунктом 5.5. договору сторони встановили, що Постачальник гарантує заміну невикористаних Замовником талонів або паливних карток, строк дії яких закінчився, на інші талони або паливні картки такого ж номіналу та кількості, строк дії яких становить не менше 3 місяців з моменту проведення заміни.

Згідно з п 6.3 договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені п. 5.2. цього договору; забезпечити передачу товару через АЗС замовнику або уповноваженому ним користувачу в наступному режимі - безперервно та цілодобово відповідно до кількості та номенклатури дизельного палива, визначеного в пред`явлених талонах або паливних картках, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено в наслідок технічної перерви, технічної аварії або дії форс-мажорних обставин; забезпечити достатню кількість дизельного палива на зазначених АЗС з метою своєчасного та належного виконання своїх обов`язків згідно з договором; замінити невикористані замовником талони або паливні картки, строк дії яких закінчився, на інші талони або паливні картки такого ж номіналу та кількості, строк дії яких становить не менше 3 місяців з моменту проведення заміни.

Пунктом 8.1 договору врегульовано, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Сторонами в подальшому було укладено Додаткову угоду №1 від 28.12.2021: сторони продовжили загальний строк поставки товару - до 30.04.2022; встановили, що договір діє до 30.04.2022 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (т.1 а.с.18).

Додатковою угодою №2 від 07.03.2022 сторони збільшили обсяг закупівлі Дизельне паливо - 41 100 л; збільшили ціну на Дизельне паливо - 33,85 грн/л; збільшили суму Договору на 1 391 235,00 грн. Узгодили, що ціна договору становить 8 347 515,00 грн (т.1 а.с.21-22).

Додатковою угодою №3 від 20.04.2022 сторони зменшили обсяг закупівлі Дизельне паливо - 41 100 л; зменшили суму Договору на 1 391 235,00 грн. Узгодили, що ціна договору становить 6 956 280,00 грн (т.1 а.с.25-26).

01.12.2021 сторонами у справі була підписана видаткова накладна №1281, в якій зазначено про передачу відповідачем як постачальником та прийняття позивачем як покупцем товару - дизельного палива (Код УКТЗЕД 2710 19 43 00) у кількості 176 000 літрів на суму 5 417 280, 00 грн, а також видаткову накладну №1282 від 01.12.2021 про передачу відповідачем як постачальником та прийняття позивачем як покупцем товару - дизельного палива (Код УКТЗЕД 2710 19 43 00) у кількості 50 000 літрів на суму 1 539 000,00 грн (т.1 а.с. 30,33).

Усього за вказаними накладними сторони підтвердили постачання дизельного пального у кількості 226 000 л на загальну суму 6 956 280,00 грн.

На оплату вказаного товару позивач виставив відповідачу рахунки №97 від 01.12.2021 на суму 5 417 280,00 грн та №98 на суму 1 539 000,00 грн (т.1 а.с.29, 32).

Позивач сплатив відповідачу 01.12.2021 загальну суму 6 956 280,00 грн, а саме:

5 417 280,00 грн - за платіжним дорученням №372 від 01.12.2021 (т.1 а.с.31). У призначенні платежу вказано, що оплата проведена за дизпаливо по договору №88 від 18.11.2021 та рахунку № 97 від 01.12.2021 і накладною № 1281 від 01.12.2021;

та 1 539 000,00 грн - за платіжним дорученням № 373 від 01.12.2021 (т.1 а. с. 34). У призначенні платежу вказано, що оплата проведена за дизпаливо по договору №88 від 18.11.2021 та рахунку № 98 від 01.12.2021 і накладною № 1282 від 01.12.2021.

Таким чином, позивач як замовник (покупець) у повному обсязі здійснив розрахунок за товар (дизельне паливо) кількістю 226 000 літрів відповідно до умов договору.

Факт передачі позивачу талонів на дизельне пальне D1NR057701 - D1NR062700, D2NR034801 - D1NR0408001 підтверджується видатковою накладною №1355 від 06.12.2021 (т.1 а.с.227), довіреністю №15 від 01.12.2021 (т.1 а.с.228) та визнається відповідачем у відзиві (т.1 а.с.92-100).

Згідно з актом звірки не отоварених талонів на пальне від 08.08.2022 (т.1, а.с.37) кількість не отоварених талонів по договору №88 від 18.11.2021 року складає 2960 літрів (в талонах) дизельного пального на суму 91 108,80 грн з ПДВ.

Згідно з актом звірки не отоварених талонів на пальне від 08.08.2022 (т.1, а.с.38) кількість не отоварених талонів по договору №88 від 18.11.2021 року складає 48220 літрів (в талонах) дизельного пального на суму 1 484 211,60 грн з ПДВ.

Зазначені акти підписані головними бухгалтерами позивача та відповідача та засвідчені відповідними відбитками печаток підприємств.

Отже, загальна кількість дизельного пального, що не була отоварена за талонами по договору №88 від 18.11.2021 року, становить 51180 літрів на загальну суму 1 575 320,40 грн. Ця обставина також визнавалася відповідачем у листі- відповіді на претензію від 17.08.2022 №550 (т.1 а.с.42).

05.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом про те, що з травня місяця не може заправити пальне на заправках АЗС, які визначені у договорах та з проханням забезпечити заправку паливом на АЗС, які розташовані на території Полтавської області та визначені у договорах (т.1 а.с.35).

У відповідь, 04.08.2022 року на адресу позивача надійшло повідомлення від ТОВ "Надежда 1988" про те, що з 00 год 00 хв. 08 серпня 2022 року паливні талони, які поставлені на виконання умов вищевказаного договору не будуть отоварюватися через істотну зміну обставин, які постачальник ТОВ "Надежда 1988" не міг передбачити на момент участі у тендері та укладенні договору та на які постачальник не може вплинути (т.1 а.с.36,176).

У подальшому, 15.08.2022 позивач надіслав відповідачу претензію про постачання позивачу 2960л дизельного пального на загальну суму 91108,80 грн з ПДВ, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.09.2022 та поштовою накладною (т.1 а.с.39-41).

В свою чергу, відповідач листом №84 від 17.08.2022 повідомив позивача про готовність повернути грошові кошти у розмірі вартості недопоставленого дизельного пального в зв`язку з обставинами непереборної сили, що не залежали від волі відповідача (т.1 а.с.42).

Надалі, 17.08.2022 позивач надіслав відповідачу претензію про постачання позивачу 51180 л дизельного пального на загальну суму 1 575 320,40 грн з ПДВ (т.1 а.с.43,177).

Листами від 07.09.2022, 13.09.2022, 22.09.2022, 11.10.2022 відповідач звертався до позивача про повідомлення повних банківських реквізитів для повернення коштів за неотриманий товар, що підтверджується поштовими накладними, фіскальним чеком від 07.09.2022, від 14.09.2022, 22.09.2022 (т.1 а.с.178-184).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 4, 5 ГПК України, ст. 15 ЦК України та ст. 20 ГК України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Предметом позову за даною справою є спонукання відповідача до примусового виконання обов`язку встановленого спірним договором щодо передачі дизельного пального в обсязі 51 180 л на суму 1 575 320,40 грн з ПДВ, яке відповідно до п.1.6 договору знаходиться у відповідача на відповідальному безкоштовному зберіганні.

Судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача про порушення судом першої інстанції у вигляді зміни предмету позову за наступних підстав.

За змістом ч.ч.1,3 ст.162 ГПК України, саме в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Зокрема, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

В позовній заяві чітко визначені вимоги позивача, який вимагає зобов`язати відповідача повернути товар, який знаходиться на відповідальному безкоштовному зберіганні у відповідача - дизельне пальне у обсязі 51 180 л на загальну суму 1 575 320,40 грн з ПДВ, що відповідає способу захисту, передбаченому ч. 2 ст. 16 ЦК України - примусове виконання обов`язку в натурі.

Та обставина, що у пункті 1 позовної заяви позивач кваліфікує зазначені позовні вимоги як "усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном", не впливає на правильність вищенаведеного визначення судом першої інстанції предмету позову та зміною заявленого позивачем предмету позову не є.

Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися господарським судом з урахуванням положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють правовідносини з поставки товару, які згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж, а також правовідносини зі зберігання товару, враховуючи умови договору щодо зберігання товару відповідачем з моменту переходу до замовника права власності на нього та до моменту його фактичного отримання на АЗС.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо визначення норм матеріального права, згідно яких має вирішуватися питання відносно даного спору.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, спір у даній справі виник з договору поставки, за яким відповідач не повною мірою виконав свої зобов`язання, а саме - не передав позивачу дизельне паливо на суму 1 575 320,40 грн. Вказані обставини підтверджено відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції та не заперечуються останнім.

Відповідно до частини 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст.265 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 ст.334 ЦК України).

Як вищезазначено, пунктом 1.5. договору передбачено, що право власності на пальне переходить до замовника в момент передачі талонів або паливних карток постачальником і може бути реалізоване в будь-який момент на АЗС, визначених постачальником у тендерній пропозиції, тобто постачальник зобов`язується забезпечити наявність та передати визначену кількість дизельного палива за першою вимогою замовника по факту пред`явлення ним талону або паливної картки на певній АЗС.

Талон або паливна картка - є документом встановленого Відповідачем зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право Позивача та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС (п. 1.3 Договору).

Таким чином, умовами договору передбачено, що право власності на дизельне паливо у позивача (замовника) виникає до моменту фактичної передачі відповідного товару у володіння позивача в порядку, визначеному пунктом 5.4 договору (шляхом здійснення заправки автотранспорту замовника на АЗС відповідача).

Зокрема, у пункті 1.6 договору сторони погодили, що з моменту переходу до замовника права власності на дизельне паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні в постачальника.

Отже, укладений між сторонами у даній справі договір має елементи договору зберігання. При цьому, договором не передбачено необхідність складання сторонами інших документів (зокрема, акту приймання-передачі) у підтвердження передачі на зберігання відповідачу дизельного палива, право власності, на яке було набуте позивачем відповідно до умов договору.

Наразі, право на отримання товару в межах таких зобов`язань і є приналежним і захищуваним за даною справою у розумінні ст.5 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України правом позивача, спонукання відповідача до виконання обов`язку щодо якого - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого з боку останнього.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Предметом апеляційного перегляду визначені заперечення скаржника проти ефективності обраного позивачем і застосованого судом способу захисту захищуваних і порушених прав через: 1) припинення відповідачем користування АЗС та не здійснення діяльності з реалізації пального; 2) мета повернення позивачу коштів за неотримане дизельне пальне в сумі 1 575 320,40 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, дійшла висновку, що скаржником не заперечуються і не спростовуються встановлені місцевим судом обставини та їх правова оцінка щодо виконання позивачем грошових зобов`язань у повному обсязі з оплати пального у кількості 51 180 літрів; набуття позивачем права власності на вказану кількість пального та його перебування у відповідача на безкоштовному зберіганні; відмова у повернені належного позивачу пального у вказаному обсязі.

Таким чином, враховуючи, що 01.12.2021 сторонами у справі були підписані видаткові накладні № 1281,1282, в яких зазначено про передачу відповідачем як продавцем та прийняття позивачем як покупцем товару дизельного палива код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00, кількістю 226000 літрів на суму 6 956 280,00 грн, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності документів, якими б підтверджувалася передача дизельного пального на відповідальне зберігання.

Як у пункті 1.2 договору, так і у специфікації (т.1, а.с.13) визначено, що предметом договору є дизельне паливо (талони) кількістю 226000 літрів, а у пункті 5.3 договору визначено порядок виконання зобов`язань відповідача щодо поставки шляхом передачі талонів.

Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 від 20.05.2008, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Матеріалами справи підтверджується як фактичне отримання, так і використання позивачем талонів на дизельне паливо шляхом здійснення заправки автотранспорту на АЗС відповідача. Відповідач в ході розгляду справи не заперечував тих обставин, що виконання умов договору здійснювалося ним саме в такий спосіб. Проте, 04.08.2022 на адресу позивача надійшло повідомлення від ТОВ «Надежда 1988» №505 від 04.08.2022 про те, що з 00 год. 00 хв. 08 серпня 2022 року паливні талони, які були поставлені позивачу на виконання умов договору не будуть отоварюватися через істотну зміну обставин, які постачальник не міг передбачити на момент участі у тендері та укладенні договору та на які постачальник не може вплинути (т. 1, а.с. 176).

Підписаними сторонами актами звірки не отоварених (не використаних) талонів на пальне станом на 08.08.2022 підтверджується, що на дату укладення актів звірки відповідачем не отоварено талонів по договору №88 від 18.11.2021 на 51180 л (2960 л + 48 220 л) дизельного пального на суму 1575 320,40 грн (91 108,80 + 1484211,60 грн), при цьому в актах звірки зазначено, що звірялась відповідна кількість літрів ДП (дизельного палива) саме в талонах (т.1, а.с. 36-37). Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 ст.334 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідні положення містяться також у ч.7 ст.193 ГК України. Зазначені вимоги також врегульовані за змістом ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено права постачальника на односторонню відмову від зобов`язання.

Згідно зі ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки за змістом п.1.5 договору право власності на товар переходить в момент передачі талонів або паливних карток і може бути реалізоване у будь-який момент на АЗС, тобто право власності на дизельне паливо у позивача виникає до моменту фактичної передачі відповідного товару у володіння позивача в порядку, визначеному пунктом 5.4 договору.

Статтею 667 ЦК України передбачено, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, пунктом 1.6 договору сторони погодили, що з моменту переходу до замовника права власності на дизельне паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, дизельне паливо перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні в постачальника.

Відповідно до вимог ст. 667 ЦК України та умов договору, у відповідача виникло зобов`язання щодо зберігання дизельного палива, право власності на яке було набуте Позивачем, до моменту його фактичного отримання на АЗС шляхом використання відповідних талонів для заправки автотранспорту.

Відповідно до частини 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт приймання-передачі на зберігання дизельного пального (зокрема, акту приймання-передачі майна на зберігання), оскільки складання такого акту договором не передбачено, обов`язок такого зберігання випливає з погодженого сторонами механізму поступового виконання умов укладеного договору.

Факт перебування спірного товару у відповідача на відповідальному безоплатному зберіганні підтверджується видатковими накладними №1281 від 01.12.2023 року, №1282 від 01.12.2021 року та актами звірки не отоварених талонів на пальне станом на 08.08.2022 року.

Посилання відповідача на фізичну неможливість зберігання ТОВ «Надежда 1988» пального в об`ємі, про який зазначає позивач, на думку колегії суддів суперечать вищенаведеним умовам договору та чинного законодавства, згідно з якими у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем забезпечити передачу товару через АЗС замовнику або уповноваженому ним користувачу в наступному режимі - безперервно та цілодобово відповідно до кількості та номенклатури дизельного палива, визначеного в пред`явлених талонах або паливних картках, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено внаслідок технічної перерви, технічної аварії або дії форс-мажорних обставин.

Крім того, афілійована до відповідача юридична особа ТОВ «БВС РИТЕЙЛ» (партнерська АЗС) гарантувала КП «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради», що безумовно, цілодобово, включаючи вихідні і святкові дні та безперебійно здійснюватиме відпуск предмету закупівлі для його транспорту на АЗС, які включені ТОВ «Надежда 1988» до тендерної пропозиції і використовуються відповідачем для відпуску предмету закупівлі за талонами ТОВ «Надежда 1988» (гарантійний лист т.1, а.с. 155).

В довідці про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій вих.№381/4 т від 21.10.2021, яка була сформована Тендерному комітету КП «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» відповідач, ТОВ «Надежда 1988» підтвердило факт про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій необхідних для виконання умов договору. Зазначив, що ТОВ «»Надежда 1988» здійснює роздрібну та оптову торгівлю нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій під торговою маркою «BVS». Автозаправні комплекси ПП «Компанія «Надежда» передані у користування ТОВ «БВС Ритейл». Учасник ТОВ «Надежда 1988» співпрацює з ТОВ «БВС Ритейл» по договору постачання нафтопродуктів по обліковим картам через мережу АЗС №3/88 Н від 04.10.2021 та Угоді №04/10 про надання послуг від 04.10.2021, чим гарантує забезпечити заправлення автотранспорту Замовника, оскільки це група компаній ПП «Компанія «Надежда». Усі АЗС мережі під торговою маркою «BVS» обладнані необхідним устаткуванням та механізмами для відпуску нафтопродуктів, а саме: паливо роздавальними колонками, пристроями безперебійного живлення, терміналами, POS-терміналами, що передбачає застосування лімітної схеми аналітичного субрахунку покупця та POS-терміналів для товаророзпорядчих документів на пальне, резервуарним парком, вимірювальними пристроями, оргтехнікою, тощо, що повністю дає можливість відпускати паливо як за талонами, так і за пластиковими картами (смарт-картами) (т. 1, а.с. 142).

Суд апеляційної інстанції також враховує, що умовами договору не передбачено будь-якої індивідуалізації місця зберігання дизельного палива, яке має родові ознаки та є замінним майном. Договір також не містить умов щодо здійснення зберігання придбаного позивачем дизельного палива у певних сховищах, які б належали саме відповідачу.

Твердження відповідача про відсутність в нього зобов`язання щодо передачі (поставки) товару після закінчення строку дії спірного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Норми діючого цивільно-господарського законодавства не передбачають такої підстави для припинення невиконаного зобов`язання, як закінчення строку дії договору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.05.2020 року у справі №910/9167/19.

Укладений між сторонами договір містить як елементи договору поставки, так і елементи договору зберігання:

- зобов`язання відповідача здійснити поставку товару в порядку, визначеному пунктом 5.4 договору (шляхом здійснення заправки автотранспорту замовника дизельним паливом на АЗС), які фактично виконані відповідачем лише частково;

- зобов`язання відповідача на вимогу позивача повернути дизельне паливо, право власності на яке було набуте останнім відповідно до пункту 1.5 договору та яке перебуває на зберіганні відповідача відповідно до пункту 1.6 договору.

Відповідачем вказані зобов`язання щодо повернення зі зберігання 51180 літрів дизельного палива виконані не були, вимоги позивача про виконання умов договору та повернення товару (щодо вжиття заходів досудового регулювання спору) викладені, зокрема, в претензіях: №283 від 17.08.2022 року, №276 від 15.08.2022 року (т. 1, а.с. 39, 43).

Доводи відповідача щодо неефективності способу захисту через відсутність потрібних позивачу результатів, адже відповідач не має можливості передати 51180 літрів дизельного палива, оскільки ТОВ "Надежда 1988" припинило користування АЗС та не здійснює діяльність з реалізації пального, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з такого.

Позивач, як власник речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст.186 ЦК України), що передані на зберігання Відповідачеві, в силу ч.1 ст.949 ЦК України має право вимагати повернення від зберігача відповідної кількості речей такого самого роду та такої самої якості, що узгоджується із ст.953 цього Кодексу та фактично опосередковує такий спосіб судового захисту як спонукання до виконання обов`язку в натурі.

Оскільки цей спосіб захисту прямо передбачений чинним законодавством для випадку, застосовному у спірних правовідносинах та спрямований на відновлення бажаного позивачем права власності на приналежне майно, родові ознаки якого дозволяють через замінність забезпечити саме необхідну натуральну (товарну) форму, відсутні підстави заперечувати ефективність обраного способу судового захисту у згадуваному відповідачем контексті.

Ураховуючи вищезазначене, а також факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення зі зберігання майна, право власності на яке набуте позивачем відповідно до умов договору, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що обраний позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, відтак є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.

Щодо посилання відповідача саме на неможливість виконання оспорюваного рішення, то колегія суддів зазначає, що ані припинення відповідачем використання певних АЗС, ані стверджувана відсутність у відповідача відповідного майна у поточний момент (яка не може вважатися доведеною через відсутність жодних обмежень щодо місць зберігання пального) не припиняє у розумінні ст. 346 Цивільного кодексу України права власності позивача на придбане пальне та обов`язку відповідача з його повернення за ст. 953 Цивільного кодексу України.

Оскільки дизельне пальне присутнє в обігу на ринку України, відповідач не позбавлений можливості придбати відповідне пальне у інших контрагентів (осіб) для передання/повернення позивачеві.

Також, не є підставою для припинення права власності позивача на спірний обсяг пального або обов`язків відповідача з безоплатного його збереження (а отже - і повернення за вимогою поклажодавця) зазначені відповідачем обставини заправлення/не заправлення транспортних засобів на певних АЗС.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що оскаржуване рішення помилково сприймається останнім як таке, що може бути виконано виключно у спосіб відновлення схеми господарської діяльності відповідача та його контрагентів, яка існувала на момент укладення спірного договору та придбання пального - подібного застереження/обмеження щодо способу і порядку виконання рішення не містить.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих належним чином висновків суду першої інстанції у даній справі.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного між сторонами договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда 1988" м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.03.2023 року у справі №917/1261/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.03.2023 року у справі №917/1261/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30.06.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.В. Стойка