Справа № 420/12335/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Радчука А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсгрін» (вул. Транспортна, 5/1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 43358211) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсгрін» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Айсгрін», код ЄДРПОУ 43358211, згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 23.09.2020 року ГУ ДПС в Одеській області було прийнято наказ № 4598 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Айсгрін», код ЄДРПОУ 43358211». 23.09.2020 року на підставі даного наказу та направлень на перевірку від 23.09.2020 року №3394, №3395, здійснено виїзд на перевірку. Позивач стверджує, що відповідачем було неправомірно відмовлено у допуску посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки (за наявності законних підстав для її проведення). В зв`язку із цим, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт відмови від допуску/проведення фактичної перевірки від 23.09.2020 року №679/15-32-32-01. В свою чергу, 24.09.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Айсгрін».
Ухвалою суду від 18.11.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.11.2020 року через канцелярію суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Айсгрін надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі №420/9486/20. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що по справі № 420/9486/20 за позовом ТОВ «Айсгрін» до Головного управління ДПС в Одеській області предметом розгляду є протиправність наказу про проведення фактичної перевірки від 23.09.2020 року № 4598. В свою чергу в обґрунтування заявлених позовних вимог по справі №420/12335/20 Головне управління ДПС в Одеській області посилається протиправну відмову директора ТОВ «Айсгрін» у допуску контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, призначеної наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 23.09.2020 р. № 4598.
Ухвалою суду від 04.12.2020 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/9486/20.
Ухвалою суду від 17.05.2023 року поновлено провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року у справі №420/9486/20.
Копія ухвали про відкриття провадження від 18.11.2020 року була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙСГРІН" на його електронну адресу 19.11.2020 року.
Копія ухвали про поновлення провадження від 17.05.2023 року направлялась відповідачу на його поштову адресу та була отримана 22.05.2023 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи.
Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 18.11.2020 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте станом на момент розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
З метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом досліджено матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, і встановлено наступне.
23.09.2020 року ГУ ДПС в Одеській області було прийнято наказ № 4598 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Айсгрін», код ЄДРПОУ 43358211».
23.09.2020 року також були видані направлення на перевірку №3394, №3395.
23.09.2020 року працівниками позивача здійснено виїзд на перевірку ТОВ «Айсгрін», проте посадовим особам ГУ ДПС в Одеській області було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що складено акт відмови від допуску/проведення фактичної перевірки від 23.09.2020 року № 679/15-32-32-01.
Заявлена причина відмови у допуску до проведення фактичної перевірки: «Не допустили до фактичної перевірки в зв`язку із відсутністю в наказі конкретних фактів порушення чинного законодавства».
На підставі вищезазначених обставин 24.09.2020 року об 10:15 годині заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Айсгрін».
Головне управління ДПС в Одеській області зверталось до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. 25.09.2020 року ухвалою суду по справі № 420/9495/20 було відмовлено у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ «Айсгрін» через спір про право.
При цьому суд встановив, що станом на 25.09.2020 року між ТОВ «Айсгрін» та Головним управлінням ДПС в Одеській області вже існував спір, предметом якого було оскарження підприємством наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 23.09.2020 року № 4598 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Айсгрін», код ЄДРПОУ 43358211» (справа № 420/9486/20).
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом в загальному порядку.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що вищезазначене рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків підтвердженню не підлягає, а в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з наступним.
Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України).
Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Відповідно до п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Аналогічно положення містить і Кодекс адміністративного судочинства України.
Так згідно частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Частиною 7 статті 283 КАС України передбачено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що законодавець, при прийнятті норми щодо можливості застосування адміністративного арешту майна платника податків (зокрема, у разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки), виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об`єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.
У свою чергу запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, вказує на необхідність судового контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.
Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.
Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковим органом, законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 283 КАС України встановлює особливий (оперативний) порядок розгляду такої заяви, та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.
Суд при розгляді вказаної заяви здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як при розгляді позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.
Разом з тим, у положенні пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України чітко визначено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Таким чином, проаналізувавши норми вищеозначених законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що згідно з пунктом 2 частини 4 статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою податкового органу, зокрема, у зв`язку з тим, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, унеможливлює повторне звернення позивача з аналогічною заявою, та позивач у даному випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна. При цьому вимогами п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Фактично законодавець, надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначено граничний термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом вказаного терміну.
Суд зазначає, що у випадках недоліків національного законодавства повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків, визначене пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 ПК України, тобто принцип презумпції правомірності рішень платника податку. Для правильного дотримання цього принципу у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника, а у випадку прийняття негативного для платника рішення неприпустимою є відсутність однозначних висновків, прийнятих за результатами буквального застосування норми податкового законодавства.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що з моменту прийняття 24.09.2020 року об 10:15 годині заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Айсгрін», на час розгляду справи сплинуло 96 годин, умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Айсгрін», застосований рішенням від 24.09.2020, є припиненим в силу закону.
Крім того, 15.06.2022 року набрало законної сили рішення суду у справі № 420/25306/21 , яким наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 07.07.2021р. № 4686-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГ-БЕТОН», код ЄДРПОУ 39279019» та наказ від 03.12.2021р. № 8808-п «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.07.2021 р. № 4686-п» були визнані протиправними та скасовані.
Зазначені обставини додатково свідчать про протиправність рішення про застосування умовного адміністративного арешт у майна платника податків ТОВ «ЮГ-БЕТОН» від 14.12.2021 року.
З наведених підстав суд дійшов висновку, що заявлені в даному адміністративному позові вимоги задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсгрін» (вул. Транспортна, 5/1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 43358211) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.06.2023 |
Оприлюднено | 03.07.2023 |
Номер документу | 111918803 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо погашення податкового боргу, з них стягнення податкового боргу |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Радчук А.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні