Ухвала

від 05.09.2006 по справі 7/218ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/218ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

05.09.2006 року                                                Справа № 7/218ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого          Бойченка К.І.

суддів                    Семендяєвої І.В.

          Медуниці О.Є.

секретар

судового засідання                                 Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача           Федоренко О.А., головний спеціаліст юридичної служби, довіреність №03-01/105 від 03.01.2006;

від відповідача           Коваль М.П., юрисконсульт, довіреність №79

          від 12.07.2006;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні матеріали

апеляційної скарги          Товариства з обмеженою відповідальністю  „Атлант”, м. Стаханов Луганської області

на постанову          

господарського суду                                 Луганської області

від           07.07.2006

у справі                                                 № 7/218ад (суддя Калашник Т.Л.)

за позовом            Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ

до  відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю  „Атлант”, м. Стаханов Луганської області

про           стягнення 7240 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  „Атлант” про стягнення несплачених штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в сумі 7240,00 грн.

Постановою господарського суду Луганської області від 04.07.2006 у справі №7/218ад позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач подав апеляційну скаргу з вимогами скасувати постанову господарського суду Луганської області від 07.07.06 у справі №7/218ад.

           В обґрунтування своїх апеляційних вимог її заявник посилається на те, що протягом 2005 року підприємством відповідача було зроблено все можливе для працевлаштування інвалідів, а саме: були внесені відповідні зміни до штатного розкладу підприємства, де були зазначені 2 вакантні посади для інвалідів; на виконання вимог чинного законодавства ТОВ „Атлант” звітами, які подавались в жовтні, листопаді і грудні 2005 року, повідомляло Стаханівський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

          Стаханівський міський районний центр зайнятості на запит відповідача листом від 24.01.06 №5 повідомив, що протягом 2005 року інваліди з професією „оператор автозаправних станцій” не зверталися. Тому на підставі п. 14 Положення „Про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів” та ст.. ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” ТОВ „Атлант” не проводило атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, скаржник вважає, що його вини у відсутності інвалідів за професією, для якої створені робочі місця, немає у зв'язку з відсутністю таких інвалідів, а ТОВ „Атлант” виконало всі покладені на нього законодавством вимоги щодо створення робочих місць для інвалідів, тому застосування до нього штрафних санкцій є незаконним.

          Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 для розгляду апеляційної скарги у даній справі  призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Бойченко К.І., Єжова С.С., Баннова Т.М. – судді.

          Згідно ст.189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 28.07.2006 по справі №7/218ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю „Атлант”, м. Стаханов Луганської області.

          Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 у зв'язку з відпусткою судді Єжової С.С. її виключено зі складу судової колегії для розгляду апеляційної скарги у справі №7/218ад та введено суддю Парамонову Т.Ф.

          Відповідно до ст.190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 07.08.2006 по справі №7/218ад закінчив підготовку по справі та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 05.09.2006.

Учасники судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 05.09.2006, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 склад судової колегії для розгляду апеляційної скарги у справі №7/218ад змінено: у зв'язку з відпусткою виключено суддів Баннову Т.М. та Парамонову Т.Ф. із складу колегії та включено суддів Медуницю О.Є. та  Семендяєву І.В.

Згідно п. 6 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами, внесеними Законом України від 01.11.05, до початку діяльності апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують у апеляційній інстанції відповідні апеляційні господарські суди  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

                 Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи відповідача, зокрема, про те, що створення робочого місця (проведення атестації) без наявності самого інваліда неможливо, є безпідставними.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін,  дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги,  виходячи наступного.

Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-XII (далі –Закон 875) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

З урахуванням вимог цього Закону та середньооблікової  чисельності штатних працівників облікового складу відповідач повинен був працевлаштувати у 2005 році 2 інваліда, про що відповідачем зазначено у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік за формою  № 10-П1.

Фактично на підприємстві відповідача у 2005 році не працевлаштовано жодного інваліда. Сума штрафу за нестворені два робочих місця для інвалідів складає 7240,00 грн.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 28.12.01 № 1767 визначено, що штрафні санкції сплачуються не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідач суму штрафних санкцій у визначений строк не перерахував, що стало підставою звернення позивача до суду.

Суд першої інстанції встановив факт невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, у 2005 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З цих підстав господарський суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо сплати суми  7240,00 грн. та задовольнив позов у повному обсязі.

Законодавством України  (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314) обов'язок з безпосереднього  працевлаштування інвалідів покладено  на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Проте, про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів на початок 2005 року відповідач органи працевлаштування не проінформував. Лише у жовтні, листопаді та грудні 2005 року відповідач надав місцевому центу зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно ст. 32 Кодексу законів України про працю істотними умовами праці є система та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інше, саме це і повинно бути наближено до індивідуальної програми реабілітації інвалідів.

Атестація робочого місця не пов'язана з конкретною особою є методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені Постановою міністерства праці України №41 від 01.09.1992.

Відповідно до п.2.3 цієї Постанови атестаційна комісія складає „Карту умов праці” на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць.

Підтвердженням того, що атестація робочого місця повинна бути проведена ще до того, як працівник буде запрошений для працевлаштування є Закон України №2694 від 14.10.1992 „Про охорону праці” (далі – Закон №2694).

Статтею  5 Закону №2694 визначено, що під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Ці дані роботодавець може отримати за результатами проведення атестації робочого місця.

За таких обставин твердження відповідача про те, що створення робочого місця (проведення атестації) без наявності самого інваліда неможливо є безпідставними.

Інформування підприємством (форма 3-ПН) в порушення Наказу Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998 „Про затвердження форми державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та Інструкції щодо її заповнення” замість 12 разів 3 рази на рік не є підставою вважати, що підприємство вжило всіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідає нормам ст. 20 Закону № 875, згідно якої підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254, п. 6 р. 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

У Х В А Л И В:

1.  Апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю  „Атлант” на  постанову господарського суду Луганської області від 07.07.2006 у справі №7/218ад залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Луганської області від 07.07.2006 у справі №7/218ад залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

Головуючий суддя                                                  К.І. Бойченко

Суддя                                                                      О.Є. Медуниця

Суддя                                                                           І.В. Семендяєва