Ухвала

від 10.04.2023 по справі 1515/2104/12

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1515/2104/12

Провадження № 2-і/504/38/23

У ХВ АЛ А

"10" квітня 2023 р. смт. Доброслав Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, заяву представника Акціонерного товариства «УкрСибБанк», код ЄДРПОУ 09807750, про видачу дублікату виконавчого документу, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року заявник звернувся до суду з із заявою про видачу дублікату виконавчого листа виданого на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.08.2012 року у справі № 1515/2104/12 за позовом АТ «УкрСибБанк» до ТОВ «С.Т.Д.ПЛЮС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Заявник стверджує, що не з вини стягувача виконавчий лист, який було надано на виконання наведеного рішення суду втрачений при пересилці.

Заява підлягає розгляду Комінтернівським районним судом Одеської області за правилом ст. 442 ЦПК України.

Представник АТ «УкрСибБанк» подав заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Боржники сповіщені належним чином про дату, час та місце судового засідання, не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

27.05.2008 року між ПАТ «УкрСибБанк» та ТОВ «С.Т.Д.» укладено кредитний договір № 11350304000, згідно якого банк передав позичальнику 582000 гривень.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 27.05.2008 року між ПАТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір.

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 27.05.2008 року між ПАТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2012 року позов ПАТ «УкрСибБанк» про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ТОВ «С.Т.Д. ПЛЮС» та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 226770,98 доларів США, що складає за курсом НБУ 1807976,95 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки нежиле приміщення яке належить ОСОБА_2 .

На виконання вказаного рішення видані виконавчі листи.

07.04.2017 року було відкрито виконавче провадження ВП № 53264556.

09.11.2022 року позивач отримав відповідь з органу ДВС про те, що 20.11.2020 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання.

Проте, як стверджує заявник, виконавчий документ втрачений при пересилці.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред`явлення до виконання.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 частини 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про вдачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону № 2677-VІ чинного на час набрання законної сили судовим рішенням, на підставі якого був виданий виконавчий лист) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ, який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

05.10.2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність (крім статті 4).

Статтею 22 минулої редакції Закону України «Про виконавче провадження», встановлюється річний строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Однак пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження»: строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05.10.2016 р. збільшено і тепер вони пред`являються в строки встановлені цим законом, тобто в продовж 3 років.

05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII, відповідно до пункту 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи пред`являються до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 3ст. 5 Цивільного Кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 року по справі № 3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 05.04.2001 року по справі № 3- рп/2001, встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, положення Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» в частині строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, визначених у ч. 1ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розповсюджуються виключно на виконавчі документи видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки застосування поняття «набрання чинності законом» у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід`ємно пов`язуватись із моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотримуванні принципу незворотності дії законів у часі.

Окремо необхідно вказати, що поширення дії норм відповідного Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа, а зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред`явлення його до виконання (ніж той який визначений законом) не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.

Таким чином, за пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ був виданий Комінтернівським районним судом Одеської області 30.08.2016 року.

Тобто, строк пред`явлення виконавчих документів не пропущений.

Тому заяву про видачу дублікату виконавчого документу слід задоволенити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 512, 514 ЦК України, ст.ст. 258-260, 353, 442 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Акціонерного товариства «УкрСибБанк», код ЄДРПОУ 09807750, про видачу дублікату виконавчого документу, - задовольнити.

Видати дублікат виконавчих листів на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.08.2012 року у справі № 1515/2104/12 за позовом АТ «УкрСибБанк» до ТОВ «С.Т.Д.ПЛЮС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя В.К. Барвенко