Рішення

від 19.06.2023 по справі 747/82/23

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/82/23

Провадження № 2/747/35/23

РІШЕННЯ

іменем України

19.06.2023 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

представника позивача Христенка В.І.

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи Новікової М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Талалаївка цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», ОСОБА_2 , про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача та третіх осіб в інтересах держави в особі Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області. В обґрунтування позову зазначається, що рішенням Талалаївського районного суду від 19.04.2014 року за відповідачем ОСОБА_2 , громадянином російської федерації, визнано право власності на земельні ділянки, які посвідчені державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 390992 від 29.05.2006 на загальну площу 3, 37 га, які розташовані на території колишньої Чернецької сільської ради Талалаївського району. На підставі даного рішення ОСОБА_2 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме:

- з кадастровим номером 7425385000:06:001:1258 площею 0, 3692 га (номер запису про право власності 7822636 від 25.11.2014, індексний номер рішення про державну реєстрацію 17477384 від 25.11.2014)

- з кадастровим номером 7425385000:06:001:0533 площею 2, 9997 га (номер запису про право власності 7820412 від 25.11.2014, індексний номер рішення про державну реєстрацію 17472894 від 25.11.2014)

На підставі договору оренди земельної ділянки від 28.11.2014, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Обрій LTD» земельну ділянку 7425385000:06:001:1258 площею 0, 3692 га передано у користування орендарю строком на 5 років. В подальшому додатковою угодою до договору оренди землі від 19.11.2019 продовжено термін дії договору строком на 12 років та змінено орендаря в зв`язку з його реорганізацією на ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ». Відомості про право користування земельною ділянкою внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.04.2015. На підставі договору оренди земельної ділянки від 28.11.2014, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Обрій LTD» земельну ділянку 7425385000:06:001:0533 площею 2, 9997 га передано у користування орендарю строком на 5 років. В подальшому додатковою угодою до договору оренди землі від 19.11.2019 продовжено термін дії договору строком на 12 років та змінено орендаря в звязку з його реорганізацією на ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ». Відомості про право користування земельною ділянкою внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.04.2015.

Таким чином громадянин російської федерації ОСОБА_2 у листопаді 2014 року набув право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані на території колишнього Талалаївського району та протягом року не виконав покладений на нього у зв`язку з цим обов`язок - не відчужив земельні ділянки. Враховуючи, що отримані ОСОБА_2 у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення ним добровільно не відчужені впродовж встановленого законодавством України річного строку - кінцевий строк сплив 25.11.2015, право власності на такі земельні ділянки підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

Тому позивач просить суд припинити ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером - 7425385000:06:001:1258, площею 0, 3692 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прилуцького (колишнього Талалаївського) району Чернігівської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2014 за номером 7822636, індексний номер рішення про державну реєстрацію 17477384, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області та припинити ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером - 7425385000:06:001:0533, площею 2, 9997 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прилуцького (колишнього Талалаївського) району Чернігівської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2014 за номером 7820412, індексний номер рішення про державну реєстрацію 17472894, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області; та стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.

Ухвалою від 03 березня 2023 року відкрито загальне позовне провадженя та призначено підготовче судове засідання на 30 березня 2023 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 30 березня 2023 року до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 - сина відповідача; та призначено судове засідання на 20 квітня 2023 року, яке відкладено за клопотанням представника третьої особи на 19 травня 2023 року, яке відкладено за клопотанням третьої особи на 19 червня 2023 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник позивача Христенок В.І. позов підтримав і просив задовольнити, оскільки відповідач, будучи громадянином росії, не виконав законодавчої вимоги про відчуження протягом року отриманих в спадок земельних ділянок, які він отримав згідно рішення суду ще у 2014 році. Жодних виключень імперативна норма ст 81 ЗК не містить, тільки обов`язок іноземців відчужити земельні ділянки, які відчужуються за рішенням суду шляхом припинення права власності для осіб, які не мають права на бувати у власність земельні ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позов та заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просить суд відмовити (а.с.71). Тому розгляд справи у відповідності до ч.3 ст 211 ЦПК України був проведений без участі відповідача згідно його заяви на підставі наявних у справі доказів. Згідно наданого відповідачем відзиву позов він не визнає. ГУ Держгеокадастру в чернігівській області на даний час не розпоряджається землями, які знаходяться в межах територіальних громад. Він не є особою, яка скоювала злочин, але предметом позовної заяви вказано припинити право власності на земельні ділянки шляхом конфіскації. Згідно положень ЗК України за відсутності факту добровільного відчуження іноземним громадянином право власності відповідача на земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягає припиненню шляхом примусового відчуження цих земельних ділянок за рішенням суду, а не конфіскації. Він, як відповідач, протягом тривалого часу намагався отримати громадянство України, так як народився він в Українській РСР, в період дружніх відносин між республіками, працював на будівництві на території Росії вахтовим методом, після розвалу СРСР, він своєчасно не встиг оформити громадянство України і в нього залишився паспорт старого зразка, що призвело до отримання російського паспорту. З часом він оформив посвідку на постійне місце проживання в Україні, йому присвоєно ідентифікаційний код, але через складність процедури, похилий вік, постійну політичну нестабільність відповідач не встиг до цього часу оформити громадянство України, хоча документи подані. По досягненню пенсійного віку відповідач поїхав до російської федерації за отримання довідок про його трудову діяльність, але після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року не може повернутися на територію України та не може належним чином відчужити належні йому земельні ділянки (а.с.64-67).

За клопотанням відповідача до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача ухвалою підготовчого судового засідання від 30 березня 2023 року було залучено його сина ОСОБА_2 . У судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 позов не визнав, оскільки йому відомо, що відповідач протягом тривалого часу намагається отримати громадянство України, отримав посвідку на постійне місце проживання, ідентифікаційний код, на даний час не може повернутися з росії із-за повномасштабної війни, туди він поїхав за довідками з місця роботи, так як довгий час там працював. Конфіскація у нього земельних ділянок порушить його право власності, яке він законно набув, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» - Новікова М.М в судовому засіданні позов не визнала, оскільки відповідач не має можливості оформити громадянство України, хоча має намір, отримав у податковій ідентифікаційний номер, проживав на території Талалаївського району та має місце реєстрації в смт Талалаївка. На територію росії виїхав до повномасштабного вторгнення, відмовитись від громадянства росії, щоб отримати громадянство України, але не може оформити належним чином. Таким чино, вини відповідача у цьому немає.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Талалаївського районного суду від 19 вересня 2014 року, яке набрало законної сили 07.10.2014 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , треті особи - відділ Дежземангенства в Талалаївському районі, Талалаївська районна державна адміністрація, Чернецька сільська рада про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем ст. Хоперська Тихорецького району Краснодарського краю Російська Федерація, право власності на земельну ділянку площею 3,37 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 390992 від 29.05.2006 року, яка розташована на території Чернецької сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25-27). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр у Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 7425385000:06:001:1258 площею 0, 3692 га (сіножаті) зареєстроване право власності 25.11.2014 року на підставі рішення суду від 19.09.2014 року за ОСОБА_2 (а.с.8-10). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр у Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 7425385000:06:001:0533 площею 2, 9997 га (рілля) зареєстроване право власності 25.11.2014 року на підставі рішення суду від 19.09.2014 року за ОСОБА_2 (а.с.11-13). Згідно договору оренди земельної ділянки від 28 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ АФ «Обрій» LTD та ОСОБА_2 , в оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7425385000:06:001:1258 площею 0, 3692 га (сіножаті). Договір укладено на 7 років та діє до 31 грудня 2022 року, після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його строку на умовах цього договору (а.с.28-32). Згідно додаткової угоди від 19 вересня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 28 листопада 2014 року, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», вона укладена до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2014 року. сторони угоди дійшли згоди замінити орендаря в зв`язку з перейменуванням ТОВ АФ «Обрій» LTD на ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ». Сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди шляхом викладення його у новій редакції, у якій змінено термін дії договору оренди, а саме договір укладено на 12 років та діє до 31 грудня 2026 року (а.с.33-38). Згідно договору оренди земельної ділянки від 28 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ АФ «Обрій» LTD та ОСОБА_2 , в оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7425385000:06:001:0533 площею 2, 9997 га (рілля). Договір укладено на 7 років та діє до 31 грудня 2022 року, після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його строку на умовах цього договору (а.с. 45-49). Згідно додаткової угоди від 19 вересня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 28 листопада 2014 року, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», вона укладена до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2014 року. сторони угоди дійшли згоди замінити орендаря в зв`язку з перейменуванням ТОВ АФ «Обрій» LTD на ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ». Сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди шляхом викладення його у новій редакції, у якій змінено термін дії договору оренди, а саме договір укладено на 12 років та діє до 31 грудня 2026 року (а.с.39-44). Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості - земельної ділянки з кадастровим номером 7425385000:06:001:1258 площею 0, 3692 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва оціночна вартість становить 3996, 33 грн (а.с.14-16) Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості - земельної ділянки з кадастровим номером 7425385000:06:001:0533 площею 2, 9997 га (рілля) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва оціночна вартість становить 61 129, 94 грн (а.с.17-19) Листом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури на адресу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області повідомлено, що опрацюванням відкритих даних встановлено, що рішенням суду за ОСОБА_2 , громадянином російської федерації, визнано право власності на земельні ділянки, які посвідчені державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 390992 від 29.05.2006 на загальну площу 3, 37 га , які розташовані на території колишньої Чернецької сільської ради Талалаївського району. на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 25..11.2014 року зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. У відповідності до положень чинного законодавства ОСОБА_2 був зобов`язаний у строк до 25.11.2015 року відчужити земельні ділянки, але станом на 03.01.2023 року свого обов`язку не виконав, отже земельні ділянки підлягають конфіскації у судовому порядку. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, яким на території чернігівської області є ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Тому представник прокуратури просить надати інформацію щодо вжитих заходів з метою конфіскації земельних ділянок (а.с.22-23). Листом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області від 18.02.2023 року Прилуцьку окружну прокуратуру повідомлено, що обсяг коштів, виділених управлінню для сплати судового збору на 2023 рік значно обмежений, в звязку з чим ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області просить Прилуцьку окружну прокуратуру вжити заходи представництва інтересів держави шляхом подання позовів про конфіскацію земельних ділянок (а.с.24). Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури повідомив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що Прилуцькою окружною прокуратурою підготовлено та буде подано позов до суду в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом конфіскації (а.с.52).

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом враховується положення цивільного процесуального законодавства щодо підстав звернення до суду та меж судового розгляду, зокрема, положення ст. 13 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018), за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovic v.Ukraine, № 15123/03 , ЄСПЛ 06.12.2007 р). Тлумачення п.3 ч.1ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті. Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду. Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Підставою для звернення з позовом до суду стало виявлення факту отримання у власність громадянином російської федерації земельних ділянок та невідчуження їх у встановлений законодавством термін. Як встановлено судом, орган, на який покладено функцію здійснення державного контролю за використанням та охороною земель - ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області - до суду не звертався з цього приводу та звертатись не буде у звязку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору. Наведене свідчить про порушення інтересів держави, об`єктивною неможливість захисту таких інтересів органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, бездіяльністю такого органу та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду, оскільки останній виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року (справа №912/2385/18), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року справа № 910/3486/18). Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи сільської ради про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, пред`явлення позову у цій справі прокурором в інтересах держави викликано саме захистом інтересів держави, оскільки не було вжито заходів щодо припинення порушень та повернення земельних ділянок в державу. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, відповідно до ч.ч. 4-5 ст 56 ЦПК України, абз. 1 ч.3, абз 1 ч.4 ст 23 Закону України «Про прокуратуру», у тексті позовної заяви обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області. Крім того, прокурором виконані вимоги ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої необхідною умовою для звернення прокурора з позовом є попереднє повідомлення саме тих відповідних компетентних органів, які мали б самостійно захищати інтереси держави. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржувало, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловлювало. Таким чином під час розгляду справи встановлено, що наявні всі підстави для представництва прокурора в суді.

Розглядаючи позовну вимогу про припинення відповідачем - громадянином російської федерації ОСОБА_2 - права власності на належні йому земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться ,якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Оскільки спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна в силу положень ч. 1 ст.181 ЦК України, знаходиться на території України, то на них поширюється дія права України. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» і від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) і пропорційним визначеним цілям. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності і особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Згідно з ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Іноземці (особи без громадянства) підпадають під дію національного права, що регулює правовідносини з приводу набуття права власності, з окремими винятками, передбаченими ст. 374 ЦК України. Зокрема, це обмеження права іноземців на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення, передбачені ст. ст. 22, 81 ЗК України. Землі сільськогосподарського призначення, до яких належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частиною 4 ст 81 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Приписами ст. 378 ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Пунктом 10 ч. 1 ст 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності та у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 22, 81, 145 ЗК України, суд приходить до висновку, що громадянин російської федерації ОСОБА_2 протягом року з часу отримання державного акту на землю повинен був відчужити вказану земельну ділянку, однак цей обов`язок не виконав. Натомість, норма п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, якою встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативними. Отже, за відсутності факту добровільного відчуження іноземним громадянином ОСОБА_2 з листопада 2014 року і даний час успадкованих земельних ділянок, право власності відповідача на них підлягає припиненню шляхом її конфіскації у власність держави. Враховуючи викладені обставини, даний позов прокурора є обґрунтованим й підлягає повному задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу позовних вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в повному обсязі. Частиною 5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Стаття 141 ЦПК України, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачає, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову, на відповідача. Поскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору в сумі 5368 грн, яка документально підтверджена трьома платіжними дорученнями від № 321 від 16.02.2023 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Конституції України, ст. 348 ЦК України ст. 81,145 Земельного кодексу України ст.ст. 2, 12,81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», ОСОБА_2 , про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації - задовольнити.

Припинити ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером - 7425385000:06:001:1258, площею 0, 3692 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прилуцького (колишнього Талалаївського) району Чернігівської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2014 за номером 7822636, індексний номер рішення про державну реєстрацію 17477384, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області з виплатою виручених від продажу коштів ОСОБА_2 за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Припинити ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером - 7425385000:06:001:0533, площею 2, 9997 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Прилуцького (колишнього Талалаївського) району Чернігівської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2014 за номером 7820412, індексний номер рішення про державну реєстрацію 17472894, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області з виплатою виручених від продажу коштів ОСОБА_2 за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи :

Прилуцька окружна прокуратура, вул. 1-го Травня, 50 а м Прилуки Чернігівської області; ЄДРПОУ 02910114; електронна адреса: priluki.prok@gmail.com

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вул. П`ятницька, буд. 11-А, м. Чернігів; ЄДРПОУ 39764881; електронна адреса: chernigiv@land.gov.ua

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», вул Науменка, 42 с Харкове Прилуцького району Чернігівської області; ЄДРПОУ 30148071

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст рішення суду виготовлений 30 червня 2023 року

Суддя Л.В.Тіщенко