Ухвала

від 19.06.2023 по справі 591/5566/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/5566/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/215/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/5566/22 за апеляційною скаргою представника власника майна ШЕРШАК- ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12.12.2022 щодо накладення арешту на майно,

установила:

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_7 , вилученого 12.11.2022 під час обшуку підвального приміщення будівлі АДРЕСА_1 (в/ч НОМЕР_1 ДПСУ), оскільки ухвалою слідчого судді Зарічного районного суд м. Суми від 28.11.200 було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання слідчого про арешт майна, однак слідчий повторно з порушенням строків, встановлених ст. 171 КПК звернувся з клопотанням про арешт майна, наслідком якого є повернення вилученого майна. Зазначає також, що клопотання слідчого не містить доказів того, що вилучене в ході обшуку майно може бути використане як доказ факту чи обставин в межах провадження, порушеного за ч. 3 ст. 332 КК, причетність ОСОБА_7 до правопорушення, повідомлення про підозру йому не вручалось, тоді як арешт на вилучене в ході обшуку майно було накладено, в тому числі з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки розгляд провадження відбувся у відсутність ОСОБА_7 , який про наявність ухвали слідчого судді дізнався 27.01.2022, однак в силу об`єктивних причин з апеляційною скаргою звернувся лише 22.02.2023.

07.12.2022 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся слідчий СУ ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022200000000174 від 02.09.2022 за ч. 3 ст. 332 КК і 12.11.2022 за місцем несення служби ОСОБА_7 , а саме у в/ч в порядку ст. 233 КПК був проведений обшук на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14.11.2022, в ході якого було вилучені мобільні телефони Samsung в чохлах і з сім-картками, грошові кошти в сумі 1725 грн і 4750 Євро, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_9 ; сім стартових пакетів оператора «Vodafone», обгортки з-під стартових пакетів, два блокноти, три зошити.

Зважаючи, що вилучене 12.11.2022 в ході обшуку майно може бути використане як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то слідчий просив накласти на нього арешт.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12.12.2022 на вище зазначене майно було накладено арешт. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивувала тим, що вилучене майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК, є речовим доказом, підлягає арешту з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання і саме такий спосіб арешту відповідає інтересам кримінального провадження.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, від представника власника майна ОСОБА_10 та прокурора ОСОБА_11 надійшли письмові клопотання про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд кримінального провадження у відсутності сторін, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення, а згідно ч. 3 цієї статті якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення

Згідно ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду. При цьому поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.

Оскаржувана ухвала постановлена слідчим суддею суду першої інстанції у відсутність власника майна, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, так як цей процесуальний термін пропущений з поважних і об`єктивних причин.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, відповідно ч. 1 і 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а згідно ч. 2 вказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення, крім іншого, збереження речових доказів. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, пересування, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК регламентовано, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 цього Кодексу (матеріальні об`єкти та документи, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб (п. 1-2, 5-6 ч. 2 ст. 173 КПК).

Здійснивши розгляд клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшла цілком обґрунтованого висновку, що арешт повинен бути накладений на майно з метою збереження його як речового доказу, а також підлягає арешту з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання і що такий спосіб арешту відповідає інтересам кримінального провадження № 12022200000000174 від 02.09.2022, що в повній мірі відповідає фактичним обставинам цього кримінального провадження, вимогам кримінального процесуального закону та належним чином умотивовано, оскільки при вирішенні зазначеного вище питання дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, у тому числі й наявність правової підстави для арешту цього майна, останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і має мету забезпечити збереження речових доказів і конфіскації майна як виду покарання.

Так, як убачається з матеріалів клопотання, слідчими СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022200000000174 від 02.09.2022 за ч. 3 ст. 332 КК і 12.11.2022 за місцем несення служби ОСОБА_7 , а саме у в/ч в порядку ст. 233 КПК був проведений обшук на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14.11.2022, в ході якого було вилучені: мобільний телефон Samsung Galaxy J7, імei: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з сім-карткою оператора «Київстар»; мобільний телефон Samsung S20 імеі: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в чохлі чорного кольору, з сім-карткою НОМЕР_6 ; мобільний телефон Samsung J7, імеі: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 в чохлі з сім-карткою НОМЕР_9 ; мобільний телефон Samsung J7, імei: НОМЕР_10 , НОМЕР_11 в чохлі чорного кольору з сім-карткою НОМЕР_12 ; мобільний телефон Samsung J7, імеі: НОМЕР_13 , НОМЕР_14 в чохлі темно-білого кольору з сім-карткою НОМЕР_15 ; мобільний телефон Samsung J5, імеі: НОМЕР_16 , НОМЕР_17 з сім-карткою НОМЕР_18 ; мобільний телефон Samsung Galaxy A02S, імеі: НОМЕР_19 , НОМЕР_20 з см-карткою НОМЕР_21 в чохлі темно-зеленого кольору; грошові кошти в сумі 1725 грн (5 грн 1 шт., 10 грн 2 шт. 20 грн 4 шт., 200 грн 5 шт., 500 грн 1 шт.); грошові кошти в сумі 4750 Євро (50 Євро 27 шт., 200 Євро 7 шт., 100 Євро 20 шт.); паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_9 ; сім стартових пакетів оператора «Vodafone» в запакованому стані, одна обгортка з-під стартового пакету «Київстар», обгортка з-під стартового пакету «Vodafone», серійний № НОМЕР_22 ; два блокноти в клітинку з рукописними записами телефонів та розшифровки власників, три зошити в клітинку з рукописними записами телефонів.

З огляду на викладене, фактичні обставини кримінального провадження містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям речових доказів, наведеним в ст. 98 КПК, могло зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги представника власника майна з цього приводу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки для забезпечення проведення необхідних процесуальних слідчих дій виникла необхідність у фактичному тимчасовому позбавленні власника майна можливості володіння, відчуження і розпорядження цим майном, а запобігти можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна без накладення арешту на нього є неможливим.

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення дієвості кримінального провадження. При цьому вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право власності майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, неможливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного в ухвалі майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Матеріали провадження не містять жодних відомостей про те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження призведе до надмірного обмеження права власності на зазначене вище майно, оскільки, як зазначено вище, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів враховує і те, що у відповідності вимог ст. 174 КПК арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника/володільця майна або їх представника, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, тому арешт на майно у кримінальному провадженні накладений за наявності для цього правових підстав та відповідає вимогам КПК, матеріали справи свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим, пропорційним та необхідним.

Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому це рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_12 задовольнити та поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12.12.2022.

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12.12.2022 щодо накладення арешту на вилучене 14.11.2022 в ході обшуку майно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ШЕРШАК- ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4