Ухвала

від 15.06.2023 по справі 520/12467/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/12467/14-ц

Провадження № 6/947/218/23

УХВАЛА

15.06.2023

Київський районний суд м. Одеса в складі:

головуючогосуддіЛуняченка В.О.,

за участю секретаряМакаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (код 43212924) про заміну сторони стягувача на його правонаступника у цивільній справі № 520/12467/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 06.02.2023 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю « Укрдебт Плюс» із заявою про заміну сторонни у справі №520/12467/14ц.

Заява обгрунтована тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.05.2015 року по справі №520/12467/14ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, позовні вимоги були задоволені та в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11348895000 від 21.05.2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 шляхом передачі іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «ДЕЛЬТА БАНК» вказаного предмета іпотеки у власність. 15.11.2019 року між АТ « Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» був укладений договір №2083/К купівлі-продажу прав вимоги , за умовами якого кредитора та заставодержателя по споживчого кредиту №11348895000 від 21.05.2008 року було змінено з ПАТ « Дельта Банк» на ТОВ « Укрдебт Плюс». Враховуючи презумпцію обов`язковості виконання рішення суду як один з основних принципів права на «справедливий суд» та враховуючи правовий висновок , викладений у Постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №2-3897/10, навіть при відсутності відкритого виконавчого провадження правонаступник стягувача має право на його включення до учасників виконавчого провадження для можливості реалізації всіх наявних у нього процесуальних прав.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.

У судове засіданні учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином.

Заявником у заяві про заміну стягувача зазначено про можливість розгулу справи за відсутністю їх представника.

З боку заінтересованої особи ( боржника) ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на заяву ТОВ «Укрдебт плюс» про заміну сторони стягувача, в яких зауважив, що дане питання вже розглянуто Київським районним судом м.Одеси за результатом розгляду якого, 07.03.2023 постановлено ухвалу про відмову у заміні сторони стягувача, дана ухвала оскаржена не була та набрала законної сили. Також у наданих запереченнях ОСОБА_1 просить визнати дії ТОВ «Укрдебт плюс» зловживанням процесуальним правами та залишити без розгляду заяву ТОВ «Укрдебт плюс».

Так судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.05.2015 року по справі №520/12467/14ц були задоволені у повному обсязі позовні вимоги ПАТ « Дельта Банк» та в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 105145,39 дол., що згідно курсу НБУ станом на 05.09.2014 року є еквівалентом 1348195,23 гривень за договором про надання споживчого кредиту №11348895000 від 21.05.2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно- двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 шляхом передачі іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «ДЕЛЬТА БАНК» вказаного предмета іпотеки у власність.

Також вказаним рішенням визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» право власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 ; визначено про виселення з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Іпотекодавця ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою; зобов`язано ОСОБА_1 передати ПАТ «Дельта банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), та інші документи передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а крім того стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 гривень. На момент дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1304-VII, що набрав чинності 07.06.2014 року, відстрочено виконання судового рішення.

Вказане рішення набрало законної сили 01.06.2015 року та було опрелюднено 04.06.2015 року.

По справі виконавчі листи не видавались.

Згідно Договору купівлі-продажу прав имоги №2083/К від 15.11.2019 року та виписки п 288, 288.1, 288.2 додатку №1 до вказаного Договору, ТОВ « Укрдебт Плюс» кредитор та заставодержатель по по споживчого кредиту №11348895000 від 21.05.2008 року та іпотечному договору від 21.05.2008 року , яким було забезпечено вищевказаний кредитний договір, було змінено з ПАТ « Дельта Банк» на ТОВ « Укрдебт Плюс».

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини перша та другастатті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та другастатті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ятастатті 442 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 42 ЦПК Україниу справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першоюстатті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першоїстатті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).

Частина четверта статті 4 Закону про виконавче провадження регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стаття 11 Закону про виконавче провадження регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону про виконавче провадження).

Велика Палата Верховного Суду упостанові від 8 лютого 2022 року у справі №2-7763/10дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Відтак Велика Палата ВС вирішила, що у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження, та спливу строків на виконання рішення суду, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.

Окрім того,Велика Палата ВС дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановахВерховного Суду від 21 березня 2018 року усправі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року усправі № 201/8548/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10,у тій частині, яка не відповідає висновкамцієї постанови ВП ВС.

Як зазначено у постанові ВП ВС від 08.02. 2022 року стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першоїстатті 26 Закону N 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого документу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбаченестаттею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статтіЦПК України- 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першоїстатті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandisпостанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі N 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 442 ЦПК Україниз урахуванням підстав, визначенихстаттею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписистатті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннямистатті 55 ЦПК України.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставістатті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятоїстатті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки після відкриття та до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченимстаттею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

У відповідностідо вимогч.1,2ст.12Закону України« Провиконавче провадження»виконавчі документиможуть бутипред`явлені допримусового виконанняпротягом трьохроків,крім посвідченькомісій потрудових спорахта виконавчихдокументів,за якимистягувачем єдержава абодержавний орган,які можутьбути пред`явленідо примусовоговиконання протягомтрьох місяців.

В даному випадку строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання рішення суду яке набрало законної сили 01.06.2015 року, сплив 02.06.2018 року.

Будь яких заяв про поновлення пропущеного строку з боку заявника не надходило, а суд не має відповідного право самостійно визначатись із наявністю або відсутністю підстав для поновлення процесуальних строків, та згідно вимог ч.1 ст. 127ЦПК України має право на розгляд такого питання виключно при наявності відповідної заяви учасника справи.

На це звернув увагу стягувача, суд в ухвалі від 07.03.2023 року №520/12467/14-ц (провадження 6/947/82/23), однак заявник, не беручи до уваги зазначене 31.05.23 року знову звернувся до суду з заявою, в якій просить здійснити заміну стягувача у цивільній справі №520/12467/14-ц у зв`язку з переходом до ТОВ «Укрдебт плюс» прав кредитора на підставі Договору купівлі продажу прав вимоги №2083/К від 15.11.2019 року.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, водночас, відповідно дост. 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду оскаржуються ухвали про заміну сторони у справі або сторони виконавчого провадження.

Статтею 353 ЦПК України не передбачено оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвал про відмову заміни сторони у справі або сторони виконавчого провадження.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнямчи невчиненням нею процесуальних дій (частина четвертастатті 12 ЦПК України

Згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд залежно від конкретних обставин може визнати зловживання процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання заяви для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин (пункт 1 частина 2 ст.44 ЦПК України)

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду,зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Положення ст. 44 ч. 3 ЦПК України наголошує на те, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальним правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що повторне звернення до суду з аналогічною заявою є очевидно недобросовісною поведінкою заявника та визнається судом зловживанням позивачем своїми процесуальними правами, що відповідно до ст. 44 ЦПК України є підставою для залишення заяви без розгляду.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст.259,260,442 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (код 43212924) про заміну сторони стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт плюс» у цивільній справі №520/12467/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексу ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луняченко В. О.