Рішення

від 26.06.2023 по справі 198/298/22

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/298/22

Провадження № 2/0198/15/23

26.06.2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Білинського М.В., за участю секретаря судового засідання ЛітвіченкоВ.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області

про визнаннязаповіту недійсним,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_2 ,третя особа Юр`ївськадержавна нотаріальнаконтора Дніпропетровськоїобласті,про визнання заповіту недійсним.

В обгрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,100 га, кадастровий номер 1225980700:01:002:0381, розташованої на території Вербуватівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері, однак, 23 липня 2021 року отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Вважаючи, що пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини через поважні причини, ОСОБА_1 звернулась до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

В ході судового розгляду вищезазначеної справи позивачка дізналась, що її мати 29.11.2019 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за № 703, на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якого заповіла останній земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,100 га, кадастровий номер 1225980700:01:002:0381, розташовану на території Вербуватівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Позивачка вважає, що її мати в момент складення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки мала психічний розлад, у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутись до суду за захистом своїх прав як спадкоємця та просить визнати недійсним заповіт від 29.11.2016, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за № 703, а також стягнути із відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року відкрито провадження та постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.11.2022 року.

Ухвалою суду від 20.10.2022 року задоволено клопотання позивачки та витребувано з Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3

09.11.2022 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка зазначила, що проти позову заперечує в повному обсязі та просить у його задоволенні відмовити, так як ОСОБА_3 за життя у встановленому законом порядку недієздатною не визнавалась, під час складення спірного заповіту вона усвідомлювала значення своїх дій та могла ними керувати.

11.11.2022 на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 31/2020 після смерті ОСОБА_3

15.11.2022 в підготовче засідання з`явилися представники сторін адвокат ІльченкоІ.В. та адвокат Євдокимова Ю.В., сторони в судове засідання не з`явились, представник третьої особи не з`явився (а.с.114-116).

В підготовчому засіданні 15.11.2022 представник позивача адвокат ЄвдокимоваЮ.В. надала суду клопотання про витребування доказів та про виклик свідків.

Представником відповідача адвокатом Ільченко І.В. подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.11.2022 зупинено провадження по цивільній справі №198/298/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №198/452/21 за позовом ОСОБА_1 до Юр`ївської селищної ради в особі Вербуватівського старостинського округу Павлоградського району Дніпропетровської області, треті особи Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 14.03.2023 поновлено провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання на 06.04.2023 (а.с. 158).

06.04.2023 в підготовче засідання з`явилась представник відповідача адвокат Ільченко І.В. Представник позивача та позивачка, представник третьої особи в підготовче засідання не з`явились, позивача, представник третьої особи в підготовче засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.05.2023 об 11.45 год. (а.с.171).

04.05.2023 в підготовче засідання з`явилась представник відповідача адвокат Ільченко І.В. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Представник позивача до суду не з`явилась, надіслала заяву у якій просила оголосити перерву в підготовчому засіданні (а.с. 182). В підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.05.2023 (а.с.183-184).

08.05.2023 представник позивача адвокат ЄвдокимоваЮ.В. надала суду клопотання про проведення підготовчого засідання в режимі ВКЗ.

Ухвалою суду від 08.05.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Євдокимової Ю.В. про її участь в підготовчому засіданні, призначеному на 11.05.2023 року о 12-10 годину, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «Easy Con».

11.05.2023 в підготовче засідання з`явилися представники сторін адвокат ІльченкоІ.В. та адвокат Євдокимова Ю.В., сторони та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили (а.с.200-203).

Ухвалою суду від 11.05.2023 клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи копії судового рішення, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 198/452/21 задоволено; у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків та витребування доказів відмовлено. Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.05.2023.

18.05.2023 в підготовче засідання з`явилась представник відповідачки адвокат Ільченко І.В., сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , представник третьої особи та представник позивачки не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили (а.с.215-217).

Ухвалою судувід 18.05.2023підготовче провадженнязакрито. Призначено вказану справу до судового розгляду по суті на 01 червня2023 року.

01.06.2023 в судове засідання з`явилась представник відповідача адвокат ІльченкоІ.В., сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , представник позивача та представник третьої особи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили (а.с.229-231). В судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2023 о 12.00 год.

26.06.2023 сторони, їх представники та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, від представника відповідачки адвоката Ільченко І.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_2 , від представника позивача жодних заяв не надійшло.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовній заяві, відзиві на позов, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр`ївському районах та місту Павлограду Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 18 червня 2020 року (а.с. 20).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,100 га, кадастровий номер 1225980700:01:002:0381, розташованої на території Вербуватівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, яка належала померлій на підставі Державного акта про право приватної власності серії І-ДП № 033023, виданого 28 грудня 2001 року (а.с.60).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_3 за життя заповіла ОСОБА_2 , склавши 29.11.2019 заповіт, посвідчений державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за № 703 (а.с.58).

15 червня 2020 року ОСОБА_2 подала заяву до Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 . На підставі цієї заяви державним нотаріусом заведена спадкова справа № 31/2020 (а.с.46).

22жовтня 2020 року державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видано на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6,1 га кадастровий номер 1225980700:01:002:0381 (а.с.100).

Крім того, 22.10.2020 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1225980700:01:002:0381, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.102).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є донькою померлої ОСОБА_3 . Вказаний факт підтверджується наступними документами: свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим органом державної реєстрації актів цивільного стану м. Ворошиловграда 04 травня 1981 року (а.с.15 зворот); свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Жемчуженською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області 14 квітня 1981 року (а.с. а.с.15 зворот); свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим відділом ДРАЦС м. Красний Луч 27 липня 1982 року (а.с.16); Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00031250563 від 16.06.2021 (а.с.17); свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 , виданим виконкомом Вербуватівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області 26 жовтня 1998 року (а.с.13); свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Бірілюським територіальним відділом управління РАЦС адміністрації Красноярського краю 31 березня 2003 року (а.с.14); свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , виданим Вербуватівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 16 вересня 2006 року (а.с.13 зворот).

20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом.

23 липня 2021 року постановою державного нотаріуса Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.12).

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2022 року у цивільній справі № 198/452/21, яке набрало законної сили 17 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Юр`ївської селищної ради в особі Вербуватівського старостинського округу Павлоградського району Дніпропетровської області, треті особи: Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено (а.с.195-199).

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно достатті 1233ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першоюстатті 1235 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Отже, свобода заповітує фундаментальнимпринципом спадковогоправа,а законом визначений вичерпний перелік підстав для здійснення права на спадкування за законом, зокрема: відсутність заповіту, визнання його недійсним, неприйняття або відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини.

Відповідно до статей 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини 1, 2 статті1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з часу її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину та оформила свої права на спадкове майно.

В свою чергу, позивачка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 . Відомості про інших спадкоємців за законом чи за заповітом у спадковій справі відсутні.

Відповідно до частини першоїстатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини існує в межах строків, установлених статтею 1270 ЦК України, а правовим наслідком неприйняття спадщини є втрата спадкоємцем права на отримання у власність спадкового майна.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272ЦК України.

Оскільки позивачка у встановлений законом строк не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2022 року у цивільній справі № 198/452/21 їй відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 вважається такою, яка не прийняла спадщину після смерті своєї матері.

Відповідно до частини третьої статті 203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Також диспозиція статей 225, 1257 ЦК України передбачає наявність порушеного інтересу особи, яка може звернутися до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Аналіз статей 15,16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

За змістом статей16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У постанові від 03 квітня 2019 року справі № 362/3878/16-ц Верховний Суд зазначив: «ураховуючи те, що позивач пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини і не прийняла її відповідно достатті 1268 ЦК України, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про відмову у задоволенні даного позову у зв`язку з тим, що оспореним заповітом її права не були порушені» .

Аналогічні висновки Верховний Суд зробив і в постановах від 14.02.2022 у справі №507/996/20, від 30.06.2021 у справі № 766/3301/16-ц, від 08.12.2021 у справі №335/13418/18, від 06.10.2021 року у справі № 495/6344/16-ц.

За таких обставин, встановлення факту прийняття чи неприйняття особою спадщини є одним із найважливіших складових доведення підстав для подання нею позову про визнання заповіту недійсним.

Звертаючись до суду із позовом про визнання заповіту недійсним, позивачка не надала суду доказів того, що вона прийняла спадщину після смерті своєї матері, а відтак, не довела, що її права як спадкоємця за законом порушуються оспорюваним заповітом, що є обов`язковою умовою, передбаченою статтею 225 ЦПК України.

Як виходить із оспорюваного заповіту особу ОСОБА_3 та її дієздатність під час складення заповіту перевірено уповноваженою на те особою - державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори. У зв`язку із хворобою ОСОБА_3 та неможливістю самостійно записати та прочитати заповіт записано нотаріусом з її слів, прочитано вголос свідками до підписання, підписано в присутності заповідача за її дорученням іншою особою ОСОБА_4 в присутності запрошених заповідачем двох свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При цьому, особи підписанта заповіту та свідків, їх дієздатність встановлені нотаріусом (а. с. 58).

За частиною 4 статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчуєзаповіт,який написанийзаповідачем власноручноабо задопомогою загальноприйнятихтехнічних засобів. Нотаріусможе напрохання особизаписати заповітз їїслів власноручноабо задопомогою загальноприйнятихтехнічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253цього Кодексу).

За приписами частини 2 статтті 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Стаття 56 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Глава 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі Порядок), визначає порядок посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування.

Згідно з п.1.1 Порядку, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233 - 1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу.

Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що заповіт особисто підписує заповідач.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (п.1.6 Порядку).

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом (п.1.7 Порядку).

Крім того, пунктом 1.8 Порядку передбачено, що якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача (п.1.9 Порядку).

Пункт 1.11 Порядку визначає, що на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Суд встановив, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку складення, особи заповідача, підписанта заповіту та свідків, їх дієздатність встановлено, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, заповіт посвідчений уповноваженою на те особою, яка з`ясувала дійсну волю заповідача щодо розпорядження майном на випадок смерті.

Щодо доводів позивачки про те, що заповідач ОСОБА_3 в момент підписання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, оскільки страждала на психічні розлади, суд зазначає наступне.

За правилами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Згідно зістаттею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на підтвердження того, що ОСОБА_3 за життя страждала на психічні розлади або ж була визнана недієздатною у встановленому законом порядку, позивачка суду доказів не надала.

За правилами статей 83, 84 ЦПК України сторони таінші учасникисправи подаютьдокази усправі безпосередньодо суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обгрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанніповинно бутизазначено: 1)який доказвитребовується; 2)обставини,які можепідтвердити цейдоказ,або аргументи,які вінможе спростувати; 3)підстави,з якихвипливає,що цейдоказ маєвідповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд звертає увагу на те, що з огляду на підстави позову доказуванню у цій справі підлягають обставини того, що в момент складення оспорюваного правочину заповідач не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними у зв`язку із психічним розладом здоров`я.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній психічний стан особи в момент вчинення правочину.

До кола засобів доказування вказаних обставин, серед іншого, належать показання свідків, висновки експерта.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (стаття 90 ЦПК України).

Відповідно до статті 91 ЦПК України виклик свідказдійснюється зазаявою учасникасправи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Так, представником позивача в підготовчому засіданні було заявлено клопотання про виклик свідків. Однак, як зазначено представником позивача, вказані особи не були присутні під час складення оспорюваного заповіту, у зв`язку із чим суд ухвалою від 15.11.2022 відмовив у задоволенні вказаного клопотання. Клопотань про виклик до суду свідків, в присутності яких було складено оспорюваний заповіт, ні одна зі сторін не заявляла.

Також суд ухвалою від 15.11.2022 відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування інших доказів з підстав необгрунтованості такого клопотання.

Крім того, обов`язковість вимог статті 105 ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України для встановлення психічного стану заповідача в момент вчинення правочину, проте, жодна зі сторін під час розгляду справи не подала суду вказаного висновку та не заявляла клопотання про призначення судом посмертної судово-психіатричної експертизи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним заповіту від 29.11.2019, складеного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за № 703, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі у разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним- відмовити.

Судовий збір залишити за ОСОБА_1 .

Відомості про учасників справи:

- позивач ОСОБА_1 (адресазареєстрованого місцяпроживання:АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );

- відповідач ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 );

- третя особа Юр`ївськадержавна нотаріальнаконтора Дніпропетровськоїобласті,(адресамісцезнаходження 51325,Дніпропетровська область,Павлоградський район,с.Варварівка,вул.Пристанційна,буд.4 ЄДРПО 24238309).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М. В. Білинський