Рішення

від 26.06.2023 по справі 205/4811/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

26.06.2023 Єдиний унікальний номер 205/4811/22

Справа № 205/4811/22

Провадження № 2/205/76/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Глух Т.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метробудівська 12» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та прибудинкової території,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року представник позивача адвокат Корсуновський П.Ю. звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що 01 червня 2016 року було проведено державну реєстрацію ОСББ «Метробудівська 12», про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис № 122410200000077012. 03 лютого 2018 року протоколом № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було прийнято рішення про затвердження внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4,00 грн. за м2. 31 березня 2019 року протоколом № 3 зборів співвласників вищевказаного багатоквартирного будинку було прийнято рішення про збільшення попереднього розміру тарифу на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5,00 грн. за м2 з 01.01.2020 року і включення в тариф вивезення сміття. Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Оскільки відповідач обов`язок зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території не виконувала, у неї утворилася заборгованість у розмірі 9713,70 грн. Разом з тим, відповідачем за період з 17.03.2021 року по 03.11.2021 року частково було сплачено вказану заборгованість у розмірі 1741,50 грн., що свідчить про визнання відповідачем обов`язку щодо сплати позивачу внесків та обов`язкових платежів на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та прибудинкової території. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 13.07.2022 року складає 7 972,20 грн. З метою досудового врегулювання спору щодо виниклої заборгованості по сплаті внесків, позивачем 10.02.2022 року засобами поштового зв`язку було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яку відповідачем виконано не було.

Враховуючи викладене, представник позивача змушений звернутись до суду та, з урахуванням уточнень, просити стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСББ «Метробудівська 12» заборгованість по внескамта обов`язковимплатежам наутримання спільногомайна убагатоквартирному будинкута прибудинковоїтериторії станом на 07.03.2023 року у розмірі 7 778,70 грн., а також судові витрати по справі у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила позовну заяву залишити без задоволення, а у разі надання усіх належних доказів позивачем зменшити суму заборгованості з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості. В обґрунтування заперечень зазначила, що в матеріалах справи відсутні відомості належного дотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору. Відповідач також підтвердила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_3 . Також звертає увагу суду, що сума заборгованості розрахована позивачем за період з 01.01.2018 року по 13.07.2022 року неправильно, оскільки позивачем не враховано строк позовної давності. 21.12.2022 року відповідачем на рахунок позивача було сплачено суму боргу у розмірі 1161 грн. за період з січня 2022 року по червень 2022 року та 580,50 грн. борг за 2021 рік. На даний час точна сума заборгованості по внескамта обов`язковимплатежам наутримання спільногомайна убагатоквартирному будинкута прибудинковоїтериторії відповідачу не відома. Також зазначила, що вона є особою з інвалідністю та через хвилювання, які виникли через недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору, у неї виникли проблеми із здоров`ям, що вплинуло на її нормальне існування та життя в цілому. Також відповідачем було подано клопотання про звільнення її від сплати судового збору, оскільки вона є особою з інвалідністю, а сума судового збору, який позивач просить стягнути із відповідача є обтяжливою та призведе до скрутного становища.

Від представникапозивача адвоката КорсуновськогоП.Ю.до судунадійшла відповідьна відзив,у якійвін підтвердивсплату відповідачем ОСОБА_1 заборгованості повнескам таобов`язковим платежаму розмірі1741,50грн.після відкриттяпровадження посправі,у зв`язкуз чимпредставником булонадано відповіднийрозрахунок заборгованості,яка станомна 07.03.2023року складає11261,70грн.,а зурахуванням частковоїсплати відповідачемзаборгованості просивстягнути ізвідповідача накористь позивачазаборгованість по внескамта обов`язковимплатежам станомна 07.03.2023року урозмірі 7778,70грн.Окрім тогозвертає увагу,що законодавствомне встановленообов`язкового досудовоговрегулювання спорупри стягненнізаборгованості повнескам,а направленнявимоги впершу чергує спробоюнагадати відповідачупро їїобов`язок щодосумлінного виконаннярішень загальнихзборів.Відповідач ОСОБА_1 знала,що маєобов`язок зісплати внесківта обов`язковихплатежів наутримання спільногомайна убагатоквартирному будинкута прибудинковоїтериторії,проте виконуваласвій обов`язокненалежним чином,періодично тане вповному обсязісплачуючи незначнісуми.Даний фактвідповідачем незаперечувався.Також зазначає,що рішеннямЗагальних зборівОб`єднання,викладеному упротоколі №3від 31.03.2019року,було збільшенопопередній розміртарифу наутримання будинкудо 5грн.за кв. АДРЕСА_4 ,починаючи з01.01.2019року,і включенняв тарифвивезення сміття,таким чиномвказаним рішеннястрок сплативнесків невстановлювався,а буловстановлено лишеобов`язок поїх сплатіта щомісячнийрозмір внесків.Вважає,що зобов`язанняборжника зісплати внесківбуло простроченолише післянастання семиденногостроку здня направленнявимоги,а самевід 10.02.2022року із цьогомоменту розпочавсястрок позовноїдавності,який незакінчився.Окрім того,строк позовноїдавності переривався,оскільки відповідаччастково сплачувалазаборгованість,що свідчитьпро визнанняборгу відповідачем.21.12.2022року відповідачзустрілась ізголовою ОСББ«Метробудівська 12»з питаньдобровільного погашеннязаборгованості,однак відреструктуризації боргувідмовилась,як івід іншихзаходів,спрямованих напогашення вказаноїзаборгованості. Додатково зазначив, що у відзиві на позов відповідач визнає факт наявності у неї заборгованості по внескам та обов`язковим платежам, а також факт її обізнаності з обов`язком сплати таких внесків.

Відповідач ОСОБА_1 надала заперечення на відповідь на відзив, у яких вона, посилаючись на заперечення, викладені нею у відзиві, просила суд позовну заяву залишити без задоволення, а у разі надання усіх належних доказів позивачем зменшити суму заборгованості з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості.

Представник позивача адвокат Корсуновський П.Ю. у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні заявленим вимогам та викладеним у відповіді на відзив, просив суд стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7 778,70 грн. У наступні судові засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій просив подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні надали заперечення та пояснення, аналогічні викладеним ними у відзиві, у задоволенні позовних вимог просили відмовити. Представник відповідача в подальшому в судові засідання не з`явилася, надала заяву у якій просила розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача, позовну заяву залишити без задоволення.

Також, відповідач ОСОБА_1 надала до суду клопотання, у якому просила звільнити її від сплати судового збору, надавши відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 27.02.2023 року, а також, посилаючись на те, що вона є особою з інвалідністю та її дохід є невеликим, і у даному випадку сума судового збору є обтяжливою для відповідача, просила звільнити її від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 136 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 38,7 м2, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 27-28).

В свою чергу, 01.06.2016 року було проведено державну реєстрацію ОСББ «Метробудівська 12»,про щов Єдинийдержавний реєстрюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань внесенийвідповідний запис№ 122410200000077012 (а.с. 10).

ОСББ «Метробудівська 12» діє на підставі Статуту, затвердженого Рішенням Загальних зборів ОСББ «Метробудівська 12» від 15 липня 2021 року (а.с. 11-17).

03.02.2018 року протоколом № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було прийнято рішення про затвердження внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4,00 грн. за м2 (а.с. 18-19).

31.03.2019 року протоколом № 3 зборів співвласників вищевказаного багатоквартирного будинку було прийнято рішення про збільшення попереднього розміру тарифу на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5,00 грн. за м2 з 01.01.2020 року і включення в тариф вивезення сміття (а.с. 21-22).

Відповідно до кошторису, затвердженого на 2020 рік, який міститься у Додатку № 1 до протоколу № 3 від 31.03.2019 року, розмір щомісячних внесків на утримання будинків та прибудинкової території на 2020 рік становить 5,00 грн. (а. с. 23).

Вказані вище рішення загальних зборів ОСББ «Метробудівська 12» ніким, в тому числі відповідачем, оскаржені та скасовані не були та були чинні у період виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості у ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 13.07.2022 року, заборгованість відповідача перед позивачем по обов`язковим платежам на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та прибудинкової території станом на 13.07.2022 року складає 7972,20 грн. (а.с. 24-26).

У відповіді на відзив представником позивача було надано інший розрахунок, а саме за період з 01.01.2018 року по 07.03.2023 року (а.с. 106-108), відповідно до якого заборгованість відповідача складає 11261,70, а враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості у загальному розмірі 3483,00 грн., така заборгованість складає 7778,70 грн.

Суд у зв`язку з викладеним зазначає, що представником позивача у відповіді на відзив фактично було збільшено позовні вимоги, так як збільшено суму заборгованості, яку він просив стягнути із відповідача, оскільки така заборгованість розрахована уже станом на 07.03.2023 року, в той час як при подачі позову заборгованість була розрахована станом на 13.07.2022 року. Однак, відповідної заяви про збільшення позовних вимог матеріали справи не містять, а тому суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості представника позивача, який міститься у відповіді на відзив.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач повідомлялася про наявність заборгованості шляхом надіслання вимоги від 10.02.2022 року, однак добровільно заборгованість по внескам до теперішнього часу не сплатила (а.с. 29-31).

Надаючи правову оцінку фактичним відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» (далі Закон України «Про ОСББ» ) та Статутом об`єднання (далі Статут).

Відповідно до ст. 4 України «Про ОСББ» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володінні та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

Положеннями розділу ІІ Статуту передбачено, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Пунктами 1, 2 розділу ІІІ Статуту зазначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління та ревізійна комісія (ревізор) об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, які вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання та скликаються не рідше одного разу на рік.

Пунктом 2 розділу ІV Статуту передбачено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковими для всіх співвласників.

Відповідно до п. 11 ІІІ Статуту рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про ОСББ» до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об`єднання.

Відповідно до ч. 2 ст.7Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про ОСББ» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ч. 3 ст.23Закону України«Про ОСББ» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Згідно із положеннями ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У відповідності до частини 6 статті 13 Закону України «Про ОСББ» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року по справі № 922/3087/17 і залишається незмінною.

Як вбачається з положень ст. 15 Закону України «Про ОСББ» відповідач зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені Статутом об`єднання, виконувати рішення статутних органів Об`єднання, не порушувати інтереси інших співвласників, дотримуватись вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 20Закону України«Про ОСББ» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Аналогічна правові позиції викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2020 року по справі № 910/6471/18 та постанові Верховного Суду від 11.05.2018 року по справі № 922/3087/17

Згідно із ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між власниками пропорційно до їх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Таким чином, особа, яка є власником приміщення у багатоквартирному будинку, у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку така сума боргу підлягає стягненню (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі № 916/2197/13, від 11.11.2015 року у справі № 914/189/14, від 27.01.2016 року у справі № 904/8242/14).

Згідно із ч. 1 ст.385ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до положень ч. 1 ст.509ЦК України обов`язок відповідача сплачувати на користь позивача внески є його зобов`язанням, а за змістом положень ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У правовій позиції, викладеній у Постановах Верховного Суду від 22.02.2018 року по справі № 910/13182/17 та від 22.02.2018 року по справі № 910/11312/17 Верховний Суд зазначив про те, що при розгляді справ за позовами ОСББ про стягнення заборгованості по сплаті внесків, обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до окладу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

З аналізу наведених вище норм та встановлених судом обставин, вбачається, що ОСОБА_1 , як власник квартири у багатоквартирному будинку, зобов`язана вчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі по утриманню будинку та прибудинкової території. Крім того, із довідки про наявність заборгованості у ОСОБА_1 , вбачається, що відповідачем частково було сплачено вказану заборгованість, а саме: за період з 17.03.2021 року по 03.11.2021 року у розмірі 1 741,50 грн. (а.с. 24-26), 22.06.2022 року у розмірі 1 161,00 грн. та 21.12.2022 року у розмірі 580,50 грн. (а.с. 100),

що свідчить про визнання відповідачем обов`язку щодо сплати позивачу внесків та обов`язкових платежів на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та прибудинкової території (а.с. 24-26).

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Положеннями ч. 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 80ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що нарахування заборгованості не відповідає дійсності чи було здійснено позивачем за тарифами, які були нечинними на момент їх нарахування. Окрім того, вже під час розгляду справи, відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 1 741,50 грн., що свідчить про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем.

При цьому, будь-якого контррозрахунку заборгованості, який, на її думку, відповідає вимогам чинного законодавства та, як наслідок, спростовує спірну заборгованість відповідачем до суду надано не було, а посилання на скрутне матеріальне становище не звільняє особу від обов`язку, передбаченого законом, щодо сплати обов`язкових платежів та внесків на утримання майна у багатоквартирному будинку та прибудинкової території.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 є власником квартири в будинку, де створено ОСББ «Метробудівська 12», користується послугами з утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та прибудинкової території, у неї виникає зобов`язання з оплати послуг на користь виконавця цих послуг, що в свою чергу є підставою стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по внескам та обов`язковим платежам.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність й остаточність; захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (рішення ЄСПЛ 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом зтим,положеннями ст.264ЦК Українивизначено,що перебігпозовної давностіпереривається вчиненнямособою дії,що свідчитьпро визнаннянею свогоборгу абоіншого обов`язку. Позовнадавність перериваєтьсяу разіпред`явленняособою позовудо одногоіз кількохборжників,а такожякщо предметомпозову єлише частинавимоги,право наяку маєпозивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача за період з 01.01.2018 року по 13.07.2022 року, відповідач ОСОБА_1 частково сплачувала заборгованість, а тому строк позовної давності обчислюється із дати останнього платежу до подачі позову до суду, тобто із листопада 2021 року (а.с. 24-26).

Позивач звернувся із вказаним позовом до суду 05.08.2022 року, а тому суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, а також те, що відповідачем по справі були порушені статутні обов`язки щодо оплати внесків та обов`язкових платежів на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та прибудинкової території, зазначена заборгованість відповідачем до цього часу у повному обсязі сплачена не була, суд доходить висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по внескам таобов`язковим платежамна утриманняспільного майнау багатоквартирномубудинку таприбудинкової територіїстаном на13.07.2022року,з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем під час розгляду справи в суді, у розмірі 4489,20 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу було надано копії договору про надання правової допомоги від 24.01.2022 року (а.с. 151-153), додаткової угоди № 4 до договору про надання правової допомоги від 24.01.2022 року (а.с. 149), акту наданих послуг від 18.04.2023 року (а.с. 155), платіжного доручення та № 677 від 25.01.2022 року та № 766 від 21.07.2022 року про перерахування грошових коштів за додатковою угодою № 4 до договору про надання правової допомоги від 24.01.2022 року у загальному розмірі 3 300,00 грн. (а.с. 150, 154).

Враховуючи викладене, доведеність та обґрунтованість представником позивача витрат на правову допомогу, їх співмірність, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги при розгляді справи в суді, у розмірі 3 300,00 грн.

При цьому, клопотання відповідача про звільнення її від сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки порядок розподілу судових витрат врегульовано ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, доходить висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 397,07 грн. (4489,20 грн. * 2481 грн. / 7 972,20 грн.).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про ОСББ», ст.ст. 15, 16, 264, 385, 509, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метробудівська 12» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та прибудинкової території задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Метробудівська 12»(ЄДРПОУ:40525276,місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 12) заборгованість повнескам таобов`язковим платежамна утриманняспільного майнау багатоквартирномубудинку таприбудинкової території, станом на 13.07.2022 року у розмірі 4 489 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Метробудівська 12»(ЄДРПОУ:40525276,місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 12) судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 397 (одна тисяча триста дев`яносто сім) гривень 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Метробудівська 12»(ЄДРПОУ:40525276,місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 12) витрати на правову допомогу в розмірі 3 300 (три тисячі триста) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Метробудівська 12»,ЄДРПОУ:40525276,місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 12;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 03 липня 2023 року.

Суддя: Федотова В.М.