Ухвала

від 03.07.2023 по справі 642/3575/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

03.07.2023

справа №642/3575/23

провадження № 1-кс/642/1961/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №42023222750000033 від 25.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, -

встановив:

До Ленінського районного суду м. Харкова надійшло вищезазначене клопотання про накладення арешту. В обґрунтування слідчий зазначив, що Другим СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023222750000033 від 25.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Харківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони.

Так, встановлено, що посадова особа однієї із військових частин, яка тимчасово дислокується на території Харківської області, зловживаючи службовими повноваженнями, здійснює викрадення військового майна в умовах військового стану з метою його подальшого збуту. Згідно матеріалів кримінального провадження, встановлено, що командир 2 взводу 1 роти танкового батальйону в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ), зловживаючи своїм службовим становищем заволодів військовим трофейним майном, а саме САУ «2 С19 «МСТА-С», автомобілем «КАМАЗ» 53501 (№ шасі НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 ) та керосином.

24.06.2023 під час проведення обшуку, у порядку ст. 233 КПК України, на земельній ділянці (ґрунтовому майданчику) з кадастровим номером 6325183000:04:001:0391, розташованій поблизу адреси АДРЕСА_2 , виявлена та вилучена трофейна самохідна артилерійська установка (далі - САУ) 2 С19 «МСТА-С» з написом на башті «525 59 Rus», яка перебувала у володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані документи є речовими доказами по провадженню і мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, бо вони містять у собі відомості щодо списання паливно-мастильних матеріалів, зокрема керосину та зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Постановою, слідчого від 24.06.2023 вказана САУ визнана речовим доказом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.64-2 КК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

У даному кримінальному жодній особі про підозру не повідомлялося.

Таким чином, з метою збереження речових доказів, орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на вище вказаний автомобіль, який був вилучений під час обшуку 24.06.2023.

Прокурор подав до суду заяву з проханням розглядати клопотання у його відсутність.

У судове засідання особа у володінні якої знаходиться майно, не викликався відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки прокурор довів наявність достатніх підстав та необхідність накладення арешту.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Вказані обставини є достатніми підставами, передбаченими ст. 167 ч. 2 п. 1 КПК України, для арешту тимчасово вилученого майна.

Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню. Після проведення експертних досліджень, майно слід повернути на відповідальне зберігання відповідним власникам.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 167, 267, 170, 172-173 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене 24.06.2023 в результаті обшуку земельної ділянки (ґрунтового майданчику) з кадастровим номером 6325183000:04:001:0391, розташованої поблизу адреси АДРЕСА_2 майно, а саме на 2 С19 «МСТА-С» з написом на башті «525 59 Rus», який перебувала у володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Речовий доказ зберігати у порядку встановленому Порядком

зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104.

Ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1