Ухвала

від 28.06.2023 по справі 185/8154/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1359/23 Справа № 185/8154/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження№ 12021040370000099за апеляційноюскаргою захисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_9 на вирокПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від26грудня 2022року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_9 категорично заперечує факт наїзду на потерпілу.

Також, при перегляді в суді першої інстанції відеозапису не було видно, чи дійсно відбувся наїзд транспортного засобу на потерпілу, а тому висновок суду про те, що вказаний відеозапис є доказом винуватості обвинуваченого не відповідає дійсності.

Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що чобіт, який начебто був на нозі потерпілої в момент отримання нею тілесних ушкоджень, було надано слідчому представником потерпілої лише 03.03.2021 року, тобто більш ніж через місяць після події. Крім того, вказаний чобіт при проведенні експертного дослідження № СЕ-19/104-21/7374ТР від 04.03.2021 року був чистим, хоча за показами свідків на вулиці був дощ та багнюка. Таким чином, є сумніви, що вказаний чобіт дійсно був на нозі потерпілої при ДТП, а тому висновок експерта викликає сумнів у своїй належності як доказ.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Цим же вироком з ОСОБА_9 стягнутона користь ОСОБА_10 в рахуноквідшкодування моральноїшкоди 50000грн таіз ПрАТСтрахова компаніяУніка стягнутона користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7500 грн, витрати на придбання ліків - 14 613 грн, витрати на лікування - 27 000 грн.

За обставин, викладених у вироку, 25.01.2021 року, приблизно о 07.10 годині, водій ОСОБА_9 , перебував за кермом технічно справного автобуса марки «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить АТП «Совтур», здійснював перевезення пасажирів по маршруту № 5, знаходився біля АЗС «Укрнафта», та перебуваючи в кармані зупинки транспортних засобів, по вулиці Дніпровській 73 - А у м. Павлоград Дніпропетровської області, здійснював висадку-посадку пасажирів. У цей же час за вказаною адресою з автобусу марки «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 здійснювала висадку пасажир ОСОБА_10 . Під час висадки пасажирів водій ОСОБА_9 перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи необмежену оглядовість та об`єктивну можливість виявити ОСОБА_10 , керуючи автобусом марки «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров`я себе і громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, автоматично зачинив двері, між якими залишилась затиснутою права рука потерпілої ОСОБА_10 , в якій вона тримала свою сумку, та поновив рух від АЗС «Укрнафта», в напрямку пр. Шахтобудівників. В ході руху праву руку ОСОБА_10 , в якій вона тримала сумку, було затиснуто між дверцятами, та останній довелося силою висмикнути руку з салону автобусу, а сумка, яку вона тримала в правій руці, залишилась в салоні. Надалі, під час руху автобусу марки «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , не втримавшись на ногах, впала, та її ліва нога потрапила під праве заднє колесо автобусу. В ході руху автобусу водій ОСОБА_9 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустив наїзд правим заднім колесом керованого ним автобусу на пішохода ОСОБА_10 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , отримала тілесні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_9 грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, в якому зазначено: п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої травми лівої гомілки та ступні, здавленої гематоми лівої гомілки з обширним розчавленням м`яких тканин, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Ці тілесні ушкодження перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 25.01.2021 року.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_9 належним чином повідомлявся про дату та час розгляду апеляційної скарги його захисника, шляхом направлення смс-повідомлення (а.п. 232, 233), однак обвинувачений заяв про його особисту участь не подавав, тому колегія суддів вважає за можливе, відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого, однак за участю його захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, прокурора та представника потерпілої, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Доводи захисника про те, що при перегляді в суді першої інстанції відеозапису не видно, що відбувся наїзд транспортного засобу на потерпілу, а тому вказаний відеозапис не може бути доказом винуватості обвинуваченого є безпідставними, оскільки місцевим судом встановлено, що відеозапис з камер спостереження, на якому зафіксовано зупинки та рух автобусу на місці події, узгоджується з показами потерпілої та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , відповідно до яких, автобус після зупинки рушив, хоча потерпіла ОСОБА_10 повністю з нього ще не вийшла, після чого, на крик пасажирів, автобус зупинився та чоловіки допомогли потерпілій зайти у автобус, оскільки потерпіла не могла стати на ногу, хоча до вказаної події потерпіла ОСОБА_10 самостійно виходила з автобусу та жоден зі свідків не зазначав, що у потерпілої були якість проблеми з ходою.

Відповідно до висновку експерта № 101 від 05.04.2021 року, згідно із наданою медичною документацією та об`єктивними даними огляду у ОСОБА_10 виявлене тілесне ушкодження у вигляді важкої травми лівої гомілки ступні, здавлення, гематома лівої гомілки з обширним розчавленням м`яких тканин. Виявлене тілесне ушкодження утворилося від дії тупих твердих предметів (предмету), які діяли за ударно-здавлюючим механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищезазначену область, можливо при наступних фазах автотравми: рухомим колесом транспортного засобу, волочіння, перекочування колеса, волочіння грунту з наступним наїздом колеса транспортного засобу та переїздом (обширна гематома лівої гомілки зі значним розчавленням м`яких тканин). Тілесне ушкодження у вигляді важкої травми лівої гомілки та ступні, здавлення, гематома лівої гомілки з обширним розчавленням м`яких тканин за своїм характером відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день). Враховуючи морфологічні ознаки виявленого тілесного ушкодження, давність його утворення може відповідати даті, вказаній в постанові про призначення судово-медичної експертизи та наданій медичній документації на 25.01.2021 року (а.п. 172-175).

Згідно із протоколом проведення слідчого експерименту від 19.07.2021 року, потерпіла ОСОБА_10 вказала механізм дорожньо-транспортної пригоди, при здійсненні висадки пасажирів навпроти АЗС (а.п. 177-178).

Відповідно до висновку експерта № 240-Д від 20.07.2021 року, враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_10 не виключена можливість їх утворення за обставин та умов, на які вона вказує в ході проведення слідчого експерименту за її участю (як вона виходила з автобусу, яким чином та на яку сторону тіла вона впала, та як були розташовані її нижні кінцівки в момент травми) а.п. 179-180).

Таким чином, покази потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди узгоджуються з висновком експерта № 101, яким встановлено, що утворення виявленого у потерпілої тілесного ушкодження можливе при автотравмі, протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої та висновком експерта № 240-Д, відповідно до якого, не виключена можливість утворення тілесного ушкодження за обставин та умов, на які вказує потерпіла в ході проведення слідчого експерименту за її участю, а тому колегія суддів дійшла висновку, що зазначені докази в повному обсязі підтверджують факт наїзду автобусом, яким керував обвинувачений, на потерпілу.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта № СЕ-19/104-21/7374ТР від 04.03.2021 року є неналежним доказом, оскільки чобіт потерпілої, який був на ній в момент отримання тілесних ушкоджень, був наданий слідчому представником потерпілої лише 03.03.2021 року, є безпідставними, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, а згідно із ч.4 ст.58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

З постанови про визнання речових доказів від 03.03.2021 року (а.п.154) вбачається, що 26.02.2021 року представником потерпілої до поліції було подано клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження лівого чоботу чорного кольору, який знаходився на потерпілій під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.01.2021 року, та 03.03.2021 року було проведено огляд цього чоботу (а.п.152-153), який вказаною постановою був визнаний речовим доказом.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-21/7374-ТР від 04.03.2021 року, на чоботі на ліву ногу ОСОБА_10 , який було надано 03.03.2021 року, наявні пошкодження у вигляді тертя, які утворені в результаті площинного тертя зовнішнього боку по твердій поверхні, що має рельєфну виступаючу структуру (а.п. 157-160), при цьому те, що потерпіла була саме в цьому чоботі під час дорожньо-транспортної пригоди підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 19.07.2021 року, відповідно до якого, потерпіла ОСОБА_10 повідомила, що на той момент на ній були шкіряні чоботи до коліна, чорного кольору, та після наїзду, на лівій частині чоботу утворилися подряпини.

Окрім того, доводи про те, що вказаний чобіт при проведенні експертного дослідження був чистим, хоча за показами свідків на вулиці був дощ та багнюка, є безпідставними, оскільки вказана обставина не є тим істотним порушенням, яке може бути підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом, при цьому, захисник в апеляційній скарзі не зазначає як надання на експертизу чистого чоботу вплинуло на результати проведеної експертизи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду в суді першої інстанції докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та доведеності вини у його вчиненні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому не вбачає причин для скасування вироку суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першоїінстанції врахувавтяжкість вчиненогоним кримінальногоправопорушення,яке відповіднодо ст.12КК Українивідноситься докатегорії нетяжкогозлочину;дані проособу обвинуваченого,який ранішене судимий,працює,на облікуу лікаря-наркологане перебуває,позитивно характеризується,а такождумку потерпілоїщодо призначенняобвинуваченому покарання; обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

У сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 за ч.1ст.286 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.

Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_9 на вирокПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від26грудня 2022року залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4