Рішення

від 20.06.2023 по справі 132/3011/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3011/22

Провадження № 2/132/126/23

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2023 року Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - ГОРДІЄНКО А.М., за участі: позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката ТАРАСЮК О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Калинівка Вінницької області, у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/3011/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Калинівська державна нотаріальна контора Вінницької області про усунення особи від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2022 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 із вказаним позовом, в якому просить усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Калинівка Вінницької області. В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається із 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . За життя, мати склала заповіт, яким заповіла все своє майно онукові ОСОБА_5 , який від прийняття спадщини за цим заповітом, відмовився. Вона та ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Вважає, що відповідач має бути усунена від спадкування у зв`язку із тим, що вона умисно ухилялася від надання спадкодавцеві, а саме своїй бабі ОСОБА_4 допомоги, яка потребувала сторонньої допомоги через свій безпорадний стан, який був зумовлений її похилим віком, оскільки вона не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та відповідного піклування. Позивач вимушена була покинути своє місце проживання в місті Одеса, та переїхати до міста Калинівка, щоб доглядати матір, неодноразово зверталась до ОСОБА_3 за допомогою в телефонному режимі, проте остання ігнорувала такі прохання, та після смерті ОСОБА_4 не приїхала на її поховання. З огляду на це, суд вправі усунути відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ТАРАСЮК О.М. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в ньому.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву, згідно якої просить справу розглянути за її відсутності.

Третя особа - представник Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області в судове засідання не з`явився, її завідувач Василишина Л.В. згідно поданого листа, просить розглянути справу за відсутності представника нотаріальної контори.

Заслухавши вступне слово позивача та його представника, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу для задоволення цивільного позову, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно частин першої, другої статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно частини першої, п`ятої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

За статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Калинівка Калинівського району Вінницької області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28.11.2019 року Калинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

За життя, ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений 05.06.2018 року приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1069, згідно якого заповіла належне їй на праві власності майно своєму онукові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За приписами частини першої статті 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З матеріалів справи слідує, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак строк для прийняття спадщини відповідно до правил частини першої статті 1270 ЦК України мав бути до 11.05.2020 року (шість місяців).

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 , від прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї баби ОСОБА_4 відмовився, подавши на адресу Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області відповідну письмову заяву, яка зареєстрована 09.04.2020 року за № 488 (індекс 646/02-14).

У зв`язку з тим, що строк для прийняття спадщини на момент відмови від прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5 , був менший трьох місяців, то відповідно до частини другої статті 1270 ЦК України, строк на прийняття спадщини подовжився в силу закону до 09.07.2020 року (на три місяці).

З витребуваних матеріалів спадкової справи № 36/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , встановлено, що 22.04.2020 року до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулась її донька - ОСОБА_2 , яка була зареєстрована 22.04.2020 року за № 510 (індекс 681/02-14). В даній заяві, ОСОБА_2 повідомила, що окрім неї є спадкоємець за правом представлення відповідно до вимог статті 1266 ЦК України, а саме онука померлої - ОСОБА_7 , батько якої, син померлої - ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявою від 26.05.2020 року ОСОБА_2 попросила Калинівську державну нотаріальну контору Вінницької області довести до відома ОСОБА_7 про відкриття спадщини після смерті її баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

26.05.2020 року за вих.№ 352/02-14 Калинівська державна нотаріальна контора Вінницької області надіслала на адресу ОСОБА_7 лист, в якому повідомила про наявність спадкової справи, заведеної після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її право на звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини, як спадкоємицею за законом відповідно до вимог статті 1266 ЦК України, в зв`язку із тим, що її батько, син померлої - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , має право на частку в спадщині.

15.06.2020 року до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області надійшла заява ОСОБА_7 про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрована за № 729.

З урахуванням положень частини другої статті 1270 ЦК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , в межах строку, визначеного законом.

Ці заяви, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не відкликали, а тому прийняли спадщину залишену після смерті ОСОБА_4 .

28.11.2022 року ОСОБА_2 звернулась до Калинівського районного суду Вінницької області із вказаним позовом, в якому просить усунути ОСОБА_9 від права на спадкування на підставі частини 5 статті 1224 ЦК України.

Підстави усунення від права на спадкування передбачені статтею 1224 ЦК України, зокрема, відповідно до її частини третьої не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до частини шостої статті 1224 ЦК України положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17, від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20, від 31 травня 2022 року у справі № 323/288/21, від 16 березня 2023 року у справі № 185/6281/21.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 березня 2020 року в справі № 133/1625/18, від 19 червня 2019 року в справі № 491/1111/15-ц від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц.

Правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року в справі № 467/350/21.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В порушення положень норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів позивачем ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів ухилення відповідача ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві ОСОБА_4 допомоги при можливості її надання, перебування останньої в безпорадному стані та існування у неї потреби в допомозі безпосередньо від відповідача, яка, у свою чергу, умисно, свідомо ухилялася від надання такої допомоги.

Так, потреба у постійному сторонньому догляді за спадкодавцем не підтверджена жодними медичними документами.

Належних доказів, які б підтверджували винну поведінку відповідача, та які б свідчили, що спадкодавець дійсно потребувала додаткової постійної допомоги саме від відповідача у зв`язку з її безпорадним станом, зверталася за допомогою до відповідача, а остання відмовила у наданні такої допомоги, суду не надано.

До пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , суд відноситься критично, оскільки їх покази поза розумним сумнівом не доводять обставин, які мають значення для справи.

Сам факт того, що відповідач не відвідувала спадкодавця, не брала участі у її похованні, не несе витрат по оплаті комунальних послуг по утриманню спадкового майна, не є підставою для усунення її від права на спадкування.

Посилання позивача на нотаріальну заяву відповідача від 28.01.2023 року, згідно якої вона просить суд розглянути справу за її відсутності, повідомляє, що на спадщину не претендує, оформлювати її не збирається та будь-яких претензій не має, як на підставу для ухвалення рішення про задоволення позову, суд відхиляє, оскільки відповідач у поданій заяві не визнає факт ухилення від надання допомоги спадкодавцеві; не зазначає про визнання нею позову; не конкретизує спадщину, на яку не претендує, та яку оформлювати не збирається, а відтак дана заява не є заявою про визнання позову в розумінні вимог процесуального закону.

Окрім цього, за відсутності доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві, який через свій похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, та відповідно за відсутності правових підстав для застосування судом положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України, ухвалення рішення про задоволення позовних вимог та усунення спадкоємця від права спадкування, буде суперечити закону.

З урахуванням вищевикладеного, даний позов необхідно залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Калинівська державна нотаріальна контора Вінницької області про усунення особи від права на спадкування - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя