Постанова

від 13.06.2023 по справі 921/523/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа №921/523/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Желік М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ланка-2» за вих. № б/н від 12.04.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/1139/23 від 13.04.2023)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 09.03.2023 (суддя Шумський І.П. повний текст рішення складено 17.03.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023(суддя Шумський І.П. повний текст рішення складено 03.04.2023)

у справі№ 921/523/22

за позовом:Приватного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» (надалі ПП «НВО Енергоощадні технології») м. Тернопіль,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ланка-2»

(надалі ТзОВ Агро-Ланка-2), с. Воробіївка, Тернопільська область

простягнення 86 890, 33 грн

за участю учасників справи:

від позивача: Парійчук Ю.Д.

від відповідача: Щербатюк О.Д.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Науково - виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «АгроЛанка-2» про стягнення 133022,64 грн боргу.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність «АгроЛанка-2» на користь Приватного підприємства «Науково - виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» 133 022, 64 грн боргу, 2481,0 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем зерна кукурудзи на зберігання від відповідача; відповідачем здійснено оплату по одному з актів наданих послуг щодо лабораторного аналізу та сушки частини цього зерна; позивачем оформлено податкові накладні по двох актах наданих послуг; відображення ТзОВ «Агро-Ланка-2» за листопад 2019 року у податковій декларації з податку на додану вартість постачання йому послуг позивачем на суму 110852,20 грн, ПДВ від якої складає 22170,44 грн. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем належними доказами підтверджено факт надання послуг, за які відповідач зобов`язаний заплатити позивачеві.

Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 заяву представника ПП «Науково - виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» - адвоката Парійчук Ю.Д. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, які пов`язані із правничою допомогою у справі № 921/523/22 задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «АгроЛанка-2» на користь ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» 24000,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ТзОВ «Агро-Ланка-2» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

В обгрунтування апеляційної скарги на оскаржуване рішення від 09.03.2023 скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник вказує, що відповідно до п. 4.4. договору складського зберігання від 24.10.2019 № 115/2019 розцінки на проведення робіт із насіння соняшника та кукурудзи погоджуються окремо, а у матеріалах справи відсутні докази погодження даних послуг. Також зауважує, що акти приймання-передачі робіт № ОУ-0000330 від 31.10.2019 та № ОУ-0000370 від 30.11.2019 не містять підписів відповідача та доказів надіслання вказаних актів йому. Окрім того, зазначає , що наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні стосуються договору поставки № 76/11/19 від 12.11.2019, а відтак, позивач намагається стягнути кошти за сушіння кукурудзи, яка перебуває у його власності згідно вказаного договору поставки.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.05.2022 справу № 921/523/22 розподілено до розгляду судді доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланка-2" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2023 у справі № 921/523/22, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2023.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Ланка-2» подало апеляційну скаргу від 05.05.2023 на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 (вх. ЗАГС н.б. 01-05/1467/23 від 08.05.2023).

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що представником позивача в судовому засіданні 09.03.2023 зроблено заяву про те, що докази понесення адвокатських витрат будуть подані ним протягом 5- ти днів після ухвалення рішення. Проте, доказів понесення таких витрат саме у даній справі заявник суду першої інстанції не надав ні з вказаною заявою, ні протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду. Окрім того, скаржник зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом саме даної справи у заявленому розмірі, а подані до суду документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача - ПП «Науково-виробниче об`єднання «Енергоощадні технології», у зв`язку з чим заява позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2023 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланка-2" на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 у справі № 921/523/22, та вирішено об`єднати розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ланка-2» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 у справі № 921/523/22 в одне провадження., призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2023.

30.05.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2023 року та відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 по справі № 921/523/22, в яких позивач просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2023 року та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 по справі № 921/523/22 залишити без змін.

Зокрема, позивач вказує, що між позивачем та відповідачем укладено договір складського зберігання від 24.10.2019 № 115/2019, відповідно до якого позивач надавав послуги із зберігання, сушіння зерна та проведення лабораторного аналізу кукурудзи 3 кл 2019 року урожаю. Зазначає, що у матеріалах справи наявні докази отримання зернових культур та подальшого їх зберігання, проведення лабораторного аналізу та послуг сушіння зернових культур, оплати даних послуг згідно акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000330 від 31.10.2019 та рахунку-фактури № СФ-001364 від 31.10.2019, який підписаний обома сторонами та оплачений відповідачем, що безумовно вказує на виникнення зобов`язання між сторонами та узгодження вартості послуг, а подальше ухилення від підписання та оплати послуг згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000370 від 30.11.2019, рахунок-фактура №СФ-001437 від 30.11.2019 свідчить про неналежне виконання умов договору.

Щодо додаткового рішення позивач вважає, що понесені судові витрати на правову допомогу позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, відповідачем не подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а відтак, суд першої інстанції ухвалив повністю законне та обґрунтоване рішення.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

24.10.2019 між Приватним підприємством «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» (надалі зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальність «АгроЛанка-2» (надалі - поклажодавць) укладено договір №115/2019 складського зберігання (надалі договір складського зберігання).Відповідно до п. 1.1 договору поклажодавець зобов`язався передати, а зерновий склад зобов`язався прийняти сільськогосподарську культуру (зерно), яке визначене в п. 1.1.1. договору складського зберігання на зберігання та на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно з п. 1.1.1 договору складського зберігання на відповідальне зберігання приймається зерно по культурах: пшениця, ріпак, горох, соя, кукурудза, ячмінь, ячмінь пивоварений 2019 року врожаю, з граничним строком зберігання до 01.06.2020.

Відповідно до п. 2.1.1 договору зерновий склад зобов`язувався прийняти на відповідальне зберігання у поклажодавця зерно та довести його до показників згідно вимог нормативних документів та контрактів як експортних так і тих, що діють в Україні, зокрема культуру кукурудзи 3 кл. (корм.), для якої у відповідності з діючим договором залікова якість відповідає наступним показникам, з урахуванням довгострокового зберігання відповідно до діючих норм інструкції та ДСТУ, складає: вологість 14%, сміттєва домішка 2%, зернова домішка 10%.

Пунктом 2.1.2 договору встановлено обов`язок зернового складу в погоджених об`ємах, в обумовлені терміни і на умовах, встановлених цим договором, після оплати поклажодавцем послуг, пов`язаних із збереженням зерна, відповідно до встановлених графіків відвантаження, провести передачу зерна поклажодавцю з відвантаженням у наданий автомобільний чи залізничний транспорт, або переоформити на особовий рахунок іншого поклажодавця

Згідно з п. 2.1.4 договору зерновий склад зобов`язаний видати поклажодавцю складський документ, реєстр накладних ЗХС-З та картку аналізу на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання

З матеріалів справи вбачається, що в період з 31.10.2019 по 06.11.2019 позивачем прийнято від відповідача на зберігання зерно кукурудзи у загальній кількості 448 080 кг, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №5 від 31.10.2019, вагою 27980 кг; №6 від 31.10.2019, вагою 27800 кг; №7 від 01.11.2019, вагою 25800 кг; №8 від 01.11.2019, вагою 25680 кг; №9 від 02.11.2019, вагою 25760 кг; №10 від 02.11.2019, вагою 28640 кг; №11 від 02.11.2019, вагою 25700 кг; №12 від 03.11.2019, вагою 28000 кг; №13 від 03.11.2019, вагою 26640 кг; №14 від 04.11.2019, вагою 27800 кг; №15 від 04.11.2019, вагою 26420 кг; №16 від 05.11.2019, вагою 27420 кг; №17 від 05.11.2019, вагою 22460 кг; №19 від 05.11.2019, вагою 26120 кг; №20 від 06.11.2019, вагою 25980 кг.

У вказаних товарно-транспортних накладних зазначено, що поставлене зерно кукурудзи є мокрим.

На виконання умов договору позивачем було проведено лабораторний аналіз кукурудзи 3 класу 2019 року урожаю, переданої ТзОВ "Агро-Ланка-2", про що було складено картки аналізу зерна:№799 від 31.10.2019 щодо партії товару вагою 55780 кг, яка містила вологість 20,5%;№800 від 01.11.2019 щодо партії товару вагою 25800 кг, яка містила вологість 20,5%; №801 від 01.11.2019 щодо партії товару вагою 25680 кг, яка містила вологість 23,3%; №804 від 02.11.2019 щодо партії товару вагою 25700 кг, яка містила вологість 23,4%; №805 від 02.11.2019 щодо партії товару вагою 54400 кг, яка містила вологість 20,5%; №806 від 03.11.2019 щодо партії товару вагою 28000 кг, яка містила вологість 21,3%; №807 від 03.11.2019 щодо партії товару вагою 26640 кг, яка містила вологість 22,7%; №816 від 04.11.2019 щодо партії товару вагою 54220 кг, яка містила вологість 22,9%;№818 від 05.11.2019 щодо партії товару вагою 76000 кг, яка містила вологість 22,5%; №820 від 06.11.2019 щодо партії товару вагою 25980 кг, яка містила вологість 23,8%.

Кожна з вказаних карток містить інформацію, зокрема, про дату відбору зразків, вагу зразка, відправника, вагу партії, отримувача виду зерна та показник вологості.

Копії усіх перерахованих вище складських квитанцій містять відмітку: «погашено».

В матеріалах справи містяться витяги з Реєстру складських документів на зерно кукурудзи 3 класу:

- №5 від 04.01.2023, серії АВ №007646 (щодо складської квитанції: серія БА №755035; поточний номер у реєстрі зернового складу 1244; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»);

- №6 від 04.01.2023, серії АВ №007647 (щодо складської квитанції: серія БА №755036; поточний номер у реєстрі зернового складу 1245; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»);

- №7 від 04.01.2023, серії АВ №007648 (щодо складської квитанції: серія БА №755037; поточний номер у реєстрі зернового складу 1246; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»);

- №8 від 04.01.2023, серії АВ №007649 (щодо складської квитанції: серія БА №755038; поточний номер у реєстрі зернового складу 1247; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»);

- №9 від 04.01.2023, серії АВ №007650 (щодо складської квитанції: серія БА №755050; поточний номер у реєстрі зернового складу 1249; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»);

- №10 від 04.01.2023, серії АВ №007651 (щодо складської квитанції: серія БА №755041; поточний номер у реєстрі зернового складу 1250; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»);

- №11 від 04.01.2023, серії АВ №007652 (щодо складської квитанції: серія БА №755043; поточний номер у реєстрі зернового складу 1252; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»);

- №12 від 04.01.2023, серії АВ №007653 (щодо складської квитанції: серія БА №755062; поточний номер у реєстрі зернового складу 1261; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»);

- №13 від 04.01.2023, серії АВ №007654 (щодо складської квитанції: серія БА №755064; поточний номер у реєстрі зернового складу 1263; дата видачі складського документа 05.11.2019; дата погашення складського документа в основному реєстрі 13.11.2019; ознака застави зерна не заставлено; власник складського документа ТОВ «Агро-Ланка-2»).

Позивач стверджує, що вказані документи свідчать про факт прийняття на зберігання позивачем зерна (кукурудзи)( т.1 а. с. 148-156).

У пункті 2.1.5 договору складського зберігання визначено, що з метою забезпечення якісного збереження зерна, зерновий склад приймає на себе зобов`язання, без додаткового узгодження з поклажодавцем, здійснювати протягом усього строку зберігання додаткові оздоровчі заходи (доробку), що може призводити до покращення якісних показників зерна, у зв`язку з чим поклажодавець зобов`язаний визнавати втрати зерна у вазі, внаслідок такого покрашення якості зерна.

Згідно з п. 2.1.6 договору складського зберігання зберігач повинен зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі та виконувати підробку зерна в потоці, очищення, сушку зерна з метою збереження його якості. Під час технологічного процесу (переміщення, надходження в елеватор та інше) в зв`язку з травмуванням зерна, у вазі зерна збільшуються зернові домішки на 1- 3%. При проведенні сушіння зерна кукурудзи вологістю більше 25% та подальшому його зберіганні можливе збільшення зернової домішки (битого зерна) від початкового показника

Відповідно до п. 2.2.11 договору поклажодавець погоджується, що у разі виникнення необхідності зерновий склад проводить сушку або доробку зерна. Об`єми послуг з сушки та/або доробки визначаються, виходячи з фактичної якості зерна та залікової якості на даний вид зерна. Якість зерна визначається на підставі аналізів, проведених атестованою лабораторією зернового складу. Сушіння зерна здійснюється відповідно до діючих норм та інструкцій. Очистка зерна здійснюється до проведення його сушіння відповідно до технологічного процесу зернового складу.

Відповідно до п.2.1.1. договору стандартні, якісні показники вологості для зернової культури кукурудзи 3 кл. (корм.) становлять 14, 0 %.

Після прийняття зерна кукурудзи згідно вказаних ТТН та проведення лабораторного аналізу зерна, ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» були видані ТзОВ «АгроЛанка-2» складські квитанції на зерно,які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.93-97).

У п. 4.4 договору складського зберігання сторонами у двосторонньому порядку обумовлено, що надані зерновим складом послуги оплачуються у відповідності з такими базовими тарифами (цінами), враховуючи податок на додану вартість (ПДВ), зокрема, вартість послуги з сушки (зменшення вологості), на один тонно/процент ріпака, гірчиці, сої, ячменю пивовареного, кукурудзи складає 54 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 2.1.5. та 2.2.11 договору здійснив сушку кукурудзи для зменшення показника вологості зерна, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000330 від 31.10.2019, рахунком-фактурою №СФ-001364 від 31.10.2019 на загальну суму 17069,27 грн з ПДВ, з яких: вартість сушіння кукурудзи складає 14059,39 грн без ПДВ; вартість лабораторного аналізу кукурудзи 165 грн; ПДВ 2844,88 грн.

Факт оплати послуг за вказаним актом підтверджується платіжним дорученням № 32 від 15.11.2019, згідно з яким ТзОВ «АгроЛанка-2» перераховано ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» кошти в сумі 17069,27 грн, з призначенням платежу: «оплата за лабораторний аналіз та сушіння кукурудзи згідно рахунку № СФ-001364 від 31.10.2019, ПДВ 20% - 2844,88 грн». Дана обставина підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» №5-71/19/960/2022 від 15.12.2022.

Окрім того, в матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000370 від 30.11.2019, згідно з яким ТзОВ «Агро-Ланка-2» (замовник) та ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» (виконавець) склали акт про те, що виконавцем були проведені (надані послуги) з сушіння кукурудзи та лабораторного аналізу кукурудзи на загальну суму 133 022,64 грн з ПДВ, з яких: вартість сушіння кукурудзи складає 109367,20 грн без ПДВ; вартість лабораторного аналізу кукурудзи 1485 грн; ПДВ 22170,44 грн.

Наявна у матеріалах справи копія акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000370 від 30.11.2019 не містить підпису зі сторони відповідача.

Вказаний акт є фактично предметом спору у даній справі, оскільки відповідач заперечує надання послуг позивачем по вказаному акту.

Окрім того, в матеріалах справи міститься договір поставки №76/11/19 від 12.11.2019, укладений між ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» (надалі-покупець) та ТзОВ «АгроЛанка-2» (надалі - продавець) , згідно з п. 1.1 якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити зерно або олійні культури українського походження урожаю 2019 року (надалі - товар) насипом на умовах, передбачених даним договором. Культура та клас товару визначається в додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Сторонами оформлено видаткову накладну № 2/11/19 від 13.11.2019 на поставку товару зерна кукурудзи, в кількості 361,179 т загальною вартістю 1 325 529,82 грн з ПДВ (1104608,18 грн без ПДВ) (т.1.а.с. 85).

Позивач вважає, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги щодо сушіння зернових культур кукурудзи відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000370 від 30.11.2019, рахунком-фактурою №СФ-001437 від 30.11.2019 на загальну суму 133 022,64 грн з ПДВ.

З метою досудового регулювання спору позивачем направлена претензія від 27.06.2022 відповідачу, в якій позивач просить сплатити суму боргу в розмірі 133 022,64 грн, який виник на підставі договору складського зберігання зерна.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Оскільки ТОВ «Агро-Ланка-2» взятих на себе зобов`язань щодо оплати послуг згідно акту №ОУ-0000370 від 30.11.2019 не виконало, дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення 133022,64 грн боргу в судовому порядку.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами було укладено договір складського зберігання від 24.10.2019 №115/2019, який за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів складського зберігання та надання послуг.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч.ч. 3,4 ст. 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

У ч.1 ст.961 ЦК України зазначено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Згідно з ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 3, 8 статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» № 37-IV від 04.07.2002 передбачено, що при прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Відповідно до ч.1 ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Як зазначалося вище, у п.п. 2.1.5, 2.1.6 договору складського зберігання від 24.10.2029 зерновий склад (позивач) зобов`язався не тільки зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі, але і з метою забезпечення якісного збереження зерна проводити додаткові оздоровчі заходи - виконувати підробку зерна в потоці, очищення, сушку зерна з метою збереження його якості.

У п. 4.4 договору складського зберігання сторонами у двосторонньому порядку обумовлено, що надані зерновим складом послуги оплачуються у відповідності з такими базовими тарифами (цінами), враховуючи податок на додану вартість (ПДВ), зокрема вартість послуги з сушки (зменшення вологості), на один тонно/процент ріпака, гірчиці, сої, ячменю пивовареного, кукурудзи складає 54 грн.

Як встановлено судами, позивач здійснив сушку зерна кукурудзи, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000330 від 31.10.2019, рахунок-фактура №СФ-001364 від 31.10.2019 на загальну суму 17069,27 грн з ПДВ.

Відповідач оплатив дані послуги без жодних зауважень згідно тарифів, встановлених п. 4.4. договору (54 грн на один тонно/процент).

Таким чином, сторони шляхом вчинення конклюдентних дій погодили вартість послуг згідно з договором.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що сторони не узгодили у відповідності до п. 4.4. договору, що розцінки на проведення робіт із сушіння кукурудзи погоджуються окремо, оскільки відповідач оплатив раніше виставлений рахунок за надані послуги за ціною 54 грн на один тонно/процент.

Щодо акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000370 від 30.11.2019, згідно з яким ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» , як виконавцем, були проведені (надані послуги) з сушіння кукурудзи та лабораторного аналізу кукурудзи для ТзОВ «Агро-Ланка-2», як замовника, на загальну суму 133 022,64 грн з ПДВ, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Наявна у матеріалах справи копія акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000370 від 30.11.2019 не містить підпису зі сторони відповідача.

Твердження відповідача про те, що послуги позивачем по вказаному акту не надавалися, оскільки товар було отримано на підставі договору поставки №76/11/19 від 12.11.2019, укладеного між ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» (покупець) та ТзОВ «АгроЛанка-2» (продавець), не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Відповідач у відзиві на позов від 17.11.2022 (т.1 а.с.74-77) зазначає, що на виконання умов договору поставки від 12.11.2019 ТзОВ «Агро-Ланка-2» поставило ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» кукурудзу, що підтверджується видатковою накладною №2/11/19 від 13.11.2019 та товарно-транспортними накладними №5 від 31.10.2019, №6 від 31.10.2019, №7 від 01.11.2019, №8 від 01.11.2019, №9 від 02.11.2019, №11 від 02.11.2019, №12 від 03.11.2019, №13 від 03.11.2019, №14 від 04.11.2019, №15 від 04.11.2019, №16 від 05.11.2019, №17 від 05.11.2019, №19 від 05.11.2019, №20 від 06.11.2019.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наведені відповідачем товарно-транспортні накладні, згідно з якими, за твердженням відповідача здійснювалось перевезення зерна кукурудзи на виконання умов договору поставки, є тими самими ТТН, на підставі яких здійснювалася передача зерна позивачу по договору складського зберігання, тобто, зерно кукурудзи передавалося ще до укладення договору поставки.

Вартість послуг з лабораторного аналізу зерна (проведеного позивачем під час приймання кукурудзи від відповідача) та послуг з сушки отриманого на зберігання зерна (проведених з метою виконання умов п. 4.4 договору складського зберігання) включена позивачем до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000330 від 31.10.2019 на суму 17069,27 грн з ПДВ та №ОУ-0000370 від 30.11.2019 на суму 133022,64 грн з ПДВ.

Факт надання послуг згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000370 від 30.11.2019 також підтверджується іншими доказами, зокрема податковими накладними 107/1 від 31.10.2019 і № 65/1 від 30.11.2019.

Окрім того, на вказані господарські операції ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» було видано ТзОВ «АгроЛанка-2» податкові накладні №107 від 31.10.2019 та №65 від 30.11.2019. Вищевказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.11.2019 та 12.12.2019 відповідно, підтвердженням чого являються відповідні квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до відповіді Головного управління ДПС у Тернопільській області №394/6/19-00-04-05/867 від 12.01.2023, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за період жовтень 2019 року позивачем 14.11.2019 зареєстровано в ЄПРН податкову накладну №107 від 31.10.2019 на суму 17069,27 грн (у т.ч. ПДВ 2844,88 грн) на користь ТОВ «Агро-Ланка-2», а за період листопад 2019 року 12.12.2019 зареєстровано в ЄПРН податкову накладну №65 від 30.11.2019 на суму 133022,64 грн (у т.ч. ПДВ 22170,44 грн) на користь ТОВ «Агро-Ланка-2».

Вказаного факту відповідачем не спростовано та оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до постанови ОП КГС ВС від 03.06.2022 у справі № 922/115/19, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дані як постачальника та і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, про те, що наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні про поставку зерна кукурудзи стосуються договору поставки, оскільки поставка зерна кукурудзи мала місце ще до укладення договору поставки, а факт зберігання зерна, надання послуг підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Відтак, позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт надання послуг, а відповідач зобов`язаний сплатити дані кошти на користь позивача. Сам факт не підписання акту приймання-передачі відповідачем свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків згідно договору, а не відсутністю факту надання послуг.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Виходячи із змісту ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України).

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження понесених витрат позивач долучив договір про надання професійної правничої допомоги (надалі «договір»), акт виконання робіт від 10.03.2023; квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 24.10.2022; докази направлення заяви з додатками іншій стороні у справі.

У акті виконаних робіт від 10.03.2023 наведено опис робіт (наданих послуг), згідно якого до витраченого адвокатом часу тривалістю 24 год. віднесено: ознайомлення, детальне вивчення та аналіз проблеми клієнта тривалістю 2 год., вартістю 2000 грн; усна та письмова юридична консультація з посилання на норми права тривалістю 2 год., вартістю 2000 грн; правова робота з контрагентом клієнта, способом досудового врегулювання спору тривалістю 2 год., вартістю 2000 грн; вивчення судової практики та проведення юридичного аналізу судових справ тривалістю 2 год., вартістю 2000 грн; підготовка претензії тривалістю 2 год., вартістю 2000 грн; вироблення правової позиції по даній справі тривалістю 2 год., вартістю 2000 грн; підготовка позовної заяви та справи до розгляду в господарському суді тривалістю 2 год., вартістю 2000 грн; представництво та захист інтересів клієнта в судовому процесі тривалістю 7 год., вартістю 7000 грн; підготовка процесуальних документів в процесі судового розгляду тривалістю 3 год., вартістю 3000 грн, загальною вартістю 24000 грн.

Згідно з ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом; 3) обсягом наданих послуг; 4) ціною позову та значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.6, .7 та ч.9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.5 та ч.6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справах № 910/429/21, № 921/221/21.

Аналізуючи акт приймання-передачі робіт, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що правова робота з контрагентом клієнта, способом досудового врегулювання спору тривалістю 2 год та підготовка претензії тривалістю 2 год є фактично однаковими послугами та дублюють одна одну. Вивчення судової практики та проведення юридичного аналізу судових справ тривалістю 2 год., розроблення правової позиції по даній справі тривалістю 2 год., є також фактично однаковими послугами. Окрім того, вказані послуги не можуть вважатись видом професійної правничої допомоги, оскільки адвокат, виходячи зі змісту пункту 4 частини першої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності зобов`язаний самостійно підвищувати свій професійний рівень, а не аналізувати законодавство і судову практику на підставі договору безпосередньо при наданні правової допомоги клієнту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає надмірно завищеним час на підготовку позовної заяви, яка майже аналогічна претензії, якою позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку.

Зважаючи на викладене вище т,а приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі 24 000 грн буде суперечити принципу справедливому розподілу таких витрат, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, зменшивши судові витрати, на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, які підлягають стягненню з відповідача до 12 000,00 грн, що, на думку суду, відповідає критеріям розумності та пропорційності.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду від 09.03.2023 у даній справі є обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга ТзОВ «Агро-Ланка-2» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду від 03.04.2023 підлягає частковому скасуванню із ухваленням нового, в якому із відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, понесені на правову допомогу у сумі 12 000 грн.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм ст. 277 ГПК України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2023, судовий збір за її подання згідно статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ланка-2» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2023 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.03.2023 у справі № 921/523/22 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ланка-2» на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області задовольнити частково.

4. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 у частині стягнення судових витрат, понесених на правову допомогу, в розмірі 12 000 грн, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити ПП «Науково виробниче об`єднання «Енергоощадні технології» в їх задоволенні.

5. В решті додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2023 залишити без змін.

6. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

8.Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 22.06.2023.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Суддів Г.Т. Кордюк

М.Б. Желік