Постанова

від 15.06.2023 по справі 499/948/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5929/23

Справа № 499/948/14-ц

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 499/948/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/5929/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідачі 1) Бузинівська сільська рада Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 ,

- заявник - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про поворот виконання рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою адвоката Громадського Олексія Васильовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Погорєлова І.В. 03 квітня 2023 року, про поворот виконання рішення суду,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст вимог

У березні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеною заявою, в якій просить суд в порядку повороту виконання рішення: 1) визнати недійсним та скасувати запис 16642774 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за ОСОБА_1 на 49/100 часток одноповерхових кам`яних нежитлових будівель та споруд за адресою - АДРЕСА_1 ) визнати недійсним та скасувати запис 27624562 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за ОСОБА_4 на 49/100 часток одноповерхових кам`яних нежитлових будівель та споруд за адресою - АДРЕСА_2 ) визнати недійсним договір дарування 49/100 часток одноповерхових кам`яних нежитлових будівель та споруд за адресою - АДРЕСА_3 , укладений 23.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І. та зареєстрований в реєстрі за №2083.

ОСОБА_3 у заяві про поворот виконання рішення суду посилається на ту обставину, що рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно. Підставою визнання права власності був нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказаним рішенням за останнім визнано право власності на 49/100 частин одноповерхової кам`яної нежитлової будівлі та споруд, яка складається з механізованого току та ЗАВ-40 VI, розташованого в АДРЕСА_3 «з».

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.03.2022 року дане рішення суду скасоване, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В подальшому, ухвалою Верховного суду від 01.08.2022 року у відкриті касаційного провадження по даній справі за скаргою ОСОБА_1 було відмовлено.

У 2018 році ОСОБА_1 подарував громадянці ОСОБА_4 49/100 частин одноповерхової кам`яної нежитлової будівлі та споруд, яка складається з механізованого току та ЗАВ-40 VI, розташованого в АДРЕСА_3 «з», та відповідне право власності було зареєстроване в реєстрі.

Заявник вказує, що у зв`язку із скасуванням рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року та відмовою у задоволені позову ОСОБА_1 , враховуючи що відповідач ОСОБА_2 ніколи не володів 49/100 частин вказаного об`єкту, є необхідність у повернені сторін даної справи в попереднє становище, а саме - право власності на частку в об`єкті нерухомості, що була спірною, має бути повернуто у власність ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 227 - 229).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2023 року задоволено частково вищевказану заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення.

Визнано недійсною державну реєстрацію та припинено запис №16642774 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за ОСОБА_1 на 49/100 часток одноповерхових кам`яних нежитлових будівель та споруд за адресою - АДРЕСА_3 .

В задоволені іншої частини заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою апеляційного суду фактично ОСОБА_3 було надано статус відповідача у даній справі, однак не залучено до участі через відсутність такого права (на залучення належного відповідача). З наведеного слідує, що ОСОБА_3 , у розумінні ч. 9 ст. 444 ЦПК України, є належним суб`єктом для звернення до суду першої інстанції з заявою про поворот виконання рішення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 28.03.2022 року, яка набрала чинності. Отже заява про поворот виконання рішення підлягає задоволенню частково, а саме - в межах поновлення становища сторін до винесення скасованого рішення.

Суд позбавлений можливості вирішити питання про визнання недійсним договору дарування від 23.08.2018 року та скасування запису про державну реєстрацію права власності за даним договором, що призведе до виходу за межі повноважень при розгляді зазначеної категорії заяви, оскільки дане питання ні при винесені рішення судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду предметом позову не було та судами не вирішувалося.

Суд роз`яснив заявнику, що питання що стосуються вчинення подальших правочинів на підставі скасованого рішення суду необхідно вирішувати в рамках позовного провадження з вибором належного способу захисту (Т. 1, а. с. 243 - 247).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній сказі адвокат Громадський Олексій Васильовича, діючий від імені ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує на те, що відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року останній не зобов`язував здійснювати державну реєстрацію та вчиняти запис №16642774 про право власності за ОСОБА_1 . Вказане виключає можливість допускати поворот виконання та визнання недійсною державної реєстрацію і запис; 2) оскільки позивач при виконанні рішення суду не отримував ані майна, ані грошей поворот виконання у даному випадку не може бути допущений; 3) судом не було враховано, що заяву про поворот виконання рішення суду може лише сторона по справі, а ОСОБА_3 не має статусу відповідача (Т. 2, а. с. 2 - 3).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Громадського Олексія Васильовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2023 року про поворот виконання рішення суду (Т. 2, а. с. 10 - 10 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.05.2023 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 11).

У судовому засіданні адвокат Ситник О.П., діючий від імені ОСОБА_3 , просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Громадського О.В., діючого від імені ОСОБА_1 , підглядає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно було задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 49/100 частин одноповерхової кам`яної нежитлової будівлі та споруд, яка складається із механізованого току та ЗАВ-40 VІ, розташованого в АДРЕСА_3 з. Зазначено, що рішення є підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та внесення відповідних змін до технічної документації 49/100 частин одноповерхової кам`яної нежитлової будівлі та споруд, яка складається із механізованого току та ЗАВ-40 VІ, розташованого в АДРЕСА_3 «з».

Відповідно до копії договору дарування від 23.08.2018 року, який зареєстровано в реєстрі за №2083 та посвідчено приватним нотаріусом, ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у власність належну дарувальнику на праві приватної спільної часткової власності 49/100 часток одноповерхових кам`яних нежитлових будівель та споруд в АДРЕСА_3 , які в цілому складаються з механізованого току під літ. А, загальною площею 5 463,7 кв. м., та ЗАВ-40 VI. Зі змісту даного договору також вбачається, що відчужувані 49/100 часток належать дарувальнику. ОСОБА_1 на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року (справа №499/948/14-ц) зареєстрував право власності 28.09.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису права власності (16642774).

30.11.2021 року ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення, оскільки останньому згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.12.2011 року належить на праві власності 3/4 частини одноповерхової кам`яної нежитлової будівлі та споруд, розташованої в АДРЕСА_3 .

28.03.2022 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 16.03.2023 року 49/100 частки одноповерхових кам`яних нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5 463,7 кв. м., за адресою - АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності, на підставі договору дарування від 23.08.2018 року за №2083, належить ОСОБА_4 , номер відомостей про речове право 27624562.

По справі виникли правовідносини щодо повороту виконання рішення суду.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для здійснення поворотувиконання рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 листопада 2014 року.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до ст. 444 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання.

Настання повороту виконання можливе у разі:

- одержання позивачем (стягувачем) майна або грошових сум у порядку виконання рішення суду;

- скасування такого рішення і закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, або відмова у задоволенні позову чи заміна рішення шляхом задоволення позову в меншому розмірі, або скасування рішення з поверненням справи на новий розгляд, при якому позовні вимоги у меншому розмірі чи має місце відмову у їх задоволенні.

В порядку повороту виконання відповідачеві повертається все стягнуте з нього за скасованим рішенням (гроші, певні речі) у повному обсязі. Поворот виконання допустимий лише у обсязі безпідставно отриманого за скасованим рішенням.

Аналізуючи норми процесуального права щодо повороту виконання рішення суду, слід виходити, що таке може бути застосовано належним судом якщо буде встановлено, щорішення суду було виконано до його скасування.

Отже, за умови якщо питання про поворот виконання рішення суду не вирішувалось судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, чинне законодавство встановлює єдину можливість вирішення цього питання судом першої інстанції (чи іншим судом, в якому перебуває справа) стосовно рішення, яким з відповідача стягнуто певне майно.

Як визначено у ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Як зазначив Конституційний Суд у рішенні від 02.11.2011 у справі №13-рп/2011, поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вище стоячим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 січня 2018 року (справа №203/2612/13-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 49/100 частин одноповерхової кам`яної нежитлової будівлі та споруд, яка складається із механізованого току та ЗАВ-40 VІ, розташованого в АДРЕСА_3 з. Зазначено, що рішення є підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та внесення відповідних змін до технічної документації 49/100 частин одноповерхової кам`яної нежитлової будівлі та споруд, яка складається із механізованого току та ЗАВ-40 VІ, розташованого в АДРЕСА_3 «з» .

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.03.2022 року було задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_3 .. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

На підставі договору дарування від 23.08.2018 року, який зареєстровано в реєстрі за №2083 та посвідчено приватним нотаріусом, ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у власність належну дарувальнику на праві приватної спільної часткової власності 49/100 часток одноповерхових кам`яних нежитлових будівель та споруд в АДРЕСА_3 , які в цілому складаються з механізованого току під літ. А, загальною площею - 5463,7 кв. м., та ЗАВ-40 VI. Зі змісту даного договору також вбачається, що відчужувані 49/100 часток належать дарувальнику. Тобто ОСОБА_1 на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04.11.2014 року (справа №499/948/14-ц) зареєстрував право власності 28.09.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису права власності 16642774.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року№ 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Тобто,поворот виконаннярішення можливийза будь-якимисправами,але занаявності такихумов:1)щоб позивачотримав відвідповідача впорядку виконаннярішення майночи гроші;2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

Таким чином поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

З вищезазначеного суд робить висновок, що інститут повороту виконання рішення суду насамперед необхідний та регулює відносини, у разі якщо в інший спосіб не можливо повернути в попередній стан правовідносини, які були вирішені скасованим судовим рішенням.

На відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав поширюється дія ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 п. 1, п. 2 ст. 2 наведеного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 16.07.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 п. 9 ст. 27 вказаного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, виходячи з положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій чітко законодавцем зазначено, що в разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав на підставі відповідної заяви.

Отже, право власності за ОСОБА_1 на 49/100 частин одноповерхової кам`яної нежитлової будівлі та споруд, яка складається із механізованого току та ЗАВ-40 VІ, розташованого в АДРЕСА_3 з, було визнано рішенням Іванівського районного суду Одеської області, що стало підставою для подальшої реєстрації.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28.03.2022 року було скасовано рішення, що стало підставою для визнання права власності на спірне майно.

Таким чином, поворот виконання судового рішення є способом захисту майнових правсторони, який не може бути застосований шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів.

Таким чином,заява ОСОБА_3 про поворотвиконання судовогорішення невідповідає засвоєю природою визначенню повороту виконання судового рішення, наведеному в рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 та приписам ст. 444 ЦПК України. Тому висновки суду першої інстанції про те, що поворот виконання рішення суду з наведених ОСОБА_3 підстав допускається є помилковими.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормиправа,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Громадського Олексія Васильовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо повороту виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вищенаведеної заяви ОСОБА_3 про поворот виконання судового рішення за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Громадського Олексія Васильовича, діючого від імені ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2023 року про поворот виконання рішення суду - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про поворот виконання рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 03 липня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова