Ухвала

від 03.07.2023 по справі 916/2180/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

03 липня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2180/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.;

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Винзавод «Комсомолець», м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року, суддя Литвинова В.В.

по справі №916/2180/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод", Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЇРОВО ВАЙНЕРІ", Одеська область, Одеський район, смт. Авангард

про стягнення 46 307 982,20 грн.,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Винзавод «Комсомолець» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2180/22.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2180/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Ярош А.І., Принцевська Н.М. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Винзавод «Комсомолець» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2180/22 залишено без руху з мотивів відсутності належних доказів сплати судового збору, запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки.

02.05.2023 року вищезазначену ухвалу суду апеляційної інстанції було направлено засобами поштового зв`язку на адресу Приватного акціонерного товариства «Винзавод «Комсомолець», яка ним самостійно вказана в апеляційній скарзі, а саме: пр-т Маршала Жукова, 103, м. Одеса, 65104. Вказана адреса є дійсною юридичною адресою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Також, вказана ухвала направлялась на електронну адресу скаржника, яка ним самостійно вказана в апеляційній скарзі, а саме: komsomolets04082010@gmail.com.

09.06.2023 року поштове відправлення на офіційну адресу скаржника повернулось на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не врученим з поміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Водночас, станом на 03.07.2023 року, тобто більше ніж за місяць з моменту винесення відповідної ухвали від скаржника до суду не надійшло жодних заяв чи клопотань про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Тобто, відповідно до зазначених приписів чинного процесуального кодексу, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала скаргу у встановлений строк, виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо ж особа, яка подала апеляційну скаргу, в установлений судом апеляційної інстанції строк, не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків, така апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

За змістом наведених норм закону повернення заяви (в тому числі й апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали суду, але ухилилась від виконання вимог, зазначених у ній.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а судове рішення врученим.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

В даному випадку, скаржником в апеляційній скарзі самостійно було вказано адресу його реєстрації, на яку й було направлено вищезазначену ухвалу суду, будь-яких заяв про зміну адреси скаржником не подавалось. До того ж з поштового конверту вбачається, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Судова колегія, зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також, матеріали справи містять звіт про відправку елетронного листа з копією ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 року на електронну адресу відповідача від 02.05.2023 року.

З огляду на викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення скаржника про залишення його апеляційної скарги без руху, при цьому сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою скаржника щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу та свідчить про його недобросовісне відношення до своїх процесуальних прав та обов`язків,

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень", у відповідності до ч. 1, 3 ст. 4 якого судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Тобто, скаржник, проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, п. 25, Серія А № 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року).

Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. п. 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки Європейського суду з прав людини, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" та "Трух проти України").

За приписом ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, апелянт повинен проявляти зацікавленість щодо поданої ним апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до загальних норм процесуального Кодексу права та обов`язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд, а й обов`язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.

Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

За таких умов, поведінка Приватного акціонерного товариства «Винзавод «Комсомолець» не може бути розцінена як добросовісна, а її право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції таким, що підлягає захисту.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що у встановлений судом термін та в розумний строк, відповідно до чинного законодавства Украйни, недоліки апеляційної скарги не були усунені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, тобто, добросовісна сторона за умови виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху не позбавлена можливості подати повторно апеляційну скаргу на захист своїх прав. Інша поведінка за певних обставин може свідчити про зловживання особою своїми правами.

Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Повернути без розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Винзавод «Комсомолець» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2180/22 на 16 арк.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 16 аркушів.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді А.І. Ярош

Н.М. Принцевська