Постанова

від 03.07.2023 по справі 922/282/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/282/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Слободін М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" (вх. №1052Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 01.05. 2023 року у справі №922/282/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Погорелова О.В.), повний текст якого складено 01.05.2023 року

за позовом Малого приватного підприємства "Агросервіс", с. Шевченкове Перше до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод", смт. Близнюки про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.05.2023 року у справі №922/282/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" на користь Малого приватного підприємства "Агросервіс" 49 824,18 грн. - основного боргу, 10 993,47 грн. - інфляційних втрат та 2684,00 грн. - судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.05.2023 року у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Одночасно, апелянт посилаючись на положення ст. 256 ГПК України, просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" (вх. №956 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.05.2023 у справі №922/282/23 повернуто заявнику, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга відповідачем було подана 16.05.2023 року до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області після набрання чинності функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС (05.10.2021 року).

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Відповідач не виконав умови п. 6.3.1 договору щодо передоплати, що є доказом того, що продовження правочину не відповідало його внутрішній волі, але позивач здійснив дії, які не були обов`язкові для нього, порушивши умови договору, отже правочин щодо надання послуг є недійсним.

Доказів того, що договір від 20.11.2021 року є припиненим або змінювався матеріали справи не містять, отже за надані послуги зібраний врожай соняшнику позивач забирав собі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" на рішення господарського суду Харківської області від 01.05.2023 року у справі; призначено розгляд справи №922/282/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" на рішення господарського суду Харківської області від 01.05.2023 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/282/23; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 01.05.2023 року у справі №922/282/23 до розгляду апеляційної скарги.

06.06.2023 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/282/23 (вх.№6444).

28.06.2023 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання (вх. № 7515), яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просить здійснювати апеляційний розгляд з викликом сторін, в обґрунтування якого вказує на те, що представники позивача ухиляються від документального підтвердження факту передачі врожаю зібраного за договором № 20/11-21 від 20.11.2021 року відповідачу, як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, висуваючи надумані твердження про його передачу.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

За змістом ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Так, предметом оскарження в даному випадку є рішення місцевого господарського суду про стягнення заборгованості за договором про надання послуг зі збирання врожаю, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Належних та достатніх доказів необхідності перегляду оскаржуваного рішення у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи апелянтом не надано, наведені заявником доводи щодо необхідності проведення судового засідання поза порядком письмового провадження виходять за межі предмету розгляду справи.

Крім того, в умовах строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України, розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін може покласти додаткову небезпеку загрози учасників судового процесу.

Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі Axen v. Germany, заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції надає учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників, отже підставами апеляційного перегляду є саме апеляційна скарга заявника, в межах доводів та вимог якої і здійснюється розгляд справи, відповідно до вимог ст. 269 ГПК України.

Таким чином, правові підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

30.06.2023 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7620), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого останній вказує на те, що насіння соняшника, який зібрано на підставі договору було передано відповідачу; будь-які заяви щодо недійсності договору, відсутності потреби збирати врожай, при відсутності предоплати були врегульовані актом виконаних робіт, який підписаний сторонами.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

20.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" (замовник, відповідач) та Малим приватним підприємством "Агросервіс" (виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг зі збирання врожаю №20/11-21, відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується надати послуги по збиранню врожаю соняшника власною технікою, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість в порядку та на умовах, визначених договором. Послуги надаються на площу, що не може складати менше 45 га. Строк надання послуг обчислюється з дати підписання договору, та закінчується строком його дії, але не пізніше грудня 2021 року. Фактом виконання умов договору сторонами вважається підписання сторонами акту виконаних робіт, який є невід`ємною частиною договору.

Вартість послуг зазначених у п. 2.1 договору, визначається за домовленістю сторін, обчислюється в українських гривнях та фіксується як 922,67 грн. за один гектар площі зібраного врожаю без урахування ПДВ. Сума договору складає добуток значень ціни за гектар та їх кількості без урахування ПДВ, а саме: 41520,15 грн.

Акт виконаних робіт підписується сторонами по факту виконаних робіт. Фактом виконання робіт вважається фактичне збирання врожаю на площі, гарантованій замовником у п. 1.2 договору.

Оплата наданих послуг здійснюється за наступним графіком: передоплата здійснюється в сумі що не може бути меншою 20% від суми, що зазначена у п. 6.1.1 договору протягом 2-х календарних днів з моменту підписання договору. Платіж остаточних розрахунків, проводиться не пізніше одного банківського дня з моменту підписання акту виконаних робіт. В разі несплати заборгованості у визначений договором строк, виконавець має право забрати, а замовник зобов`язаний відпустити на заборговану суму сільськогосподарську продукцію яка відповідає ГОСТу, по ціні яка не повинна перевищувати ринкову ціну без урахування ПДВ на момент передачі сільськогосподарської продукції. Такий розрахунок повинен бути здійсненний не пізніше одного дня з моменту закінчення терміну розрахунку грошовими коштами. В разі не виконання замовником умов розрахунків визначених цим пунктом, у виконавця виникає право звернутись до суду задля відновлення порушення права. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги зі збирання врожаю, що підтверджується актом виконаних робіт зі збирання врожаю №1 від 24.11.2021 року (додаток 1 до договору про надання послуг зі збирання врожаю №20/11-21 від 20.11.2021 року).

Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до акту, виконавець засвідчує, а замовник підтверджує, що в результаті виконання умов договору, додатком до якого є даний акт, виконавцем надані послуги зі збирання врожаю соняшника на площі 45 га за ціною 922,67 грн. за гектар без урахування ПДВ на загальну суму 41520,15 грн., ПДВ 8304,03 грн. Замовник та виконавець підтверджують, що умови договору, додатком до якого є даний акт, дотримані в обсязі необхідних для виключення подальших спорів стосовно якості та кількості наданих послуг. Розрахунок за надані послуги замовник виконує в строк передбачений договором.

24.11.2021 року позивачем був виставлений рахунок №28 на оплату наданих послуг на загальну суму 49824,18 грн. (41520,15 грн. за надані послуги, 8304,03 грн. ПДВ.).

Втім, відповідач надані послуги не сплатив.

15.11.2022 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист з вимогою оплатити надані послуги, який залишений відповідачем без відповіді.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 10993,47 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь 49824,18 грн. основного боргу (у тому числі ПДВ 8304,03 грн.) та 10993,47 грн. інфляційних втрат.

01.05.2023 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог ст.ст. 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

За змістом ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Положенням ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим господарським судом обгрунтовано зазначено на те, що з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту п. 6.3 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих робіт (послуг) за договором на час розгляду справи настав.

Втім, відповідач у встановлені договором строки повної та своєчасної оплати за надані послуги не здійснив.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 49824,18 грн. підлягають до задоволення.

Аргументи апелянта на те, що відповідач не виконав умови п. 6.3.1 договору щодо передоплати, що є доказом того, що продовження правочину не відповідало його внутрішній волі, але позивач здійснив дії, які не були обов`язкові для нього, порушивши умови договору, а тому, на думку апелянта правочин щодо надання послуг є недійсним, не приймаються.

Так, вище вказано та також підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги зі збирання врожаю, що підтверджується актом виконаних робіт зі збирання врожаю №1 від 24.11.2021 року (додаток 1 до договору про надання послуг зі збирання врожаю №20/11-21 від 20.11.2021 року); вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

За змістом акту №1 від 24.11.2021 року, виконавець засвідчує, а замовник підтверджує, що в результаті виконання умов договору, додатком до якого є даний акт, виконавцем надані послуги зі збирання врожаю соняшника на площі 45 га за ціною 922,67 грн. за гектар без урахування ПДВ на загальну суму 41520,15 грн., ПДВ 8304,03 грн.; замовник та виконавець підтверджують, що умови договору, додатком до якого є даний акт, дотримані в обсязі необхідному для виключення подальших спорів стосовно якості та кількості наданих послуг; розрахунок за надані послуги замовник виконує в строк передбачений договором.

Також, не приймаються аргументи апелянта на те, що доказів того, що договір від 20.11.2021 року є припиненим або змінювався матеріали справи не містять, а тому на думку апелянта за надані послуги зібраний врожай соняшнику позивач забирав собі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 77-79 ГПК України на підтвердження того, що зібраний врожай був переданий (відпущений) позивачу в рахунок заборгованості за спірним договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 10993,47 грн. інфляційних втрат.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.05.2023 року у справі №922/282/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін