Рішення

від 30.06.2023 по справі 910/4809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2023Справа № 910/4809/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна"

про стягнення 221 405,99 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" (відповідач) про стягнення 221 405,99 грн., у тому числі 166 451,72 грн. основного боргу, 17 677,17 грн. пені, 4 843,06 грн. 3 % річних, 32 434,04 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 8 від 29.03.2021 в частині здійснення поставки у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/4809/23 вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/4809/23 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач письмового відзиву не надав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" (покупець) укладено Договір № 8 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити будівельну продукцію (товар).

Згідно з п. 1.2. Договору найменування товару, асортимент, кількість, ціна, графік поставок, а також інші істотні умови визначаються в специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару узгоджується та вказується у Специфікаціях до Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору орієнтовна сума Договору складає 30 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору ціна Товару не є фіксованою та може бути змінена продавцем товару.

Згідно з п. 4.1. Договору товар відвантажується на адресу покупця в терміни і на умовах, узгоджених в Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 4.6. Договору датою поставки товару (партії товару) продавцем сторони будуть вважати дату оформлення видаткової накладної на товар (партію товару), що є датою митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару (партії товару), ввезеного на митну територію України.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата партії товару, запланованого до постачання здійснюється за рахунок покупця в порядку 100% передплати, з зазначенням в платіжному дорученні покупцем дати і номера цього Договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку Продавцем.

На виконання умов Договору позивач сплатив за товар (різними платежами) грошові кошти у розмірі 8 849 875,44 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідачем здійснено поставку позивачу товару на суму 8 683 423,72 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив поставку товару не у повному обсязі, а тому має заборгованість перед позивачем у розмірі 166 451,72 грн., що і стало підставою для звернення до суду. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 17 677,17 грн. пені , 4 843,06 грн. 3 % річних, 32 434,04 грн. інфляційних втрат.

Листом № б/н/2022 від 15.08.2022 відповідач повідомив позивача про те, що не має можливості здійснити погашення заборгованості.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини пов`язані із поставкою товару.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, згідно банківських виписок здійснив попередню оплату за поставку товару в сумі 8 849 875,44 грн., внаслідок чого у відповідача виник обов`язок здійснити поставку позивачу.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем здійснено поставку позивачу товару на суму 8 683 423,72 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором поставку товару у повному обсязі позивачу не здійснив. Докази поставки товару в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлену продукцію. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата продукції до її передання продавцем.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від постачальника повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання постачальника перед покупцем по поставці продукції і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Станом на момент розгляду справи у суду відсутні докази поставки відповідачем товару в повному обсязі або повернення сплаченої позивачем попередньої оплати у розмірі 166 451,72 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 166 451,72 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 166 451,72 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17 677,17 грн. пені , 4 843,06 грн. 3 % річних, 32 434,04 грн. інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. Договору у випадку несвоєчасної поставки товару, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,03 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % від його вартості.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з п. 4.1. Договору товар відвантажується на адресу покупця в терміни і на умовах, узгоджених в Специфікаціях до цього Договору.

Матеріали справи не містять узгоджених сторонами Специфікацій до Договору, як і не містять доказів звернення позивача до відповідача до подання позовної заяви з вимогою про повернення попередньої оплати.

Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості встановити початкову дату прострочення відповідачем поставки товару, і як наслідок, перевірити правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 17 677,17 грн. пені, 4 843,06 грн. 3 % річних та 32 434,04 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" підлягають частковому задоволенню у розмірі 166 451,72 грн. основного боргу.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" про стягнення 221 405,99 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" (01014, місто Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, офіс 1, ідентифікаційний код 43920640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 7 Б, ідентифікаційний код 41076013) 166 451 (сто шістдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн. 72 коп. основного боргу, 2 496 (дві тисячі чотириста дев`яносто шість) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.06.2023.

Суддя С. В. Стасюк