Рішення

від 13.06.2023 по справі 910/3447/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2023Справа № 910/3447/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у судовому засіданні справу № 910/3447/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТ ХАУС»

(04213, м. Київ, пр-кт Героїв Сталінграда, буд. 40, кв. 17) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35, оф. 2) про стягнення 4 656 520,00 грн,

Представники учасників справи:

від позивача - Забуга А.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІТ ХАУС» (далі - позивач, ТОВ «ХІТ ХАУС») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» (далі - відповідач, ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА») про стягнення 4 656 520,00 грн, з яких: заборгованість з повернення попередньої оплати у розмірі 4 233 200,00 грн та 423 320,00 грн неустойки, а також судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 26/12-1 від 26.12.2022, укладеного в електронній формі шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами сторін через сервіс Вчасно, в частині порушення термінів поставки попередньо оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість (суму попередньої оплати) за оплачений, але непоставлений товар, а також нараховану суму неустойки за порушення умов Договору.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/3447/23 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.04.2023 та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

13.03.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача в особі директора ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» надійшло клопотання/заява, в якій останній просив суд враховувати інформацію, зазначену у вказаному клопотанні при вирішенні питання про забезпечення позовних вимог, оскільки є всі підстави для припущення того, що разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арештів на активи компанії.

У вказаному клопотанні ОСОБА_1 зазначала, що є власником (засновником) та директором ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 42693622, у якої відкрито рахунок НОМЕР_1 у відділенні № 369 АБ «УКРГАЗБАНК» та з березня 2022 року тимчасово, на період воєнного стану, виїхала та проживаю на території Великої Британії, діяльність по компанії не ведеться, всі платежі до листопада 2022 року стосувалися лише сплати комунальних платежів та їх компенсації орендарем приміщення, що здається в оренду і знаходиться на балансі підприємства, а всі дії з проведення платежів по моїй компанії ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» є шахрайськими з боку її чоловіка ОСОБА_2 . Електронні ключі, які дають змогу здійснювати фінансові операції в інтернет банку та здавати звітність ще на початку війни залишилися в Україні в офісі її чоловіка ОСОБА_2 і до яких його співробітники мають доступ для можливості доступу в інтернет банк та подання звітності.

Також директор ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» ОСОБА_1 вказувала на те, що нею був зроблений запит в АБ «УКРГАЗБАНК» і отримано виписки по рахунках, з яких стало відомо, що протягом листопада - грудня 2022 року по рахунку компанії невідомими особами здійснювався фіктивний оборот фінансових коштів, в тому числі зарахування коштів по невідомим і ніколи но підписаним договорам з компанією ТОВ «ХІТ ХАУС» та перерахування (виведення) цих коштів в подальшому на невідомі компанії «одноднєвки» (ТОВ «РОСАРИО» (44470996), ФОП МАЗОХА С.О. ( НОМЕР_2 ), ФОП КОСТРОМЦОВА М.Ю. ( НОМЕР_3 ), ТОВ «ВЕРМОНТ ГРУП» (42210245), ФОП РОДІНА T.M. ( НОМЕР_4 ), ТОВ «ABIA ГАРМОНІЯ» (38576405), ТОВ «НВП «ЕКОЛОГ» (19485052), ТОВ «АРМАНДО ПРИМЕРА» (44470027), ТОВ «ЛОГІСТИК ЮА.» (44435800), ТОВ «АТРІД» (44196275)) без згоди і відома її як директора. На думку директора ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» ОСОБА_1 , транзакції по рахунку ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» проведені групою осіб в листопаді-грудні 2022 року в особі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є шахрайськими діями з метою утворення фіктивної кредиторської заборгованості перед ТОВ «ХІТ ХАУС» для привласнення в майбутньому майна компанії (матеріальні активи - автомобіль AUDI Q7, 2019 року випуску та нежитлове приміщення 68 кв.м. в ЖК «Нивки парк») Відповідні заяви стосовно цих обставин подано в правоохоронні органи і очікуються відповідного реагування (ухвала - справа № 757/34843/22-к від 19.12.2022 - 108107811), що в рамках кримінального провадження № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України, фігурантом якої є ОСОБА_7 як особа, яка причетна до легалізації коштів отриманих злочинним шляхом (копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 757/29068/22-к додається).).

Крім того, в грудні 2022 року, персоніфікована (оформлена на ім`я ОСОБА_1 ) сім карта мобільного оператора Life:) з фінансовим номером НОМЕР_5 була тимчасово вимкнена - не активна і хтось отримав нову сім картку і користувався нею, за допомогою якої було поновлено ключі до рахунку компанії ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» в клієнт банку АБ «УКРГАЗБАНК».

07.04.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу в якості представника позивача.

Протокольною ухвалу суду від 13.04.2023 було оголошено перерву в підготовчому засідання до 04.05.2023.

02.05.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву разом із відзивом на позовну заяву, в якому останній просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив на позовну заяву від 02.05.2023.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ухвала з доданими до неї документами не була вручена Відповідачеві через відсутність його керівника в Україні у зв`язку з війною, а інших представників уповноважених на це в Україні не існувало, ознайомлення з матеріалами справи відбулося лише 18.04.2023 представником відповідача, який почав діяти з 12.04.2023. Відмова у прийнятті відзиву через пропущення строків за вищезазначених обставин є фактично позбавленням відповідача права на захист, адже обізнаність керівника з самим фактом поданої позовної заяви, на яку посилався в судовому засіданні представник позивача, не означає обізнаність керівника з позовними вимогами та їх підставами для можливості належного заперечення їх у відзиві. Заява від імені ОСОБА_1 з метою запобігання накладення арешту на майно подано 10.03.2023, тобто до відкриття провадження у справі (13.03.2023) у зв`язку з чим вона не була обізнана з ухвалою про відкриття провадження.

Як було значено, разом з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву був поданий відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення проти задоволення позовних вимог мотивовані тим, що 26.12.2022 відповідачем не було укладено та не підписано жодних договорів з позивачем, а всі документи, в тому числі які надані позивачем до суду, як докази підписання Договору та перерахування грошових коштів було вчинено за попередньо спланованою змовою групою осіб. З 02.03.2022 директор Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» ОСОБА_1 тимчасово, на період воєнного стану, виїхала і проживає на території Великої Британії, діяльність по компанії не ведеться, а всі платежі до листопада 2022 року стосувалися лише сплати комунальних платежів та їх компенсації орендарем приміщення, що здається в оренду і знаходиться на балансі підприємства.

Представником відповідача зазначалось, що електроні ключи, які дають змогу заходити в інтернет-банкінг та здавати звітність на початку війни залишилися в Україні в офісі чоловіка керівника відповідача - ОСОБА_2 та, починаючи з жовтня 2022 року, вимагалось у його співробітників повернути всі ключи з електронно-цифровими підписами від компанії ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42693622) і наразі невідомо, якими ключами скористалися невідомі особи для підписання договорів та переказу коштів з рахунку відповідача - старими чи новими, які отримали у зв`язку із закінченням попередніх.

Також відзив на позовну заяву містить аргументи викладені у клопотанні, поданому директором ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» 13.03.2023.

Крім того, представник відповідача зазначав, що 22.12.2022 директор ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» ОСОБА_1 була відсутня в Україні, відтак фізично не могла змінити свою персоніфіковану сім картку про що свідчить лист від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо дат перетину кордону ОСОБА_1 . За допомогою цієї шахрайської дії як вказує представник відповідача було поновлено ключі до рахунку компанії ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» в клієнт-банк АБ «УКРГАЗБАНК», що вбачається з принскринів, і зроблено спроби вивести кошти з персональних банківських карток Приватбанк та Монобанк. У зв`язку з тим, що з позовної заяви стало відомо про існування ключа в КНЕДП ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» серійний номер ключа: 109BB50700000000000000000000000000000001, яким підписано договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА», ОСОБА_1 підготовлено запит до ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» стосовно коли і ким було підписано заявку на виготовлення цього ключа та в якій спосіб вона була прийнята працівниками, відповідь від якого буде надана до суду як тільки вона буде отримана.

Також представник відповідача зазначає, що було підготовлено запит до системи «Вчасно» щодо обставин підписання зазначеного Договору та IP адрес, з яких була здійснена ресторація та підписання Договору з боку сторін для подальшого розслідування, відповідь на яке буде надана до суду як тільки вона буде отримана директором. Стосовно всіх цих незаконних дій відповідачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ознаками шахрайських дій до Бюро економічної безпеки України. Останнім цю справу скеровано на розслідування до Головного управління поліції в м. Києві про що свідчить лист від Бюро економічної безпеки України № 11/4.4.1/6945-23 від 28.03.2023.

04.05.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву разом із відзивом на позовну заяву від 02.05.2023, які аналогічні тим, що були подані 02.05.2023 через електронну пошту суду.

04.05.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, аргументовано тим, що 02.05.2023 директором ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» зроблено запит до ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» щодо створення ключа в КНЕДП ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» серійний номер ключа: 109BB50700000000000000000000000000000001, у зв`язку з чим необхідно отримати відповідь на запит та долучити письмові докази до матеріалів справи № 910/3447/23 для забезпечення захисту порушених прав відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 04.05.2023 було задоволено клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.05.2023.

Ухвалою суду від 30.05.2023 ухвалено закрити підготовче провадження у справі № 910/3447/23 та призначити справу до розгляду по суті на 13.06.2023.

В судому засіданні, яке відбулось 13.06.2023, представником позивача були надані письмові пояснення, в яких зазначалось, що твердження відповідача щодо не підписання Договору 26.12.2022 не підтверджується жодними доказами та спростовується наявними в матеріалах господарської справи документами. Крім того, наявність кваліфікованого електронного підпису директора (керівника / власника) ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» та електронної печатки підприємства на договорі купівлі - продажу № 26/12-1 від 26.12.2022, на думку представника позивача, свідчить про те, що відповідач був усвідомлений про наявність домовленостей з позивачем з приводу поставки 4 (чотирьох) дизельних генераторів СА Terpillar DE88GC 88г DF/70,4 кВт на загальну суму 4 233 200 грн та підтверджує підписання вказаного договору уповноваженими особами.

Представник позивача у письмових поясненнях також зазначав, що відповідач, як слідує з відзиву, не звертався до надавача електронних довірчих послуг, зокрема до ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» з заявою про підозру або про факт компрометації особистого ключа, як це передбачено п. 2 частини другої ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги», як і не подавав заяву до ТОВ «Центр сертифікації ключів Україна» про блокування сертифікатів відкритих ключів (власники сертифікатів: ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА», ОСОБА_1 тощо), що вказує про перебування ключів з ЕЦП у відповідача та використання саме ним вказаних ключів у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі з метою підписання договорів та договору по даному спору. Жодних доказів на підтвердження твердження нібито ключі доступу до інтернет - банкінгу та ключів з ЕЦП зберігались не у посадової особи відповідача, а у сторонніх осіб, прізвища яких зазначено у відзиві, відповідач не надає. Факт передачі відповідачем ключів з ЕЦП та ключів до клієнт-банку не знаходить свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Крім того, на думку представника позивача, матеріали справи містять приєднану до справи виписку по поточному рахунку відповідача, відкритому у АТ «УКРГАЗБАНК» за період з 01 січня 2022 року по 23 січня 2023 року, з якої вбачається, що відповідачем протягом всіх місяців, зазначених у виписці, здійснювалась поточна діяльність підприємства та проводились оплати по виставленим платежам (юридичним особам та до державного бюджету), у тому числі відбувалось зарахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства від фізичних та юридичних осіб, що вказує на наявність у відповідача ключів доступу до поточних рахунків підприємства, у тому числі ключів з ЕЦП.

У судове засідання 13.06.2023 представник позивача прибув, надав свої пояснення, представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 13.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

26.12.2022 між ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» (далі - Продавець) та ТОВ «ХІТ ХАУС» (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 26/12-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати на умовах даного договору у власність Покупця Товар згідно Специфікації (додаток № 1) до даного договору належної якості та комплектності, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його повну вартість.

Найменування, кількість, асортимент, вартість товару, що постачається, визначається у Специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частино договору (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору, ціна договору складає чотири мільйона двісті тридцять три тисячі двісті гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ складає нуль гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 2.3. Договору, оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах 100 (сто) відсоткової передоплати шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахункових рахунок Продавця, зазначений в цьому договорі.

Вартість Товару, зазначена в специфікації до цього договору, вважається фіксованою протягом трьох календарних днів з дати підписання цього договору (п. 2.4. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, Продавець зобов`язується відвантажити Товар протягом 10 (десяти) календарних днів після здійснення Покупцем 100 (сто) відсоткової оплати за товар на адресу: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, 49А. Оплатою вартості за Товар вважається списанням безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця.

Приймання-передача Товару по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, що визначені в Специфікації, відбувається відповідно до Акту приймання-передачі та видаткової накладної (п. 3.3. Договору).

Умовами пп. 4.1.2. п. 4.1. Договору передбачено, що Продавець зобов`язаний передати Товар Покупцю по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, що визначені в Специфікації, відбувається відповідно до акту приймання-передачі та видаткової накладної.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору, за затримання відвантаження Товару у строки, передбачені п. 3.1. Договору, Продавець зобов`язаний на вимогу Покупця сплатити неустойку в розмірі 0,5 (п`ять десятих) відсотків від ціни договору за кожен день прострочення, але не може перевищувати 10 (десяти) відсотків ціни договору.

Усі суперечки між Сторонами, з яких не було досягнуто згоди, вирішуються у судовому порядку відповідно до законодавства України (п. 7.2. Договору)

Згідно з п. 8.1. Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Сторони не можуть відмовитися від виконання умов цього Договору і розірвати його в односторонньому порядку, крім випадків передбачених чинним законодавством (п. 8.2. Договору).

Відповідно до п. 9.2. Договору, всі зміни та/або доповнення до цього Договору оформлюються письмово і підписуються уповноваженими представниками Сторін. Зміни та/або доповнення набувають чинності з моменту підписання та стають складовими і невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 9.3. Договору, Сторони погоджуються, що договір підписується уповноваженими представниками Сторін шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними кваліфікованим електронним підписом. Електронна пошта Продавця: hithouseukraine@gmail.com, електронна пошта Покупця: heathouse.info@gmail.com. Цей Договір та додатки до нього, які складені в електронному вигляді та підписані чи завірені відповідним кваліфікованим електронним підписом мають силу оригіналу. Отримання Покупцем цих документів через систему ВЧАСНО - є виконання обов`язку Продавця з надання оригіналів таких документів.

Розділом 10 Договору передбачені реквізити сторін, а саме: ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА», ЄДРПОУ 42693622, IBAN НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», ІПН 426936226547 та ТОВ «ХІТ ХАУС», ЄДРПОУ 37095669, IBAN НОМЕР_6 ПАТ АБ «Укргазбанк», ІПН 370956626548.

Умовами Додатку № 1 до Договору «Специфікація на поставку товару» сторони погодили найменування товару: Дизельний генератор САТerpillar DE88GC 88кВА/70,4кВт, кількість товару: 4 шт., ціну товару без ПДВ: 1 058 300,00 грн, суму без ПДВ: 4 233 200,00 грн та короткі характеристики товару.

Зазначений Договір укладений за допомогою сервісу «Вчасно» з використанням електронних підписів: Документ (Договір купівлі-продажу.pdf) відправлено: 11:37 26.12.2022 та отримано 11:40 26.12.2022, Електронний підпис та печатка ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА», 11:37 26.12.2022 (час перевірки КЕП/ЕЦП: 11:37 26.12.2022), директор ОСОБА_1, сертифікат діє, зазначено його серійний номер, а також Електронний підпис та печатка ТОВ «ХІТ ХАУС», 11:41 26.12.2022 (час перевірки КЕП/ЕЦП: 11:41 26.12.2022), директор ОСОБА_2, сертифікат діє, зазначено його серійний номер. Також Договір скріплено електронними печатками ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» та ТОВ «ХІТ ХАУС».

На виконання умов Договору, ТОВ «ХІТ ХАУС» було здійснено передплату товару на загальну суму 4 233 200,00 грн, з яких: на суму 378 000,00 грн без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 585 від 26.12.2022 (призначення платежу: Оплата за договором № 26/12-1 від 26.12.2022 без ПДВ), та на суму 3 855 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 588 від 27.12.2022 2022 (призначення платежу: Оплата за договором № 26/12-1 від 26.12.2022 без ПДВ), копії яких надані в матеріали справи.

Однак, відповідачем не було здійснено передачу (продаж/поставку) Товару на сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 4 233 200,00 грн та не було перераховано зазначену суму на рахунок позивача, у зв`язку з чим відповідачу була нарахована неустойка, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Враховуючи що суддя Демидов В.О. у період з 19.06.2023 по 30.06.2023 перебував у відпустці, повний текст рішення у даній справі складено у перший робочий день 03.07.2023

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частковою (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2020 у справі № 910/16236/18).

Зі змісту ст. 4 ГПК України слідує, що особа має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Спірні правовідносини виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 26/12-1 від 26.12.2022, який укладено між сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу «Вчасно» з використанням електронних (цифрових) підписів ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» (директор ОСОБА_1 ) та ТОВ «ХІТ ХАУС» (директор ОСОБА_2).

Також Договір скріплено електронними печатками ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» та ТОВ «ХІТ ХАУС».

Відносини у сферах надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Пунктом 9 частини першої ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронна печатка - електронні дані, які додаються створювачем електронної печатки до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються для визначення походження та перевірки цілісності пов`язаних електронних даних.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 12 та п. 23 частини першої ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Пунктом 27 частини першої ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що користувачі електронних довірчих послуг - підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону;

Підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис (п. 32 частини першої ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Згідно положень частини четвертої та п`ятої ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги», користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа.

Таким чином, наявність кваліфікованого електронного підпису директора (власника) ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» та електронної печатки підприємства на Договорі купівлі-продажу № 26/12-1 від 26.12.2022 свідчить про те, що директор (власник) ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» був усвідомлений про наявність домовленостей з ТОВ «ХІТ ХАУС» з приводу поставки Дизельних генераторів САТerpillar DE88GC 88кВА/70,4кВт в кількості 4 шт. де вартість одного без ПДВ складає 1 058 300,00 грн, та загальна вартість без ПДВ складає 4 233 200,00 грн, що підтверджується підписанням вказаного Договору уповноваженими особами. Аналогічна позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі № 924/422/22.

Пунктом 2 частини другої ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа та не використовувати особистий ключ у разі його компрометації.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення директора ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» до надавача електронних довірчих послуг, зокрема до ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» з заявою про підозру або про факт компрометації особистого ключа, як це передбачено п. 2 частини другої ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги», а також про блокування сертифікатів відкритих ключів (власники сертифікатів: ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА», ОСОБА_1 тощо).

Жодних доказів на підтвердження твердження нібито ключі доступу до інтернет - банкінгу та ключів з ЕЦП зберігались не у посадової особи відповідача, а у сторонніх осіб, прізвища яких зазначено у відзиві, відповідач не надає, а відтак факт передачі відповідачем ключів з ЕЦП та ключів до клієнт-банку не знайшли свого підтвердження.

Лише 02.05.2023, як зазначав представник позивача, директором ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» зроблено запит до ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» щодо створення ключа в КНЕДП ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» серійний номер ключа: 109BB50700000000000000000000000000000001 та коли і ким було підписано заявку на виготовлення цього ключа та в якій спосіб вони була прийнята працівниками. Відповіді на вищевказаний запит до суду не надавався.

Крім того з документів, долучених представником відповідача до матеріалів справи не можливо ідентифікувати, що останні стосуються розгляду даної справи та не спростовують аргументів позивача.

Судом береться до уваги, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України, утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина третя ст. 92 ЦК України).

Дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як зазначалось, між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 26/12-1 від 26.12.2022, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Параграфа 1. Глави 30 ГК України та Глави 54 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, умовами п. 2.3. Договору було встановлено, що оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах 100 (сто) відсоткової передоплати шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахункових рахунок Продавця, зазначений в цьому договорі.

Як встановлено матеріалами справи ТОВ «ХІТ ХАУС» було здійснено передплату товару на загальну суму 4 233 200,00 грн, з яких: на суму 378 000,00 грн без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 585 від 26.12.2022 та на суму 3 855 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 588 від 27.12.2022, копії яких надані в матеріали справи.

В силу вимог статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами п. 3.1. Договору було встановлено, що Продавець зобов`язується відвантажити Товар протягом 10 (десяти) календарних днів після здійснення Покупцем 100 (сто) відсоткової оплати за товар на адресу: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, 49А. Оплатою вартості за Товар вважається списанням безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця.

Проте, доказів поставки Товару на суму попередньої оплати у розмірі 4 233 200,00 грн або повернення вказаної суми Покупцю в матеріали справи надано не було.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 8.2. Договору).

Частиною першою ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.

Разом з тим, враховуючи, що доказів поставки відповідачем товару на суму попередньої оплати у розмірі 4 233 200,00 грн або повернення вказаної суми попередньої оплати позивачу матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що позивач використав своє право на пред`явлення вимоги щодо повернення попередньої оплати шляхом пред`явлення даного позову 02.03.2023.

Слід зазначити, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 по справі № 1-2/2002, положення частини другої ст. 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п`ята ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

При цьому, обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

У свою чергу, у відповідності з положеннями частини першої ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Оскільки позивач здійснив 100% попередню оплату товару на суму 4 233 200,00 грн, а відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачену суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Доказів на підтвердження поставки товару суду не надані, доказів на підтвердження повернення попередньої оплати в сумі 4 233 200,00 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід зазначити, що у наданому клопотанні ОСОБА_1 зазначала, що є власником (засновником) та директором ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 42693622, у якої відкрито рахунок НОМЕР_1 у відділенні № 369 АБ «УКРГАЗБАНК».

Згідно з розділом 10 Договору, рахунком ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» зазначено IBAN НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», на який і було перераховано загальну суму попередньої оплати у розмірі 4 233 200,00 грн, з яких: на суму 378 000,00 грн без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 585 від 26.12.2022 (призначення платежу: Оплата за договором № 26/12-1 від 26.12.2022 без ПДВ), та на суму 3 855 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 588 від 27.12.2022 2022 (призначення платежу: Оплата за договором № 26/12-1 від 26.12.2022 без ПДВ).

Доказів фіктивності операцій відносно оплати вказаних грошових коштів (попередніх оплат за Договором), а також доказів перерахування цих коштів з рахунку ТОВ «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» в зазначеному розмірі на невідомі компанії винною групою осіб в особі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в результаті шахрайських дій до матеріалів справи надано не було.

Крім того, в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 24.10.2022 у справі № 757/29068/22-к, копія якої надана в матеріали справи відсутнє посилання на компанії, зазначені ОСОБА_1 в клопотанні: ТОВ «РОСАРИО» (44470996), ФОП МАЗОХА С.О. (2518003496), ФОП КОСТРОМЦОВА М.Ю. ( НОМЕР_3 ), ТОВ «ВЕРМОНТ ГРУП» (42210245), ФОП РОДІНА T.M. ( НОМЕР_4 ), ТОВ «ABIA ГАРМОНІЯ» (38576405), ТОВ «НВП «ЕКОЛОГ» (19485052), ТОВ «АРМАНДО ПРИМЕРА» (44470027), ТОВ «ЛОГІСТИК ЮА.» (44435800), ТОВ «АТРІД» (44196275)).

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 4 233 200,00 грн є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 423 320,00 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга ст. 217 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п. 3 частини першої ст. 611 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Положеннями частини першої ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини другої ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною четвертою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно висновків, викладених у постанові КГС ВС від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція щодо правомірності застосування штрафної санкції, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення, узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постановах: від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, від 03.12.2013 у справі № 3-35гс13, від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (частина перша ст. 180 ГК України).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що за затримання відвантаження Товару у строки, передбачені п. 3.1. Договору, Продавець зобов`язаний на вимогу Покупця сплатити неустойку в розмірі 0,5 (п`ять десятих) відсотків від ціни договору за кожен день прострочення, але не може перевищувати 10 (десяти) відсотків ціни договору.

Зі змісту умов п. 5.4. Договору та положень ст. 549 ЦК України вбачається, що п. 5.4. Договору передбачена неустойка у вигляді пені.

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом враховані положення ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно за якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також умови підпункту 2.9 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»

Проте, слід зазначити, що дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, у зв`язку з чим до спірних правовідносин з неналежного виконання негрошового зобов`язання цей Закон не може бути застосований. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та у постанові від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18.

Крім того, судом прийнято до уваги, що п. 5.4. Договору передбачено умову для сплати неустойки - на вимогу Покупця, однак не зазначено в якій саме формі має бути подана вказана вимога, у зв`язку з чим позивач використав своє право на пред`явлення вимоги щодо сплати неустойки шляхом пред`явлення даного позову.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він розрахований вірно, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 423 320,00 грн підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини першої ст. 123 ГПК України).

Згідно з п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п. 1 частини четвертої ст. 129 ГПК України).

Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

Суд звертає увагу, що у позовній заяві міститься посилання на те, що попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач, складає 69 847,00 грн.

При цьому, частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТ ХАУС УКРАЇНА» (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35, оф. 2; ідентифікаційний код юридичної особи:) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТ ХАУС» (04213, м. Київ, пр-кт Героїв Сталінграда, буд. 40, кв. 17; ідентифікаційний код юридичної особи: ) 4 656 520 (Чотири мільйона шістсот п`ятдесят шість тисяч п`ятсот двадцять) грн 00 коп., з яких: заборгованість у розмірі 4 233 200 (Чотири мільйона двісті тридцять три тисячі двісті) грн 00 коп. та 423 320 (Чотириста двадцять три тисячі триста двадцять) грн 00 коп. неустойки, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 69 847 (Шістдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок сім) грн 80 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ