Рішення

від 03.07.2023 по справі 911/1335/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1335/23

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого»

до Державного підприємства «Український центр по випробуванню та прогнозуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва»

про стягнення 49845,49 грн

без виклику учасників процесу

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» (позивач) до Державного підприємства «Український центр по випробуванню та прогнозуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва» (відповідач) про стягнення 49 845,49 грн., з яких: 27094,96 грн. основного боргу, який складається з 662,96 грн. заборгованості за комунальні послуги та 26 432, 00 грн. подвійної орендної плати нарахованої за період січень-липень 2022; 13488,11 грн. пені, 1015,51 грн. 3% річних та 8246,91 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2013 №13-13-01 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування майном, що належить до комунальної власності, а також порушення строків повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що фактично не користувався орендованим майном з 01.01.2022 року, а з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України відповідач припинив свою діяльність, працівники підприємства перебували у відпустках та комунальні послуги не споживались.

Разом з тим, відповідач зазначив, що не звільнив лише 2 приміщення загальною площею 58 кв. м, у зв`язку з чим нарахування орендної плати за всі приміщення та стягнення заборгованості за комунальні послуги, які фактично не надавались, на думку відповідача, є безпідставними.

Крім того, відповідач вважає неправомірним нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на неустойку, яка передбачена п. 6.3. Договору.

3.Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 08.06.2023 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 22.06.2023 (включно).

05.06.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити строк, встановлений для його подання (вх. №10929/23).08.06.2023 аналогічний відзив надійшов через канцелярію суду.

Ухвалою суду від 07.06.2023 відповідачу поновлено строк для подання відзиву та продовжено позивачу строк для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив на позовну заяву до 16.06.2023 (включно), а відповідачу строк для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 26.06.2023 (включно).

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення за наявними у справі матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01 квітня 2013 року між Державною науковою установою «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» (Орендодавець) та Державним підприємством «Український державний центр по випробовуванню та прогнозуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва (ДП УкрЦВТ») (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 13-13-01.

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 Договору, орендодавець передає, а в Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення головного корпусу (1 поверх) (надалі - Майно) площею 180,48 кв.м. (6 кімнат, коридор), розташовані за адресою: вул. Інженерна, 5, смт. Дослідницьке, Васильківського району (нинішній Білоцерківський район), Київської області, п.і. 08654, що знаходиться на балансі Орендодавця.

Майно, передається в оренду з метою використання їх під офісні приміщення. Стан приміщень, що орендуються, на момент передачі в орендне користування зазначається в акті приймання-передачі (додаток № 1) (п. 1.2., п. 1.3. Розділу 1 Договору).

Згідно п. 4.2. Розділу 4 Договору Орендар повертає приміщення Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщення Орендарю цим Договором. При цьому, обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні Договору.

Пунктами 5.1 та 5.2. Розділу 5 Договору визначено, що за користування приміщенням розмір орендної плати складає 850 грн. (вісімсот п`ятдесят) гривень в місяць, в т.ч. ПДВ 141,67 грн.. Оплата за надані комунальні послуги здійснюється на підставі виставлених рахунків Орендодавця. Щомісячна орендна плата, оплата за надані комунальні послуги вноситься Орендарем шляхом перерахування коштів не пізніше 15 числа кожного поточного місяця.

В свою чергу умовами п. 6.3. визначено, що в разі, якщо Орендар не звільняє приміщення, йому нараховується подвійна орендна плата за користування приміщенням з дати одержання Орендарем повідомлення про відмову від договору оренди і до фактичного звільнення орендованого приміщення та підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 7.1. Розділу 7 Договору визначено, що Договір набуває чинності з 01.04.2013 року і діє до вирішення питання щодо передачі музейного корпусу на баланс ДП «УкрЦВТ».

Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору у письмовому вигляді (п. 7.3. Розділу 7 Договору)

Так, 01 квітня 2013 року на виконання умов даного Договору, сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі, відповідно до якого Відповідач прийняв від Позивача нежитлові приміщення головного корпусу (1 поверх) Інв. № 10310780, 1969 року введення в експлуатацію, в придатному для подальшого використання стані.

01 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 3 до Договору № 13-13-01 від 01 квітня 2013 року, якою була зменшена площа орендованого приміщення з 180,48 кв.м. до 172,89 кв.м. та згідно до умов пункту 5.3. Договору встановлена орендна плата у розмірі 1888,00 грн., в тому числі ПДВ - 314,67 грн.

Також, 31.12.2021 між сторонами була укладена Додаткова угода № 3 до Договору № 13-13-01 від 01 квітня 2013 року, відповідно до якої: пункт 7.1. Договору викладено у наступній редакції: «Цей Договір набуває чинності з 01.04.2013 року та до 31.12.2021 включно, але діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань». Інші умови договору залишилися у попередній редакції. Додаткова угода № 5 набирає чинності з моменту її укладення та являється невід`ємною частиною договору.

31.12.2021 року було підписано Акт приймання-передачі, згідно якого відповідач передав позивачу орендоване приміщення.

Однак, як стверджує позивач, фактично відповідач не звільнив орендоване приміщення і продовжував використовувати його для власних потреб при цьому не сплачуючи плату за оренду та комунальні послуги.

У зв`язку із невиконанням взятих на себе зобов`язань та порушень умов Договору позивач 11 серпня 2022 року направив на адресу відповідача претензію № 1-353 щодо необхідності сплати заборгованості за оренду приміщення в сумі 26432,00 грн., за електроенергію в сумі 662,96 грн. та вільного доступу до приміщення.

Відповідач не надав письмової відповіді на вищевказану претензію однак, звільнив орендоване приміщення лише 28 жовтня 2022 року, що підтверджено Актом звільнення та передачі нежитлових приміщень за Договором № 13-13-01 від 01.04.2013, який підписаний лише представниками позивача, оскільки відповідач відмовився підписувати даний Акт.

У зв`язку із цим позивачем на підставі п. 6.3 Договору оренди нараховано відповідачу плату за користування майном в розмірі 26432,00 грн. за час фактичного користування орендованим майном після закінчення строку дії Договору оренди за період з 01.01.2022 по 31.07.2022.

Також, позивачем заявлено до стягнення 662,96 грн. заборгованості за комунальні послуги за період квітень-липень 2022 року.

Крім того, позивач нарахував 13488,11 грн. пені, 1015,51 грн. 3% річних та 8246,91 грн. інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений Договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Враховуючи вище наведені приписи законодавства, у заявлений позивачем період з січень-липень 2022, тобто в період, коли Договір оренди припинив свою дію, у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати саме неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Також суд зазначає, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду були викладені висновки про те, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність виключення з наданого позивачем розрахунку суми ПДВ.

Разом з тим, як вбачається з листа №22-01-13 від 15.08.2022, відповідач не звільнив лише приміщення загальною площею 58 кв.м. Вказана обставина не заперечувалась позивачем у ході розгляду справи та підтверджується Актом звільнення та передачі нежитлових приміщень від 28.10.2022, який підписаний уповноваженими представниками позивача.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок неустойки за виключенням суми ПДВ, з урахуванням займаної відповідачем площі (1888,00 грн. 314,67 грн. ПДВ = 1573,33 грн./172,89 кв.м = 9,10 грн. х 58,00 кв.м. = 527,81 грн. х 2 = 1055,62 грн. х 7 (кількість місяців), судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення 7389,35 грн. неустойки за неповернення об`єкту оренди. В іншій частині суд відмовляє.

Щодо стягнення 662,96 грн. комунальних послуг за період квітень-липень 2022 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.5. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.10.2014) передбачено, що Орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію нежитлових приміщень площею 172,89 кв.м. Орендар щомісячно приймає участь у сплаті фактичних витрат Орендодавця (з урахуванням 25% накладних витрат), а саме за: - спожиту електроенергію (по лічильнику); - спожитий природній газ (згідно розрахунку, з урахуванням займаної площі).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Як докази споживання відповідачем комунальних послуг позивач надав суду копії рахунків №79, №78, № 77, № 76 від 03.08.2022 та № 75 від 11.08.2022.

Однак, за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 № 915/641/19).

У той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів споживання відповідачем комунальних послуг за період квітень-липень 2022 року вартістю 662,96 грн., тому позовна вимога у цій частині є недоведеною та необґрунтованою.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, інфляційний втрат та 3 % річних нарахованих на заявлену до стягнення суму неустойки в розмірі 26432 грн. по Договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2013 №13-13-01, слід зазначити наступне.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Отже, неустойка у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, не є грошовим зобов`язанням в розумінні ст. 509 ЦК України, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та річних процентів на неустойку є безпідставним.

Крім того, варто зазначити, що нараховані позивачем до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу за комунальні платежі також задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення боргу, у задоволенні якої було відмовлено.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про стягнення 13488,11 грн. пені, 1015,51 грн. 3% річних та 8246,91 грн. інфляційних втрат відмовляється повністю.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 7389,35 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач попереднього розрахунку судових витрат не подавав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» до Державного підприємства «Український центр по випробуванню та прогнозуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва» про стягнення 49845,49 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Український центр по випробуванню та прогнозуванню техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва» (08654, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, 5, код ЄДРПОУ 00470252) на користь Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» (08654, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, 5, код ЄДРПОУ 04604309) 7389 (сім тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 35 коп. неустойки та 397 (триста дев`яносто сім) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова