Рішення

від 26.06.2023 по справі 916/1451/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1451/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання

розглянувши справу № 916/1451/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 39525257)

до відповідача: Громадської організації «ОДЕСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАУЕРЛІФТИНГУ» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 79; код ЄДРПОУ 39845855)

про стягнення 493 715,21 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації «ОДЕСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАУЕРЛІФТИНГУ» про стягнення 493 715,21 грн, з яких: 339353,87грн заборгованості за спожитий природний газ, 56946,88 грн пені, 11 002,31 грн 3% річних, 86 412,15 грн інфляційних збитків.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором № 000106(2017) на постачання природного газу промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання від 19.06.2017, наявність заборгованості за спожитий природний газ за періоди грудень 2021 та січень-липень 2022 у розмірі 339 353,87 грн., нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання 56 946,88 грн пені відповідно до п.7.2.1 договору та 11 002,31 грн 3% річних і 86 412,15 грн інфляційних збитків відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України.

12.04.2023р. ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/1451/23 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.05.2023.

В судове засідання 10.05.2023 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 14.06.2023.

23.06.2023 до канцелярії суду надійшла заява позивача про приєднання до матеріалів справи копії акту приймання - передачі природного газу у листопаді 2021 р АТ "Одесагаз", витягу з інформаційної платформи ГТС України за листопад 2021р., акту приймання - передачі природного газу за листопад 2021р. ТОВ "Одесагаз-постачання" та акту звірки взаєморозрахунків за період 01.11.2021-14.06.2023 з доказами надсилання вказаної заяви відповідачеві.

26.06.2023 судом винесено рішення по справі, підписано вступну та резолютивну частини рішення, вказано про виготовлення повного тексту 03.07.2023.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами 19.06.2017 був підписаний договір № 000106(2017) на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання), відповідно до п.2.1 якого позивач постачає природний газ відповідачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачеві вартість газу і наданих послуг у розмірах, строку, порядку та на умовах, передбачених договором.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач надав відповідачеві певні обсягу природного газу, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами та не спростовано відповідачем.

Пунктом 5.6 договору сторони встановили наступне:

"5.6 Оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований до поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7(сім) банківських днів до початку місяця поставки газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку фактури.

У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою.

У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку".

Ч.1 ст.627 Цивільного Кодексу України встановлює свободу договору та визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов`язання щодо оплати належним чином не виконав, в зв`язку з чим на момент подачі позову склалась заборгованість у розмірі 339353,87грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 263106,10 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими, доведеними наявними доказами та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7.2.1 Договору у разі відповідачем строків оплати, передбачених розділом V договору, з відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наведений у позові розрахунок пені (а.с.4-5), суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 11 002,31 грн 3% річних; 86 412,15 грн інфляційних за прострочку виконання грошового зобов`язання з посиланням на ст.625 Цивільного Кодексу України.

Так, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021р. по справі №520/17342/18 наведено висновки про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних а також розрахунок інфляційних за заявлений період прострочки (а.с.4-5 ), суд вважає їх обгрунтованими та арифметично вірними, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення вказаних сум підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 39525257) до Громадської організації «ОДЕСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАУЕРЛІФТИНГУ» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 79; код ЄДРПОУ 39845855) про стягнення 493 715,21 грн задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «ОДЕСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАУЕРЛІФТИНГУ» (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 79; код ЄДРПОУ 39845855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 39525257) 339 353,87 грн заборгованості за спожитий природний газ, 56 946,88 грн пені, 11 002,31 грн 3% річних, 86 412,15 грн інфляційних втрат, 7 405,73 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 26 червня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков