Рішення

від 03.07.2023 по справі 922/1728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1728/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім торг" (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1, код ЄДРПОУ 40631061) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, село Руська Лозова, вул. Польова, буд. 11, код ЄДРПОУ 25470089) про стягнення 94807,98 грн, без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім торг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" про стягнення 94807,98 грн заборгованості (46284,00 грн - сума основного боргу; 374,90 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами; 13376,08 грн - 25% річних; 11107,97 - інфляційні втрати; 23665,03 грн - пеня) за Додатком №23 від 27.01.2022 до Договору поставки №10/20/0020 від 10.12.2020; зобов`язати орган державної влади, що має форму ВДВС в тому числі особу приватного виконавця який проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу (46284,00 грн). Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 02.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1728/23 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Втім, надав до суду 22.06.2023 заяву про затвердження мирової угоди на стадії розгляду справи №922/1728/23 та докази направлення вказаної мирової угоди на електронну адресу позивача у справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що мирова угода укладається обома сторонами. Втім, судом встановлено, що мирова угода, яка подана відповідачем до суду та міститься у справі, підписана лише з боку відповідача, отже, не підписана іншою стороною (позивачем), з огляду на таке, заява про затвердження мирової угоди (вх.№16126 від 22.06.2023 року) затвердженню судом в даному випадку, - не підлягає.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

10 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім торг" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки №10/12/00020.

27 січня 2022 року між сторонами було укладено додаток №23 до договору поставки №10/12/00020 від 10 грудня 2020 року.

Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплачувати продукцію (товар).

Відповідно до пункту 3.3. договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Всі ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару переходять до покупця в момент передачі йому товару. право власності на партію товару виникає у покупця після оплати ним вартості цієї партії товару.

Згідно пункту 9.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 3.6. договору, у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого в межах дії цього договору товару зі сторони покупця, постачальник зараховує грошові кошти в рамках договору, незалежно від призначення платежу, першочергового на погашення наявної заборгованості по договору і оплату штрафних санкцій, залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії товару.

Згідно пункту 4.1. договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість окремої партії товару визначається сторонами у додатку до договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору крім вартості кожної окремої партії товару в додатку до договору, що підписується сторонами, повинні також бути визначені: кількість товару, ціна за одиницю товару та строк і умови розрахунку за партію товару.

Згідно пункту 4.3. договору підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.

Відповідно до пункту 4.4. договору оплата партії товару здійснюється в українських гривнях в порядку, встановленому у відповідному додатку до договору. У всіх платіжних документах посилання на номер та дату цього договору є обов`язковим.

Згідно пункту 4.5. договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.6. договору грошові кошті, які отримані від покупця в межах дії цього договору, першочергово направляються на погашення заборгованості 9у випадку наявності такої) та оплату штрафних санкцій, які застосовуються до покупця, а залишок направляється на оплату вартості товару.

Згідно пункту 6.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у відповідності до вимог чинного законодавства України.

На виконання умов договору поставки №10/12/00020 постачальником були здійснені поставки товару за видатковою накладною: №156 від 28.01.2022 на суму 46284,00 грн.

Враховуючи вищевикладене заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ" перед позивачем складає суму 94807,98 грн заборгованості, з якої сума основного боргу становить 46284,00 грн; 374,90 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами; 13376,08 грн - 25% річних; 11107,97 - інфляційні втрати; 23665,03 грн - пеня, що нарахована за період з 28.02.2022 по 30.04.2023.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар у сумі 46284,00 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню повністю.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 ГК України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до пункту 6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.

Згідно пункту 6.3. договору за порушення строків оплати товару, встановлених у додатку до договору, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені згідно пункту 6.2. договору) зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% процентів річних від простроченої суми згідно статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми процентів за користування чужими грошовими коштами, 25% річних, інфляційних втрат та пені та встановлено, що вони підлягають стягненню в повному обсязі, зокрема: проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 374,90 грн; 25% річних у сумі 13376,08 грн; інфляційні втрати у сумі 11107,97 грн; та пеня у сумі 23665,03 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить одночасно визначити в резолютивній частині рішення про нарахування відсотків річних та викладає формулу нарахування пені, що не передбачено умовами договору, відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги частково, а саме в частині позовної вимоги про нарахування відсотків.

Так, ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачається можливість зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені. Тобто, одночасне нарахування і відсотків річних, і пені в даному випадку є незаконним.

Враховуючи те, що позивач просить суду у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України нарахувати відсотків річних, органом (особою) що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Харківської області, суд вважає, що дана вимога є законною та такою, що підлягає задоволенню судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, село Руська Лозова, вул. Польова, буд. 11, код ЄДРПОУ 25470089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Хім торг" (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1, код ЄДРПОУ 40631061) заборгованість у сумі 94807,98 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Зобов`язати орган державної влади, що має форму ВДВС в тому числі особу приватного виконавця який проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу (46284,00 грн).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "03" липня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко