Рішення

від 20.06.2023 по справі 922/297/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023м. ХарківСправа № 922/297/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр" (20350, Черкаська обл., с. Гродзеве, вул. Незалежності, 1) до Фізичної особи підприємця Веглериса Вадима Сергійовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 1074931,00 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Веглериса Вадима Сергійовича, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за договором поставки №26-08/19 від 26.08.2019 у розмірі 1074931,00 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 765218,00 грн; пеня у розмірі 78303,00 грн; 3 % річних у розмірі 25109,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 206301,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором поставки №26-08/19 від 26.08.2019 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасно оплати вартості товару у визначені спірним Договором поставки строки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.03.2023 о 09:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 у справі № 922/297/23 відкладено підготовче засідання на 11.04.2023 на 11:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі № 922/297/23 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 28.05.2023 та відкладено підготовче засідання на 16.05.2023 о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2023 о 12:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2023 у справі № 922/297/23 розгляд справи по суті відкладено на 20.06.2023 о 13:00.

Позивач у судове засідання 20.06.2023 не з`явився, разом з тим через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 9834 від 21.04.23).

Відповідач у судове засідання 20.06.2023 не з`явився. З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення розгляду справи по суті на адресу Фізичної особи-підприємця Веглериса Вадима Сергійовича, яка підтверджена відомостями з ЄДРПОУ направлялися копії ухвал по даній справі. Однак копії ухвал суду по даній справі, а саме: ухвала-повідомлення від 11.04.2023, ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 16.05.2023 та ухвала-повідомлення від 06.06.2023 повернулись на адресу суду без вручення адресату з довідками відділення поштового зв`язку: "повернуто у зв`язку: адресат відсутній за вказаною адресою", а тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, ухвала про відкриття провадження у справі від 27.02.2023 була отримана відповідачем 03.03.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №004701/1 та ухвала-повідомлення від 21.03.2023 була отримана відповідачем 31.03.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №006606/1.

Отже, суд констатує, що, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Матеріалами справи установлено, що 26.08.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Веглерисом Вадимом Сергійовичем (покупець) було укладено договір поставки № 26-08/19 (далі - Договір поставки), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується окремими партіями виготовляти (вирощувати) та передавати у встановлені даним Договором строки у власність покупця міцелій компостний (Ф-3) для вирощування печериць «нисипом» або «у вигляді брикетів» товар), а покупець зобов`язується оплачувати постачальнику вартість товару (партій товару) та вчасно приймати від останнього товар (партії товару) на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до п. 5.1.1. вищевказаного Договору поставки, оплата товару (партії товару) здійснюється покупцем на умовах повної попередньої оплати не пізніше ніж за три робочі дні до передачі товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) покупцю.

Згідно з умовами п. 5.1.2. Договору поставки передбачено, що постачальник в окремих випадках на власний розсуд на усне прохання покупця вправі передати покупцю товар (партію товару, партії товару, частину партії товару) без отримання (повної або часткової) попередньої за це оплати від покупця, при цьому передача такого товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) вважатиметься продажем товару покупцеві в кредит з відстроченням платежу за нього на 2 (два) робочі дні з моменту отримання покупцем такого несплаченого товару (партії товару, партій товару, частини партії товару). Відстрочення платежу на строк понад 2 (два) робочих дні може застосовуватись виключно на підставі окремої про це угоди підписаної сторонами.

Із обставин справи слідує, що на виконання умов вищевказаного Договору № 26-08/19 у період з 30.09.2021 по 12.01.2022 постачальник (позивач) поставив покупцю (відповідачу) товар на загальну суму 765218,00 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних, а саме: від 30.09.2021 № 2152; від 02.10.2021 № 2255; від 24.10.2021 № 2459 та № 2460, від 22.11.2021 № 2632 та № 2633, від 09.12.2021 № 2793 та №2794, від 12.01.2022 № 100 та № 101. Крім того, вказане також підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних: 30.09.2021 № 00000005335; від 02.10.2021 № 00000005369; від 24.10.2021 № 00000005646 та № 00000005653; від 22.11.2021 № 00000006022 та № 00000006030; від 09.12.2021 № 00000006269 та № 00000006270; від 12.01.2022 № 00000000127 та № 00000000131.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №26-08/19 від 26.08.2019 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасно оплати вартості товару у визначені спірним Договором поставки строки.

Так, у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань з оплати вартості товару у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 765218,00 грн. та яка залишилась відповідачем несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач під час розгляду справи своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні до говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У даному разі, правовідносини, що виникли між сторонами, мають ознаки поставки товару, які регулюються законодавством України у сфері постачання продукції та виконання зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічно, згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно із ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кіль кість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

У даному разі матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки та на його виконання у період з 30.09.2021 по 12.01.2022 поставив покупцю (відповідачу) товар на загальну суму 765218,00 грн. Про вказане що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних, а саме: від 30.09.2021 № 2152; від 02.10.2021 № 2255; від 24.10.2021 № 2459 та № 2460, від 22.11.2021 № 2632 та № 2633, від 09.12.2021 № 2793 та №2794, від 12.01.2022 № 100 та № 101. Крім того, вказане також підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних: 30.09.2021 № 00000005335; від 02.10.2021 № 00000005369; від 24.10.2021 № 00000005646 та № 00000005653; від 22.11.2021 № 00000006022 та № 00000006030; від 09.12.2021 № 00000006269 та № 00000006270; від 12.01.2022 № 00000000127 та № 00000000131.

При цьому, із представлених позивачем вищевказаних видаткових накладних убачається, що видаткові накладні від 30.09.2021 № 2152 на суму 78744,96 грн. та від 02.10.2021 № 2255 на суму 79727,04 грн. оформлені неналежним чином, оскільки в таких відсутній підпис уповноваженої особи відповідача в графі щодо отримання товару.

Пояснюючи вказані обставини позивачем у позові вказано про те, що ці видаткові накладні були передані на адресу відповідача разом з відповідними партіями товару, втім підписаних зі свого боку примірників цих накладних позивачу повернуто так і не було, отже позивачем у позові було наголошено про те, що вказані обставини не свідчать про відсутність вказаних господарських операцій та не звільняють відповідача від обов`язку здійснити оплату вартості отриманого товару з огляду на наступне.

Суд погоджується з доводами позивача з наступних підстав.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

У даному разі, враховуючи наявність дефектів у первинних документах, а саме у видаткових накладних від 30.09.2021 № 2152 на суму 78744,96 грн. та від 02.10.2021 № 2255 на суму 79727,04 грн. відсутній підпис уповноваженої особи відповідача в графі щодо отримання товару, доводячи постачання товару іншими доказами, позивачем представлено господарському суду товарно-транспортні накладні № 00000005335 від 30.09.2021 та № 00000005369 від 02.10.2021, дослідження змісту яких переконливо свідчать про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Судом також враховано й те, що відповідачем не висловлено під час розгляду справи своєї позиції щодо невизнання факту постачання товару за цими видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося судом вище, згідно з п. 5.1.1. Договору, оплата товару (партії товару) здійснюється покупцем на умовах повної попередньої оплати не пізніше ніж за три робочі дні до передачі товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) покупцю.

Також, умовами п. 5.1.2. Договору № 26-08/19 передбачено, що постачальник в окремих випадках на власний розсуд на усне прохання покупця вправі передати покупцю товар (партію товару, партії товару, частину партії товару) без отримання (повної або часткової) попередньої за це оплати від покупця, при цьому передача такого товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) вважатиметься продажем товару покупцеві в кредит з відстроченням платежу за нього на 2 (два) робочі дні з моменту отримання покупцем такого несплаченого товару (партії товару, партій товару, частини партії товару). Відстрочення платежу на строк понад 2 (два) робочих дні може застосовуватись виключно на підставі окремої про це угоди підписаної сторонами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає за необхідне вдруге зазначити про те, що відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Проте, відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, його вартість позивачу у визначений Договором поставки строк не оплатив.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню борг за поставлений товар у сумі 765218,00 грн.

Також, з підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 78303,00 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. Договору поставки передбачено, що за прострочення оплати товару (партії товару, партій товару, частини партії товару) проданого постачальником в кредит з відстрочкою платежу (в порядку визначеному п. 5.1.2. даного Договору) покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача та настання строку виконання обов`язку щодо сплати товару за договором поставки не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

До позовної заяви позивачем долучено детальний розрахунок пені.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку, порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено.

За таких обставин, вимога про стягнення пені в сумі 78303,00 грн. є такою, що заявлена обґрунтовано, тому належить до задоволення.

Також, з підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25109,00 грн. 3 % річних та 206301,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовної заяви позивачем долучено детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Перевіркою виконаних позивачем розрахунків, порушень норм чинного законодавства та умов Договору поставки судом не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 25109,00 грн. 3 % річних та 206301,00 грн. інфляційних втрат є такими, що заявлені обґрунтовано, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на сукупність наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр" підлягають до повного задоволення.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору в розмірі 16124,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Веглериса Вадима Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр" (20350, Черкаська обл., с. Гродзеве, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 38565202) - 765218,00 грн. основного боргу; 78303,00 грн. пені; 25109,00 грн. 3 % річних; 206301,00 грн. 3 % річних та 16124,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" червня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв