Рішення

від 03.07.2023 по справі 922/1727/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1727/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ХІМ ТОРГ» (Україна, 04209, місто Київ, вулиця Озерна, будинок 1, ідентифікаційний код особи 40631061) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» (Україна, 62332, Харківська обл., Дергачівський р-н, село Руська Лозова, вулиця Польова, будинок 11, ідентифікаційний код особи 25470089) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ХІМ ТОРГ» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» та просить суд:

1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «СВ» ЄДРПОУ 25470089 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Хім Торг» ЄДРПОУ 40631061:

1.1. витрати на оплату Судового збору, що складаються у суму із 2 684 (Двох тисяч шістсот вісімдесяти чотирьох) гривень 00 копійок;

1.2. ціну позову, що складається у суму із - 29 860 (Двадцяти дев`яти тисяч вісімсот шестидесяти) гривень 47 копійок.

2. Зобов`язати орган державної влади, що має форму ВДВС, в тому числі особу приватного виконавця, який проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області здійснювати нарахування 3% річних на суму основного Боргу (позики), що складається у суму грошових коштів із 15 532 (П`ятнадцяти тисяч п`ятсот тридцяти двох) гривень 50 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 10/12/00020 від 10 грудня 2020 року.

Ухвалою від 02.05.2023 було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвала суду про відкриття провадження була направлена за юридичною адресою відповідача - Україна, 62332, Харківська обл., Дергачівський р-н, село Руська Лозова, вулиця Польова, будинок 11, однак не була вручена та повернулася до суду з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою із зазначенням причини Адресат відсутній за вказаною адресою 14.06.2023 (поштове відправлення 6102272319048).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи викладене, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву в установлені строки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ТК "Хім Торг" (постачальник) та ТОВ Фірма "СВ" (покупець) був укладений Договір поставки від 10.12.2020 № 10/12/00020 (далі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати й оплачувати продукцію (товар). Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається в погодженому між сторонами додатку до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. На основі погодженого сторонами додатку до Договору постачальник складає видаткову накладну, яка підписується сторонами при прийманні-передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною Договору.

Оплата партії товару здійснюється в українських гривнах у порядку, встановленому у відповідному додатку до Договору (пункт 4.4).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (пункт 9.1. Договору).

Між сторонами був підписаний Додаток від 02.02.2022 № 24 до Договору, в якому погоджений товар, що є предметом Договору, а саме: поліетилен арт. 1103 у кількості 0,250 т на загальну суму 15532,50 грн з ПДВ. Також у вказаному додатку погоджено, зокрема, строк поставки товару, місце та умови передачі товару, умови оплату товару.

На виконання умов укладеного Договору та Додатку від 09.02.2022 № 227 до нього позивачем був поставлений обумовлений товар на суму 15532,50 грн з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна від 02.02.2022 № 185, яка підписана повноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Також позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних була зареєстрована податкова накладна від 02.02.2022 № 15, про що свідчить відповідна квитанція від 11.02.2022.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач свого обов`язку щодо оплати поставленого товару не виконав, заборгованість останнього за Договором становить 15532,50 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов`язань відповідача. Так, у Додатку № 24 до Договору сторони погодили, що покупець оплачує товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад покупцю. Факт поставки позивачем обумовленого Договором товару на суму 15532,50 грн з ПДВ підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 02.02.2022 № 185, яка підписана повноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості за Договором до суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 15532,50 грн

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами, 25% річних, інфляційні втрати та пеню.

Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві частково обґрунтовано, а саме в частині стягнення з відповідача пені - 7 503,90 грн, 25 відсотків річних - 4150,91 грн та інфляційних втрат - 2 547,35 грн.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Частиною третьої статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачено нарахування пені за порушення строків оплати товару. Так, згідно з пунктом 6.2. Договору в випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, встановлених у додатках до Договору, покупець сплачує на вимогу постачальника, окрім штрафних санкцій, зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми згідно зі статтею 625 ЦК України.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення у вигляді нарахування неустойки та 25% річних, свідчать про правомірність нарахування позивачем відповідачеві пені, 25% річних та індексу інфляції.

Щодо процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторонами в Договорі розмір таких процентів встановлено не було, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Суд зазначає, що положення частини першої статті 1048 ЦК України (щодо розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України) в даному випадку не можуть бути застосовані на підставі статті 8 ЦК України, оскільки аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договорів позики, ренти, банківського вкладу та правовідносин, які склалися між сторонами за договором поставки в результаті безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 902/753/17).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15 532,50 грн, пені - 7 503,90 грн, 25 відсотків річних - 4 150,91 грн та інфляційних втрат - 2 547,35 грн.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

З огляду на викладену процесуальну норму, а також враховуючи наявне клопотання відповідача про здійснення нарахування відсотків річних до повного виконання рішення, суд вважає за необхідне зобов`язати зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ХІМ ТОРГ».

В частині задоволення позовних вимог про стягнення 125,81 грн процентів за користування коштами - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» (Україна, 62332, Харківська обл., Дергачівський р-н, село Руська Лозова, вулиця Польова, будинок 11, ідентифікаційний код особи 25470089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ХІМ ТОРГ» (Україна, 04209, місто Київ, вулиця Озерна, будинок 1, ідентифікаційний код особи 40631061) заборгованість в розмірі 15 532,50 грн, пеню - 7 503,90 грн, 25 відсотків річних - 4 150,91 грн, інфляційні втрати - 2 547,35 грн та 2 672,69 грн судового збору.

У відповідності до частини десятої статті 238 ГПК України нарахування 3% річних здійснюється до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "03" липня 2023 р.

СуддяЛ.С. Лаврова