Постанова

від 21.06.2023 по справі 686/1411/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 686/1411/19

провадження № 61-12620св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Хмельницька міська рада Хмельницької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Хмельницької міської ради Хмельницької області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 серпня 2022 року в складі судді Павловської А. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Гринчука Р. С., Грох Л. М., у справі за позовом Хмельницької міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Хмельницька міська рада Хмельницької області (далі - Хмельницька міська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що з 2016 року ОСОБА_1 належало на праві власності адміністративно-побутове приміщення, загальною площею 448,7 кв. м, та приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. м, розташованих на АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення) на підставі двох договорів дарування від 03 серпня 2016 року.

Відповідач після оформлення права власності на вищевказане нерухоме майно у період з 2016 року до 2018 року договір оренди земельної ділянки, на якій це майно розташовано, не укладала, за користування земельною ділянкою сплачувала грошові кошти не у повному обсязі, хоча користувалась нею для обслуговування вказаних об`єктів нерухомого майна.

Згідно з інформацією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо задекларованих та сплачених коштів орендної плати/земельного податку, ОСОБА_1 за земельну ділянку на АДРЕСА_1 в 2016 році сплатила 4 109,25 грн, у 2017 році - 10 453,94 грн, у 2018 році - 3 484,64 грн.

Управлінням земельних ресурсів і земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради було нараховано розмір орендної плати за період з 01 вересня 2016 року до 01 травня 2018 року, який мала сплатити ОСОБА_1 .

Рішенням дев`ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 29 серпня 2012 року № 64 «Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради» затверджено орендні ставки, а саме - відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховуються для розрахунку річної плати за землю, та затверджено 3 % - найменшу орендну ставку, яка відповідає Податковому кодексу України, і яка використовувалася при обчисленні безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Спірна земельна ділянка огороджена, є сформованою відповідно до положень земельного законодавства та їй присвоєно кадастровий номер 6810100000:14:002:0225. Розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою, нараховано саме на сформовану земельну ділянку площею 17 883 кв. м.

Відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору її оренди, фактично збільшила свої доходи, а територіальна громада м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради втратила належне їй майно, а саме кошти від орендної плати у розмірі 640 331,32 грн за період з 01 вересня 2016 року до 01 травня 2018 року. Вищевказаними протиправними діями відповідача порушено майнові права Хмельницької міської ради, які полягають у недоотриманні територіальною громадою орендної плати за спірну земельну ділянку.

З урахуванням викладеного Хмельницька міська рада просила суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі 640 331,32 грн.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року, позов Хмельницької міської ради задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 640 331,32 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за спірну земельну ділянку, оскільки відповідач у повному обсязі не сплачувала позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою після набуття у власність нерухомого майна, не вживала заходів для оформлення права оренди на сформовану земельну ділянку як об`єкта цивільних прав.

Суди визнали безпідставними посилання відповідача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року в справі № 924/272/18, яким позов Хмельницької міської ради задоволено частково, стягнено з попереднього власника спірних нежитлових приміщень фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 62 937,34 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 не була стороною у зазначеній справі і обставини користування нею земельною ділянкою господарським судом не досліджувались.

Верховний Суд постановою від 13 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, касаційний суд виходив з того, що суди належним чином не перевірили доводи відповідача, зокрема: чи підлягає ця справа розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 як колишній власник нерухомого майна і користувач спірною земельною ділянкою фактично є суб`єктом підприємницької діяльності, а Хмельницька міська рада звернулась до неї з вимогою як до фізичної особи щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку у порядку цивільного судочинства.

Крім того, касаційний суд зазначив, що суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, то остання не набула належного права власності або користування щодо земельної ділянки, тому вона використовувала земельну ділянку у спірний період без достатніх правових підстав. Водночас, суди, визначаючи розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 , виходили з того, що відповідач користувалася земельною ділянкою, загальною площею 1,7882 га. Однак суди не врахували, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, предметом позову є стягнення з відповідача безпідставно збережених нею сум орендної плати, яку вона мала би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Під час нового розгляду Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 25 серпня 2022 року відмовив у задоволенні позову Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір площі фактично використовуваної ОСОБА_1 земельної ділянки, у зв`язку з чим визнав позов необґрунтованим.

Щодо юрисдикції суд зазначив, що позов Хмельницької міської ради підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем заявлені вимоги до ОСОБА_1 як до фізичної особи, докази здійснення відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці відсутні, а її представник не заявляв клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу Хмельницької міської ради задовольнив частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 серпня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 35 927,33 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Відшкодував з Державного бюджету України на користь Хмельницької міської ради 1 347,10 грн судового збору.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_1 виникли кондикційні зобов`язання, оскільки вона не вносила плату за користування земельною ділянкою комунальної власності та зберегла у себе за рахунок територіальної громади грошові кошти орендної плати безпідставно. Однак, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про недоведення позивачем належними та допустимими доказами розміру площі фактично використовуваної ОСОБА_1 земельної ділянки. Факт використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 466 кв. м є доведеним, зокрема рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року в справі № 924/272/18. Тому, врахувавши період безпідставного використання ОСОБА_1 земельної ділянки та сум внесеного нею земельного податку, суд дійшов висновку про те, що розмір збережених відповідачем коштів без достатньої правової підстави складає 35 927,33 грн.

Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що спір, який виник між позивачем та ОСОБА_1 , є приватноправовим, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у справі відсутні докази використання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для здійснення господарської (підприємницької) діяльності.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року Хмельницька міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 серпня 2022 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження Хмельницька міська рада зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року в справі № 922/536/18, від 05 серпня 2022 року в справі № 922/2060/20, від 16 червня 2021 року в справі № 922/1646/20, від 31 травня 2022 року в справі № 588/2024/20, від 04 жовтня 2022 року в справі № 922/1414/20, від 11 вересня 2019 року в справі № 922/393/18, від 20 січня 2021 року в справі № 646/4546/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що після набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 набула право користування сформованою та огородженою земельною ділянкою комунальної власності площею 17 882 кв. м (1,7882 га) з кадастровим номером 6810100000:14:002:0225, на якій це майно розташоване.

Суди не врахували, що спір в цій справі виник щодо сформованої земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, визначено межі та площу, яка складає 17 882 кв. м, а тому висновки судів про використання відповідачем земельної ділянки іншого розміру є необґрунтованими, безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Крім того, доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 використовувалася земельна ділянка іншою площею ніж 1,7882 га, відповідач до суду не надала. Після набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач не зверталася до Хмельницької міської ради про надання у користування їй ні спірної земельної ділянки, ні земельної ділянки іншої площі, яку землевпорядна організація визначила необхідною для обслуговування належних відповідачу об`єктів нерухомості. Проте і цих дій відповідачем вчинено не було, що підтверджує той факт, що відповідач не заперечувала площу земельної ділянки, право користування якою вона набула у зв`язку із набуттям права власності на об`єкти нерухомості, оскільки саме про цю земельну ділянку зазначено в договорі дарування і відповідач не вчинила жодних дій щодо зміни її площі.

Позивач вважає безпідставним посилання як відповідача у справі, так і суду апеляційної інстанції на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року в справі № 924/272/18, оскільки ОСОБА_1 не була учасником цієї судової справи, жодних прав та інтересів відповідача судове рішення у цій справі не стосувалося та жодних обставин і фактів щодо неї встановлено не було.

Оскільки суди встановили, що саме на спірній земельній ділянці площею 17 882 кв. м знаходилося належне відповідачу нерухоме майно, остання договору оренди земельної ділянки у визначеному законом порядку не уклала, плату за користування земельною ділянкою не здійснювала, тому Хмельницька міська рада вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберегла у себе кошти, які зобов`язана повернути власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сергійчук Ю. В. надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що вона набула право власності на нежитлові приміщення на підставі договорів дарування від 03 серпня 2016 року. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року в справі № 924/272/18 було визначено в якому саме розмірі використовувалася спірна земельна ділянка попереднім землекористувачем, а саме у розмірі 1 466 кв. м, тобто площа під будівлями. А тому, враховуючи статтю 120 ЗК України та статтю 377 ЦК України, зазначає те, що до ОСОБА_1 перейшло право користування вказаною земельною ділянкою в тому ж самому обсязі, що і у попереднього землекористувача. Будь-які інші будівлі, споруди, конструктивні елементи об`єктів нерухомого майно, які знаходяться на спірній земельній ділянці, крім тих, які відповідач набула за договорами дарування, їй не переходили, тому вона не повинна сплачувати орендну плату за земельну ділянку на якій ці об`єкти знаходяться. Зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Справа надійшла до Верховного Суду у січні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 03 серпня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладені два договори дарування нежитлового приміщення, які посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г. та зареєстровані в реєстрі за №№ 1459, 1461, на підставі яких ОСОБА_1 набула право власності на приміщення металевих складів ОКСу (склад В-1) загальною площею 1111,4 кв. м та адміністративно-побутове приміщення загальною площею 448,7 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 149, 150).

Згідно з пунктом 6 зазначених договорів дарування нежитлових приміщень дарувальник свідчить, що земельна ділянка площею 1,7882 га, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, у його власності не перебуває.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області від 22 липня 2016 року експлікація земельних угідь: всього земель, гектарів - 1,7882 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: капітальна трьох і більше поверхова - 0,0190 кв. м; капітальна одноповерхова - 0,0040 кв. м; капітальна одноповерхова - 0,1112 кв. м; під проїздами, проходами та площадками - 1,6921 кв. м; цільове призначення - 11.02 Для розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки - під приміщення металевих складів ОКСу.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 13 листопада 2018 року земельна ділянка на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, належить до комунальної власності і зареєстрована у Державному земельному кадастрі (т. 1 а. с. 18).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 23 травня 2019 року, складеного головними спеціалістами відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га, розташована на АДРЕСА_1 , огороджена бетонним парканом, на ділянці розміщені будівлі. Вільний доступ до земельної ділянки відсутній (т. 1 а. с. 154).

Відповідно до листів Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 13 червня 2018 року та від 23 липня 2018 року, ОСОБА_1 сплачувала за користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 земельний податок, а саме у: 2016 році - 4 109,25 грн, 2017 році - 10 453,94 грн, 2018 році - 3 484,64 грн, червні - липні 2018 року плату не вносила (т. 1 а. с. 12, 14, 15).

16 травня 2018 на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_5 адміністративно-побутове приміщення, загальною площею 448,7 кв. м, приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 10).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради 62 937,34 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки на АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів за період з 17 квітня 2015 року до 01 серпня 2016 року (т. 1 а. с. 34-49).

Рішенням Хмельницької міської ради від 10 жовтня 2018 року № 89 надано ОСОБА_5 в оренду земельну ділянку площею 17 882 кв. м з кадастровим номером 6810100000:14:002:0225, яка розташована на АДРЕСА_1 , строком на 10 років.

На підставі цього рішення 03 грудня 2018 року позивач та ОСОБА_5 уклали договір оренди землі № 437/01.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати ОСОБА_1 за користування спірною земельною ділянкою площею 17 882 кв. м за період з 01 вересня 2016 року до 01 травня 2018 року розмір орендної плати становив - 640 331,32 грн (т. 1а. с. 17).

Суди встановили, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець (т. 1 а. с. 51, 52). Основними видами її економічної діяльності визначені роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), виробництво металевих дверей і вікон (код 25.12).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини другої статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.

Згідно з пунктом «в» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частини перша, друга статті 93 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП. Основними видами її економічної діяльності визначені роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), виробництво металевих дверей і вікон (код 25.12). Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 травня 2018 року код класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Хмельницькою міською радою з однієї сторони та ОСОБА_1 як суб`єктом господарювання з іншої сторони існує спір, пов`язаний із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правової природи правовідносин, які виникли між учасниками справи, у зв`язку з чим розглянули по суті справу, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

При цьому необхідно роз`яснити Хмельницькій міській раді її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міської ради Хмельницької області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 серпня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Хмельницької міської ради Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати закрити.

Повідомити Хмельницьку міську раду Хмельницької області, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити Хмельницькій міській раді Хмельницької області її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити Хмельницьку міську раду Хмельницької області про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді: С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. А. Стрільчук