Ухвала

від 29.06.2023 по справі 461/7077/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 755/11289/20

провадження № 61-7786ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Галицького районного суду

м. Львова від 07 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці

у Львівській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Гарант», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Головного управління Держпраці у Львівській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Гарант» (далі - ТОВ «МК Гарант»), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада

2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано акт від 26 листопада 2020 року спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 серпня

2020 року о 16 год 25 хв у ПП ТзОВ «МК Гарант» (форма Н-1/11).

Зобов`язано відповідача створити комісію спеціального розслідування

в іншому складі, якій доручити повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 17 серпня 2020 року

о 16 год 25 хв у ПП ТзОВ «МК Гарант».

25 травня 2023 року Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року

у вищевказаній справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано надати до суду докази надсилання листом

з описом вкладення копії касаційної скарги іншим учасникам справи, щодо яких відсутні відомості про їх реєстрацію у системі «Електронний суд».

21 червня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків.

Також у касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від сплати судового збору на підставі пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.

Перевіривши доводи вказаного клопотання, суд приходить до висновку, що відсутня процесуальна необхідність у вирішенні клопотання про звільнення Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від сплати судового збору, оскільки заявник звільнений від сплати судового збору в силу закону, відповідно, ухвалювати судове рішення з цього питання не потрібно.

За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 186/1053/17, від 18 березня 2020 року у справі № 235/3755/17,

від 26 січня 2022 року у справі № 227/2477/20, від 08 червня 2022 року у справі № 604/290/19, від 18 жовтня 2019 року у справі № 805/1189/18-а та від 16 травня 2019 року у справі № 816/953/16.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

21 червня 2023 року заявник, разом з матеріалами на усунення недоліків касаційної скарги, надіслав на адресу Верховного Суду клопотання про зупинення дії рішення Галицького районного суду м. Львова

від 07 листопада 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 04 травня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що згідно з листом Управління Держпраці у Тернопільській області від 22 лютого 2022 № 01-06/01/6.2-871, повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався

17 серпня 2020 року о 16 год 25 хв з бетонярем ТзОВ «МК Гарант» ОСОБА_2 , призначено на підставі окремого доручення в. о. Голови Державної служби України з питань праці Ігоря Дегнери від 23 жовтня

2021 № Д-362/1/9.1-21.

Також відповідно до листа Державної служби України з питань праці

від 27 червня 2022 року № 2302/1/9.2-ЗВ-22а повторне спеціальне розслідування зазначеного нещасного випадку спеціальною комісією

в іншому складі призначено наказом Управління Держпраці

у Тернопільській області від 02 грудня 2021 № 70-Н, на виконання доручення в. о. Голови Держпраці від 23 жовтня 2021 року

№ Д-362/1/9.1-21.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача створити комісію спеціального розслідування в іншому складі, якій доручити повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 17 серпня 2020 року о 16 год 25 хв у ПП ТзОВ «МК Гарант» виконана добровільно та в повному обсязі ще 02 грудня 2021 року.

Крім того, відповідно до пункту 51 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня

2019 року № 337 у разі повторного розслідування (спеціального розслідування) у розділі 6 акта за формою Н-1 «Висновок комісії» робиться запис про визнання акта за формою Н-1 попереднього розслідування недійсним.

Отже, акт за формою Н-1 попереднього розслідування визнається недійсним в обов`язковому порядку, у разі проведення повторного розслідування.

Таким чином, виконання рішень судів попередніх інстанцій призведе до подвійного проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 17 серпня 2020 року о 16 год 25 хв у ПП ТзОВ «МК Гарант».

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Клопотання про зупинення дії та виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами (зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови). У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.

Доводи клопотання Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не свідчать про необхідність зупинення дії рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року

та постанови Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, оскільки вони є лише припущенням про ймовірність настання певних наслідків у майбутньому.

Ураховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про зупинення дії рішення Галицького районного суду м. Львова

від 07 листопада 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 04 травня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 402, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати з Галицького районного суду м. Львова цивільну справу

№ 461/7077/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, треті особи: Товариство

з обмеженою відповідальністю «МК Гарант», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком та зобов`язання вчинити дії.

Відмовити Західному міжрегіональному управлінню Державної служби

з питань праці у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2022 року

та постанови Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року

до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який

за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська