Рішення

від 29.06.2023 по справі 200/1808/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2023 року Справа№200/1808/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вишгородської міської ради (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 04054866) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

27.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 03.11.2022 № 25/13 про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною с земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Вишгородську міську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною с земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;

- відстрочити виконання рішення в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку до закінчення воєнного стану;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду 15.08.2022 по справі 320/4114/21 було визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 19 серпня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною із земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, відповідно до викопіювання з кадастрової карти, та, зобов`язано Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною із земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, відповідно до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України та прийняти відповідне рішення. Виконуючи рішення суду, відповідачем 03.11.2022 винесено клопотання на розгляд, чергової 25 сесії Вишгородської ради VIII скликання року та винесено рішення № 25/13, згідно якого відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставою для відмови став п.п. 5 п. 1 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», згідно якого «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється». Позивач вважає, що рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є протиправнимоскількинеправильно застосованінорми закону.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подав до суду пояснення на позовну заяву, які обґрунтовані тим, що24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який наразі продовжений до 20.05.2023.

Згідно п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з мстою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Як зазначає ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, натомість рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 у справі № 320/4114/21 зобов`язано розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.08.2020 на найближчому пленарному засіданні в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України та прийняти відповідне рішення за наслідками розгляду цього клопотання.

Таким чином, виконуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.08.22 у справі № 320/4114/21, повторно розглянувши звернення гр. ОСОБА_1 , відповідно до п. п. 5 п. 1 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», ст. ст. 12, 118, 121 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Вишгородською міською радою VIII скликання прийнято рішення від 03.11.2022 № 25/13 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ».

Відповідностатті 258 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 . Відповідно до довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру №753746-2021, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач являється учасником бойовий дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 14.12.1996р. та має право на пільги встановлені Законом України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

19.08.2020р. позивачем на адресу Вишгородського міського голови було направлено клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною із земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбаченістаттею 118 Земельного кодексу України.

До клопотання позивачем було додано наступні документи: копію паспорта; схему викопіювання; Витяг з плану зонування м. Вишгород; копію довідки внутрішньо переміщеної особи; копію посвідчення учасника бойових дій. Клопотання прийнято відповідачем, про що свідчить відповідний штамп і дата.Клопотання позивача було зареєстровано у Вишгородській міській раді за вхідним № 2-31/3-3871 від 25.08.2020.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 по справі №320/4114/21 адміністративний позов задоволено частково:

-визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 19 серпня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною із земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, відповідно до викопіювання з кадастрової карти.

-зобов`язано Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною із земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, відповідно до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбаченістаттею 118 Земельного кодексу Українита прийняти відповідне рішення.

-у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 4ст. 78 КАС Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 у справі № 320/4114/21 Відповідачем було повторно розглянуто клопотання Позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтованої площею 0,10 га, суміжною із земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001.

Рішення Вишгородської міської ради від 03.11.2022 № 25/13 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтованої площею 0,10 га, суміжною із земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв`язку з тим, що відповідно п.п. 5, п. 27, розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Після отримання такого рішення, не погодившись з ним Позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку обставинам спору, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначенихКонституцією України,Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III(далі -ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно дост. 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписамист. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-IIIдо земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-IIIпередбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою19РозділуЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно ізст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-IIIгромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі:

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннямистатті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-IIIпередбачалося, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем устатті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-IIIпередбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.

Як було встановлено судом вище, Позивач 19.08.2020р. звернувся до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Клопотання Позивача було зареєстровано у Вишгородській міській раді за вхідним № 2-31/3-3871 від 25.08.2020.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 по справі №320/4114/21 було визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 та зобов`язано Вишгородську міську радуповторно розглянути клопотання ОСОБА_1 .

Виконуючи рішення суду, Вишгородською міською радою Київської області ухваленорішення від 03.11.2022 № 25/13 про відмову у його задоволенні.

Підставою для відмови вказано:у зв`язку з забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

У рішенні від 15.08.2022 року судом надано оцінку діям Відповідача щодо розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною із земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та зроблено висновок. Незважаючи на це, відповідач повторно ухвалив рішення, без урахування рішення суду від 15.08.2022 р. у справі №320/4114/21, яке набрало законної сили.

Суд приймає до уваги зазначені у оскаржуваному рішенні мотиви його прийняття, проте у даному випадку слід враховувати дату звернення щодо вирішення питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою Позивач до Відповідача, правове регулювання на таку дату, наявність судового рішення у справі №320/4114/21, а тому суд дійшов висновку, що відповідач повинен вирішити питання за яким звернувся Позивач з огляду на такі обставини.

Крім цього, згідно із п. 5 ч. 3ст. 2 КАС України, однією із основних засад адміністративного судочинства є принцип обов`язковості судового рішення.

Зміст цього принципу більш детально розкрито уст. 14 КАС України, якою передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до вимогст. 370 КАС Українисудове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Одним із наслідків обов`язковості судового рішення є приюдиційні властивості встановлених ним обставин, оскільки згідно ч. 4ст. 78 КАС України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ізст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, стосовно посилання відповідача на те, щоЗаконом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема доЗемельного кодексу України, суд зазначає наступне. Так, дійсно, вказаним законом розділ X "Перехідні положення"Земельного кодексу Українидоповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Проте, підставою для відмови у наданні дозволу відповідно до ст. 118, 122 ЗК може бутиневідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпним.

Отже, якщо особа, яка звернулась до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, виконала усі умовидля отримання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,і місце розташування ділянки не суперечить вищенаведеним вимогам, підстави для відмови у наданнідозволу відсутні.Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019у справі №803/1244/16.

У той же час,підставою для прийняття спірногорішенняпро відмову у наданні дозволустало те, що під час дії воєнного стану надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метоюбезоплатної передачі землі, розроблення такої документації забороняється.

Вказана підстава відмови ніяк не пов`язана з дотриманням чи недотриманням заявницею відповідних вимог або процедури отримання такого дозволу. Не пов`язана вона також із передбаченими закономвищезгаданими підставами, які полягають у встановленніневідповідностімісця розташуванняземельної ділянкивимогам закону.

Отже, хочаВідповідач дійсно не мігпісля внесення відповідних змін до законуприйняти рішення про задоволення заявиПозивача та надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, однакнадання відмови лише на тій підставі, щорозгляд питанняспівпав у часі з наявністю відповідного тимчасового обмеження, теж не можна вважати правомірним.

Як вже встановлено вище, Позивачне наполягавна виконанні рішення судунегайно, тобто під час дії воєнного стану,а навпаки,посилаючись наобізнаність з існуванням такого обмеження, клопотала вирішити її заяву вже після того, яквоєнний стан буде припинений (скасований).

Зважаючи на це, рішення про відмовувід 03.11.2022 № 25/13 не є обґрунтованим та підлягає скасуванню, тоді якпитання повинне бутирозглянуте вжепіслязавершення воєнного стану (та за відсутностіінших встановлених законом обмежень щодо можливості суб`єкта влади розглядати таке питання).

Згідно ч. 3-4ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

При обранні способу захисту порушених прав позивача суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові № 823/106/18 від 15 червня 2021 року, який полягає у наступному.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Суд враховує, що на момент ухвалення цього судового рішення в Україні діє воєнний стан.

Згідност. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні за визначених підстав в умовах якого допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Одне із таких обмежень встановленоЗаконом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року яким внесені зміни доЗемельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення"Земельного кодексу Українидоповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати противоправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 03.11.2022 № 25/13 про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною с земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, зобов`язати Вишгородську міську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною с земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України та відстрочити виконання рішення в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку до закінчення воєнного стану, що є належним способом захисту його прав.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

П. 1 ч. 3 ст. 134 КАС передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 20 грудня 2019 у справі № 903/125/19.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 5 ст. 134 КАС передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15.

При цьому з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. За відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу ч. 6 ст. 134 КАС, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 520/1849/19.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Ст. 19 Закону № 5076 передбачає, зокрема такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

18.05.2021 року Позивач як клієнт та адвокатське об`єднання «Октопус» уклали договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 17 (далі - Договір № 17).

Згідно з п. 1 Договору № 17 клієнт доручив, а адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надати комплекс юридичних послуг, пов`язаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів клієнта у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) органів місцевого самоврядування, такими як Вишгородська міська рада та інші, відповідними органами виконавчої влади (Держгеокадастр та її територіальними органами, Вишгородська районна державна адміністрація), та інші, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, які полягають у:

- неприйнятті рішення або у відмові відносно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації;

- неприйнятті рішення або у відмові відносно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність.

Відповідно до п. 2.8 Договору № 17 для надання юридичної допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначило, керуючого партнера - адвоката Костюка Сергія Вікторовича, старшого партнера адвоката Логачову Юлію Анатоліївну.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору № 17 ціна за один час роботи складає 1 500,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 17 оплата за даним Договором здійснюється не пізніше трьох днів з моменту підписання виконаних робіт. Гранична вартість адвокатського обслуговування Клієнта за цим договором становить не більше 3000 гривень без ПДВ.

П. 7.1 Договору № 17 передбачено, що цей Договір укладений на строк до 31 грудня 2025 року та набирає чинності з моменту його підписання.

Повноваження адвоката підтверджуються ордером серії АН №1054505 від 15.01.2023 року виданого на підставі договору №17 від 18.05.2021 року.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач понесе і які очікує понести у зв`язку з розглядом позовної заяви в адміністративному суді до Київської міської ради і укладанням договору від 18.05.2021 року № 17, що складений 26.04.2023 року, сума судових витрат орієнтовно становитиме 33 000,00 грн за 23 години роботи, в тому числі 3 000,00 грн (2 години) за складання і подання позовної заяви.

Відповідно до акта виконаних послуг за договором від 18.05.2021 року № 17 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), складеного 26.04.2023 року, а також розрахунку адвокатських послуг за Договором № 17, складеного 26.04.2023 року, адвокатське об`єднання згідно з Договором № 17 надало Клієнту такі адвокатські послуги: складання і подання позовної заяви - 2 години; ціна адвокатських послуг, наданих адвокатським об`єднанням, складає 3 000,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з розміром витрат на правничу допомогу, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач особисто та його представник неодноразово виступає заявником в Київському окружному адміністративному суді та Донецькому окружному адміністративному суді з ідентичними позовними заявами, різницею виступає тільки предмет позову площа земельної ділянки, місце розташування тощо. Отже, на думку відповідача потреба в часі на складання ідентичної позовної заяви є необґрунтованою, оскільки зміст позовних заяв копіюється без проведення правового аналізу, що спростовує факт реальності надання професійної правничої допомоги. Крім того стверджує про фіктивність надання професійної правничої допомоги та їх оплати для стягнення коштів з відповідача.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи заперечення відповідача та наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, зокрема, те, що дана справа є справою незначної складності, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу по складанню позову у сумі 1000,00 грн.

Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Відтак, на користь позивача слід присудити витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської міської ради.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.73,74,75,76,77,90,94,139,241,245,250,255,295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вишгородської міської ради (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 04054866) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 03.11.2022 № 25/13 про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною с земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Зобов`язати Вишгородську міську раду (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 04054866) на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 0,10 гектара, яка знаходиться в межах земель зони садибної забудови (Ж-1) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суміжною с земельною ділянкою 3221810100:01:262:6001, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Відстрочити виконання рішення в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до закінчення воєнного стану.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської міської ради (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 04054866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Череповський